Ілюзія можливого діалогу: перспективи зустрічі Зеленського і Путіна проаналізували експерти

Якщо Москва не проявить зацікавленості у прямих переговорах щодо завершення війни Росії проти України, президент США Дональд Трамп чітко дав зрозуміти, що готовий запровадити проти РФ нові вторинні санкції. У Брюсселі теж підтвердили, що готові до посилення тиску на агресора. У Кремлі ж про готовність провести зустріч президента України Володимира Зеленського і Володимира Путіна поки що не заявляли.

Тим часом кілька країн уже виступили з ініціативою, щоб переговори України та Росії на рівні лідерів відбулися на їхній території.

Можливості проведення зустрічі Зеленського з Путіним

Україна готова до будь-яких форматів переговорів на рівні лідерів, заявив президент Володимир Зеленський після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом і європейськими лідерами у Вашингтоні. Київ згоден як на двосторонню зустріч, так і на тристоронню — за участю глави Білого дому.

“Президент США зв’язався з російською стороною, і вони обговорили можливі дипломатичні кроки. Росія запропонувала спочатку двосторонню зустріч Україна — Росія, а потім тристоронню. Ми готові до будь-яких форматів на рівні лідерів. Адже тільки на рівні лідерів ми можемо вирішити всі ці складні, болючі питання. Тому я підтвердив, і мене підтримали всі європейські лідери, що ми готові до двосторонньої зустрічі з Путіним”, — сказав Зеленський.

У Кремлі публічно про готовність до саміту так і не заявили. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров сказав, що будь-які контакти за участю перших осіб мають готуватися ретельно. А помічник Путіна з зовнішньополітичних питань Юрій Ушаков узагалі заявив, що можна розглянути можливість підвищення рівня представників української і російської сторін. Про участь Путіна у прямих переговорах із Володимиром Зеленським — ані слова.

Впевненості в тому, що російський диктатор погодиться на зустріч із президентом України немає, вважає канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

“Я поки не знаю, до чого може призвести ця зустріч. З мого погляду, було б бажано, і навіть щобільше, щоб ця зустріч нарешті призвела до припинення вогню в Україні. Президент Зеленський також заявив, що йому важко уявити зустріч із Путіним без припинення вогню. Як розвиватиметься ситуація найближчими днями й тижнями, я теж поки не можу сказати з упевненістю”, — зазначив він.

Де провести переговори з Путіним? Також питання непросте. За даними Agence France-Presse, Путін під час розмови з Трампом запропонував провести двосторонній саміт із Зеленським у Москві. Український лідер, який на той момент перебував у Білому домі, відмовився від такої платформи.

За інформацією джерела агентства Reuters в адміністрації США, зустріч може відбутися в Угорщині. Видання Politico також пише, що Білий дім розглядає Будапешт як майданчик для переговорів між Зеленським і Путіним.

Проти цієї ініціативи різко виступив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він нагадав, що проведення переговорів саме у столиці Угорщини стало б історичною іронією.

“Будапешт? Не всі це пам’ятають, але в 1994 році Україна вже отримала гарантії територіальної цілісності від США, Росії та Великої Британії. У Будапешті. Можливо, я забобонний, але цього разу спробував би знайти інше місце”, — прокоментував Туск.

Президент Франції Еммануель Макрон наполягає на проведенні зустрічі Зеленського і Путіна у Женеві, столиці Швейцарії.

“Ми зробимо все, щоб ця двостороння зустріч відбулася. А потім потрібно досягти того, щоб на початку вересня міг відбутися багатосторонній саміт. Але насамперед необхідно виконати всю роботу з гарантіями безпеки. Тому найближчі два тижні абсолютно критичні”, — підкреслив Макрон.

У Швейцарії підтвердили готовність прийняти саміт. Російському диктатору навіть пообіцяли, що не заарештують його за ордером Міжнародного кримінального суду, за яким Путіна звинувачують у насильницькій депортації тисяч українських дітей з окупованих Росією українських територій.

Як заявив міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Кассіс, у 2024 році швейцарський уряд визначив правила надання імунітету особі, щодо якої видано міжнародний ордер на арешт, якщо ця особа приїжджає на мирну конференцію, а не з приватних причин.

“Я вірю на 200% у проведення цього саміту, і ми обговорювали це протягом тривалого часу. Женева більш ніж готова прийняти саміт між Росією та Україною”, — заявив Кассіс.

Також Австрія готова провести саміт Зеленського і Путіна. Ймовірним місцем зустрічі може стати Відень, заявив канцлер Австрії Крістіан Штокер. За його словами, заради організації цієї зустрічі питання про ордер на арешт Путіна попередньо владнають із Міжнародним кримінальним судом.

“Наша столиця має давні традиції діалогу й пропонує чудові умови для взаємодії з міжнародними організаціями, що базуються тут, особливо з ОБСЄ (Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, — ред.)”, — йдеться у заяві відомства федерального канцлера.

Президент Володимир Зеленський заявив, що на саміті з Путіним мають бути присутні європейські лідери й він має пройти в нейтральній частині Європи. Наприклад, на території Швейцарії, Австрії, Туреччини — але однозначно не в Москві. Що ж до Угорщини, то це спірне і непросте питання, оскільки Будапешт виступав проти підтримки України.

Можлива зустріч Зеленського з Путіним в оцінці експертів

Чи готовий російський диктатор Путін до зустрічі з Володимиром Зеленським? Де вона може відбутися? Чому РФ затягує переговори і які важелі тиску можна використати? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM  шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента України;
• Євген Костогризов, аналітик Ради зовнішньої політики “Українська призма”;
• Олег Саакян, політолог і співзасновник “Національної платформи стійкості та згуртованості”;
• Ігор Чаленко, політолог і голова Центру аналізу та стратегій;
• Ігор Петренко, доктор політичних наук.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Немає війни — немає Росії

— Російський диктатор Путін не зацікавлений у завершенні війни і без його особистого примусу жодного фіналу не буде. Він використав зустріч із президентом США на Алясці, яка відбулася 15 серпня, для затягування часу.

Путін не хоче жодного припинення вогню. Замість цього він віддає перевагу втягуванню і США, і України в довгий переговорний процес про “всеосяжний мир”. Але ми розуміємо: якщо поруч із цим словосполученням стоїть Росія, то мир буде таким, як його бачить Кремль, і обов’язково під канонаду ракетно-дронових ударів.

Російський диктатор хоче, щоб почалися довгі “переговори про мир”, але без припинення вогню. Інакше в нього немає жодної суб’єктності, жодних інструментів впливу на процес, адже всі його аргументи нікчемні, особливо якщо розглядати їх крізь призму міжнародного права.

Також для Путіна важливе дистанціювання США від Європи та України, щоб вони менше звертали увагу на війну, а більше концентрувалися на своїх внутрішніх проблемах.

Для Росії війна — єдиний спосіб зберегти державність. Немає війни — немає РФ як суб’єктної держави.

На тлі технологічного відставання й погіршення економіки ця країна не становить жодної конкурентної цінності. Вона вміє відтворювати лише дві речі:

• корумпування еліти різних країн, і в Україні це також довгі роки працювало через спільні підприємства з тіньовими грошима;
• експорт війни на інші території.

Якщо говорити про переговорний процес, то правильний формат можливий лише на рівні президента України та Путіна. Інші формати неприйнятні, вони не вирішують завдань, хіба що обмін полоненими.

Якщо Путін справді заявив про готовність брати участь у переговорах, то він це зробить. Зеленський, безумовно, готовий — і з погляду аргументації, і логіки, і доказів.

Але важливі саме підсумки такої зустрічі. У Путіна буде одне завдання — розповідати свої версії, виправдовувати масові вбивства і тягнути час. Переговори не будуть продуктивними відразу. Але тиск на РФ можуть здійснити Китай і США.

ЄВГЕН КОСТОГРИЗОВ: Росія зрозуміє тільки загрози

— Я вважаю, що мета Росії полягає у затягуванні конфлікту. Кремлю це необхідно, оскільки там вважають, що зараз армія РФ просувається на фронті.

Москва не прагне якнайшвидше завершити бойові дії та намагається затягувати будь-які переговори.

Я допускаю ситуацію, що спочатку може відбутися зустріч між Україною і Росією — ще не на рівні лідерів, а, наприклад, у форматі, схожому на стамбульський. Уже за кілька тижнів може бути погоджена зустріч Зеленський — Путін. А потім, якщо російська сторона не буде чинити опір, можлива і тристороння зустріч за участю президента США Дональда Трампа. Я бачу цей сценарій саме так.

Багато залежить від позиції Сполучених Штатів: наскільки рішуче вони будуть готові продовжувати тиск санкціями. Поки що виглядає так, що вони не зовсім готові.

Зараз не схоже, що американська сторона серйозно збирається реалізовувати свої погрози. А це означає, що Росія навряд чи поспішатиме з організацією зустрічі.

Якщо говорити про короткострокові важелі тиску, варто враховувати: те, що ефективне лише протягом шести місяців, навряд чи змусить Росію реально сісти за стіл переговорів. При цьому короткострокові важелі — це не стільки фізичні дії, скільки загрози їхньої реалізації.

Перша загроза — стосується Китаю. Зараз між КНР і США відбувається новий виток торгівельної війни. Росія, яка по суті стала майже васалом Китаю, намагається врятувати не лише свою, а й частину китайської економіки від американських обмежень. Якщо Трамп скаже Путіну: “Якщо Росія не погодиться на мирні умови, постраждає не лише вона, а й Китай”, — це стане серйозним аргументом.

Друга загроза — припинення Дональдом Трампом переговорного процесу. І це, як не дивно, дуже дієвий інструмент. Якщо президент США вийде з переговорів і зупинить їх у принципі, РФ більше не зможе відвертати увагу на цей процес. Тоді Європа і США перемикнуть увагу на питання допомоги Україні. А це останнє, чого хоче Путін.

ОЛЕГ СААКЯН: Зустріч необхідна для того, щоб показати готовність Москви до миру

— Зараз я досить скептично ставлюся до можливості швидкої зустрічі Володимира Зеленського з Путіним, адже це вимагає серйозної логістичної організації.

Але насамперед потрібна згода від Росії. Ми бачимо, що Москва починає викручуватися: говорить про підвищення статусу делегацій, про зустріч делегацій, а не про особисту зустріч Путіна і Зеленського.

Ініціатива України про зустріч без попередніх умов — це своєрідна передача м’яча на бік Росії через Дональда Трампа. Мета в тому, щоб поставити Москву в ситуацію: або погоджується, або починає відмовлятися. Таким чином можна знизити ризик того, що президент США буде тиснути на Україну з російським порядком денним.

Ця потенційна зустріч не про те, щоб домовитися про мир. Ніхто не має ілюзій, що Путін приїде і скаже: вибачте, я помилявся, забираю війська і виплачую репарації. На таке він не піде.

Позиції Росії й України залишаються взаємозаперечними. Зеленський не їде, щоб капітулювати — ані за присутності Трампа, ані без нього — і не готовий приймати російські умови, які для нас неприйнятні.

Ця зустріч, радше, про те, щоб продемонструвати готовність чи неготовність Росії. І тим самим пришвидшити момент, коли Трампу доведеться визнати, що Москва не готова. Також ця зустріч може зрушити гуманітарний трек. Зокрема, результатом може стати обмін “усіх на всіх”.

Зустріч у присутності Трампа — це можливість показати, що ми готові до конструктивних дій. І що не Україна позбавляє Трампа шансу отримати Нобелівську премію миру (імена лауреатів будуть оголошені вже у жовтні, а вручення премії відбудеться у грудні, — ред.), а Росія, яка не хоче завершувати війну.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Потрібно посилювати публічний тиск на Путіна

— Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров повторює стару платівку про те, що зустріч має бути підготовлена, починаючи з експертного рівня і так далі. Тобто це ті самі меседжі, які ми чули раніше. Раніше в подібному ключі виступав і помічник Путіна Юрій Ушаков.

На мій погляд, Путін для себе ще не прийняв остаточного рішення — чи готовий він реально зустрітися безпосередньо з Володимиром Зеленським. Ми бачимо, що з боку Росії фактично йдуть провокації з цього питання.

Наприклад, пропозиція Путіна в телефонній розмові з Дональдом Трампом зустрітися із Зеленським у Москві. Приїжджати в лігво диктатора — це дивно. Це точно не будуть справжні переговори. Відповідно, необхідна третя, нейтральна держава, яка б однаково позитивно оцінювалася як майданчик обома сторонами.

У принципі це могли б бути Женева, Ватикан, Рим чи Гельсінкі. Було б непогано. Водночас коли пропонують Будапешт, я думаю, що це не те місце, яке могло б допомогти переговорам. Не лише з огляду на минулий досвід із Будапештським меморандумом, але й сучасну політику угорського прем’єра Віктора Орбана.

Втім, Путін нібито пообіцяв у розмові з Трампом, що все ж таки зустрінеться із Зеленським, як каже держсекретар США Марко Рубіо. Але, на мою думку, це може бути лише декларативна згода — теоретично він погоджується, але умов для зустрічі наразі немає. Публічні коментарі це підтверджують.

Очевидно, що в наступні дні необхідно посилити публічний вплив і тиск на Путіна, щоб отримати однозначну згоду на двосторонню зустріч, а потім — можливо, на тристоронню чи чотиристоронню із залученням європейців. Я повністю підтримую президента Франції Еммануеля Макрона, що голос Європи має максимально чітко звучати на рівнозначних позиціях, оскільки це майбутнє всього континенту.

Ми бачимо, що Китай вітає будь-які мирні кроки, що є сигналом для Росії показати активність, а не лише ставку на терор мирного населення та результати на полі бою. Путін оцінює обставини: чи зможе він тягнути питання до середини осені після російсько-білоруських військових навчань “Захід-2025”, чи все ж таки доведеться піти на зустріч. На цьому етапі рішення немає. Очевидно, бажання завершувати війну в нього немає, тому потрібні додаткові важелі впливу.

Путін утратив авторитет із погляду геополітики — всі розуміють, хто він. Зараз триває процес “відбілювання” репутації, який Кремль провернув вдало на Алясці. Але для того, щоб це працювало в перспективі, потрібно підтверджувати слова діями: виводити війська, домовлятися про зупинку бойових дій по лінії зіткнення. Поки цього не відбувається.

ІГОР ПЕТРЕНКО: В України та РФ немає точок дотику в питанні завершення війни

— У нас є прецедент зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна. Крім оцінки, що вона пройшла “10 із 10”, ми не отримали пояснень, що саме означає ця оцінка, які реальні домовленості були ухвалені, і яку вигоду президент США міг отримати не лише у питанні України, але й у питанні двосторонніх відносин із Російською Федерацією.

Зараз ми маємо діаметрально протилежні позиції сторін. Росія хоче, щоб Україна віддала їй території, і йдеться не про якийсь умовний обмін чи тактичний зсув, а про визнання, щонайменше, Криму або Донецької та Луганської областей як територій Росії. Вони хочуть, щоб Україна вийшла із Запорізької області, віддала Херсон та інші території. Тут немає жодного конструктивного моменту чи точки дотику.

Тому будь-яка майбутня зустріч, чи то через два тижні, чи навіть завтра, зводитиметься до того, що сторони просто викладуть своє бачення і позначать свої червоні лінії. А далі головне питання: до чого це буде вести, як сторони зближатимуться і яким шляхом?

Я не бачу сценарію, який дозволив би швидко досягти прогресу. Зазвичай такі зустрічі на рівні лідерів відбуваються тоді, коли групи радників уже опрацювали певне рішення: розуміють позиції обох сторін, погодили дорожню карту. Тоді лідери просто затверджують це і починають рух. На сьогодні такого немає.

Наразі зусилля Дональда Трампа і його бачення полягають у тому, що зустріч на рівні лідерів дасть якийсь імпульс і прогрес. Я не згоден із таким підходом і не бачу, як це суттєво вплине за нинішніх позицій обох сторін.

Тут потрібен примус. Але намагалися примушувати і Україну — ми на це не пішли. Тому що за нами стоїть міжнародне право, Конституція України і здоровий глузд.

Читайте також: Європейські війська в Україні як гарантія безпеки: механізми та перспективи ініціативи обговорили експерти