Кремль обирає війну, а не переговори: що заважає мирному плану для України

Російські ракетні та дронові удари по Києву та інших регіонах України останніми днями яскраво демонструють, що Кремль не має наміру завершувати війну і не прагне миру. Цинічні атаки на житлові будинки й цивільну інфраструктуру — це цілеспрямована політика терору. Усе це відбувається на тлі активізації процесу просування мирних ініціатив з боку України, США та Європи.

Президент Володимир Зеленський та європейські партнери наголошують, що мир можливий лише за повного припинення вогню та без жодного визнання окупації, а такі обстріли — це демонстрація відмови Кремля від завершення війни.

Масовані удари РФ по українських містах

У Києві на місцях російських ударів продовжують працювати рятувальники. Основний удар РФ у ніч на 25 листопада був по столиці та області. У місті багато пошкоджень житлових будинків і цивільної інфраструктури.

“Є руйнування в Одеській області: були удари по портах, по продовольству та інфраструктурі — жодного військового сенсу. Також били по Дніпропетровській, Харківській, Чернігівській та Черкаській областях. Головні цілі — енергетика і все, що забезпечує нормальне життя”, — зазначив президент України Володимир Зеленський.

Внаслідок російської атаки на Київську область у ніч на 25 листопада постраждала 14-річна дитина. До семи осіб зросла кількість загиблих, а постраждалих — до 20, внаслідок російського обстрілу Києва. Вісім мешканців столиці госпіталізовані, серед них — дитина. РФ атакувала місто ракетами різних типів і безпілотниками. Руйнування зафіксовані на кількох локаціях.

У Києві після атаки РФ фіксуються перебої з опаленням. Запроваджені екстрені відключення світла.

Частково зруйновано кілька житлових будинків у різних районах міста. У дев’ятиповерхівці, куди потрапив російський “Шахед”, виникла пожежа на 6-7 поверхах. 22-поверховий житловий будинок постраждав у районі 4-5 поверхів.

У місті Біла Церква пошкоджено житловий будинок, зруйновано ще чотири. Рятувальники евакуювали 46 осіб. В тому числі людей з підвального приміщення будинку, яке використовувалося як укриття. Для допомоги населенню на місці розгорнули намети ДСНС і Червоного Хреста, також працюють психологи.

В Одеській області через ворожі атаки постраждали шестеро осіб, серед них — двоє дітей. Як повідомили в ДСНС, ввечері 24 листопада та вночі російські війська знову атакували регіон, внаслідок влучань виникли пожежі на об’єктах енергетичної та портової інфраструктури. Під час ліквідації наслідків рятувальні роботи ускладнювалися повторними сигналами повітряної тривоги.

Частина шкіл в Одесі переходять на змішану форму навчання, інформує місцева влада. Також на основних маршрутах у місті запускаються соціальні автобуси. Медики оцінюють ситуацію в лікарнях. Вирішується питання переведення важких пацієнтів в інші медзаклади.

У Сумах російські війська атакували рятувальників. Через обстріл знищено пожежний автомобіль. Як стало відомо, після чергового удару рятувальники виїхали на виклик і почали гасити пожежу. У цей момент агресор здійснив повторну атаку. Підрозділи ДСНС були змушені припинити роботу і перейти в укриття.

“Сьогодні Росія завдала чергового удару по обласному центру. Рятувальники миттєво прибули на місце влучання і розпочали гасіння пожежі. І саме в цей момент, коли підрозділи ДСНС працювали, ворог здійснив повторну атаку БпЛА. Це не випадковість. Це свідомий удар по тим, хто допомагає людям. Верх цинізму і зневаги до будь-яких правил війни та гуманності”, — заявили в ДСНС України.

В цілому росіяни, за словами Володимира Зеленського, застосували 22 ракети різних типів, зокрема аеробалістичні, і понад 460 дронів, більшість з яких — російсько-ірландські “Шахеди”.

“Відомо, що чотири дрони вилетіли до наших сусідів — Молдови й Румунії, є точний час прольотів. Саме тому всі партнери повинні не забувати, що щодня треба рятувати життя. Озброєння і ППО — важливі, так само як важливий санкційний тиск на агресора”, — зазначив Зеленський.

Президент Зеленський закликав партнерів продовжувати тиск на Росію і надавати допомогу Україні.

“Не можна робити жодних пауз у допомозі. Ключове зараз — щоб усі партнери разом, спільними зусиллями рухалися до дипломатії. Тиск на Росію обов’язково має спрацювати”, — резюмував глава держави.

Цинічні обстріли мирних міст України Росія продовжує на тлі обговорення плану завершення війни, одним із головних пунктів якого як Київ, так і західні партнери називають припинення вогню.

Після переговорів у Женеві, що відбулися 23 листопада, держсекретар США Марко Рубіо заявив, що зустріч була “найпродуктивнішою за всі 10 місяців роботи” над мирним процесом. Ряд пунктів рамкового документа було скориговано і робота над ним продовжується.

Україна готова до предметних переговорів про припинення війни, зокрема на рівні лідерів, заявив голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук.

“Водночас ми маємо окреслити українські “червоні лінії”, які ніхто не має права порушувати. Ані фізично, ані юридично, ані морально. Жодного юридичного визнання російської окупації українських територій. Жодних обмежень для українських Збройних сил. Жодного вето на право України обирати свої майбутні союзи”, — наголосив Стефанчук.

Міністр закордонних справ Швеції Марія Мальмер Стенергард нагадала, що Україна підтримала повне і беззастережне припинення вогню, а Росія — ні.

“Україна завжди була готова до переговорів. Росія — ні. Оскільки Росія не змінила свою позицію, то не змінили її і Швеція, і ЄС. Наша позиція залишається незмінною: для досягнення справедливого і міцного миру кордони не можуть бути змінені силою, не повинно бути жодних обмежень Збройних сил України — це спровокує подальшу російську агресію, і не може бути жодних обмежень на повне суверенне право українського народу обирати свій власний шлях, зокрема шлях до членства у ЄС”, — сказала глава МЗС Швеції.

Переговори в Женеві були дуже успішними для ЄС, підсумував міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль. За його словами, усі спірні питання, що стосуються Європи, а також НАТО, було виключено з рамкового документа.

Без погодження з Європою жоден мирний план для України не може бути прийнятий, заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц. Адже українські інтереси — це і європейські інтереси, наголосив голова німецького уряду.

“Ряд питань прояснився, але ми також знаємо, що мир в Україні не настане за один день. Інтереси України — це також спільні інтереси Європи, і ми хочемо разом їх захищати в довгостроковій перспективі. Це означає, що Україна не має бути змушена йти на односторонні територіальні поступки. Україна повинна й надалі мати змогу ефективно захищати себе від агресії, а для цього їй потрібні сильні Збройні сили та надійні гарантії безпеки з боку партнерів”, — заявив Мерц.

У Москві ж не поспішають коментувати підсумки переговорів у Женеві. У Кремлі заявили, що Росія поки нібито не отримала жодної офіційної інформації від США, а говорити про повідомлення в ЗМІ прессекретар Путіна Пєсков відмовився.

Відмова Кремля від мирних ініціатив в аналізі експертів

Чи зацікавлена РФ у мирному процесі, коли продовжує масовані обстріли українських міст? Чи можна скласти такий план завершення війни, щоб він захищав інтереси України? Яка роль США і Європи в досягненні миру? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Ярослав Макітра, керівник політичних програм дослідницької компанії “Соціополіс”;
• Штефан Мелле, директор Діалогового офісу з громадянської співпраці зі Східною та Південно-Східною Європою;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Кремль тягне час

— Ми розуміємо, що будь-який мирний план погоджується всіма сторонами. І в цьому випадку, думаю, Російська Федерація готувалася до того, що розроблений ними план може бути винесений на обговорення. Поки що невідоме походження початкового плану, який викликав великий резонанс в Україні та Європі. Але ми одразу могли бачити: Росія дуже обережно заявляла, що вона цей план не отримала і може судити про те, що відбувається, лише за повідомленнями ЗМІ.

Я б сказав, що це був крок, завдяки якому Москва намагалася дистанціюватися від плану і залишити собі простір для маневру. Якби Вашингтон і Київ узгодили якісь положення, Росія могла б сказати, що їх це теж не влаштовує, знову вийти в позицію спостерігача та уникнути ситуації, в якій вона виглядає провідною.

Звісно, був шанс, що Вашингтон і Київ погодять окремі положення. І Росія в жодному разі не хотіла, щоб Україна перехопила ініціативу, а Кремлю довелося б реагувати на чужий документ. Тому, мені здається, вони спочатку були надзвичайно обережні у заявах. І зараз, навіть не знаючи, що саме міститься всередині цих 19 пунктів, Росія зберігає таку ж позицію. Можливо, деталі стануть відомі лише за підсумками зустрічі президентів Трампа і Зеленського.

Це дає змогу Росії вибудовувати позицію, за якою вона взагалі не буде вв’язуватися у розгляд цього плану. Таким чином вони зберігають ініціативу та уникають втягування у переговорний процес, бо втягнутися — означає грати за чужими правилами: за правилами України, Європи, США. Москва не хоче бути у позиції провідної сторони й не хоче виглядати в очах Сполучених Штатів головною перешкодою миру.

Я думаю, що чим більше буде з’являтися витоків змістовних деталей цих 19 пунктів, тим суворішими будуть заяви російських офіційних осіб, але не самого Путіна. Це знову буде спроба дистанціюватися, тим паче що Москва постійно наголошує: її першочергові цілі залишаються незмінними.

Для Кремля одним з ключових інструментів глобальної політики є хаос. Саме через хаос вони намагаються ослабити опонентів і посилити власні позиції. Якщо говорити про дії Москви, то вони насамперед спрямовані на те, щоб виграти час.

Всесвітня історія показує: у протистоянні держав далеко не завжди падає слабкіша держава. Росія прекрасно розуміє свої слабкі й сильні сторони. І, демонструючи ті чи інші “результати”, вона намагається затягнути час і змусити опонентів витрачати ресурси на аналіз того, чи є реальні прориви, чи ні.

Я впевнений, РФ намагається виграти час, очікуючи, що статус-кво може змінитися. США не розглядають Росію як повноцінного конкурента: скоріше, як потенційного опонента — залежно від ситуації та від Китаю. Кремлю це зрозуміло і він грає на різних векторах інтересів глобальних гравців.

Путін тягне час і намагається максимально використати цю паузу як у контексті війни проти України, так і в інших питаннях.

ЯРОСЛАВ МАКІТРА: Неможливо скласти договір, за яким РФ не нападе на Україну в майбутньому

— Сам факт просування переговорів про завершення війни й те, що з’являються якісь зміни на краще для України, — це дратує РФ. Ми бачимо заяви російського МЗС, де його глава Сергій Лавров говорить про те, що жодних поступок Україні бути не може і нічого іншого Москва обговорювати не буде.

Зараз, по суті, дискутують між собою Україна і Сполучені Штати, а далі приєднається і Європейський Союз. Зрештою буде розроблено певний набір документів.

У будь-якому разі ці домовленості потрібно буде парафувати зі сторони Росії. А там чітко говорять, що вони не збираються нічого підписувати, де хоч щось нагадує про захист інтересів України. Тому ми ще дуже-дуже далеко від реальної паузи хоча б у війні.

Президент США Дональд Трамп хоче досягти цих домовленостей. Йому, очевидно, не принципово, наскільки при цьому будуть захищені інтереси України. Це такий стиль ведення переговорів: він вирішив, що це треба зробити сьогодні — отже, має бути зроблено сьогодні.

Ми пам’ятаємо переговори між Ізраїлем і сектором Гази: той самий стиль, ті самі ультиматуми, ті ж умови. Просто Ізраїль був, як не дивно, в більш уразливій ситуації, ніж Україна: у них не було європейської єдності і так далі. Тому вони були більш підвладні впливу США.

Коли пропонують мир з ворогом і обіцяють захист — це викликає питання. Є пункти, на які Україні вкрай важко погодитися, з огляду на проблеми на фронті та в економіці. Але Трампа це не цікавить: він хоче домовитися.

Якщо главу Білого дому Дональда Трампа мало цікавлять конкретні пункти плану, то вони його мало цікавлять і у зворотному напрямку. Якщо Україна домовиться з держсекретарем Марко Рубіо, з іншими представниками США і будуть якісь пункти, за якими вдасться досягти угоди, то тоді можна сказати Трампу: “Ось це і є договір.” А далі — ті ж проблеми: стислі строки, ультиматуми Росії.

Інша справа, що такі ультимативні підходи в інших війнах працюють, а в ситуації України та Росії — ні. Але Трамп по-іншому не вів і не веде свою діяльність: тисне і досягає свого, особливо не вдаючись в деталі.

Я не вважаю, що взагалі можливо скласти якийсь договір, за яким Росія “не нападе на Україну”. Це нонсенс і абсурд. З РФ вже підписувалися договори такого роду — Будапештський меморандум, Мінські угоди — і все це ні про що. Європа та Україна розуміють, що важливо створити такі умови, за яких наша країна зможе підготуватися до наступного етапу війни.

Без сили ми будемо тільки втрачати території, тому ключове — підготуватися до нового етапу війни.

Якщо Україна буде дійсно готова, якщо будуть проведені правильні кроки, буде потужна армія і суспільство, готове до опору, а в Росії — ослаблення, криза, тоді, можливо, вона і не нападе. Але не тому, що щось підписала або гарантувала, а тому, що не зможе.

Ось і є головна гарантія — сильна українська армія і сильна держава.

ШТЕФАН МЕЛЛЕ: Немає сенсу ігнорувати, що Росія порушила міжнародне право

— В Європі прекрасно розуміють, що Путін — злочинець, що йде війна, що він щодня вбиває людей.

Зараз обговорюється так званий план завершення війни. Вже стало зрозуміло, що він, м’яко кажучи, сумнівний, і навряд чи веде до чогось корисного. Спочатку він взагалі виглядав жахливо. Активність європейських лідерів була спрямована саме на те, щоб обеззброїти цей план і вчасно натиснути на гальма.

У демократичних країнах є частина суспільства, яка мріє про те, щоб усе було, як раніше, коли було спокійно. Але ж усі хочуть спокою, усі хочуть, щоб настав мир. Питання — на яких умовах і з ким потім домовлятися? Політики це розуміють.

З одного боку, Росія хоче визнання, повернення у міжнародну повістку, включення у світові процеси. Але, якщо країна починає завойовувати чужі території та вбивати людей, вона сама себе ізолює.

Попри це, РФ весь час працювала над тим, щоб не бути повністю ізольованою. У неї є не те щоб союзники, а країни, які не конфліктують і навіть технічно допомагають — купують нафту і газ. Китай і Індія тут на першому місці. Є БРІКС, є Шанхайська організація — багато структур, які Росія розгортала як противагу іншим об’єднанням держав, щоб мати свою базу впливу й елемент світового лідерства.

Американський президент Дональд Трамп — ніякий не союзник і навіть не посередник. Він насправді реалізує свої власні мрії про Нобелівську премію миру. Європа ж купує зброю на свої гроші й надає її Україні.

Позиція Трампа — не нейтральна, а шкідлива. І все це було включено у той самий план завершення війни. Мені здається, більшість пунктів з’явилися саме з Росії. Чи був до цього причетний представник Кремля Кирило Дмитрієв чи хтось інший — ми не знаємо.

Але все це повністю ігнорує головне: Росія напала на Україну і це порушення міжнародного права. Компроміси по території — це порушення прав України.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Безпека Європи залежить від безпеки України

— Безпека Європи сьогодні під великим питанням, враховуючи ті агресивні та гібридні дії, які Росія активізувала щодо європейських країн. І, звісно, коли голова Євроради на саміті неформально говорить, що зараз важливо рухатися як єдиний партнер, об’єднаний однією метою, — це звучить правильно. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн також наголошує, що ми маємо ефективно координувати свої дії. Це добре, що про це заявляють, але тут виникає питання: а які саме дії?

Одним із позитивних моментів було те, що всі говорили: Європі потрібно не просто обговорювати доопрацювання пунктів так званого плану з 28 пунктів, представленого Україні, а представити власне бачення.

Який вплив Європейський Союз дійсно має? Тут варто зазначити, що виник вплив Європи на США. Було зафіксовано, що Росія не може брати участь у формуванні архітектури європейської безпеки. Щоб цей вплив працював, Європа має діяти спільно з Україною. Коли Україна і ЄС виступають єдиним голосом, адміністрація Трампа сприймає це серйозно. На зустрічі в Женеві це було видно: пропозиції, які виходили від європейців та України, США вже брали до розгляду.

Ми розуміємо, що зараз європейська безпека не розглядається окремо від безпеки України. Особливо яскраво це проявилося, коли 20 країн Європейського Союзу зробили спільну заяву після зустрічі в Женеві. Це була єдина відповідь на план дій і переговори, які йдуть нині.

Вперше прозвучала формула не лише “нічого про Україну без України”, а й “нічого про Європу без Європи”. І ще раз було наголошено: РФ не має права брати участь у формуванні архітектури європейської безпеки. Це дуже важливо. Тепер безпека України та безпека Європи розглядаються як рівнозначні.

Тому переговори сьогодні — це не просто спроба виробити мирний план для України. Це мирний план для України й для Європи. І всі мають розуміти, як сказав канцлер Німеччини: а що робити з Російською Федерацією? Ми можемо провести переговори з американською стороною, але що з Росією? Як посадити її за стіл переговорів?

Ми прекрасно розуміємо, що США здатні створити певний тиск на Росію. Це видно по санкціях, особливо по енергетиці: щоразу, коли йдеться про енергоресурси, РФ починає метушитися. Є важелі впливу. І коли Європа діє спільно з США — як у санкціях проти нафтових компаній, одночасно з ухваленням 19-го пакету санкцій, то ми бачили, наскільки нервово реагував Кремль. Саме після цього почалися переговори та розробка цих 28 пунктів. І можемо сказати, що ініціатива насправді виходила від російської сторони.

Читайте також: Суттєвий прогрес: план США щодо завершення війни та переговори в Женеві проаналізували експерти