Геноцид і масові репресії: російська колонізація України очима очевидців

Росія здійснює на окупованих територіях терор, залякування, примусове виселення, погрози розправою, затримання та насильство. Постійно відбуваються репресії, витіснення й привласнення майна українців. Окупаційна влада заселяє росіянами захоплені українські території та впроваджує свої порядки й ідеології.

РФ поневолює окуповані міста й села, виживаючи українців із рідної землі. Які методи використовують загарбники — розповідаємо у новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Валентина Лук’янець.

Залякування і репресії

У Маріуполі Донецької області до повномасштабного російського вторгнення проживало близько 500 тис. людей. Місто стало однією з найгарячіших точок на карті країни в перші дні російського вторгнення: блокада, безперервні бомбардування, численні людські жертви.

Віталію Шляєву 81 рік, і він на власні очі бачив, як російські війська перетворювали його рідний Маріуполь на руїни.

“Я змушений був перейти в школу в підвал. Там під бомбардуваннями я пробув 23 дні до 23 березня. Тоді прийшли загарбники й усіх, хто був у підвалі, зібрали, посадили в автобуси та відвезли в Новоазовськ. Це було примусово. Відтоді я переміщаюсь з одного міста в інше”, — згадує переселенець із Маріуполя Віталій Шляєв.

Пенсіонера разом із ще десятками маріупольців депортували до Росії: спочатку в Таганрог, далі були Володимир і Ковров. Через кілька місяців йому вдалося повернутися в Україну.

“У мене приватний будинок був у Маріуполі в Лівобережному районі. Якраз у тому районі, який першим потрапив під бомбардування. Дім постраждав, але не настільки. Туди переселилися мої знайомі, які зовсім постраждали. Якщо буде перемога, звісно я туди повернусь. Мене тягне в Маріуполь”, — каже Віталій Шляєв.

Рятуючись від російських бомбардувань, лише з Маріуполя втекли близько 350 тис. людей. Вони залишали свої домівки та все нажите майно. Тим часом в окупованих населених пунктах російські військові влаштували репресії та терор.

“Понаїхало дуже багато росіян. Вони ходили по місту зі зброєю. Дуже багато кадирівців було спочатку й вони поводилися дуже нахабно. Приїхали нас “визволяти” незрозуміло від чого. Але “визволили”, виходить, від усього: від роботи, від дому, від усього, що люди там мали”, — каже переселенка з Енергодара Наталя.

Енергодар — місто-супутник Запорізької атомної станції (ЗАЕС). Його захопили в березні 2022 року. Чоловік Наталі працював на ЗАЕС, але співпрацювати з російськими атомниками й отримувати російське громадянство не захотів. За проукраїнські погляди в липні 2023 року його заарештували й майже рік він провів у місцевому СІЗО.

“Чоловіка вивезли 6 червня 2024 року в Мелітополь, до цього його потримали в Білозерці кілька місяців. Потім відкрили кримінальну справу за статтею 276 — це шпигунство. І 19 вересня його вже засудили на 12 років суворого режиму”, — розповідає Наталя.

Зараз чоловік Наталі перебуває в одній із російських колоній.

“Вони від самого початку почали зачищати людей із проукраїнськими поглядами: забирали в підвали, били, катували різними способами. Когось за 2–3 тижні відпускали, а когось — за місяць. Були такі випадки, що людей забирали по два чи три рази. Є випадки, коли люди взагалі зникали й от уже понад три роки ми не знаємо, де вони перебувають”, — пояснює переселенка з Енергодара Наталя.

Ольгу Гущину повномасштабна війна застала в рідному Мелітополі. Жінка згадує, як ворожі снаряди летіли просто над її домом, а вулиця кишіла російськими солдатами. Як дружина військовослужбовця, вона одразу потрапила під нагляд окупантів.

“Окупанти почали приходити до мене додому й питати, де мій чоловік і чи не шпигунка я. Вони з’ясовували, на кого я працюю, про що розмовляю, почали оглядати мою квартиру, зачинили мою доньку в іншій кімнаті, і проводили зі мною десь по 5–6 годин на день, переглядаючи мій телефон”, — згадує Ольга.

Ольга викладала в ліцеї англійську мову, й окупанти запропонували їй стати директоркою школи чи навіть міністеркою освіти міста, але жінка відмовилася.

“Одного разу вони прийшли й сказали: “Щоб завтра дитини не було в квартирі, тому що ми з вами вже будемо розмовляти по-іншому”, — розповідає жінка.

Окупанти забрали в Ольги ключі від квартири, заявивши, що приходитимуть, коли захочуть. Разом із батьками та дитиною вона того ж вечора втекла з Мелітополя.

Через беззаконня і страх за свої життя та життя близьких рідні домівки залишили тисячі українців.

“Коли за спиною у тебе ходять і брязкають затвором, то відчуваєш сильну нервову напругу. Мені здається, в мене на обличчі було написано і моє ставлення до окупантів, і все, про що я думаю. Так я вирішила виїхати з міста”, — згадує переселенка з Енергодара Наталя.

Репресії стали одним із головних інструментів окупантів на захоплених українських територіях. Усіх, хто здавався підозрілим, відмовився від співпраці з самозваною прокремлівською владою й російськими військовими, переслідували, погрожували, залякували, щоб змусити підкоритися або вижити з рідної землі.

“Основний інструмент, яким досягається лояльність, — це покірність, репресії, атмосфера недовіри та відсутність солідарності між людьми. Окупанти підміняють успіхи й постійно продукують в інформаційному просторі нові досягнення, уявлення про велич Росії, її непереможність. Про те, що якщо ви будете слухняними й лояльними, перед вами у РФ відкриються великі можливості й ви будете щасливі в новій країні”, — коментує заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

У російській окупації зараз перебуває п’ята частина території України — це близько 3 тис. населених пунктів Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей і анексований у 2014 році Крим. Усюди Кремль цілеспрямовано проводить колонізацію, щоб замістити неугодних українців тими, ким можна легко маніпулювати, використовуючи у своїх цілях.

“Заміщення приблизно від 15% населення — це вже достатньо безпечна для РФ ситуація. Якщо ти заміщаєш понад 25%, то регіон стає повністю керований”, — каже політичний аналітик, експерт із питань вивчення Росії Ігар Тишкевич.

Росії важливо, щоб на захоплених територіях було якомога більше лояльних жителів.

“На півдні України несподівано для себе Кремль зіткнувся не з лояльними, а з тими, що чинять опір українцями. Це виливалося і в мирні акції протесту, і в затягування процесу отримання паспортів. Тоді було поставлене завдання — витіснити найбільш активних або знищити. З іншого боку хочуть заселити на територію півдня України громадян РФ із Кавказу, Сибіру тощо”, — каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.

Окупанти завозять на окуповані території “ідеологічно заряджених” управлінців, часто без освіти, досвіду роботи, а також силовиків, учителів і лікарів. Дехто їде заради кар’єрного зростання, інші для того, щоб просто пожити в людських умовах.

“Росія прагне в прямому сенсі слова знищити місцеве населення й заселити звільнені території представниками своїх депресивних районів”, — пояснює експерт Центру громадянської просвіти “Альменда” Олег Охредько.

Для заміщення корінних жителів на окупованих територіях заманюють і трудових мігрантів. Їм пропонують російський паспорт, житло й високу заробітну плату. За різними оцінками, загарбники звезли вже понад 100 тис. мігрантів з Узбекистану, Туркменістану, Афганістану та інших держав Близького Сходу й Середньої Азії.

Заміщення населення

Український Маріуполь був захоплений російськими військами у травні 2022 року й після жорстоких штурмів практично стертий з лиця землі. Кремлівські пропагандисти із захватом розповідають, як буквально на очах “відроджується” місто, яке стрімко заселяють росіяни.

“Росіяни проводять у Маріуполі політику маргіналізації. Вони хочуть максимально позбавити українців можливості отримувати компенсацію, заробітки, мати житло, адже для Маріуполя це дуже актуально. Окупанти знесли будинки, не ремонтують їх після руйнувань. Люди просто рано чи пізно будуть змушені виїжджати, тому що ніякого компенсаційного житла їм не дають. Крім того, місцеве населення страждає від безробіття”, — розповідає керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Учителі з Дагестану навчають українських школярів російської мови, лікарі з глибинки приїхали працювати в місцеві лікарні, а будівельники із Середньої Азії зводять будинки для росіян — це нова реальність окупованих українських територій. Кремль щедро платить “ідейним громадянам”, готовим поїхати на Донбас чи на південь України. Таких охоче використовують у своїй пропаганді й ставлять за приклад.

Як додаткові стимули Кремль запустив нові програми “Земський лікар”, “Земський учитель”, “Земський працівник культури”, “Земський листоноша”. Крім того, на окуповані території їдуть разом із сім’ями й військові з Чечні, Бурятії, Хабаровського краю.

Українські правозахисники нарахували близько тридцяти програм, що сприяють заміщенню українців в окупованих регіонах. З 2024 року туди приваблюють ще й доступними кредитами на житло, а також “підйомними”.

“Іпотека 2% на 30 років із мінімальним першим внеском — для абсолютної більшості росіян, які зрештою переїжджають, це єдиний варіант отримати власне житло. За цим вони і їдуть”, — каже керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Фінансові стимули теж чудово працюють.

“Фахівці з Росії приїжджають на тимчасово окуповані території й за це їм виплачують 2 млн рублів — більше, ніж солдатам, які воюють і помирають. При цьому ці фахівці отримують квартири, підвищену зарплату”, — пояснює правозахисник Олег Охредько.

У тих, хто переїхав на окуповані території, маса преференцій — від доступу до ліків і медичної допомоги до кращих вакансій і високооплачуваної роботи. Українців же прирікають на жалюгідне існування.

“З питаннями колонізації тісно пов’язані інші порушення. Наприклад, націоналізація майна. Це не окупаційна влада Херсона чи Запоріжжя придумала зробити — це дуже синхронно запроваджується на захоплених територіях. Так, у всіх різна практика, але посил так діяти дуже централізовано йде з Росії”, — каже директорка з адвокації Центру прав людини Zmina Альона Луньова.

Так званій “націоналізації” підлягає будь-яке майно, зокрема залишені порожні квартири — їх окупанти називають “безхазяйними”. Українців нерідко просто виганяють із власного житла.

“Забрали ключі від квартири, звісно, через два місяці туди заселилися спочатку військові фсбшники, потім через пару місяців — двоє чоловіків і жінка. Сусіди мені розповідали, що таке враження, ніби там зробили гуртожиток, адже чи не щомісяця мінялися люди. Перші “мешканці” взагалі вивозили наше майно”, — згадує переселенка з Енергодара Наталя.

“Відбувається повний безлад. Навіть люди, які живуть у своїх будинках, але оформлених на батьків, теж по факту не є власниками. Усі повинні отримати російські паспорти й лише потім уже оформлювати своє житло. Ми виїхали й усе залишили. Квартира юридично нібито нам належить, але фактично — ні. Я думаю, там уже живуть люди. Просто попросила сусідів не повідомляти мені про це. Я не хочу рвати собі душу й серце”, — каже переселенка з Мелітополя Ольга Гущина.

Міжнародне гуманітарне право покладає на сторону, що окупує, низку зобов’язань. Так, країна-агресор не має права на репресії, тиск, насильство будь-якого роду й приниження гідності громадян держави, які потрапили під її контроль. Заборонено порушення їхніх прав, заволодіння та використання їхнього майна, зокрема їхнє вигнання, виселення чи депортація.

Депортації українців

Заборонено переміщення корінного населення на захоплені території і його заміщення з метою зміни етнічного складу окупованих територій. Росія ігнорує всі принципи й норми міжнародного гуманітарного права, здійснюючи чергові воєнні злочини.

Одне з найцинічніших — це депортація. Кремлівські прислужники вивозять з окупованих територій українських дітей і підлітків під різними приводами: міфічний порятунок, оздоровлення, екскурсії. Багатьох після цього залишають у Росії — розміщують у пансіонатах, піддають ідеологічній обробці й віддають у названі сім’ї.

“Одне з найбільших злочинів, яке отримає нову термінологію, — це депортація дітей і геноцид дитячої пам’яті. Це відбувається для того, щоб розсіяти по Росії наших українських дітей, дати їм нові базові стандарти освіти й нові цінності, щоб вони стали манкуртами — “служивими людьми” для сьогоднішнього Московського царства”, — коментує голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

Подібна практика відбувається ще з 2014 року, коли Росія вперше вдерлася на Донбас і в Крим.

“Україна, починаючи з 2014 року, втратила 1 млн 600 тис. українських дітей. У 2023 році ми побачили публікацію уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової, де вона заявила, що 744 тис. українських дітей зареєстровані на території РФ. Невідомо, скільки незареєстрованих, скільки з них залишилося на окупованій території, скільки з них загинуло, перебувають у полоні. Росія не дає жодної інформації”, — пояснює головна юристка “Save Ukraine” Мирослава Харченко.

Найвразливіша й незахищена категорія — діти-сироти.

“Нещодавно Луганська область опублікувала “каталог” українських дітей-сиріт. Найцинічніше — дитину можна вибрати, виходячи з твоїх уподобань за кольором очей і волосся. Це говорить про те, що будь-який російський громадянин, перебуваючи десь у Чечні, може собі вибрати гарненьку блакитнооку дівчинку 15 років, в один клац оформити на неї право власності, приїхати й забрати. Ми зараз досліджуємо цю інформацію дуже ретельно”, — каже правозахисниця Мирослава Харченко.

Українських школярів на окупованих територіях тотально зомбують. Для цього створені спеціальні програми, працюють мілітаристські організації.

“Це просто в’язниця, огороджена колючим дротом. Усюди лунають якісь піонерські пісні, якісь гасла, у школі навіть є урок “Розмови про важливе”. Дітям промивають мізки, починаючи з першого класу — військова форма, марші, заходи”, — розповідає переселенка з Мелітополя Ольга Гущина.

Кремль цілеспрямовано змінює не лише етнічний склад населення на захоплених українських територіях, а й самосвідомість українців, стираючи їхню національну ідентичність.

“Це — масове порушення. Ми не знаємо, скільки людей на окупованих територіях були піддані примусовій паспортизації, але тут точно йдеться про мільйони. Те саме стосується й примушення дітей, народжених на окупованій території, отримувати виключно російські документи. Це призводить до того, що вони автоматично отримують належність до російського громадянства”, — пояснює правозахисниця Альона Луньова.

Усяко відкидається й переслідується будь-яке використання української символіки, української мови, музики. Усе це заміщується новими російськими символами.

Етноцид

Колонізація росіянами захоплених земель завжди йшла за одним сценарієм: поневолення корінних жителів, нав’язування російської культури, заміщення непокірних російськомовними, експлуатація природних ресурсів.

“Нічого не змінилося з часів Катерини Другої, яка відразу ж після окупації Криму російськими військами провела етнічні чистки, виселивши греків. Це знамениті маріупольські колонії, куди вони виїхали. Кримських татар теж вигнали”, — говорить експерт Центру громадянської просвіти “Альменда” Олег Охредько.

Росія робить усе за заповітами імперії.

“Російська Федерація — це держава імперського типу, де основою є “господар”-автократ. Уся держава — це жорстка ієрархія, яку вони скопіювали свого часу у Золотої Орди, де на чолі стоїть господар, оточений дворянством. А далі йде народ, який є апріорі виконавцем його волі. Це народ без вибору, без свободи”, — коментує голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

У випадку з Україною алгоритм відпрацьовували ще до 2014 року в Криму.

“Особливо це було помітно в Севастополі, де кількість російських громадян ставала дедалі більшою внаслідок сімей військовослужбовців. Це була тиха повзуча колонізація”, — говорить правозахисник Олег Охредько.

Вже у 2014 році російські загарбники анексували український Крим, влаштувавши там фейковий референдум під дулами автоматів.

“Це просто були намальовані цифри. І для нас важливо про це говорити, тому що ні про яке вільне волевиявлення, коли у твоєму місті стоять військові, мови не може бути апріорі”, — пояснює директорка з адвокації Центру прав людини Zmina Альона Луньова.

За десять років окупації на анексований півострів переселилося близько 1 млн росіян, а Крим став військовою базою й одним із плацдармів для повномасштабного російського вторгнення у 2022 році.

Незаконно утримуючи українські території, Росія порушує права корінного населення, базові права людини, а також свої зобов’язання як держави, що окупує, встановлені нормами міжнародного гуманітарного права.

“Це було зброєю Росії у 20 столітті та вже сьогодні депортації зачіпають українців на тимчасово окупованих територіях. Окрім тих моментів, коли людей переслідують за їхні патріотичні погляди, за свідомі погляди, депортації стосуються тих, кого вони виселяють, наприклад із Криму чи з південних територій України, на Камчатку, в Магадан, лише за ознаками того, що ці люди не повинні перебувати тут, бо вони несуть українські цінності”, — говорить голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров.

Таку поведінку Росії не можна залишати без уваги.

“Для нас важливо, щоб був трибунал. Трибунал — це спроба дати оцінку діям РФ як агресора. Можна говорити про багато порушень, але їхнім джерелом є акт збройної агресії Росії. Це злочин, який став базою для всіх подальших порушень”, — коментує правозахисниця Альона Луньова.

Цинічні дії Росії на окупованих територіях — це ніщо інше, як етнічна зачистка і тотальна колонізація з метою підкорення корінного населення, стирання української ідентичності та повного знищення українців як національної групи на захоплених територіях. Це — етноцид, тобто винищення нації невійськовими методами, але не менш жорстокими й цинічними.

Читайте також: Станція “Тоталітаризм”: як Путін отримав повний контроль над життями росіян