До в’язниці — за пост у соцмережі: чому в Кремлі бояться незгодних — розбір від Мацуки

У сучасній Росії потрапити до в’язниці можна навіть за такі, здавалося б, дрібниці як пост у соцмережах, прочитаний публічно вірш. Під час затримання силовики можуть не просто побити, а ще й зґвалтувати. Шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука зв’язався з росіянами, які стали героями таких диких історій. Вони відверто розповіли, що відбувається з тими, хто проти війни, і скільки в Росії незгодних.

У СІЗО — за пост у соцмережі

Уявіть ситуацію: ви повертаєтеся додому і на вас посеред білого дня раптом нападають невідомі та починають бити. Зрозуміло, що чоловік спробує захистити і себе, і дитину.

Так сталося і з Романом Тагановим, який живе в Адигеї (Краснодарський край РФ). Він ішов вулицею з 7-річним сином, коли на чоловіка накинулися молодики, вбрані у цивільне.

“На мене напали, закували в наручники, намагалися зламати руку. Мене кілька разів ударили сильно головою об асфальт на очах у дитини. Дитині теж заподіяли насильство — у моєї 7-річної дитини зафіксована епілепсія”, — розповів Роман.

Пізніше виявилося, що нападники — співробітники МВС. І це було “затримання”, причина якого — антивоєнний пост Романа в Instagram. Поліцейські заявили, що нібито хотіли взяти в чоловіка пояснення за статтею про “дискредитацію російської армії”. Потім стали придумувати інші пояснення.

“За однією з версій, напад на мене і дитину був на вулиці через те, що він був одягнений у жовту шапку і синю куртку. А в нього просто був такий одяг, без задньої думки”, — уточнює Роман.

Коли Романа почали бити, він відмахувався і зачепив одного з нападників по обличчю. У підсумку — його тепер звинувачують ще й у нападі на поліцейського.

“Суддя вирішив, що я навмисно чинив опір, тому що є відео в інтернеті, його надав співробітник ФСБ, який таємничим чином опинився на місці. Надано шматочок відеозапису, де я завдаю удар поліцейському, тільки цей шматочок. Хоча явно, що співробітник знімав довше. Мене відвезли в автозаку, у мене стався напад. Мене відвезли в лікарню, там провели дослідження МРТ, щоб упевнитися, що я можу відбувати покарання в ІТТ (ізоляторі тимчасового тримання). І після цього закрили мене”, — продовжує Роман Таганов.

Під час огляду медики зафіксували в Таганова перелом носа, гематоми, садна, травму хребта. Але навіть у такому стані його посадили в ІТТ. І відпустили лише через 10 діб, відправивши під домашній арешт.

Хтось скаже: це ще гуманно. А тепер уявіть, що в Романа двоє дітей, дружина з важкою онкологією, заробляти він не може, бо тепер із дому не вийти. І на що після цього жити родині?

“У дружини була операція з видалення ракової пухлини. І перебуваючи під домашнім арештом із браслетом на нозі, я не міг навіть вийти по ліки дружині, доки через усі бюрократичні процедури не дозволили мені двічі на добу бути відсутнім удома. Тобто дітей у садок водити та забирати”, — пояснює Роман.

Через пів року домашнього арешту Роману дали умовний термін.

Але найгірше було попереду. Силовики зажадали взяти Таганова під варту — через те, що спрацьовував браслет стеження. При цьому самі інспектори визнавали, що це був технічний збій, під час якого дзвонили йому на домашній телефон і переконувалися, що він удома.

Усе це не беруть до уваги, чоловіка знову переводять у СІЗО.

“Там я починаю хворіти на коронавірус, мене не лікують. Мене рве, нудить. Я не можу нічого їсти, вісім днів нічого не їм, тільки тому в мене нічого не лізе. Це настільки вплинуло на моє здоров’я, що в СІЗО в мене стався ще один епілептичний напад. Мої сусіди по камері між собою тоді переглянулися і кажуть: він зараз ласти відкине”, — згадує Роман.

Так він провів 10 днів, після чого, нарешті, відпустили. Але не повернули всі гроші, які вилучили під час затримання. Відтоді Роман Таганов відбуває умовний термін і змушений мовчати про все, що відбувається в Росії. До війни він балотувався до місцевої ради, збирав підписи за відставку Кадирова. А тепер розуміє — будь-якої хвилини умовний термін можуть замінити реальним. 

Термін за вірші

Поет Артем Камардін прочитав свій вірш на “Маяковських читаннях” — московській традиції, коли молоді поети раз на місяць збираються біля пам’ятника Маяковському і декламують перед публікою свої твори.

У віршах Артема, серед іншого, був заклик не брати повістки від воєнкомів і відмовлятися воювати. Уже наступного дня до нього у квартиру увірвалися співробітники МВС.

А ось далі почалося справжнє пекло, про яке розповіла Саша Попова, дівчина Артема.

“Я відчиняю двері, мене відразу “кладуть” на підлогу, по мені проходить кілька співробітників. Мене відтягують в іншу кімнату, починають бити. Б’ють по ногах, по боках, по руках, хапають, тягають, за волосся, штовхають”, — згадує Саша.

“Вони кричали, що ми нацистські мерзоти. Артема вони змушували роздягатися. Я чула, як падають якісь металеві штуки. Це були млинці від гантелі, яка накручуються на її гриф. І, власне, вони використовували гриф від гантелі, щоб вчинити над Артемом сексуалізоване насильство”, — додає дівчина.

Чого завгодно можна було очікувати, але що в центрі Москви російські силовики можуть зґвалтувати російського громадянина, звичайного інтелігентного хлопця, поета… Причому, поліцейські ще й фотографували це все на телефони — як компромат. Дівчина Артема Саша хоча б уникла такої ж долі, але була близька до цього.

“Вони приклеювали мені на обличчя стікери на клей, у мене потім обличчя було в “суперклеї”. Погрожували мене зґвалтувати вп’ятьох. Щодо Артема вони просили: це що твій хлопець? Я кажу: це мій майбутній чоловік. І після цього вони показували ці фотографії і говорили, мовляв, що не могла нормального мужика знайти, навіщо цей нацист?”, — каже Саша Попова.

Після всіх тортур і побоїв Артема ще й змусили записати вибачення перед російським народом за сказане тому на площі.

Через кілька місяців за заявами Саші та Артема провели перевірки на предмет тортур. Фактів застосування насильства перевірка, звичайно ж, не виявила. Артема одразу ж доправили в СІЗО, де він перебуває й донині — уже понад пів року. Через заклики не брати повістки до військкомату тепер його звинувачують у розпалюванні ненависті та загрозі безпеці держави.

“Зараз сумарно за двома статтями йому загрожує до 10 років позбавлення волі. За вірш. Це просто якийсь абсурд, це якісь уже сталінські терміни пішли. Зараз усім людям, які виступають проти війни, дають по 8-10 років, комусь 20”, — зазначає Саша Попова.

А крім того, що зросли тюремні строки, які направо і наліво “виписують” судді, у російській силовій системі, схоже, пройшла команда максимально залякувати під час обшуку й арешту, не стримувати себе у використанні фізичної сили.

“До нашої справи — і ми ніби в Москві! — тортур було мало. А ось після насильства стало в рази більше. Дуже багато випадків, коли приходять з обшуками або оглядом приміщень, застосовують дуже грубу фізичну силу, емоційне насильство”, — продовжує Саша.

Ще до всієї цієї історії Саша займалася підтримкою політв’язнів. А тепер готується офіційно оформити шлюб з Артемом — ставши дружиною, зможе приїжджати до нього в колонію.

Життя у них обох, по суті, зламане. І все це — розплата за один тільки вірш.

Схоже, найстрашніше для Кремля — це публічне висловлення незгоди. Режим боїться, що почнеться ланцюгова реакція — політичні акції, флешмоби, що люди перестануть боятися, а значить — не будуть миритися з війною, з репресіями всередині самої країни. Тому всіх, хто навіть теоретично може бути неблагонадійним, залякують, підштовхують до від’їзду з країни, якщо не вийшло — заарештовують.

Скільки тих, хто проти?

Богдан Литвин, координатор руху “Весна”, відразу після початку повномасштабної війни вирішив організувати антивоєнний мітинг у Петербурзі. Провести йому нічого не дали та відправили під арешт.

“Я працював у нічну зміну. Прийшов наряд поліції, вони забрали мене у відділ, де я дізнався, що мені пред’являють організацію акцій. Суд одразу ж мене визначив під арешт. Я просидів 23 дні”, — розповідає Литвин.

Далі Литвина оголосили “іноземним агентом”, рух “Весна” визнали екстремістським, його учасникам може загрожувати від 10 років за ґратами.

Богданом зазначив, що незгодних — тих, хто всупереч даним соцопитувань не підтримує ні війну, ні Путіна, — у Росії дуже багато. І виявляється, їх навіть в армії вистачає.

“Ми знаємо, що в окремих частинах від третини до половини особового складу хочуть покинути фронт, не брати участі у війні, але вони не можуть це зробити. У частинах, де особливо високі втрати, там відсоток незгодних вищий”, — каже Литвин.

Це інформація правозахисників, до яких звертаються військовослужбовці, які прагнуть уникнути відправки на фронт або взагалі залишити лави російської армії.

У суспільстві настрої ще більш протестні, просто говорити про це багато хто боїться навіть друзям. І цей страх спеціально культивується, підтримується. І насильство над Романом, над Артемом із Сашою — не випадкове. На нього не просто закривають очі, його заохочують. Як не випадкові й історії, коли в Росії заарештовують буквально ні за що.

Днями в одному з російських пабліків повідомили, що в Краснодарі виписали протокол за “дискредитацію російської армії” чоловікові, який взяв на вулиці рекламу контрактної служби та викинув її в першу-ліпшу урну. Виписали 40 тис. руб. (близько 500 дол.) штрафу, заявивши, що “демонстративно викинув листівку з державною символікою”. Це спроба створити атмосферу страху, коли ніхто вже не розумітиме — коли та за що можуть забрати або посадити.

“Я пам’ятаю історію, як людину затримали за плакат “Я люблю свого тата”. Чого тільки не вигадували!”, — наводить приклад Борис Лівін.

“Затримують за коментарі в соцмережах і після цього фабрикується мільйон кримінальних справ. Були затримання й арешти за пости про шоу, про Кримський міст, про інші речі”, — перелічує Саша Попова.

“Ніхто з мого оточення не є активним прихильником “СВО”. Абсолютно ніхто! Тому що я для себе вирішив, що в моєму оточенні будуть тільки люди, які думають своєю головою”, — наголошує Роман Таганов.