Чи створять Росія та Китай коаліцію “Анти-Захід” і що вона змінить — розбір Олексія Мацуки

З початку повномасштабного вторгнення в Україну російське керівництво розраховувало на постачання з Китаю озброєнь, товарів та технологій, якими можна було б замінити те, що потрапило під західні санкції.

Проте за понад пів року війни ані військова розвідка, ані Мінфін США не зафіксували жодного випадку допомоги РФ з боку Китаю. Зважаючи на все, Пекін не готовий відкрито допомагати Кремлю, жертвуючи своїми ринками США та Європейського Союзу.

Чи може Росія розраховувати на фінансову, військову чи політичну підтримку Китаю в умовах українського контрнаступу? Що об’єднує Москву та Пекін і на яких умовах може існувати коаліція “Анти-Захід”? Які вигоди Китаю принесе поразка Росії у війні проти України? Ці теми аналізував шефредактор телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексій Мацука.

В узбецькому Самарканді — вперше після початку війни — лідер Китаю Сі Цзіньпін провів особисту розмову з Путіним. Формально обидва приїхали на саміт Шанхайської організації співробітництва, де вистачало двосторонніх зустрічей… Але всі розуміли: ця — найголовніша. За зачиненими дверима, віч-на-віч, скажуть одне одному те, що не могли сказати по телефону. Путін виглядав стомленим і пониклим — це важко було не помітити. Що ж так по ньому вдарило? Поразки на фронті? Безграмотність своїх генералів? Чи друг Сі виявився зовсім і не другом?

Пекін може не схвалювати російське вторгнення. Про це натякнув — хто б ви думали — сам Путін. Заявив — мовляв, з розумінням ставиться до того, що Сі Цзіньпін може мати “питання та занепокоєння”. Що за питання такі? Що за занепокоєння? Може, у китайського лідера запізніле прозріння — припустили політологи.

“Питання та побоювання з приводу того, що він якось незручно і запізно усвідомив, що був не на тому боці історії, а тепер теж виглядає як співучасник підлої війни, яка безглуздо забирає життя?” — розмірковує експерт Сінгапурської школи міжнародних досліджень Колін Кох.

Та й сам Цзіньпін підлив олії у вогонь. Під час відкриття саміту закликав Путіна … — “взяти на себе роль великої держави, щоб привнести стабільність і позитивну енергію у світ, що переживає соціальні потрясіння”. Туманно, звичайно, але багато хто прочитав у цих словах завуальований меседж, що з війною пора б закінчувати.

Зустріч у Самарканді показала: у цих відносинах все зовсім не безхмарно. То що ж насправді відбувається між Китаєм та Росією? Чи зговоряться вони? Чи створять той самий “Анти-Захід”, про який стільки розмов?

Щоб зрозуміти це, давайте спершу розберемося — а що саме Китай робив усі ці пів року, доки триває війна?

Якщо друг виявився раптом…

Те, що якась домовленість між Цзіньпіном та Путіним була — свідчать дані американської розвідки. Незадовго до початку війни Москва масово перекидала до українського кордону війська та техніку з Далекого Сходу, “оголюючи” свій кордон з Китаєм. І відбуватися таке могло лише у разі певного “пакту про ненапад” — поділився з нами “”не під запис” високопоставлений американський військовий. Але що цей “пакт” передбачав? Схоже, Пекін так і не став союзником Москви — у тому розумінні, на яке чекали в Кремлі. Там явно жадали постачання зброї, товарів та технологій, якими можна було б замінити те, що потрапило під західні санкції. Але за цей час — і цей факт нам підтвердили джерела у Вашингтоні — ані військова розвідка, ані Мінфін США (а там дуже детально все відстежують) не зафіксували жодного випадку! Ані допомоги в обході санкцій, ані постачання озброєнь, ані “відмивання” грошей російських олігархів через китайські банки.

Можливо, попередні домовленості й були, але Китай побоявся наслідків для себе, побачивши, як сильно обклали санкціями Москву, припускають зараз американські дипломати.

“Китай не безпідставно стурбований тим, що його постійна підтримка російського вторгнення завдала б серйозної шкоди як відносинам з Європою, так і відносинам Китаю у всій Центральній Азії, де більшість країн виступають проти путінського вторгнення”, — вважає американський дипломат, експерт з національної безпеки Крейг Сінглтон.

Пекін для Москви, справді, союзником виявився “таким собі” — коли Москві доводиться шукати постачання зброї по всьому світу. Його тепер змушені закуповувати в Ірані та навіть Північній Кореї — країнах, які й самі перебувають під пресом санкцій. А Китай досі обмежувався лише підтримкою в Раді безпеки ООН. І не більше. Звідси й підозри, що Сі Цзіньпін веде свою гру. І вона — за ресурси.

“Китаю немає діла до Росії. Він розглядає її як певну колонію. Зараз, коли йде війна, вони не допомагають Росії, вони більше турбуються про американських споживачів, аніж про Путіна. Китаю вигідно, якщо Росія стане слабкою — це полегшить контроль за нею. Це пастка, до якої втрапила Росія з Китаєм. У китайців немає причин допомагати Росії, їм це зашкодить. Але у довгостроковій перспективі вони хочуть експлуатувати російські природні ресурси, а війна полегшить шлях до цього”, — впевнений історик Тімоті Снайдер.

За великим рахунком, вже полегшила. Москва вихваляється, що перенаправила свій експорт енергоносіїв. Але ж у Пекіні виторгували знижку і скуповують дешеві енергоресурси. Зростання — майже 20% порівняно з минулим роком! Заступник держсекретаря США Венді Шерман образно сказала — мовляв, це “шлюб за розрахунком”, “відносини зручності, а не довіри”.

“Це неповноцінний шлюб у всіх видах та формах, але вони, безумовно, працюватимуть разом, а також працюватимуть на користь один одному. Впевнена, що Сі Цзіньпін шукає вигоди на тлі того, як Росія продовжує неспровоковане, навмисне та жахливе вторгнення в Україну”, — каже Венді Шерман.

Одна з версій, яка зараз з’являється — можливо, Китай хотів подивитися, що буде з Росією? Така собі проєкція на власну ситуацію з Тайванем. Спроба навчитися на чужих помилках. Адже у разі, розв’яжи Пекін війну, всі санкції були б “за калькою” тих, що запроваджувалися проти Росії. І якщо Москва до них виявилася не готова, то Китай має тепер час “виробити імунітет”.

Але якщо є і нікуди не подінеться, “тайванський фактор”, можливо, і підштовхне Москву та Путіна в обійми один одного?

Тайванський вузол

Путін усіляко демонструє — Росія підтримує Китай у ситуації з Тайванем. Нова війна — якби Пекін зважився на агресію — точно в інтересах Кремля. І увага переключиться, і озброєння, яке зараз йде Україні, “переполовинять”, відправлять до Тайваню.

Ось тільки річ у тому, що нападати Цзіньпін поки не готовий. Бен Ходжес — відставний американський генерал і один з найбільш поінформованих військових експертів (адже постійно спілкується з колишніми колегами по роботі) — сказав нам у коментарі, що за його даними, агресія проти Тайваню може статися не раніше як через два роки. А весь цей час Пекін нагнітатиме обстановку та організовуватиме блокаду, але не бойові дії. Західні ЗМІ з посиланням на ЦРУ пишуть зараз про 2027 рік — як про межу, коли Китай хоче бути готовим до нападу.

Ось і виходить, що союзник в особі Москви потрібен Пекіну. Але союзник не видихлий і ослаблений, а в Росії ж до цього все йде! Звідси, можливо, і невдоволення Сі Цзіньпіна, що у Путіна з Україною все пішло не так, як планувалося.

“У Китаю, на відміну від США, немає інших великих партнерів, на яких вони можуть покластися. Безумовно, Росія є потужною державою, яка пов’язана з Китаєм. Тому Пекін переймається тим, що Росія перенапружується і це може підірвати їхні колективні зусилля щодо формування світового порядку”, — науковий співробітник China PowerProject Центру стратегічних та міжнародних досліджень Браян Харт.

Тому, так чи інакше, Москва як партнер (або “спільник” — називайте як хочете) поки необхідна Пекіну. І як засіб тиску на Сполучені Штати — мовляв, “об’єднаємось”, створимо такий собі “Анти-Захід”, що ви тоді робитимете… І як можливість такий “фронт” справді створити, якщо протистояння “товариша Сі” з Америкою зайде аж надто далеко.

“З одного боку, Китай надаватиме дипломатичну підтримку Росії та братиме на себе широкі зобов’язання щодо союзу між Пекіном та Москвою, головною метою та основним завданням якого є створення противаги Вашингтону. З іншого боку, Китай продовжуватиме де-факто дотримуватися західних санкцій, щоб не підставляти себе під удар, і використовуватиме солодкі формулювання про “мир” та “стабільність”, — віцепрезидент Фонду Карнегі за міжнародний світ, ексзаступник держсекретаря США Еван Фейгенбаум.

Тож багато справді робитиметься показово, що називається — “на публіку”. Саме тому Китай несподівано взяв участь у російських військових навчаннях “Схід-2022”, надіславши понад 2 тисячі військовослужбовців, понад 300 одиниць військової техніки, два десятки військових літаків та гелікоптерів… Та ще й написав в урядовій газеті “Глобайл Таймс” — відкрито , спеціально, щоб “усі всі зрозуміли”…

“Все це демонструє глибину російсько-китайського військового співробітництва і може послужити стримуючим фактором для зловмисних дій деяких зовнішніх сил”.

Тож у найближчому майбутньому ми явно побачимо ще безліч натяків, навчань, доказів дружби Москви та Пекіна… А що стосується України — тут, найімовірніше, “дружба дружбою, а тютюнок нарізно”. Китай не готовий втратити ринок США та ЄС. А значить, сколочуючи “Анти-Захід”, діятиме максимально обережно, щоб самому не нарватися на санкції. Як саме — поговоримо в наступному випуску.