Донецька область — пріоритет: окупанти намагаються активізувати наступ, ЗСУ — дають відсіч

Станом на вересень Сили оборони України (СОУ) контролюють близько 33% територій Донецької області, де розміщені важливі промислові та ресурсні об’єкти. Це найбільші промислові агломерації — Покровська (Покровськ, Мирноград, Добропілля) і Слов’янсько-Краматорська (Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка). І контроль над цими промисловими агломераціями є стратегічним завданням російських окупантів.

Чому в пріоритеті саме Донецька область? Ворога цікавлять не територія регіону чи примарний “русский мир” з російськомовним населенням, а виключно контроль над корисними копалинами. Запеклі бої в Покровському районі були пов’язані насамперед з намаганнями росіян взяти під контроль родовища корисних копалин.

Так, в районі села Шевченко — найбільші поклади літію в Європі, а у Котлиному — родовище коксівного вугілля. Без коксівного вугілля українська металургія зіткнеться із серйозними проблемами. За оцінками спеціалістів, виробництво сталі в Україні може впасти з 6,5 млн до 2,5 млн тон на рік. А це загроза соціальної напруги передусім на підконтрольних територіях Запорізької та Дніпропетровської областей.

Зараз на Донецькому фронті спостерігається передислокація підрозділів російської армії. І це відбувається на тлі заяви Путіна про те, що якщо Україна не погодиться на фактичний російський ультиматум про виведення підрозділів СОУ з Донецької області, то вони це вирішуватимуть військовим шляхом.

Тобто Путін дає чітко зрозуміти, що стратегічним завданням є встановлення контролю над усією територією Донецької області. Саме з цим пов’язана передислокація назад на Покровський фронт підрозділів 155-ї бригади морської піхоти з Курського напрямку. Нагадаю, що до початку Курської наступальної операції ЗСУ підрозділи 155-ї російської бригади були зосереджені саме на Покровському напрямку. І тільки після просування Сил оборони України вглиб російської території ці підрозділи були перекинуті в Курську область.

Покровський напрямок важливий для росіян навіть не з військової, а з політичної складової. Вихід до адміністративних кордонів з Дніпропетровською областю буде використаний як елемент військово-політичного тиску на українське керівництво у вигляді погрози масштабування театру бойових дій.

Тому окупанти не залишають суміжний з Покровським — Новопавлівський напрямок, де будуть намагатися все-таки вийти до адмінкордонів Дніпропетровської області.

Після того як окупанти встановили контроль над трасою Покровськ-Константинівка, саме Костянтинівка стала одним з основних їхніх напрямків наступу.

Ситуація погіршується тим, що в напрямку Костянтинівки росіяни контролюють панівні висоти, адже місто знаходиться в низині. Це створює серйозні проблеми як для місцевих мешканців, так і для Сил оборони. Бо ворог, на жаль, має можливості тримати під вогневим контролем тилові локації української армії та все місто. Росіяни там можуть використовувати навіть ствольну артилерію. І удар по Костянтинівці 3 вересня, який призвів до жертв серед цивільного населення, підтверджує використання ворогом такої артилерії.

У Костянтинівці вже фактично створена загроза оперативного оточення — окупанти там просунулися з трьох боків.

На Торецькому напрямку окупанти взяли під контроль панівні висоти та мають тактичні успіхи в районі Дилієвок. Це створює передумови для подальшого просування окупантів у напрямку Костянтинівки на відстань приблизно до 7 кілометрів.

На Часовоярському напрямку склалася аналогічна ситуація з панівними висотами, як і на Торецькому. Наразі окупанти намагаються вирішити питання встановлення повного контролю над Часовим Яром. Причому Часів Яр — ключі не лише до Костянтинівки та Дружківки, а й усієї агломерації.

Фіксується різка активізація на Лиманському напрямку. Сіверськ — це фактично східний фланг Слов’янсько-Краматорської агломерації. Просування в бік Сіверська (окупантам до міста вже максимум 1,5 кілометра) створює загрозу флангового охоплення Сил оборони України. Основне завдання дій окупаційних військ в даному районі — це спробувати до кінця 2025 року взяти під контроль цю агломерацію.

В серпні Сили оборони України на Покровському напрямку втратили 5 кв. км. І водночас змогли відновити контроль над територією у 26 кв. км.

В Донецькій області СОУ повертають тимчасово окуповані території не тільки на Покровському напрямку. Наприклад, 24 серпня Збройні сили України взяли під контроль селище Новомихайлівка. Під час наступальної операції українських підрозділів противник втратив близько роти особового складу та був змушений перекидати резерви з інших ділянок фронту.

Крім того, підрозділи СОУ провели успішні контрнаступальні дії і деокупували ще три населених пункти Донецької області. Під контроль України повернулися села Михайлівка, Зелений Гай та Володимирівка.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Ультиматум Путіна про “вихід” Сил оборони з Донбасу — неприйнятний: аналіз Снєгирьова
• Фіаско цілей “СВО”: російська армія провалила весняно-літню кампанію — аналіз Снєгирьова
• РФ активізує інформаційні вкиди на тлі навчань у Білорусі — на що варто звернути увагу: розбір Снєгирьова
• Росія змінює тактику тиску після провалу створення “буферних зон” — аналіз Дмитра Снєгирьова
• Окупанти активізувались у Серебрянському лісі — як це впливає на ситуацію на Лиманському напрямку: розбір Снєгирьова