Без бажання РФ зробити крок назустріч говорити про мирний процес нереально, — Телешун

Україна та її партнери за підсумками переговорів у Берліні демонструють, що зробили все, щоб досягти довготривалого миру. Тепер ключовими будуть дії з боку Москви. Без бажання РФ зробити крок назустріч говорити про будь-який мирний процес нереально. Такою думкою в ефірі телеканалу FREEДОМ поділився кандидат політичних наук Ярослав Телешун.

Аналізуючи переговори в столиці Німеччини за участю США і країн Європи, він зазначив низку позитивних моментів. Один з ключових полягає в тому, що Європа повернулася за стіл переговорів. 

“У даному випадку, я б сказав так: є позитив і конструктив у цій зустрічі, що, по-перше, наші європейські партнери стали активним учасником переговорного процесу. І це плюс. Ми бачили, що Російська Федерація намагалася робити все, щоб вести переговорний трек виключно між Москвою і Вашингтоном, де Київ був би об’єктом цього переговорного процесу, а не суб’єктом. У тому, що вдалося повернути наших європейських партнерів, великий плюс”, — сказав політолог. 

Європейські партнери Києва, вважає він, резонують і підсилюють позицію України. А по-друге, європейці безпосередньо, звичайно ж, є суб’єктами, які повинні гарантувати безпеку на континенті.

“Також позитивом я би назвав те, що поки що ми не бачимо жодних інсайдів і витоків інформації в публічній площині про ті чи інші треки переговорного процесу. Чому це важливо? Тому що, як показує практика, коли ми бачимо великий інформаційний шум, це може бути свідченням того, що не було досягнуто конструктиву або що ті чи інші тези не задовольняли одну з переговорних сторін. В даному випадку ми бачимо, що таких поки витоків даних, щонайменше у засобах масової інформації, немає. Це теж може свідчити про те, що переговорний процес, можливо, і важко, але рухається вперед”, — наголосив Телешун.

Він звернув увагу і на те, що на переговорах була синхронізація між партнерами: Києвом, європейськими столицями і Вашингтоном. 

“Це дуже важливо, тому що ми говоримо про досягнення миру. Але поки що передчасно про це говорити з однієї простої причини: поки що плюс-мінус були знайдені точки дотику між ключовими партнерами, але залишилося зрозуміти, яка позиція Москви. Бо без РФ і її бажання зробити крок назустріч говорити про будь-який мирний процес нереально”, — сказав політолог. 

Про те, що зустрічі в Берліні були досить конструктивними, також свідчать заяви офіційних осіб України, Сполучених Штатів Америки та європейських партнерів. 

“Тому в даному випадку я б сказав, що цей мирний переговорний трек, ймовірніше за все, був, як не парадоксально, битвою не за Донбас, не за території України, а битвою за Вашингтон, щоб сформувати позицію США, яка плюс-мінус відповідала б національним інтересам Києва і європейських партнерів”, — зазначив спікер.

Зараз, за словами Телешуна, європейські партнери, формуючи ті чи інші наративи, намагаються перекинути м’яч на поле Російської Федерації, тим самим наголошуючи, що вона є ключовим бар’єром і викликом на шляху досягнення стабільного і довготривалого миру.

“Ми бачимо заяву канцлера ФРН Мерца, який зробив пропозицію щодо Різдвяного перемир’я, і Російська Федерація вже негативно на неї відреагувала. Ми бачимо заяву президента Франції Макрона, який апелював до того, що зараз м’яч знову на російській стороні, і все залежить від них — буде досягнуто миру чи ні. Таким чином Україна і європейські партнери формують наратив, що вони зробили все, щоб досягти миру. Зараз же ключовим рішенням і дією буде реакція з боку Москви. Чи будемо ми наближатися до миру, чи знову ж Путін цього не бажає, а хоче лише ескалувати ситуацію і продовжувати свою агресію проти України”, — резюмував гість ефіру.

Читайте також: Україна, США та Європа працюють над мирним планом: як просувається переговорний процес після зустрічі в Берліні (ВІДЕО)

Нагадаємо, секретар Ради національної безпеки та оборони Рустем Умєров назвав переговори в Берліні, які пройшли 14-15 грудня, успішними та конструктивними. За його словами, сторонам вдалося досягти реальних результатів.

Читайте також: Компроміс чи примус: чому територіальне питання залишається глухим кутом у мирних переговорах