Денацифікація Росії: з чого починати і на який результат можна розраховувати — думки експертів

Термін “денацифікація”, який Росія застосовувала щодо України як одне із двох ключових слів (інше — демілітаризація), що пояснювало причину вторгнення Росії на територію України, тепер обернувся проти самої РФ. У цивілізованому світі дедалі частіше говорять про те, що Росія має пройти процес денацифікації.

Саме денацифікація може допомогти Росії повернути на демократичний шлях розвитку.

Вдалим прикладом застосування методу денацифікації часто називають Німеччину, яка визнала помилки нацистського минулого, усвідомила їх, заплатила свою ціну і тепер є сильною демократичною державою.

Ознаки, які вказують на те, що Росія фашистська держава, назвав американський історик Тімоті Снайдер у своїй статті для The New York Times. Це культ одного лідера — Путіна, культ мертвих, вибудований навколо Другої світової війни, міф про “золотий вік” імперської величі, яку треба відродити.

Початком шляху денацифікації для Росії мають стати обвинувачувальні вироки для військових злочинців на міжнародних трибуналах та “інформаційне очищення” мізків росіян.

Росіяни мають визнати свою провину за всі вчинені в Україні звірства. Однак питання, хто і як їм повинен у цьому допомогти, поки що залишається відкритим. Адже встановлювати свій прапор над Кремлем, за прикладом червоного прапора над Рейхстагом, ні Україна, ні якась інша держава не планують, як і поділяти РФ на окупаційні зони.

Про те, що таке денацифікація, і як Росія може її пройти, — в ефірі телеканалу FREEДОМ детальніше обговорили голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович та науковий співробітник Інституту історії України НАН України Кирило Галушко.

— Що означає слово «денацифікація», і що в нього вкладали ті, хто це слово ввів у історичний контекст?

АНТОН ДРОБОВИЧ: Це комплексний процес подолання спадщини нацистського тоталітарного режиму [почався після перемоги над фашизмом]. Насамперед щодо самого населення нацистської Німеччини. Складається із кількох компонентів.

Перший компонент — це юридична відповідальність, відповідальність за військові злочини, політичні злочини.

Другий компонент — це відшкодування завданих збитків шляхом компенсації.

Третій — найскладніший компонент — зміна світогляду суспільства, яке з 1933 року була отруєне нацистською ідеологією. Людям усюди розповідали, що те, що робить Гітлер — правильно, расова політика Третього рейху — правильно. Потрібен був комплекс гуманітарних заходів, освітніх, культурних, світоглядних, юридичних, спрямований на виправлення світогляду та мислення, що нормалізує нацизм.

— Наскільки реально перенести цей досвід денацифікації Німеччини на Росію?

АНТОН ДРОБОВИЧ: На це у Німеччини пішли десятиліття. Це найскладніший процес, який, сподіваюся, доведеться пройти росіянам або у складі нової справжньої федерації, або у складі низки держав, що виникнуть на місці Росії.

КИРИЛО ГАЛУШКО: Ми не можемо зараз порівнювати історичну практику денацифікації Німеччини із можливою денацифікацією Росії. У 1945 році був прапор перемоги над Рейхстагом. Німеччина була поділена на окупаційні зони. І кожна країна від Радянського Союзу до Великобританії та США проводила свою політику денацифікації, яка потім була, скажімо так, нав’язана переможеній Німеччині.

Ми поки що не бачимо переможену Росію і відповідь на питання її денацифікації, я сказав би, деімперіалізації (політика імперіалізму — це те, що об’єднує насамперед нацистську Німеччину та сучасну Росію) не зрозумілі.

Нам не потрібний прапор України над Кремлем. У цьому вся принципова різниця. Для українців денацифікація Росії починається насамперед із України.

— Якщо говорити про денацифікацію Росії, які умови ви бачите для того, щоб цей процес розпочався?

АНТОН ДРОБОВИЧ: Найголовніша умова — це перемога над Росією на полі бою. Відповідно, позбавлення Росії будь-яких засобів для здійснення в майбутньому агресії проти будь-якої іншої держави. Уся ця пиха і пафос цих войовничих “можемо повторити” відразу зникнуть. Це найважливіший момент.

Вони такі хоробрі і такі озлоблені, мерзенні лише тому, що вони відчувають, що безкарні, що їм не потрібно осмислювати свої вчинки та свою поведінку.

Далі потрібна велика інформаційна кампанія щодо злочинів режиму. Коли стане зрозуміло, як приймалися рішення, які вони там корупціонери, як убивалися люди, як віддавалися накази про розподіл боєприпасів, у яких бункерах жив Путін, у яких особняках живуть діти всіх цих Шойгу та іншої швалі це забезпечить, якщо не прозріння, то, як мінімум, шок у цих російських ватників.

Військова поразка разом із інформаційною кампанією — це буде вихідна точка.

Потім — військові суди, трибунали… Причому тут дуже важливо, щоб була дотримана максимальна публічність і максимальна законність.

— На ваш погляд, хто має проводити денацифікацію Росії?

КИРИЛО ГАЛУШКО: Зважаючи на відомі чинники, наприклад, такі як наявність ядерної зброї у Росії, я поки не бачу можливості проводити денацифікацію зовні. Якщо це станеться зовні, я, звичайно, як українець буду радий. Але мені хотілося б, щоб росіяни самі знайшли для себе якісь варіанти на рівні політичних реформ. Я не вірю у те, що російське населення повстане проти тиранії. Але люди мають зрозуміти, чому їх не люблять оточуючі в інших країнах.

АНТОН ДРОБОВИЧ: Система сама себе знищить просто звичайною правдою, коли її опублікують.

— Яким ви бачите результат денацифікації?

КИРИЛО ГАЛУШКО: Для мене поняття денацифікації Росії впирається у просте поняття — припинення експансії за ті границі, які ми маємо з 1991 року.

Деімперіалізація має бути. Щоб Росія знала свої кордони. Не денацифікація. Тому що зрозуміти, що таке російська нація, я поки що не можу. Там є і буряти, і інші народності, і справжні росіяни. Важливо, щоб Росія сказала: кордони країни знаходяться тут, тут і тут. Таким чином, сусідні з нею країни будуть почуватися спокійно — матимуть упевненість, що Росія не прийде на їхню територію і не скаже, що це їхня земля.

Читайте також: Денацифікація Росії: навіщо РФ потрібні зміни (ВІДЕО)