Були з батьками в розстріляній росіянами автоколонні — історії дітей Куп’янська, що вижили (ВІДЕО)

Наприкінці вересня російська диверсійно-розвідувальна група атакувала мирну колону в “сірій зоні”: між містами Куп’янськ Харківської області та Сватово — Луганської. Людей, які перебували у шістьох машинах, розстрілювали з мінометів та стрілецької зброї. Тоді загинули 26 людей, вісьмом вдалося вижити, двоє з них — діти. Тепер вони — сироти, живуть із бабусями та дідусями у Куп’янську, інформує FREEДОМ.

Один із тих, хто вижив, — Мишко Власюк. Йому — рік і два місяці. Разом із татом В’ячеславом та мамою Вікою він жив у Куп’янську, окупованому російськими військами практично з початку вторгнення в Україну. Восени, після деокупації, місто почали бомбардувати та обстрілювати ті, хто називав себе “визволителями”. Як розповіла бабуся малюка, одними з його перших слів були імітації звуків, які дитина запам’ятала, перебуваючи у сховищі.

“Спочатку він казав: “Бах!” і тікав, а зараз він каже: “Бах-бах”. Як почує бах — тікає, а зараз ми привчаємо його до всього, до звуків привчаємо”, — розповідає бабуся Мишка Олена Власюк.

Жінка не знала, що сім’я сина має намір виїжджати з міста, вони жили окремо, зв’язку з рідними не було. Про те, що сталася трагедія, і колону машин, у якій їхали родичі, розстріляли росіяни, вона дізналася лише за тиждень.

“Вони 8 днів сиділи в підвалі, вже сил не було терпіти і, напевно ж, виїхали, хоча б день-два ще потерпіли… Я їм сто разів говорила, щоб сюди їхали, мільйон разів”, — продовжує бабуся Мишка.

У колоні, яка рухалася з Куп’янська у бік Сватового, було п’ять легкових автомобілів та одна “Газель”. У ній якраз і була родина Власюк. Коли росіяни почали обстріл, машина спалахнула. Але, мабуть, останнє, що зробили батьки маленького Мишка — викинули дитину із салону. Маля, а також п’ятирічну Поліну підібрали небайдужі люди та відвезли до села Піщане Луганської області. Лише за місяць за допомогою Комітету Червоного Хреста Мишко потрапив до бабусі та дідуся, які досі не вірять, що їхнього сина та невістки більше немає.

“Довідок я поки не тримала в руках… Вони ж обгоріли, там по ДНК… Приїжджали брали, і чоловік їздив здавав, і додому приїжджали — брали у Мишка, брали на тата та на маму ДНК”, — каже Олена Власюк.

П’ятирічна Поліна — єдина онука Людмили Потоцької. Вона також разом із батьками намагалася виїхати з Куп’янська 25 вересня. Дівчинку разом із Мишком врятували люди, які проїжджали повз. Тепер із родичів у Поліни — лише бабуся.

“Добрі були батьки, що тато, що мама… Вона у нас розумна, займалися з нею, букви знає всі, рахує до ста, навіть складає “ма-ма”, “па-па”, — каже бабуся Поліни Людмила Потоцька.

Квартира, в якій жила Поліна з батьками, поки що пустує. Бабуся не має моральних сил туди повертатися.

За фактом розстрілу мирної колони та загибелі 26 українців Служба безпеки України та окружна прокуратура Куп’янська проводять розслідування. Правоохоронці не забувають і про дітей, які вижили, допомагаючи розв’язувати питання з оформленням документів.

“Наразі діти перебувають зі своїми рідними бабусями та дідусями, вони перебувають у хороших умовах, прокуратура завжди навідується до них, турбується про їхнє місце проживання, їхній побут, та допомагає з оформленням документів щодо опікунства та всім чим можна”,— коментує керівник Куп’янської окружної прокуратури Едуард Миргородський.

Зібрані докази правоохоронці планують передати до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. А поки що родичі загиблих чекають на закінчення експертизи ДНК, щоби забрати тіла і поховати своїх рідних.

Читайте також: “Стріляли, поки не закінчилися крики, зітхання”: люди, які вижили, розповіли подробиці розстрілу російськими окупантами колони під Куп’янськом (ВІДЕО)