“Бачу, що у дитини висть нога, і груди — пробиті уламком навиліт”: очевидці — про трагедію в Лисичанську

Росіяни не можуть захопити Сєвєродонецьк у Луганській області та рівняють обласний центр із землею. Транспортне сполучення з містом вже неможливе, тому що армія РФ підірвала всі три мости, якими можна було переправитися через річку Сіверський Донець на машині. Евакуація або доставка гуманітарних вантажів також неможлива. Люди змушені виживати у вкрай складних умовах, повідомляє журналістка телеканалу UA Анастасія Волкова.

Також російські військові дуже інтенсивно обстрілюють Лисичанськ. За останні дні у місті — найбільша кількість загиблих та поранених.

12 червня шестирічний хлопчик безтурботно катався на гойдалці у Лисичанську. Російські війська відкрили вогонь, дитина померла практично на місці.

Все трапилося за лічені секунди, розповідають сусіди загиблої дитини. Вони готували обід на подвір’ї, коли почули звук вибуху.

“Ми стояли тут із Зіною і теж неприкриті були зовсім. І раптом щось таке прилетіло. Вибух — ось тут. Потім чую, вибух ще там, далі. Це сталося миттєво. Долі секунди. Я вискочив, дивлюся, Віктор схопив дитину. Окривавлену, і поніс туди. А сам був теж сильно осколками побитий. Потім я бачу, що у дитини висить нога. І груди пробиті уламком — навиліт”, — згажує місцевий житель Валентин.

Загиблу дитину поховали того ж дня.

“Поховали на цвинтарі. Я йому зробив хрест. Написав, як міг. Я, як колишній оформлювач, повинен був це зробити”, — говорить Валентин.

Сусіди все ще не можуть повірити в те, що трапилося. Мама загиблого хлопчика поїхала до Бахмута. Вона не змогла далі залишатись у Лисичанську, де все нагадує їй про сина.

“Дуже розумний хлопчик, гарний. Так говорив добре, чітко. Мордочка така, наче виточена. Як на верстаті виточили спеціально. Дуже гарний хлопчик. Завжди біг: мама… Здавалося б, чуже горе, а чужого горя не буває”, — розповіла жителька Лисичанська Галина.

За словами жінки, ще п’ятьох сусідів цього ж дня забрали з уламковими пораненнями до Бахмутської лікарні. Декількома вулицями нижче у чоловіка одночасно загинули мати та вітчим.

“Геть, бачите, як упороло. І половину двору знесло. Тут Коля лежав. Вітчим мій. Там ми присипали пісочком. А тут мамуля моя лежала”, — каже Максим.

Він поховав матір і вітчима просто на городі.

Точну кількість загиблих у Лисичанську за час повномасштабного вторгнення Російської Федерації підрахувати поки що неможливо, адже людей ховають у палісадниках, городах, а деяких не можуть дістати з-під завалів.

Максим показав свою вулицю. На горизонті видно, як горить Сєвєродонецьк.

Понад два місяці люди в Лисичанську живуть без світла, води, газу, інтернету та зв’язку. Аптеки не працюють. Продукти до міста привозять волонтери.

Але й такі проблеми людей не лякають. Говорять, що готові терпіти, якби не щоденні обстріли з боку росіян.

Житель Привілля Дмитро розповідає, як одного разу намагався допомогти пораненому українському військовому та постраждав сам.

“Солдата вдарило в голову. Я побіг тягнути його. І тут прилетіло. Чоловіка розірвало”, — згадує Дмитро про трагедію.

Його поранило уламком.

“Уламок витягли і обкололи ліками. Навіть не відчувається”, — говорить Дмитро.

Після повернення до Привілля Дмитро виявив, що його будинок згорів. Тоді й вирішив поїхати евакуаційним рейсом: спочатку до Краматорська, а звідти — до Дніпра.

Рятувальники щодня вивозять людей із Лисичанська хоч траса постійно прострілюється. Минулого місяця у броньованій евакуаційній машині загинув французький журналіст. Після цього місце і час евакуації намагаються не розголошувати, аби не піддавати ризику життя людей.

Читайте також:

Битва за Донбас увійде в історію Європи як одна з найжорстокіших – Зеленський

Подоляк розповів, за яких умов можуть розпочатися переговори між Україною та РФ

Єдиним варіантом швидкої доставки зерна на світовий ринок залишається деблокада портів України — експерт

“Балансувати між Україною та відносинами з РФ не можна” — Зеленський закликав Німеччину розставити пріоритети