Дефіцит бензину і зростання цін: війна повертається до росіян з кожним ударом дронів

Удари українських дронів по нафтопереробних заводах спричинили рекордне зростання цін на пальне в Росії: тонна А-95 на біржі 20 серпня коштувала вже на 55% дорожче, ніж на початку року. За підрахунками західних ЗМІ, у серпні атакам зазнали щонайменше десять великих російських НПЗ.

Попри очевидні факти, Кремль і далі заперечує зв’язок дефіциту з атаками: офіційна версія зводиться до зростання споживання у курортний сезон і збоїв у логістиці.

Російська нафта під ударом: дрони ЗСУ оголили вразливість економіки агресора

З початку серпня удари припали на НПЗ у Саратові, Новокуйбишевську, Рязані, Ухті та селищі Афіпському Краснодарського краю. За даними S&P Global, лише за один тиждень пошкодження отримали заводи загальною потужністю 1,5 млн барелів на добу. Financial Times пише, що частина підприємств може бути виведена з ладу надовго або навіть остаточно, включно з Новошахтинським НПЗ, який після атаки кілька днів горів. Цей завод є одним із найбільших постачальників нафтопродуктів на півдні РФ.

Паливна криза відчувається вже в різних регіонах Росії. Черги на АЗС фіксують у Забайкаллі, у Приморському краї та в окупованому Криму бензин почали видавати за талонами. Влада пояснює це зростанням споживання і перебоями з доставленням, але справжню причину воліє не озвучувати.

“За даними брокера Finam, щонайменше 10% переробних потужностей Росії виведено з ладу. Удари по залізничній інфраструктурі… призвели до затримок руху поїздів і перебоїв із постачанням пального. Щоб стримати зростання цін, влада Російської Федерації 28 липня повністю заборонила експорт бензину. Але навіть це не допомогло повністю задовольнити внутрішній попит”, — зазначає Financial Times.

Російські ЗМІ фіксують зростання цін на пальне: від початку року Аі-92 подорожчав на третину, Аі-95 — майже в півтора раза. CNN підкреслює: “Україна зосереджує атаки безпілотників на нафтопереробних заводах, помпових станціях і паливозаправних потягах, намагаючись завдати шкоди російській військовій машині”.

У березні Кремль обмежив експорт бензину, а влітку повністю заборонив його продаж за кордон. Тепер Мінпаливенерго та віцепрем’єр Олександр Новак домагаються продовження заборони до кінця вересня. Формально це пояснюють турботою про внутрішній ринок, але фактично країна, що володіє найбільшими запасами нафти й газу, зіткнулася з дефіцитом у себе.

Українська розвідка підтверджує: криза поглиблюється. Росія змушена закуповувати пальне в Білорусі, де підприємства “Белнефтехіма” різко наростили постачання в серпні. Для Олександра Лукашенка це стало можливістю заробити на проблемах сусіда.

“У самій Росії ситуація з пальним погіршується. Після окупованого Криму, Забайкалля і Примор’я дефіцит бензину дійшов і до Курильських островів… Із 20 серпня там запроваджені обмеження на продаж пального — не більше 10 літрів на одну людину. У пріоритетному порядку бензин отримуватимуть лише спецслужби, екстрені служби та підприємства”, — йдеться в повідомленні української розвідки.

Від початку року атаки дронів вивели з ладу мільйони тонн перероблення нафти, а збитки російських компаній сягнули мільярдів доларів. Кремль опинився перед парадоксом: війна проти України б’є по самій Росії — зростання цін, ліміти для населення і мільярдні втрати бізнесу.

Паливну кризу в Росії проаналізували експерти

Чому Росія, яка володіє найбільшими запасами нафти та газу, зіткнулася з дефіцитом бензину у себе? Як удари українських дронів по НПЗ вплинули на ціни та постачання пального в різних регіонах РФ? Чому Кремль приховує справжні причини кризи? Чим загрожують перебої з пальним для армії та економіки Росії? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Ілля Несходовський, економічний експерт;
• Владислав Жуковський, економіст;
• Андрій Закревський, заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України;
• Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу.

ІЛЛЯ НЕСХОДОВСЬКИЙ: Дефіцит бензину в Росії приховати вже неможливо

— По-перше, необхідно розуміти, що ремонт на підприємствах займає різний час. Для деяких НПЗ достатньо близько місяця, для інших — приблизно тиждень. Іноді ремонт оцінюють як неповноцінний, але він дає можливість запустити підприємство, займаючи близько трьох тижнів. Тому, попри дуже “врожайний” серпень, необхідно продовжувати удари по різних об’єктах, щоб виснажувати російські можливості гасіння та ремонту.

Щодо 17% — це приблизна оцінка, адже рахувати можна по-різному. Наприклад, торік у Росії було вироблено понад 266 мільйонів тонн нафтопродуктів, з яких близько 122 мільйони тонн відправили на продаж за кордон. Зараз діє повна заборона на експорт нафтопродуктів. Навіть при цьому в окремих регіонах уже бракує пального.

Тобто приблизно 45% нафтопродуктів, які раніше експортувалися, залишилися в Росії, але їх все одно не вистачає. Тому оцінка втрат може становити і 10%, і 30%. У будь-якому випадку це призводить до меншої кількості бензину на ринку. Вже фіксують величезні черги, особливо в регіонах, віддалених від нафтопереробних заводів.

Є дві основні причини цієї ситуації. Перша — пропагандистська. Влада забезпечує бензином регіони, де розташовані нафтопереробні заводи, щоб населенню показати: “так, б’ють, але у вас бензин є”. При цьому віддалені регіони просто не отримують пального. Друга причина — економіка. Чим далі доставляти бензин, тим дорожче він обходиться. Тому віддалені регіони позбавляються постачань, адже це невигідно.

Що стосується впливу ударів на армію РФ, потрібно виділити наступне. Дизеля в Росії достатньо. Його важко вибити, він виробляється на різних НПЗ, і обсяги перевищують потреби. Тому дизель і далі доставлятимуть. Але удари наносяться не лише по НПЗ, а й по залізничних станціях. Це безпосередньо впливає на забезпечення військової техніки бензином. Коли перекривається залізничний вузол, ремонт займає до тижня. На цей час постачання пального обмежуються. Якщо резервів ближче до фронту немає, техніка на лінії зіткнення простоює без пального.

Головний удар по НПЗ — це удар по російському бюджету. Навіть простій на три тижні призводить до суттєвого падіння доходів. У звітах нафтогазові доходи завжди виділяються окремим рядком. Але велика стаття ненафтогазових доходів — це податок на прибуток НПЗ. Зараз підприємства фактично прибутку не отримують, зазнають збитків і змушені робити капітальні вкладення. Для цього потрібен капітал, а при високій обліковій ставці витрати зростають. Це скорочує прибуток і зменшує надходження до російського бюджету.

Тому всі ці удари по нафтопереробній структурі — це один із найсильніших ударів саме по російському бюджету, який уже має діру майже у 5 трильйонів рублів, стикається з необхідністю десь знайти ці гроші. Але вони стикаються з неможливістю їх залучити, тому що навіть самі банки, які мають купувати облігації федеральної позики, не мають достатніх коштів.

ВЛАДИСЛАВ ЖУКОВСЬКИЙ: У Росії паливо стало планово збитковим активом

— Якби обсяги товарного виробництва бензину, дизеля, авіаційного гасу та інших нафтопродуктів зростали, то навіщо було у квітні-травні минулого року російській владі засекречувати цей величезний пласт статистики щодо обсягів нафтоперероблювання? Ми зараз за непрямими ознаками, за різними паливними союзами та заявами аналітиків бачимо, що приблизно 45–50 мільйонів тонн щорічного виробництва нафтопродуктів було вибито через удари дронами та вибухи на НПЗ.

Знайти ремкомплекти, складові частини, комплектуючі, щоб запустити виробництво, надзвичайно складно. Усе це перебуває під санкціями, завозиться криво-навскіс і коштує дуже дорого. Ремонт займає не тиждень, а багато місяців.

Мені пишуть із різних регіонів за Уралом — із Чити, Забайкалля, Бурятії, Хабаровського краю, Амурської області, з Далекого Сходу. Там або ціни абсолютно космічні — вище 80–90 рублів за літр, або обмеження на відпуск в одні руки, або паливо відпускається лише підприємствам за картками. Тому що внутрішнє перероблювання пального стала планово збитковим активом.

Це абсолютно безглузда діяльність. При такій частці податків у ціні бензину (сьогодні це вже 70–75% за літр) усі платежі йдуть у бюджетну систему: податок на видобуток корисних копалин, акцизи, ПДВ, фонд оплати праці, страхові внески та безліч поборів.

У підсумку, за даними аналітиків, торгівля без власної свердловини й вертикальної інтеграції збиткова: з кожного літра бензину збиток до 3 рублів. Галузь стала планово нерентабельною.

Податки — захмарні, світові ціни на паливо знижуються — 65–67 доларів за барель, російська Urals торгується по 53–55 доларів, що на чверть нижче закладеного в бюджеті.

Курс зміцнили зі 110 наприкінці минулого року до 78–80 рублів, щоб штучно стримати інфляцію і зростання цін на імпортні товари з Китаю та Туреччини. Але економіка все одно задихається: банкрутства, зупинки виробництв, скорочення робочих тижнів. Металурги, вугільники, будівельники, аграрії — усі в збитках.

У нафтовиків залишався один варіант — відправляти 15–20% перероблювання на експорт. Але влада сказала: треба стримувати інфляцію. Торік бензин подорожчав на 11,5%, цього року вже на 5,5% офіційно, реально — більше. Тому експорти обмежили, хоча й вони були нерентабельні: собівартість видобутку й логістики вже майже з’їдала всю маржу.

За моїми підрахунками, ціна бензину з урахуванням податків і курсу має становити близько 110 рублів за літр АІ-95. Це катастрофа: гіперінфляція, зупинка підприємств, стрибок цін на продукти та товари. Питання лише в тому, коли нафтовики заваляться. Уже сьогодні “Роснафта” має від’ємний грошовий потік у сотні мільярдів, “Сургутнафтогаз” — збиток 500 мільярдів за півріччя. У Югрі, колись найбагатшому регіоні Росії, бюджетний дефіцит — 80 мільярдів, сукупний збиток нафтогазових компаній — близько 800 мільярдів.

Нафтова галузь уже збиткова. Газова теж: “Газпром”, втративши ринок Європи, скоротив експорт зі 180 до 40 мільярдів кубів, а цього року буде близько 20 мільярдів. Бюджету ні з кого брати гроші. Тому біда: підніматимуть ціни. Може, 120 рублів за літр і не буде, але 80 — це вже реальність.

АНДРІЙ ЗАКРЕВСЬКИЙ: Росіяни відчують цю катастрофу у власних холодильниках

— Перші удари по російських НПЗ, особливо у 2023–2024 роках, призвели до того, що скоротилася кількість вільних і потужностей у РФ з нафтоперероблювання, що простоюють. З максимуму в 400 мільйонів тонн, які може переробляти Росія, були вибиті в європейській частині всі потужності, які можна було використовувати як донори при так званому “інженерному канібалізмі”.

“Інженерний канібалізм” — це коли пошкоджується, наприклад, двигун в автомобілі, і ти береш із точно такого ж автомобіля двигун і переставляєш його в той, який використовуєш. Так само відбувалося і з НПЗ: удари призводили до того, що вже переставляти стало нічого.

Наслідком стало те, що у 2024 році та на початку 2025-го ми бачили: щойно завдавалися удари по НПЗ, автоматично зростав експорт сирої нафти. Її просто-напросто не було куди переробляти. У результаті Росія встановила рекорд з експорту сирої нафти — з 276 мільйонів тонн до 296.

Ми спостерігали чітку картину: удари по НПЗ вели до зростання експорту нафти. Цього року ситуація інша. Однією з причин стало те, що з приходом Трампа до влади у США санкції почали працювати значно ефективніше. Другий фактор — надлишок і перерозподіл на світовому ринку, що призвело до зниження частки російської нафти, окрім таких країн, як Індія та Китай. Це ключові зовнішньоекономічні підсумки ударів.

Всередині Росії наслідки ще відчутніші. Найголовніше — паливний дефіцит ударив по аграріях. Торік Путін фактично відповів на питання вибору: віддати дизель і бензин на війну чи аграріям і громадянам. Він обрав війну. Результат — падіння врожайності зернових на півдні Росії на 25%. Це катастрофа.

Росіяни повною мірою відчують її цього року — у власних холодильниках. Падіння врожаю сталося через те, що техніка зайвий раз не виходила в поле: не було можливості обприскувати, поливати, орати, розпушувати землю. Особливо сильно це позначилося на методах захисту рослин.

Крім того, Росія через відсутність валюти не має доступу до сучасного насіннєвого фонду, що також веде до гігантських втрат урожаю. Боротьба зі шкідниками та грибковими хворобами неможлива: немає водіїв, загиблих на війні, і немає пального для техніки. Це вже призвело до посухи та подальшої втрати врожайності.

Велика кількість пального та енергії потрібна для перекачування води й підтримання водного балансу південних регіонів. Зараз цієї можливості немає. У Криму та на півдні Росії однією з головних причин втрати врожайності стала посуха. Відсутність енергії й пального для роботи помп і доставлення води призвела до катастрофи.

ОЛЕГ ПЕНДЗИН: Українські дрони зупинили до 15% російської нафтопереробки

— Загальний обсяг виробництва світлих нафтопродуктів, зокрема бензинів із різним октановим числом, у Російській Федерації завжди мав невеликий надлишок. По дизелю у них, по суті, було досить велике перепвиробництво, і вони активно торгували ним. А от по бензинах теоретичний надлишок складав лише 5–7% від загального обсягу виробництва.

Щойно російські НПЗ з тих чи інших причин припиняли активне виробництво і виходили або на планові капітальні ремонти, або на позапланові зупинки, автоматично загальний обсяг на внутрішньому ринку зменшувався. З огляду на те що надлишок становив максимум 5–7%, ну до 9%, а українські дрони зупинили нафтопереробні заводи на загальний обсяг приблизно 13–15%, стає зрозуміло, що в Росії у будь-якому випадку дефіцит.

Важливим є й питання швидкості відновлення. Серед більш ніж 30 нафтопереробних заводів Російської Федерації сучасні, збудовані за західними технологіями, розташовані переважно в європейській частині країни та сильно залежать від компонентів і запчастин, які постачалися з Європейського Союзу.

Історично Радянський Союз створив обладнання для будівництва НПЗ, де глибина перероблювання нафти становила 65–69%. Тобто зі 100% нафти виходило 69% світлих нафтопродуктів і холодних дистилятів, рештою був мазут. Європейські технології забезпечують глибину перероблення понад 90%, де мазуту мінімум. Саме такі сучасні заводи в європейській частині РФ є основними виробниками світлих нафтопродуктів. Вони стають пріоритетною ціллю українських дронів, і удари по них найбільш відчутні.

З відновленням цих заводів ситуація складна: немає запчастин, а самі вони розташовані в європейській частині, ближче до кордону, а не десь на Уралі чи Далекому Сході. Тому при обговоренні перспектив важливо враховувати, що тонна 95-го бензину на біржі коштує вже понад 80 тисяч рублів — це величезні цифри.

Коли низка суб’єктів федерації ввела талони на продаж нафтопродуктів, а в деяких регіонах приватним особам узагалі перестали відпускати бензин, залишивши його лише підприємствам комунального підпорядкування, стало ясно: приховати фактичний дефіцит світлих нафтопродуктів уже неможливо.

Тривалість кризи залежить від кількох факторів. Перший — чи продовжиться тиск українських дронів на російські НПЗ. У 2024 році навесні було призупинено близько 12% нафтоперероблення, але росіяни відновили обсяг, коли удари дронів скоротилися. Зараз атаки відновилися набагато активніше, і якщо вони триватимуть, системна криза по світлих нафтопродуктах швидко не завершиться. Усе, що буде відновлюватися, знову буде знищуватися. Тому багато що залежить від того, як відбуватимуться так звані “позапланові зупинки” російських НПЗ.

Якщо тиск з боку українських безпілотних систем збережеться, то проблема зі світлими нафтопродуктами в Російській Федерації триватиме ще довго.

Читайте також: Українські “Фламінго” замість російських “голубів миру” — що кажуть експерти про нову ракету