Крипта і нафта більше не врятують Росію: нові санкції ЄС і США проти Кремля в аналізі експертів

Європейський Союз затвердив 19-й пакет санкцій проти Росії, посиливши тиск на енергетичний, транспортний та фінансовий сектори. Новий пакет передбачає обмеження на імпорт скрапленого природного газу (СПГ), дії тіньового флоту, операції російських банків і криптоактивів, а також заходи проти обходу санкцій через треті країни.

Сполучені Штати Америки також запровадили санкції проти Росії.

Новий пакет санкцій ЄС: удар по російському СПГ, флоту та фінансових структурах

З 1 січня 2027 року набуде чинності поетапна заборона на імпорт російського СПГ за довгостроковими контрактами. Крім того, до списку тіньового флоту, який використовується для обходу нафтових обмежень, додано ще 117 суден — тепер їх загальна кількість досягла 558.

ЄС також розширив критерії для внесення портів третіх країн до чорного списку — йдеться про ті, через які проходять постачання нафти, безпілотників і ракет. Серед ключових нововведень — заборона на перестрахування тих російських повітряних і морських суден, що були у користуванні упродовж п’яти років після їхнього продажу третім країнам.

Під обмеження потрапили п’ять російських банків, а також чотири фінансові установи з Білорусі та Казахстану. Євросоюз блокує операції з платіжними системами “Мир” і “Системою швидких платежів”.

Окремий розділ санкцій стосується цифрових активів: вводиться повна заборона на надання послуг, пов’язаних із криптоактивами, для громадян, резидентів і компаній Росії.

До нового санкційного списку включено 45 організацій, які беруть участь в обході обмежень, з них 17 — за межами Росії, зокрема компанії в Індії та Китаї.

ЄС також розширив перелік експортних заборон, додавши промислові товари — сіль, каучук, будівельні матеріали. Під заборону потрапляє і туристична діяльність у Росії, а також продовжуються обмеження на використання технологій штучного інтелекту, високопродуктивних обчислень і комерційних космічних сервісів.

Крім того, запроваджується новий механізм обмеження пересування російських дипломатів територією ЄС. Для реалізації цього заходу передбачено перехідний період у три місяці.

Неочікувано потужні санкції США

Обмеження США торкнуться 34 дочірніх компаній “Лукойла” та “Роснефти”. Їхні доходи Москва використовує для фінансування війни проти України та підтримки економіки.

За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, Вашингтон запровадив санкції, оскільки Путін відмовився сідати за стіл переговорів. У США закликали союзників приєднатися до нових обмежень.

“Міністерство фінансів запроваджує подальші санкції через відсутність серйозної прихильності Росії до мирного процесу для припинення війни в Україні. Ці дії посилюють тиск на енергетичний сектор Росії та погіршують здатність Кремля отримувати доходи своєї воєнної машини й підтримувати ослаблену економіку. Сполучені Штати й надалі виступатимуть за мирне врегулювання війни, а сталий мир повністю залежить від готовності Росії до переговорів із доброї волі”, — йдеться у повідомленні.

“Важливо, що Євросоюз, Велика Британія й Америка діють синхронно, щоб посилити тиск на Росію та наблизити необхідний усім нам мир. Санкційного тиску має бути більше, і про це говоритимемо сьогодні в Брюсселі з партнерами”, — наголосив глава Української держави Володимир Зеленський.

Це одні з наймасштабніших санкцій, які США запроваджували проти Росії з початку повномасштабного вторгнення в Україну. У Міністерстві фінансів зазначають, що причиною стало небажання Росії серйозно ставитися до мирного процесу.

Джерела в уряді України, як повідомляє Deutsche Welle, заявили, що новини про нові санкційні заходи стали несподіванкою для Києва — про них заздалегідь не знали. Такий крок співрозмовники назвали рішучим і висловили позитивне ставлення.

Трамп протягом кількох місяців утримувався від запровадження таких обмежень проти Росії. Однак його терпіння, видно, вичерпалося після того, як зірвалися плани нової зустрічі з Путіним у Будапешті. Він заявив, що розмови не переходять у конкретні дії. Таке твердження Трамп зробив, приймаючи генерального секретаря НАТО Марка Рютте. Той своєю чергою зазначив, що за умови збереження тиску вдасться змусити Путіна сісти за стіл переговорів, переконати його погодитися на припинення вогню, а потім — на подальші перемовини.

Чому США і ЄС наважилися лише зараз — думки

Як 19-й пакет санкцій ЄС вплине на енергетичний сектор Росії? Чи зможе Європа забезпечити реальне виконання власних санкцій і покарати тих, хто їх обходить? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували експерти:

• Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
• Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова;
• Ярослав Макітра, керівник політичних програм дослідницької компанії “Соціополіс”;
• Олександр Савченко, доктор економічних наук, громадський діяч і ректор Міжнародного інституту бізнесу;
• Ярослав Жалило, доктор економічних наук, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

ОЛЕГ ПЕНДЗИН: Вперше під санкції потрапили криптобіржі — це серйозний удар по розрахунках Росії

— Попри досить глибокі внутрішні суперечності, пов’язані з різними підходами до складних економічних питань, Європа вкотре продемонструвала єдність.

19-й пакет санкцій, на мою думку, має дві принципові позиції, які суттєво відрізняють його від усіх попередніх. Вперше дуже серйозно порушено питання про скраплений газ. Це вагомий енергетичний ресурс, який Росія продовжувала продавати Європейському Союзу. Загальний обсяг його постачань за останні пів року суттєво зріс, особливо перед початком опалювального сезону.

Тому встановлення часових меж повної відмови від цього ресурсу є безумовно позитивним кроком. Це перший важливий момент. Другий — унікальний прецедент: поширення санкційних обмежень на криптооперації та криптобіржі.

Слід пам’ятати, що криптовалюта сьогодні є одним зі способів обходу фінансових санкцій, накладених на Російську Федерацію. Крипта досі використовувалася як механізм розрахунків, зокрема й за російські енергоносії. Запровадження санкцій проти криптооперацій, на мою думку, — серйозний удар по здатності Росії здійснювати розрахунки за надані енергоресурси.

Таким чином, 19-й пакет є значущим і, безумовно, успіхом. Адже в Європі існують різні погляди та підходи, особливо серед деяких східноєвропейських країн. Слава богу, вдалося подолати ці розбіжності.

Водночас американська санкційна програма проти двох найбільших нафтових компаній Росії — “Лукойла” та “Роснефти” — виглядає вагомішою. Наслідки цих санкцій позначаться на російській економіці сильніше, ніж заходи, передбачені 19-м пакетом.

Потрібно визнати, що раніше було ухвалено багато необхідних обмежень, і 19-й пакет став продовженням цього процесу. Але те, що зробили США, справді суттєво б’є по здатності Росії продавати нафту на світовому ринку.

Як індикатор можна навести дані Bloomberg: ціна на нафту марки Brent нині становить близько 65,5 долара за барель, тоді як до запровадження санкцій Сполученими Штатами вона була на рівні 60 доларів. Світовий ринок відреагував зростанням цін, передбачаючи скорочення пропозиції російської нафти. Поки не знайдено альтернативні джерела й нових постачальників для нафтопереробних компаній, передусім в Індії.

Позиція Китаю залишається жорсткою — Пекін прагне зберегти постачання російської нафти як джерело. Китай загалом проводить доволі особливу енергетичну політику. Попри рішення ООН і Ради безпеки, він продовжує купувати підсанкційну іранську нафту. Його позиція проста: він робитиме те, що вигідно Китаю. Імовірно, так само він чинитиме й щодо російської нафти.

А ось Індія і Туреччина, найімовірніше, відмовлятимуться від російських постачань. Індійські нафтопереробні заводи вже на листопад-грудень цього року активно закуповують нафту з Перської затоки. Разом з Туреччиною вони забезпечують близько 30% загального обсягу продажів російської нафти. Навіть зменшення цього обсягу на 5-6% уже суттєво вдарить по доходах російського бюджету, а скорочення на 30% стане надзвичайно болісним.

На мою думку, ситуація для Росії складається жорстко. Санкційний пакет, запропонований Трампом, є максимально дієвим щодо тиску на російську економіку.

Будь-яка нафтова компанія — це не лише видобуток. Це і логістика, і страхові компанії, що забезпечують ризики, і шипінгові компанії, які керують танкерним флотом, і дочірні підприємства в країнах, куди постачається нафта. Це складна інфраструктура. Кожна з таких структур є самостійною юридичною особою, що веде незалежну господарську діяльність.

Розрахунки між компаніями здійснюються у вільно конвертованій валюті. Якщо виникають обмеження, компанії шукають альтернативні способи розрахунків, аби виконувати фінансові зобов’язання. Коли банки під санкціями й не можуть проводити операції у світовій валюті, компанії шукають шляхи обходу, зокрема через криптовалюту.

Однак якщо вводяться санкції проти таких видів розрахунків, система взаємодії компаній у різних юрисдикціях і проведення фінансових операцій різко ускладнюється. Тому запровадження 19-м пакетом санкцій обмежень на криптооперації швидко вдарить по здатності російських компаній здійснювати розрахунки зі своїми контрагентами.

МИХАЙЛО ПАШКОВ: Конфіскація активів РФ — не загроза, а попередження

— Безумовно, важливим є запровадження санкцій Міністерства фінансів США проти “Роснефти” та “Лукойла”. Причому вони мають подвійне призначення — вторинний вплив, і важливо, що вони паралельно синхронізовані з 19-м пакетом санкцій Європейського Союзу. Там також ідеться про скраплений газ, тіньовий флот, російські криптобіржі, бізнес-сектор, банківський сектор і, зокрема, про обмеження для російських дипломатів. Це, безумовно, також має значення.

Крім того, варто зазначити, що буквально напередодні європейські лідери та Україна узгодили свої позиції й визначилися щодо плану мирного врегулювання з 12 пунктів, який просуватимуть на американському напрямку.

Також можливі зрушення і щодо “репараційного кредиту”. Є цікава позиція деяких, зокрема американських фінансистів і спостерігачів, які вважають, що конфіскація російських заморожених активів не стане дестабілізувальним чинником для європейської чи світової фінансової системи, а навпаки — буде попередженням, що будь-яка агресія і будь-які неправові дії, які суперечать Статуту ООН, будуть покарані. Це й є головний стимул і своєрідний сигнал.

Я розумію певні побоювання європейських лідерів, які дотримуються букви й духу закону, зокрема міжнародних норм і правил. Але нинішня ситуація диктує більш рішучі й радикальні підходи. Тому те, що пропонує Єврокомісія, стане не лише сигналом агресору, а й свідченням, що будь-які агресивні дії мають бути покарані у тій чи іншій формі.

ЯРОСЛАВ МАКІТРА: Трамп нарешті почав санкційний тиск, але його єдиний союзник — це він сам

— Важко, аналізуючи дії Трампа, говорити, що він загалом може бути чиїмось партнером, а тим більше союзником. У нього союзник — лише він сам, і партнер для себе він також сам. Це ситуативна історія, пов’язана з тим, що Путін, очевидно, поводиться не так, як це бачить Трамп. На цьому етапі він змушений вдаватися до певних дій, тобто, нарешті починати санкційний тиск.

Це перші санкції проти РФ, які Трамп запровадив, перебуваючи на посаді президента. До цього він максимально опирався санкціям, які діяли ще з часів Байдена. Скільки це триватиме і чим завершиться — сказати важко, адже очевидно, що певний пієтет до Путіна у нього зберігається. І якщо Путін знайде ще один спосіб зателефонувати чи будь-яким чином достукатися до Трампа, той знову може на якийсь час змінити свою позицію.

Однак незмінним залишається те, що Росія справді не хоче припинення вогню. Вона цього боїться, бо розуміє, що буде далі. Путін до останнього намагатиметься цього уникати. А Трамп уже публічно заявляв і не раз повторював, що саме зупинка вогню на лінії фронту — це те, що потрібно робити просто зараз.

Таким чином, після дев’яти місяців усієї цієї дискусії нарешті з’явилася певна ясність. Ми побачили більш-менш чітку позицію Сполучених Штатів, принаймні, за одним пунктом. Уже зрозуміло, що вона не збігається з інтересами Росії, про що останніми днями чітко заявляють різні спікери з російського боку.

До цього було багато кулуарних розмов, інтерпретацій, публікацій і “зливів” у медіа — і правдивих, і не дуже. Але зараз з’явилася певна визначеність.

Європейський Союз, хоча у чомусь і втратив ініціативу в питанні врегулювання війни, багато в чому передавши її Трампу, все ж діє відповідно до раніше визначеного плану. ЄС у своїй більшості підтримує Україну, шукає шляхи не лише для тиску на Росію, а й для підтримки боєздатності України.

Адже якщо Україна буде слабкою, якщо на фронті стануться серйозні поразки — уся конструкція розсиплеться доволі швидко. Тоді Трамп говоритиме вже інакше, а Україні буде складно відстоювати свої позиції.

Зараз США діють у певних питаннях спільно з Європою, але це зовсім не означає, що завтра Трамп не вийде і не почне диктувати Європейському Союзу, що йому робити, а що — ні. “Якщо ви не зі мною, значить, ви проти мене” — це не союзницькі відносини і не спільна позиція. Навряд чи варто очікувати від Трампа координації з кимось узагалі. Йдеться не лише про Європейський Союз чи Україну.

За дев’ять місяців переговорів між США, Європою, Україною та Росією було чимало різних формул і інтерпретацій. Україна зробила дуже багато кроків назустріч позиції Трампа, десь поступившись своїми початковими умовами. Спершу йшлося про гарантії безпеки та інші важливі речі, потім — про припинення вогню. Україна погодилася: якщо це не вдається, давайте хоча б зупинимо вогонь і продовжимо спілкування. Європа теж пішла назустріч — і в цьому суть переговорів: навіть якщо щось не влаштовує, потрібно шукати шляхи для продовження діалогу.

Росія ж не зробила жодного кроку назустріч — і це головне. Навіть Трампу зі своїм своєрідним світоглядом і “згодним” підходом складно це ігнорувати. Він людина, яка звикла постійно укладати угоди, і тут усе очевидно: одна сторона готова поступитися за кількома пунктами й рухатися далі, а інша — нічого не робить по суті.

Росія за ці дев’ять місяців просто вигравала час. Судячи з інформації, що з’являється в незалежних російських медіа, Путін упевнений, що до кінця року зможе суттєво змінити ситуацію на полі бою. Це його пріоритет. Усі переговори з Трампом він використовував, щоб тягнути час і паралельно намагався посварити Європейський Союз зі США, а отже, послабити НАТО. Він переслідував дві цілі: затягнути час і посіяти розбіжності на Заході.

ОЛЕКСАНДР САВЧЕНКО: Головне — механізм виконання санкцій і покарання за їх обхід

— Дуже важливо змінити підхід до реалізації цих санкцій. Ми вже понад три роки говоримо, що санкції потрібно формулювати трохи інакше, ніж зараз. Наприклад, санкції проти банків: має бути чітко зрозуміло, які саме це санкції, хто відповідає за їх виконання, яке передбачено покарання за обхід і які негативні наслідки для Європейського Союзу настануть у разі їх застосування.

На жаль, поки що домінує декларативний підхід. Накладають санкції на сотні суден, але питання в тому, чи заблоковані ці судна? Чи виведені вони з тіньового нафтового обігу? Чи арештовані їхні власники? Чи покарані страхові компанії? Нічого цього ми поки не бачимо.

Хотілося б бачити не лише сам факт запровадження санкцій, а й механізм їх виконання, а також покарання за їх обхід.

Загалом масштаб оголошених заходів вражає, але найголовніше для нас — припинити з 1 січня 2027 року купівлю російської нафти та газу. Це буде колосальний удар по економіці Росії.

Це зовсім не означає, що протягом одного року Росія зможе безперешкодно експортувати нафтопродукти й скраплений газ. Обмеження запроваджуватимуть поетапно вже наступного року, і ефект можна буде оцінити значно раніше кінцевого терміну. Дуже важливо, що Євросоюз нарешті звернув увагу на діяльність розвідувальних служб Російської Федерації у своїх країнах.

Я маю власний досвід роботи в міжнародних фінансових організаціях. І хочу наголосити: не лише дипломати в посольствах займаються шпигунською діяльністю. Серед працівників міжнародних фінансових та інших структур — МАГАТЕ, Світового банку, Міжнародного валютного фонду тощо — є люди з російськими паспортами, які фактично працюють на спецслужби. Їх справді дуже багато.

Тому до 20-го пакету варто було б включити також інших співробітників, які мають дипломатичні паспорти, — працівників міжнародних фінансових та інших організацій, котрі формально мають статус дипломатів, але насправді є агентами впливу й формують громадську думку, залучаючи людей, готових надавати їм послуги за гроші. Це важливий крок, і його вже зроблено вперше.

Також під санкції потрапляють криптобіржі. Усі знають, що розрахунки можна проводити у криптовалютах, але зрештою ці кошти через біржі у більшості випадків переводяться у фіат — юані, долари, євро або рублі. Тому важливо не лише “налякати” біржі, а й реалізувати відповідні заходи: визначити, які платформи займаються переведенням криптовалюти за підсанкційні товари у фіатну валюту, і зупинити ці потоки.

Є й інші моменти, які роблять цей пакет таким, що він вселяє впевненість: Європа серйозно взялася за російську економіку і готова завдати їй шкоди, якщо тільки Путін не піде на припинення вогню на прийнятних умовах.

Дуже важливо і те, що Сполучені Штати здійснили рішучі кроки. За вісім місяців після приходу до влади Трамп скасував низку другорядних санкцій, запроваджених Байденом, але потім зачепив двох гігантів — і це великий прорив. Америка почала реалізовувати те, що було концептуально заплановано, і це завдасть серйозного удару.

Не хотілося б ставати скептиком і думати, що Європа обмежиться деклараціями без механізму покарання — аж до кримінальної відповідальності за порушення санкцій. Надзвичайно важливо, щоб за порушення санкцій наставала реальна відповідальність і щоб існував орган або кілька органів, які відповідатимуть за їх реалізацію.

ЯРОСЛАВ ЖАЛИЛО: Головна проблема санкцій — їхня повільність

— Європа дуже цінує одну зі своїх ключових засад — силу права, адже саме на ній ґрунтується довіра в країнах ЄС. Сила Європи полягає в тому, що існує довіра між державами — членами Євросоюзу, а також довіра до них з боку інших партнерів. Це досягається завдяки застосуванню прозорих, узгоджених і чітко визначених правових механізмів. Те, що про такі механізми заговорили, і те, що Бельгія вже вийшла з конкретними рішеннями, погодившись з цими правовими інструментами, — великий плюс. Нарешті процес зрушив у бік практичної реалізації та прагматизації використання цих ресурсів. Це позитивний сигнал.

Тепер важливо розібратися, як саме ці гроші будуть передані Україні і в якій формі. Financial Times пише, що формально заморожені активи не будуть передані Україні безпосередньо. Як це працюватиме — поки що сказати важко. Потрібні інсайдери цього процесу, ті, хто безпосередньо залучений до розробки інструментів. Є підстави вважати, що правові рішення вже існують, але остаточних фінансових рішень ще немає.

На сьогодні існують механізми, які дозволяють використовувати доходи від арештованих російських активів для фінансування кредитів, що надаються Україні. Тобто, по суті, кредит оформлюється як позика для України, але він безвідсотковий, оскільки оплата відбувається коштом прибутків від російських активів. Повернення кредиту також здійснюватиметься з тіла цих активів або з доходів від їх використання. Це суттєво знижує кредитне навантаження на економіку України.

Однак, чи існує сьогодні конкретний фінансовий інструмент? Принаймні мені про це невідомо. Після ухвалення правових рішень мають бути розроблені конкретні фінансові механізми. Важливо наголосити, що йдеться не про пряму передачу грошей Україні — тут потрібна інституційна спроможність ефективно використовувати кошти, щоб вони витрачалися максимально раціонально.

Крім того, необхідно створити спільні українсько-європейські фінансові інститути, які вирішуватимуть завдання з фінансування відновлення збитків, завданих агресією Російської Федерації, а також підтримуватимуть євроорієнтовані трансформації економіки України для наближення до членства в ЄС. Такі спільні міжнародні структури допоможуть оптимізувати використання цих коштів.

Чому ж після більш ніж трьох з половиною років російської агресії досі не були введені всеосяжні санкції з боку Європейського Союзу проти країни-агресора, визначеної й очевидної? Тут існує безліч політичних, економічних і правових перешкод, які цьому заважали. Але зараз ситуація змінилася. Росія довела свою нездатність домовлятися і свою агресивну сутність щодо всієї Європи.

Її дронові атаки, гібридні операції та підтримка деструктивних політичних процесів усередині країн ЄС лише підтвердили це. Європа усвідомила, що зіткнулася з реальною російською загрозою і має консолідувати сили, щоб їй протистояти.

Позиція президента Трампа також відіграла роль у цьому усвідомленні: Європа зрозуміла необхідність вийти зі стану залежності й усвідомити власну відповідальність за безпеку. Поки існує агресивний режим у Росії, Європа не може бути в безпеці.

Підтримка України, яка стала бар’єром на шляху поширення російського режиму, — це не лише прояв солідарності, а й спосіб зміцнення безпеки Європи. У перспективі це може допомогти не лише стримати, а й перемогти російську загрозу. Саме це усвідомлення підштовхнуло Євросоюз до більш зрілих і відповідальних рішень у сфері безпеки та підтримки України.

Європі доводиться балансувати між довгостроковими стратегічними завданнями і необхідністю захищатися від російської агресії. Саме тому вона прагне якомога швидше й рішучіше усунути російську загрозу, яка блокує можливості розвитку. Це пояснює, чому Європа сьогодні активніше розглядає питання тиску на Росію.

Інше питання — наскільки вдасться переконати партнерів, що будь-які спроби заморозити конфлікт не розв’язують головної проблеми: агресивної природи російського режиму, який, використовуючи паузи, продовжуватиме агресію іншими способами.

Отже, Європі потрібна більш наполеглива й довгострокова політика, спрямована на повне усунення російської загрози з континенту. Можливо, до радикальних рішень Європа рухається не швидко, але цей шлях, ймовірно, не такий тривалий, як здається. Головна проблема санкцій, на якій варто зробити акцент, — їхня повільність. Через це нові санкції часто лише усувають наслідки недієвих попередніх заходів, а не запобігають новим загрозам.

Читайте також: Європейське турне Зеленського: як союзники посилюють підтримку України та просувають справедливий мир