День X: як Кремль намагається розвернути до себе Молдову через втручання у парламентські вибори

Життєво важливі вибори з безпрецедентним втручанням з боку Росії: цивілізоване майбутнє чи повернення в пострадянське минуле? Як невелика країна на сході Європи стала фронтиром між Євросоюзом і плацдармом російського впливу та чому майбутні парламентські вибори в Молдові називають геополітичними — розповідаємо у новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Ольга Міхалюк.

https://youtu.be/MqC_WZPj4FU?si=uxRh4-nEPlnsE3Cq

Спроба проросійського повороту

“Безмежна гібридна війна” — так про втручання з боку Росії у “найважливіші” вибори в Молдові говорила президент Мая Санду, виступаючи в Європарламенті.

“Сьогодні ми стикаємося з безпрецедентною гібридною війною — такої не було до повномасштабного вторгнення в Україну. Мета Кремля ясна: захопити Молдову через виборчі урни, використати її проти України й перетворити на плацдарм для гібридних атак у Європейському Союзі”, — заявила президент Молдови Мая Санду.

У Кремлі усвідомлюють, що для парламентської республіки майбутні вибори мають ключове значення, адже реальна виконавча влада буде належати главі уряду, сформованого парламентською більшістю.

“Молдова — парламентська республіка, відповідно, хто виграє парламентську більшість, той і формує уряд. Тому було ясно, що стратегічна мета Кремля буде пов’язана саме з парламентськими виборами”, — пояснює політичний оглядач з Молдови Віктор Чобану.

Окрім геополітичних мотивів, у Путіна є ще й внутрішньополітичні. За три з половиною роки повномасштабної війни в Україні Росія не досягла тієї перемоги, на яку розраховувала, і своїм громадянам пред’явити нічого.

“Тут підвертається невелика країна Молдова, де можна повторити фокус, який я називаю “грузинським сценарієм”, тобто виграти ці вибори й розвернути орієнтацію республіки без жодного пострілу. І безсумнівно, що це буде розцінено Росією як велика геополітична перемога”, — коментує Віктор Чобану.

Російське керівництво спрямувало весь арсенал “чорних політтехнологій” і мільйони рублів на просування “своїх” кандидатів.

“Росія витратила суму, еквівалентну 1% ВВП Молдови (196 млн доларів), щоб вплинути на тогорічні вибори. Сьогодні нові кошти фінансують партії, підтримувані Кремлем, купують вплив і підривають демократію. Це пішло ще далі, перетворившись на щось, із чим наша демократія ніколи раніше не стикалася, — схему підкупу виборців. Підсанкційний російський банк відкрив 138 тис. рахунків, щоб вплинути на результати прямими виплатами. Російські агенти також фінансують протести, організовані через Telegram, забезпечуючи транспорт і залучаючи людей обіцянками виплат у розмірі тисяч євро”, — каже президент Молдови Мая Санду.

Те, що фінансування нібито “опозиційних” партій і кандидатів, активістів на мітингах, цілих “цифрових армій” і ботоферм координується з єдиного центру — Кремля — викрило вже не одне журналістське розслідування. Значною мірою ці гроші проходять через злочинні схеми проросійського олігарха Ілана Шора.

“Ілан Шор — бізнесмен, який брав участь у пограбуванні Молдови на мільярд євро. Разом зі своїм спільником Владом Плахотнюком він утік за кордон. Плахотнюк утік спершу до США, потім до Європи, а Шор утік в Ізраїль, а згодом у Москву. І зараз із Росії Шор і його команда будують політичний таран із різних відморозків, які намагаються дестабілізувати ситуацію в Молдові для того, щоб додати голосів у скарбничку проросійським ставленикам, які беруть участь у легальному політичному полі”, — пояснює журналіст-розслідувач, редактор RISE Moldova Володимир Тхорик.

Ілан Шор був у Москві на параді перемоги 9 травня, куди пускали лише за запрошеннями, в оточенні своїх найближчих соратниць — Марини Таубер та Євгенії Гуцул.

Гуцул була його ставленицею на посаді башкана або глави Гагаузії — маленької автономії у складі Молдови. Нині вона засуджена на сім років за незаконне фінансування однойменної партії олігарха.

Росія ж через своїх глашатаїв не втрачає шансу заявити про черговий “тиск” на опозицію.

“Усі люди, які мають альтернативну чи просто думку, і яким хоч щось вдається у політичному дискурсі, опиняються за ґратами. З ними починається справжня розправа”, — заявила директор департаменту інформації та преси Міністерства закордонних справ Російської Федерації Марія Захарова.

Так звана “мережа Шора” розгорнулася ще на президентських виборах. Щоб вплинути на їхні результати, російські куратори залучали сотні тисяч людей через підкуп. Ті самі методи застосовувалися й восени 2024 року під час референдуму щодо членства Молдови в Євросоюзі. Хоча фінансові вливання були величезними, фальсифікації тоді не вдалися. Але попри сотні затримань і арештів учасників та лідерів угруповання, його діяльність триває.

“До цієї “мережі Шора”, за багатьма даними, було включено до 300 тис. виборців, що близько 15–18% від загальної кількості. Це суттєва сила і ресурс, використання якого може призвести до корекції результату голосування”, — каже політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки Олег Постернак.

Одним із каналів переказу грошей Ілана Шора в Молдову був російський “Промсвязьбанк”. Зараз він заблокований на території Республіки, але продовжує працювати в проросійському Придністров’ї, де кошти знімаються через банкомати.

“140 тис. рахунків були відкриті в “Промсвязьбанку”. Це банк, який під європейськими санкціями та напряму пов’язаний з армією РФ. Ним відкривали картки “МІР”, які в Молдові неможливо використовувати. Їх можна використовувати лише в Придністров’ї. 140 тис. людей — це дуже велике число виборців, близько 10%”, — пояснює експерт у сфері безпеки спільноти WatchDog.md Андрій Курерару.

Зараз Шор пішов ще далі. Для обходу європейських санкцій його структура почала використовувати криптовалюту. Хоча операції з нею в Молдові заборонені. Тобто людей навмисно залучають у протизаконні схеми.

“Наш утікач-олігарх звітував Путіну про те, що він “відмиває” російські гроші для купівлі дронів із Китаю і дає можливість РФ обходити санкції. І це говорить про те, що Республіку Молдову також можуть використовувати в таких самих цілях. Після засідання Вищої ради безпеки говорилося про 100 млн доларів у криптовалюті, які вже були переведені в Молдову”, — каже експерт Андрій Курерару.

Як працює “мережа Шора”

Молдовська журналістка Наталія Захареску з видання Ziarul de Gardă впровадилася в “мережу Шора” як так званий “активіст із комунікації”. Вона пройшла онлайн-навчання в команди російськомовних кураторів і побачила зсередини, як під виглядом “живих” акаунтів створюються фейкові, і як інтернет-платформи використовуються для поширення російських наративів. Мета — щоденно заповнювати інформаційний простір, діючи як “цифрова армія Кремля” проти Республіки Молдова. У соцмережах активно запускаються різні вірусні відео з флешмобами, через які просуваються пропагандистські наративи.

Цільовою аудиторією таких “передвиборчих повідомлень” переважно стають соціально незахищені, малограмотні громадяни й люди пенсійного віку. Причому саме пенсіонери — це найактивніші виборці, маніпулювати якими, як підкреслювали російські політконсультанти, особливо ефективно.

“Щодня і щотижня у нас реєструють чергові фейки. Страх війни завжди добре сприймається населенням. Тому от такі фейки говорять про те, що якщо знову партія, яка представляє президента Санду, виграє ці вибори, то Молдова нібито буде втягнута у війну й уже нібито є домовленість з Європейським Союзом”, — коментує політичний аналітик з Молдови Віктор Чобану.

Такого роду “робота” щедро заохочується. Журналістка Наталія Захареску стала свідком подібної розмови під час чергового онлайн-дзвінка з російськими “кураторами”.

Криптовалюту Шор та його російські спільники використовують ще й для залучення “більш просунутої” аудиторії — наприклад, айтівців. Так, у Telegram було створено окремий застосунок, до якого можна прив’язати електронний гаманець. Для того щоб отримати винагороду за участь у мітингу чи голосуванні, необхідна реєстрація із зазначенням персональних даних.

“Використовується програма під назвою “Тайто”, яка існує всередині Telegram. Там можна підписувати документи, робити селфі з документами та отримувати, у тому числі виплати криптовалютою”, — пояснює експерт у сфері безпеки спільноти WatchDog Андрій Курерару.

З початку передвиборчого періоду правоохоронці провели близько 2 тис. обшуків, затримали десятки людей і порушили кілька кримінальних справ, у тому числі за фактами організації оплачуваних протестів. Соратників утікача-олігарха Шора, підозрюваних у підкупі виборців, продовжують виявляти та затримувати й досі.

“Ця мережа формувалася кілька років і вона залишається активною. Відбулося закриття Telegram-каналів, на яких відбувалася головна активність з об’єднання людей і заохочення подальшого розгортання цієї сітки. Але це ком’юніті все одно залишається”, — каже аналітик фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк.

Конституційний суд Молдови задовольнив запит уряду і визнав політичну партію “Шор” незаконною. Центрвиборчком відмовив у реєстрації для участі в парламентських виборах чотирьом шорівським партіям: серед них “Відродження”, “Шанс”, “Сила альтернативи та порятунку Молдови” і блок “Перемога”. Але навіть цих заходів може виявитися недостатньо.

“Це не означає, що Шор не братиме участь у виборчій кампанії. Питання полягає тільки в тому, куди саме він спрямує голоси, які зберігаються в нього в базах даних”, — каже політичний аналітик Віктор Чобану.

Розставлення сил

Ризик того, що прихильники кремлівської імперської політики потраплять у парламент, справді високий. Але хто взагалі здатен зараз подолати 5-відсотковий бар’єр для партій і 7-відсотковий — для виборчих блоків? З 33 заявок, поданих у Центрвиборчком, до участі у виборах було допущено 23. З них 15 — це політичні партії, 4 — виборчі блоки та 4 незалежні кандидати.

Згідно з соцопитуваннями, шанси пройти в парламент республіки мають такі політичні сили:

• Партія влади “Дія і солідарність” (PAS): формальний лідер — президент Мая Санду, голова — спікер парламенту Ігор Гросу;
• Патріотичний виборчий блок соціалістів і комуністів та “Серце і майбутнє Молдови”, очолюваний колишнім президентом Республіки Молдова Ігорем Додоном;
• Блок “Альтернатива” під керівництвом мера Кишинева Іона Чебана;
• “Наша партія” молдавського бізнесмена й політика Ренато Усатого.

З цих політичних сил по-справжньому проєвропейською є лише партія PAS. Але чи зможе вона знову набрати достатню кількість голосів для збереження парламентської більшості — поки що питання відкрите.

Зараз у PAS 61 зі 101 мандата, однак нещодавнє опитування соціологічної компанії Idata показало: якби вибори відбулися найближчої неділі, то Патріотичний блок отримав би 25,2% голосів респондентів, керівна PAS — 24,3%. Це перераховані дані, з урахуванням структури виборців, які приходять на вибори, але без голосів діаспори.

Росія робить ставку на “ліві” політичні сили. З метою підвищити їхні шанси на проходження до парламенту і створити серйозну конкуренцію керівній партії PAS вони об’єдналися в так званий “Патріотичний” блок, де всі добре знайомі молдавському виборцю обличчя, які вже колись керували країною під наглядом Москви:

• Партія соціалістів — найбільша опозиційна, лідер Ігор Додон, що обіймав посаду президента Молдови (2016–2020 рр.);
• Партія комуністів експрезидента Володимира Вороніна;
• Партія “Серце Молдови” ексголови Гагаузії Ірини Влах;
• “Майбутнє Молдови” Василя Тарлева, колишнього прем’єр-міністра при комуністах.

“Росія втручається у молдавські вибори не просто якимись слоганами з вуст своїх пропагандистів на кшталт Кисельова, Соловйова, а робить виборчі кампанії місцевим молдавським політикам “під ключ”. Особливо тим, хто протистоїть проєвропейській партії Маї Санду, має якісь зв’язки з Кремлем або не засудив російську агресію проти України”, — коментує журналіст-розслідувач, редактор RISE Moldova Володимир Тхорик.

Ігор Додон відкрито виступає за “відновлення стратегічних відносин із Росією”, стверджуючи, що нові союзники нібито хочуть миру і покладуть край “іноземним інтересам і впливу НАТО” в Республіці Молдова. Фактична мета блоку — зміна проєвропейського уряду й переорієнтація країни на Москву.

Другий блок, якому прогнозують місце в парламенті, — “Альтернатива”. До нього увійшли: суперник Маї Санду, що програв їй на президентських виборах, Олександр Стояногло, мер Кишинева Іон Чебан (партія “Національний альтернативний рух”), експрем’єр Іон Кіку (“Партія розвитку й об’єднання Молдови”) та ексідеолог партії комуністів Марк Ткачук (“Громадянський конгрес”).

Блок заявлений як проєвропейський, однак раніше його учасників відносили до проросійського політичного спектра. Імовірність того, що саме вони в майбутньому парламенті створять коаліцію з патріотичним блоком Додона та його союзників, досить висока.

“Цього разу відкрито проросійськими себе ніхто не називає. Ба більше, вони ображаються, якщо їх так називають. Вони себе зараз називають “борцями за Молдову”, “сувереністами”, “за незалежність” і так далі. Дехто навіть удає, що за Європу”, — пояснює політолог, головний редактор медіаресурсу AVA-TV (Молдова) Андрій Андрієвський.

Два регіони, де традиційно може бути високою підтримка проросійських кандидатів, розташовані на півночі та півдні Молдови. Це самопроголошена Придністровська республіка, контрольована Росією з 1992 року, і територіально-адміністративне утворення Гагаузія, де, як і в невизнаній республіці, переважають проросійські настрої, а російська мова вживається в побуті й офіційних установах.

Регіональна влада Гагаузії завжди була орієнтована на Росію. Партія “Серце Молдови” колишньої очільниці Гагаузії Ірини Влах, що йде на вибори в блоці з соціалістами й комуністами, ще намагається конвертувати результат президентських виборів у голоси на парламентських. Посаду голови Гагаузії Влах, як прихильниця Росії, отримала під гаслами “бути з Росією — наша сила” й обіцянками дешевого газу.

“Ірина Влах — дуже цікавий персонаж. Вона всіляко підтримує контакти з Москвою та Держдумою. Ба більше, гагаузька автономія, попри те що вона є частиною Республіки Молдова, дозволяє собі вести так званий міжпарламентський діалог із Верховною Радою Придністровської Молдавської Республіки, яку Республіка Молдова не визнає. У гагаузькій автономії найбільш проросійські настрої. Деякі закриті звіти показують, що в разі війни на території Молдови більшість гагаузів хотіли б виїхати до Росії”, — коментує заступник директора правління Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергій Герасимчук.

У розпал передвиборчих перегонів Ірина Влах у компанії з ще однією одіозною політичною фігурою Вікторією Фуртуне двічі відвідувала Москву для зустрічей із першим заступником керівника путінської адміністрації Сергієм Кирієнком, якого називають новим кремлівським куратором Молдови.

“Кирієнко — довірена особа Путіна з різних складних питань. Він зараз став куратором Молдови. Кажуть, що він дуже жорсткий і повністю змінив парадигму роботи. Зараз ведеться більш агресивна робота — намагаються влаштовувати протести в місті, підкуповують людей”, — каже політолог, головний редактор медіаресурсу AVA-TV (Молдова) Андрій Андрієвський.

Вікторія Фуртуне також бере участь у виборчій кампанії зі своєю партією “Молдова маре” або “Велика Молдова”. Це кандидатка, яка публічно претендувала на Одеську область. Під час одного з виступів за її спиною красувалася карта Молдови й України, на якій південний захід Одеської області був представлений як Буджак. Фуртуне заявила, що Молдова повинна вимагати перегляду кордонів і повернення Буджака, щоб мати вихід до моря. Це є історичним і фактичним перекрученням. Адже немає жодного міжнародного договору, ратифікованого Молдовою, який визнавав би “втрату Буджака”.

Партія “Молдова маре” раніше була знята з виборів рішенням Центрвиборчкому, однак пізніше відновлена Вищою судовою палатою.

Щоб схилити виборців невизнаного Придністров’я до “правильного” голосування, Росія використовує свій улюблений інструмент — газовий шантаж.

“Їм би дуже хотілося повернути Молдову до прямих постачань газу з Росії. Правобережна Молдова зараз із 2022 року не купує російський газ. “Газпром” 1 січня припинив постачання газу в Придністров’я, що виглядало дуже дивно. Виходить, Кремль покарав наче власний же “російський форпост” на Дністрі”, — коментує головний редактор онлайн-видання “Міст” Євген Чебан.

Загроза для України та Європи

У разі проходження проросійського політичного десанту в парламент Молдови є ризик збільшення вже військового російського десанту в квазіреспубліці.

“Важливо розібратися з Придністров’ям, оскільки це ніким не визнана територія, де існує окупаційна російська адміністрація. Там перебуває близько 10 тис. російських військовослужбовців, які також становлять військову загрозу і для України. Це частина російського Західного військового округу”, — говорить журналіст-розслідувач, редактор RISE Moldova Володимир Тхорик.

Україна межує з самопроголошеним Придністров’ям уздовж частини свого державного кордону з Молдовою в межах Одеської й частини Вінницької областей. Навіть невеликі військові чи парамілітарні формування, розміщені й забезпечувані з Придністров’я, здатні вести розвідку, проводити диверсії й загрожувати ключовим об’єктам на південному заході України.

Для відбиття цих загроз Україні доведеться спрямувати додаткові резерви й засоби на захист Одеської та Миколаївської областей, що послабить концентрацію сил на ключових ділянках східного фронту. Крім того, прихід проросійських сил зіпсує налагоджені з Молдовою взаємини.

Мета Росії — оточити Україну недружніми сусідами

“Ці вибори важливі для України, тому що ми чітко бачимо мету Росії — створення периметра ворожості серед сусідів України. Білорусь, яка стала джерелом вторгнення в Київську область. Польща, на яку Росія впливає опосередковано через праві політичні сили й використовує антиукраїнські настрої. Словаччина й Угорщина, з якими зараз серйозні зовнішньополітичні ускладнення. І якщо до цього списку додасться Молдова — для Росії це буде ідеальний джекпот”, — пояснює політтехнолог Олег Постернак.

Результати виборів у Молдові можуть вплинути й на військову допомогу західних союзників Україні.

“Молдова буде використовуватися Росією для впливу на Україну. Йдеться про припинення транзитних потоків через Молдову — це і військові вантажі, і продовольство, й багато іншого. Є шанс, що Молдова може стати другою Білоруссю, якщо до влади прийдуть проросійські та антиєвропейські сили”, — говорить журналіст-розслідувач, редактор RISE Moldova Володимир Тхорик.

Повномасштабна війна Росії проти України остаточно показала Європі — хто друг, а хто — ворог і головний агресор. Це дало шанс як Молдові, так і Україні на вступ до Євросоюзу. 23 червня 2022 року Європарламент ухвалив резолюцію із закликом надати обом країнам статус кандидатів на вступ до ЄС. Президент Мая Санду нині має підтримку парламентської більшості, що дозволяє їй безперешкодно впроваджувати євроінтеграційні реформи.

Щоб продовжити цей шлях після виборів, президентові парламентської республіки буде необхідна підтримка прем’єр-міністра й проєвропейської більшості в парламенті. Соціологи знову роблять ставку на мільйонну діаспору, яка проживає в західних країнах, а також на тих, хто ще не визначився з вибором, але готовий дати чинній владі шанс завершити розпочате.

“Діаспора в нас відіграє дуже важливу роль. І ми побачили дуже сильну мобілізацію діаспори, яка в Євросоюзі на минулих президентських виборах зіграла вирішальну роль. Дуже багато громадян Молдови за кордоном бачать те життя і як працює європейське законодавство. Вони розуміють, як жити в Євросоюзі й хотіли б для своєї країни того ж самого”, — пояснює політичний оглядач із Молдови Карен Гаспарян.

Молдова або виграє в минулого, або минуле ставить їй “мат”. Сьогодні Москва заходить у Кишинів не з танками, а з пачками грошей і фальшивими обіцянками. Результатом може стати втрата суверенітету й небезпека для всього регіону.

Читайте також: Ядерний альянс Москви та Пхеньяна: гра в залякування чи реальна загроза — аналіз експертів