Сьогодні о 17:49
Чотири роки тому Сили оборони України відкинули російські війська з півночі країни. Сьогодні українська армія продовжує стримувати противника по всій лінії фронту. Про те, як Україна вистояла у 2022 році та продовжує завдавати стратегічних поразок країні-агресору — в матеріалі FREEДОМ.
У лютому 2022 року російська армія намагалася блискавично захопити українську столицю Київ, щоб змусити керівництво країни до капітуляції на умовах країни-агресора. Головним напрямком була саме Київська область. По суті, цей регіон став брамою до серця української державності. Під час російського наступу було окуповано близько 270 населених пунктів. Серед них — Буча. Це місто пережило одні з найруйнівніших ударів: житлові будинки, вулиці, долі людей — усе під прицілом. Але навіть у таких умовах Сили оборони України стримували наступ.
“Перші бойові зіткнення, перші виїзди були до мосту на Ірпінь, у Горенку. Потім ми дійшли до того, що стали офіційно виходити на бойові завдання, тому що коли ти виходиш із людьми, у тебе є мотивація, мета, ти знаєш, що ніхто, крім тебе, цього не зробить. Ми розуміли, особливо ті, у кого за плечима був досвід, хто такі росіяни, що вони прийшли не для того, щоб із нами чай пити. Ми розуміли, що або перемога, або смерть”, — розповів військовослужбовець ЗСУ Олександр.
24 лютого 2022 року російські війська розпочали наступ на півночі України через Чорнобильську зону, звідти вони рушили на сам Київ із боку Білорусі. Цього ж дня армія країни-агресора спробувала висадити десант у Гостомелі. З цього моменту розпочалася оборона столиці. Сили оборони підривали мости та дамби, затопили село Демидів, щоб зупинити противника. Під Вишгородом росіяни попрямували на вузьку дорогу до Києва через Ірпінь, проте там на них уже чекали ЗСУ. Під час боїв вони знищили понад 100 одиниць техніки. Основні бої розгорнулися в передмістях: Гостомелі, Бучі, Ірпені, Макарові, Мощуні. Вирішальним фактором успішної української оборони була не тактична перевага, а люди, які знали, за що стоять.
“Було так багато добровольців, що не вистачало зброї, не було місць у штатному підрозділі. Люди самі шукали способи потрапити до армії. Були навіть ті, хто готовий був платити гроші, щоб їх зарахували та видали зброю. Наприклад, у штатній роті ТрО (територіальна оборона, — ред.) всього п’ять офіцерських посад. Офіцери писали заяви, відмовлялися від звань, щоб просто бути стрільцем, аби їх могли зарахувати до ТрО. Це виключно люди, ті, хто вчора були звичайними програмістами, таксистами, масажистами, керівниками підприємств, професорами, кандидатами наук. Був навіть чинний суддя”, — згадує ветеран російсько-української війни Ігор Черненко.
Після початку наступу РФ вулиці столиці заповнилися виключно мотивованими громадянами, які бажали взяти до рук зброю і протистояти агресору. Військові зазначають, що йдеться не лише про молодих чоловіків та жінок. Захищати країну прийшли такі люди, як Олександр із позивним “Сова”. Зараз йому 74 роки.
“Коли хлопці дізналися, скільки мені років, вони стали, скажімо так, трохи берегти мене. Ось ми йдемо, мають бути тренування, йдемо туди: “Сова”, ти підеш?” Я кажу: “Звісно, я повинен відчувати себе”. Скажу так: за такої мотивації я не відчував, що мені вже за 70. Я цього не відчував… Хоча трохи важко було, але я кажу, що мотивація була настільки велика, що я навіть не відчував”, — зізнався ветеран війни Росії проти України Олександр.
Окупація частини Київської області російськими військами тривала 33 дні. Вже 2 квітня Збройні сили України повністю визволили регіон. Тоді українська армія показала: вона здатна не лише зупинити агресора, який переважає за чисельністю, а й відкинути його назад. Ключовим поворотним моментом в обороні української столиці стали бої в селі Мощун. Тоді українська армія фактично зупинила просування російських військ і, як зазначив президент України Володимир Зеленський, створила умови для подальшого контрнаступу.
“Мені зателефонував комбриг 72-ї бригади. Каже: “Обухов, ситуація така, треба. Твої 72 людини стоять на Горенці?” Кажу: “Стоять”. Він каже: “Треба в Мощуні зайняти перехрестя”. Цим перехрестям ми зупинили їхній прорив. Ми пішли туди, виставили основний підрозділ, групи розвідки пішли в розвідку боєм, зав’язали бій. Вони привернули вогонь на себе і цим зупинили прорив. Уже коли ми з-під артилерії виходили, дивимося — 72-га бригада вже починає окопуватися. У ці хвилини аж мурашки по шкірі, коли згадую. У ці хвилини, коли ми там зав’язли, ми зупинили саме цей їхній основний прорив”, — розповів військовослужбовець ЗСУ Олександр.
Після провалу наступу російські війська розпочали хаотичний відступ із півночі України. Вони залишали за собою зруйновані міста, розграбовані будинки та покинуту техніку. За даними британської розвідки, вже у 2022 році понад половину танкового парку України становили захоплені російські машини — не менше як 440 одиниць. У Міноборони Великої Британії це пояснили просто: екіпажі не знищували справну техніку під час відходу, що безпосередньо вказує на слабку підготовку та низьку дисципліну.
“Коли росіяни почали відступати з Києва, це було вже в березні, з Чернігівської області, хлопці з мого дозволу вирушали туди, знімали з покинутої ворожої техніки кулемети та триплекси з танків і поверталися сюди. Тому до кінця березня ми вже були забезпечені російською зброєю”, — пояснив ветеран війни Росії проти України Ігор Черненко.
Навесні 2022 року Україна зупинила агресора виключно своїми силами: прості люди стали на захист своєї держави, своїх родин. Тоді ж західні партнери Києва усвідомили, що дані про швидку втрату української державності неправдиві, і ЗСУ здатні протистояти численному ворогу. Українські солдати отримали тисячі зенітних комплексів, десятки тисяч протитанкових систем, сотні гаубиць та іншої важкої техніки. Незабаром арсенал почав поповнюватися і реактивними артилерійськими системами, танками, літаками та ракетами.
“Велика Британія найближчим часом надасть Україні додатковий пакет військової підтримки, який включатиме летальну допомогу у вигляді оборонної зброї та нелетальної допомоги… Велика Британія посідає лідерські позиції в наданні військової підтримки Україні”, — заявляв Борис Джонсон, який на той час обіймав посаду прем’єр-міністра Великої Британії.
На початку російського повномасштабного вторгнення Сили оборони України задіяли всі можливості, щоб зберегти українську державність за будь-яку ціну. Але через роки війни параметри бойових дій дедалі сильніше змінюються, як і завдання ЗСУ. Поки російські війська прагнуть захопити якомога більше української землі, Збройні сили України розширюють так звану “кіл-зону”, яка вже сягає 20 км. Це ділянка місцевості на лінії фронту, яка повністю прострілюється і контролюється дронами, артилерією та РЕБ, що унеможливлює безпечне просування або логістику противника. Крім того, президент Володимир Зеленський заявив, що головна мета ЗСУ зараз — забезпечити такий рівень втрат окупаційної армії, який вона не зможе поповнювати. Йдеться про 50 тис. на місяць. І вже кілька місяців поспіль армія країни-агресора мобілізує менше, ніж втрачає на фронті.
“Ми відчуваємо на деяких напрямках слабкість росіян. Це таке відчуття, не треба розслаблятися, не треба думати, що їх стало менше. Але дуже важливо, що стосовно особового складу є такі відчуття — вони трохи слабші. Немає там часу на тренування. Тобто у них є велика проблема з особовим складом, на наш погляд… На мій погляд, кількість знищеного ворога, особового складу починає потроху працювати”, — зазначив президент України Володимир Зеленський.
На окрему увагу заслуговує модернізація українського військово-промислового комплексу. Якщо на початку 2022 року озброєння України значною мірою базувалося на радянській спадщині, то сьогодні Київ інвестує десятки мільярдів доларів у розвиток власного виробництва. За даними уряду, обсяги вітчизняного виробництва озброєнь зросли у 35 разів від початку повномасштабної війни. Ефективність уже демонструють САУ “Богдана”, морські та повітряні дрони, наземні роботизовані комплекси та далекобійні ракети.
Спільні навчання з НАТО показують високий рівень підготовки українських військових: у навчальних боях вони впевнено перемагають умовного противника, і західні партнери визнають, що потребують українських інновацій та досвіду. А країни Перської затоки, які регулярно стикаються із загрозами ракетних і дронових атак з боку Ірану, вже виявляють інтерес до українських систем захисту повітряного простору.
“Між Міністерствами оборони України та Саудівської Аравії укладено важливу угоду про оборонне співробітництво. Цей документ закладає основу для майбутніх контрактів, технологічного співробітництва та інвестицій, а також зміцнює міжнародну роль України як донора у сфері безпеки. Ми готові ділитися своїм досвідом і системою із Саудівською Аравією та співпрацювати для посилення захисту життів. Саудівська Аравія має те, в чому зацікавлена Україна. Ця співпраця може бути взаємовигідною”, — написав Володимир Зеленський у Telegram.
Подумати тільки: напередодні повномасштабного вторгнення Росії західні розвідки давали Україні від 72 годин до кількох тижнів до падіння Києва та зміни влади. Але йде вже п’ятий рік війни, і Україна не лише обороняється, а й продовжує завдавати критичних поразок противнику. Досвід Збройних сил України сьогодні вивчають у всьому світі — не лише в Європі, а й у регіоні Перської затоки. Щобільше, низка країн уже звертається до Києва за експертизою в захисті свого повітряного простору. І поки Росія виснажує власні ресурси — від техніки до економіки і все більше залежить від поставок із Північної Кореї, Ірану та Китаю, Україна продовжує розвиватися, посилювати оборону та ділитися цим досвідом із партнерами.
Читайте також: Справжнє обличчя “русского мира”: жителі Київщини згадують дні під окупацією та злочини військових РФ (ВІДЕО)
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
