Після переговорів російського диктатора та президента США Трампа на Алясці у низці західних ЗМІ з’явилася інформація про ультиматуми Путіна для завершення війни. Зокрема, міжнародна агенція Reuters опублікувала список вимог Путіна до України. За словами джерел, вимоги диктатора стосується територій Донецької і Луганської областей, які контролюються Силами оборони України.
Йдеться про те, що Україна начебто має відвести війська з Донецької та Луганської областей, а РФ натомість заморозить лінію фронту на півдні (Херсонщина, Запорізька область). Крім того, Москва начебто готова повернути невеликі ділянки Харківської та Сумської областей України, які вона нині контролює.
Днями, за підсумками візиту до Китаю, російський диктатор заявив, що він “готовий домовитися про прийнятний варіант” завершення війни проти України. А інакше “добиватиметься цілей збройним шляхом”.
Важливо зазначити, що йдеться про приблизно 33% території Донецької області, які наразі контролюються Силами оборони України. Вони є найукріпленішими фортецями СОУ, які формувалися ще з 2014 року. Тобто Путін фактично заявив про бажання без крові взяти те, що не зміг захопити за 11 років війни. На моє переконання, вихід з Донбасу несе одразу безліч ризиків для України.
Одним із таких є те, що міста, які залишаються на підконтрольній частині Донбасу, — це промислові центри.
Причому саме Слов’янсько— Краматорська агломерація — зосередження основних підприємств важкої металургії, переробної, хімічної тощо. Це промислове серце Донбасу. До того ж Слов’янськ — це поклади сланцевого газу. Ціль росіян у цьому випадку — позбавлення України енергетичної незалежності.
Крім того, місцевість навколо Сіверська багата на природні ресурси. Тут розвідано та експлуатується Ямське родовище доломіту, кварцевого піску, будівельного піску, крейди, глини, аргілітів. Саме це і приваблює російських окупантів.
Росіяни докладатимуть максимум зусиль, аби взяти під контроль усі природні копалини. Тобто можемо говорити про те, що це війна не за території, як такі, а за контроль над природними ресурсами. Тож Україна фактично вирішує своє політичне та економічне майбутнє. Плюс — питання безпеки.
Російські окупанти вперлися фактично у пояс української оборони. Безпека — ще одна ключова деталь у даній ситуації. Збудувати нову лінію оборони за межами Донбасу буде дуже складно через рельєф місцевості.
Оскільки це степова зона, складно буде тримати ситуацію під контролем, враховуючи тотальну перевагу противника в повітрі. Перевага ворога — в кількості ствольної та реактивної артилерії. Це і створює досить серйозні проблеми щодо наявності нової лінії оборони України по умовній Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Нагадаю, президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю Le Point категорично відкинув ідею відмови від окупованих Росією територій, аргументуючи, що це не принесе миру, а лише посилить позиції агресора для нових атак.
“Він вторгся до частини сходу нашої країни 2014-го, щоб використати його як плацдарм для повної окупації цих регіонів. Якщо завтра ми якимось чином підемо з Донбасу, чого не станеться, ми відкриємо для Путіна незахищений простір поруч із містом з півторамільйонним населенням — Харковом. Він також захопить промисловий центр — Дніпро. Це відкриє перед ним нові можливості”, — заявив президент.
Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM
Попередні огляди автора:
- Як може змінитися театр бойових дій на Харківщині — огляд Дмитра Снєгирьова
- Фіаско цілей “СВО”: російська армія провалила весняно-літню кампанію — аналіз Снєгирьова
- Окупанти активізувались у Серебрянському лісі — як це впливає на ситуацію на Лиманському напрямку: розбір Снєгирьова
- ЗСУ зірвали політичну складову наступу росіян в районі Добропілля — аналіз Дмитра Снєгирьова
- Україна змінює пріоритети ударів по РФ — під прицілом заводи з виробництва “Шахедів”: аналіз Снєгирьова
- Білорусь створює бригаду СCO на кордоні з Україною — чи можливе нове вторгнення: аналіз Снєгирьова














