Лише військова поразка РФ принесе спокій Україні та Заходу — коли закінчиться війна, розповіли експерти

Україна вступила до нового, 2023 року, у стані війни, розв’язаної РФ. Тяжкі бої продовжуються на Донбасі, до того ж мирні міста всієї країни продовжують страждати від ракетних обстрілів агресора. Чи зможуть ЗСУ цього року вигнати окупанта з усієї території України, деокупувавши тимчасово захоплені міста? Серед західних та українських аналітиків є різні думки щодо цього.

Про прогнози на 2023 рік журналісти поговорили з військовими експертами, політологами та російськими опозиціонерами в ефірі телеканалу FREEДOM.

Геннадій Гудков, російський опозиціонер, колишній депутат Держдуми РФ

— Мені здається, що єдине завдання, яке ставить перед собою Путін, — залякати світ блефом і спробувати якось розміняти українську територію на можливість зберегти свою владу та свій режим. Іншого варіанту він не має. Але світ, я так розумію, на це не піде. Світ теж уже озвірів, теж уже втомився від цього брехуна в бункері, який загрожує всьому світу ядерним апокаліпсисом. І я так вважаю, що вся ця західна коаліція, яка допомагає та підтримає український народ, вирішила руками ЗСУ перемогти Путіна. Озброївши відповідними засобами, вони забезпечить Україні військову перевагу у цій війні. Я так гадаю, що до цього все йде. Світ далі не терпітиме ані Путіна, ані путінського режиму.

Я думаю, що здебільшого війна закінчиться в 2023 році перемогою України чи, принаймні, це буде такий стан до кінця року, коли вже буде зрозуміло. Приблизно, як у грудні 1944 року вже було ясно, що бункеру незабаром прийде “кришка”. Там за кілька місяців війни вже почалися сепаратні переговори і багато чого іншого почалося. Це я згадую історію Другої світової війни, а Росія не має часу ані до 2025 року, ані до 2026 року. Все це закінчиться набагато скоріше і для них дуже сумно.

Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України

— Песимістичний сценарій на нас чекає, якщо ми не отримаємо того обсягу зброї, яка потрібна, якщо економічні санкції проти РФ не доопрацюють з точки зору можливості отримання тих чи інших додаткових атрибутів для виробництва зброї. Грубо кажучи, ось цих “якщо” дуже багато.

Є сценарій те, що в 2023 році ми не звільнемо наші тимчасово окуповані Росією теріторії — це найпесимістичніший сценарій, від якого відштовхуються наші партнери. І, відповідно, наші партнери питають, що потрібне, щоб цього не допустити? Ось і “Рамштайн-8” проходив під питанням: що саме необхідно? Там не все було до кінця вирішено, що нам дійсно потрібно.

Наразі визволення Криму розглядається як необхідність для правильного фіналу війни. І, звісно, якщо Україна не отримає необхідного обсягу інструментів для подальшого ведення війни, то війна може затягтися.

Перше: так, а що потрібне Україні для того, щоб можна було ефективно закінчити війну в 2023 році? Друге: якщо цього не буде, чи зацікавлений світ у тому, щоб ця війна затягувалася? Третє: якщо війна затягується, то який у цьому сенс із погляду агресії Росії? Тому що Росія протягом 11 місяців постійно підвищує ставки. Тобто вона вже не приховує, що вбиває мирних громадян. Вона не приховує, що атакує громадянську інфраструктуру та центри міст. Вона вже не приховує, що під час атаки на схід України повністю знищує міста, бо вважає їх за військові цілі, які потрібно зруйнувати. І Росія не приховує, що вона прийшла окупувати територію не для того, щоб там розвивати життя, а для того, щоб знищити там життя. Так от, якщо ви хочете затягування конфлікту, то тоді питання: чи ви хочете на виході отримати зруйновану частину території України в повному обсязі? Якщо ні, тоді це питання конкретно математики та постачання зброї Україні.

https://youtu.be/ja0JQ9UpZkU

Ігор Ейдман, соціолог та публіцист

— Звичайно, все залежатиме від багатьох випадковостей. Але я думаю, що більше шансів, що Україна до кінця року цю війну виграє, ніж якщо ця війна затягнеться.

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко спочатку не хотів жодної союзної держави, очевидно, ще тому, що в них із Путіним абсолютно різні стратегічні плани, точніше мрії. Тому що мрії нереалізовані. Плани таки можна реалізувати. Путін мріє про відродження Російської імперії, до якої входитимуть і Україна, і Білорусь.

Лукашенко має зовсім інший стратегічний план. Він хоче передати владу своєму синочку, якого він виховує як принца — тягає на всі офіційні заходи, зустрічі з лідерами та інше. Тому стратегічної співпраці бути не може. Добровільного об’єднання Росії та Білорусі у такій ситуації теж бути не може. Але є тактична співпраця. Путін допомагає Лукашенку утримувати владу грошима, багнетами, чим завгодно. А Лукашенко, відповідно, допомагає Путіну воювати проти України, надає свою територію тощо. Тобто ця тимчасова тактична рада, яка рано чи пізно має закінчитися, закінчиться, я думаю, з поразкою Росії у цій війні. Білорусь, природно, Лукашенко одразу почне відхрещуватися від цього та намагатись лавірувати знову. Але я думаю, що доля Лукашенка також, як і Путіна, вирішена наперед. У цій ситуації білоруська опозиція за допомогою України та західних країн таки з Лукашенком розбереться.

Владислав Селезньов, військовий оглядач та колишній спікер ЗСУ

— До кінця серпня 2023 року Україна вийде на межі 1991 року, а потім розпочнеться найцікавіше. Але очевидно, що найцікавіше розпочнеться вже поза межами нашої держави. Що саме? Не знаю. Зачекаємо на відповідні роз’яснення генерала, керівника Головного управління розвідки України кирила Буданова.

Перемога для Заходу — це перетворення РФ на державу, яка є осудною, передбачуваною, адекватною та договороспроможною.

Українській армії потрібні відповідні резерви та ресурси, які дозволять їй ефективно діяти у рамках деокупації нашої країни. Для цього нам необхідно на певних ділянках майбутнього контрнаступу забезпечити особовий склад усім необхідним. А військова операція оперативного тактичного рівня, активні бойові дії пройдуть упродовж двох — максимум чотирьох тижнів.

Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень

— Я думаю, що у нас дуже добрі шанси звільнити окуповану частину південних областей, просунутися на сході та створити як мінімум умови для заходу до Криму. Це, як мінімум. Як максимум, звичайно, провести, у тому числі й військову чи, як то кажуть, військово-дипломатичну та військово-політичну операцію зі звільнення Кримського півострова. Тобто, скажімо так, шанси на військові перемоги є. Але що стосується повної перемоги, яка включала б весь список, весь перелік всього, то це може розтягнутися і надалі. Зокрема суд у Гаазі, контрибуція можуть затягтися на роки.

Євген Дикий, колишній командир батальйону “Айдар”

— Судячи з темпів, з якими в російську армію набирають новий контингент, у лютому не буде нової хвилі вторгнення РФ в Україну. Вже йдеться про березень, швидше за все, навіть про квітень.

Якщо у березні чи квітні вони справді підуть на Київ, то у червні ми заходимо до Криму. Така проблема. Проблема в тому, що їхній “великий весняний наступ” на Київ далеко не гарантований. І набагато гірший для нас альтернативний сценарій, за якого вони тверезо оцінять свої можливості та зрозуміють, що вже наступали. І замість “великого наступу” на Київ чи навіть хоча б не великого, а наступу на Харків вони направлять сотні тисяч мобілізованих на нинішній фронт, змусять їх там окопатися, організувати там три- чи чотирилінійну оборону. І вони там просто глухо сидітимуть у цій обороні, нікуди не сіпатися. Ось у такому разі нам буде важче звільняти свої території, бо проривати багатошарову оборону ворога набагато складніше, ніж зустріти знову їхній окупаційний контингент, будучи підготовленими на теренах, які ми добре контролюємо.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, політолог

— Один із головних етапів перемоги України — це звільнення територій, захоплених після 24 лютого 2022 року. Далі це вихід міжнародно-визнані кордону 1991 року. Я гадаю, що на цьому ми обмежимося. Виходу на інші території точно не буде. Ми маємо зовсім інший підхід до Російської Федерації. Але третій етап — це перемога України у рамках гарантій безпеки від наших партнерів. Ось тоді настане остаточна перемога України.

Для Росії в принципі поразка вона вже настала. Етнічно вони програли у всьому. Тобто вони втратили всі досягнення, які вони мали за останні 10-річчя. Вони в них були, правда. Припустимо, енергетична залежність Європи від Росії — це була їхня перемога, як і Північний потік-2, вибудовані глибокі партнерські відносини з Німеччиною, Францією. РФ розглядалася як можливий потенційний союзник чи партнер для Китаю — це була її перемога. Саме тому у стратегічному плані російські війська вже програли. Поразка для них буде тоді, коли вони не зможуть пропагандою пояснити якісь досягнення.

Юрій Фельштинський, російсько-американський історик, д.і.н, дослідник Новітньої історії Росії

Якщо Росія нарешті розпадеться, якщо імперські амбіції Росії в результаті поразки в цій війні або ослабнуть, або зникнуть, можливо, Росія стане, нарешті, нормальною країною. Вона стане нормальною країною тоді, коли населення Росії, скажімо так, зрозуміє, що головним її ворогом є Путін, його оточення, режим Путіна, держбезпека. Ось коли ця точка зору домінуватиме в російському народі, то тоді Росія отримає шанс стати нормальною країною. Я підозрюю, що це може статися лише внаслідок поразки Росії у цій війні.

Перемогти Росію можна дуже швидко, потрібно лише для цього дати Україні наступальні види озброєнь та ухвалити політичне рішення про те, що Україна має право завдавати ударів по території Білорусі та РФ. Після цього війну буде виграно досить швидко. Але, повторюю, для цього потрібно, щоб Захід ухвалив це політичне рішення, оскільки Україні без союзників воювати, звісно, проти РФ складно. Україна може стримувати удар, але навіть вижити російські війська з окупованих територій досить складно без допомоги союзників.

Але треба розуміти, що 24 лютого 2022 року Путін розпочав Третю світову війну. Це не війна проти України. Думаю, вже ніхто не вірить у наївні думки, що Путін хотів окупувати лише частину України. І це та причина, через яку безглуздо вести з Путіним якісь переговори, бо не йдеться про тільки анексовані райони України, і взагалі не йдеться про Україну. Йдеться про спробу захоплення всієї Східної Європи на першому етапі агресивного плану, який має російське керівництво. Тому, на жаль, цю війну не можна вирішити через переговори, цю війну можна буде закінчити тільки через капітуляцію Російської Федерації.

Читайте також: “Росія почала війну і може швидко її закінчити”: як Захід підтримує формулу миру президента Зеленського