Сьогодні о 09:19
23 квітня розпочався неформальний саміт лідерів країн Європейського Союзу у Республіці Кіпр. Президент України Володимир Зеленський прибув на саміт і провів зустрічі з європейськими лідерами.
Під час виступу Зеленський заявив, що Україна зараз активно працює з країнами Близького Сходу та регіону Перської затоки у питаннях оборони. Також Київ готує співпрацю з Кавказом і веде переговори з іншими партнерами.
Зеленський на Кіпрі
Президент України Володимир Зеленський у межах саміту зустрівся з президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та президентом Європейської Ради Антоніу Коштою. Сторони встигли обговорити низку важливих питань і зробили перші заяви. Лідери ЄС і президент України відзначили розв’язання питання щодо надання кредиту в розмірі 90 млрд євро.
Президент Володимир Зеленський наголосив на спільних зусиллях Європейського Союзу та України, спрямованих на підтримку протидії російській агресії.
“Це важливо, і, звісно, це зміцнить нашу армію, українські сили, дозволить нам наростити виробництво, покращити протиповітряну оборону, активніше працювати над захистом нашої енергетичної системи на зиму. Разом ми вирішимо багато питань щодо захисту життів. І, звісно, ми продовжимо працювати над тим, щоб підштовхнути Росію до реальної дипломатії для припинення цієї війни. Я дуже вдячний за вашу особисту участь, Урсуло, Антоніу, величезне спасибі. Це чудовий день”, — заявив Володимир Зеленський.
Як зазначив Антоніу Кошта у своєму виступі, зараз усі сили спрямовані на об’єднання різних інтересів, які існують на рівні Європейського Союзу, щоб потім виступати єдиним фронтом у протидії Російській Федерації.
“Ми зробили два дуже важливі кроки для досягнення справедливого і тривалого миру в Україні. Передусім — зміцнення українських сил та їхньої здатності продовжувати боротьбу проти російського вторгнення. Другий крок — посилення тиску на Росію, щоб змусити її серйозно ставитися до мирних переговорів і брати в них участь. Тепер час дивитися вперед і готуватися до наступного кроку. А наступний крок — це відкриття першого блоку переговорів щодо українського питання для Європейського Союзу”, — сказав Антоніу Кошта.
Урсула фон дер Ляєн у своєму виступі зазначила, що востаннє відвідувала Україну у лютому 2026 року. Тоді вона пообіцяла виділити необхідні кошти для підтримки України. Йдеться про кредит у 90 млрд євро. Сьогодні вона приїхала вже з виконаною обіцянкою.
“Сьогодні гарний день і для України, і для Європи. Можливо, ви пам’ятаєте, Володимире, під час мого візиту в лютому цього року я сказала, що ми виконаємо обіцянку щодо кредиту в 90 млрд євро тим чи іншим способом. І сьогодні ми цю обіцянку виконуємо. Ми домовилися, що одна третина кредиту піде на бюджетні потреби, а дві третини — на оборону. Я також думаю, що перший пакет буде присвячений безпілотникам: безпілотники з України й для України”, — наголосила Урсула фон дер Ляєн.
Очікується, що перший транш коштів від Європейського Союзу може надійти в Україну вже у другому кварталі цього року.
З президентом Литви Гітанасом Науседою глава Української держави Володимир Зеленський обговорив масштабування угоди щодо Drone Deal. У межах цього проєкту держави об’єднують зусилля, щоб мати більше можливостей у сфері безпілотних систем.
Крім того, за інформацією Офісу президента, Литва планує внести новий внесок у програму PURL і готова співпрацювати з Україною в межах програми SAFE. Також участь у програмі PURL Зеленський обговорив із прем’єр-міністеркою Данії Метте Фредеріксен. Лідери обговорили й поглиблення спільного оборонного виробництва, зокрема в пріоритетному напрямку дронів.
Також Зеленський під час свого виступу на саміті наголосив на оборонній співпраці України та Європи з країнами Близького Сходу.
“Хочу наголосити: Україна пропонує не лише дрони, а повноцінну систему оборони. Наприклад, арабські держави мають сильну протиповітряну оборону від ракет, а ми допомагаємо їм вибудувати захист від “Шахедів” і на морі. Саме таку інтегровану оборону потрібно створити й для Європи, щоб захищати кордони, узбережжя, море, інфраструктуру і все, що може стати ціллю”, — сказав глава Української держави.
Зеленський вважає, що це має бути справді європейський проєкт.
“Звісно, кожна країна працює для власної оборони, але спільні європейські зусилля можуть мати значно більший ефект. Програма SAFE, ймовірно, недостатня, оскільки кожна країна робить те, що вважає за потрібне і що може зробити, тоді як загрози від дронів є новими й постійно еволюціонують. Нам потрібно координуватися і створити спільний європейський інструмент — програму з дронів. Ми готові інвестувати наш досвід, нашу промисловість і наш потенціал”, — зазначив президент.
Попри те, що цей саміт має неформальний статус, на ньому присутні всі ключові європейські лідери, які ухвалюють важливі рішення. Учасники зустрічі готові посилювати співпрацю. Окрему увагу було приділено відкриттю переговорних кластерів для вступу України до Європейського Союзу.
Так, прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович заявив: нереалістично, що Україна вступить до ЄС уже наступного року. За його словами, шлях до Європейського Союзу складний, його країна знає це не з чуток. Однак Україна заслужила на те, щоб із нею були відкриті переговорні кластери.
“Ми підтримуємо вступ України. Я не думаю, що реально це станеться 1 січня 2027 року. Я говорив про це під час свого візиту до Києва президенту Зеленському, ми є останнім членом ЄС. Ми знаємо, наскільки складний цей процес. Якщо досі не було відкрито жодного кластера, а зараз уже майже 1 травня, то жоден процес розширення не був настільки скорочений, щоб його можна було завершити за сім місяців”, — наголосив Андрей Пленкович.
Водночас прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал виступив за прискорений вступ України до Євросоюзу. Під час зустрічі лідерів країн ЄС на Кіпрі він заявив, що Україна, яка зараз фактично захищає Європу, заслуговує на членство в Союзі.
“На мій погляд, майбутнє України безумовно пов’язане з Європою, тому що швидше ми почнемо, то швидше там опинимося. Водночас Україна розуміє, що для вступу до Європейського Союзу потрібно провести всі реформи та зробити всі необхідні кроки, але прискорений шлях мені дуже подобається. Сподіваюся, так і буде. Але це ті переговори, які ми ведемо сьогодні, тож подивимося”, — сказав він.
Співпраця України та Євросоюзу в оцінці експертів
Як поглиблюється співпраця України з Євросоюзом? Які перспективи євроінтеграції? Що ще потрібно зробити Україні на шляху до вступу у ЄС? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Роман Гончаренко, парламентський кореспондент Deutsche Welle;
- Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень ОНУ ім. І. Мечникова;
- Володимир Фесенко, політолог;
- В’ячеслав Потапенко, директор Національного інституту стратегічних досліджень.
РОМАН ГОНЧАРЕНКО: Процес вступу України до ЄС частково прискориться
— Дуже важливо, що в Угорщині змінився уряд. Це важливо не лише тому, що розблоковано кредит у розмірі 90 млрд євро. Тепер такої блокади щодо вступу України до ЄС у найближчі місяці, можливо, вже не буде.
Я думаю, шанси на те, що шлях України до Євросоюзу хоча б частково прискориться, зараз зросли.
Але загалом я б застеріг від надто високих очікувань. Ми бачили публікації в пресі, що такі впливові країни ЄС, як Німеччина і Франція, поки досить стримано ставляться до ідеї прискореного членства України.
Коли президент Зеленський приїжджав до Берліна цього місяця і спілкувався з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, той також дав зрозуміти: так, безумовно, ФРН підтримує курс України в ЄС. Але якщо хтось очікує, що це відбудеться дуже швидко — цього не буде.
Ймовірно, у кращому випадку ми побачимо прискорення переговорів щодо окремих глав і кластерів, пов’язаних із вступом України до ЄС.
Поки не очікую принципового рішення про те, що Україна може приєднатися на пільгових умовах, хоча шанси на це є.
Багато країн, наприклад, Польща і Франція, побоюються конкуренції з боку України в аграрній сфері. Тому Києву доведеться проявити багато дипломатичного такту, але водночас і наполегливості, щоб досягти повноправного членства.
Завданням Києва, як мені здається, має бути чітке розуміння: наприкінці цього поетапного шляху буде повноправне членство в ЄС. Як сказав президент Зеленський у Берліні, Україні не потрібно членство в полегшеній формі — ні в Євросоюзі, ні в НАТО.
Важливо розуміти, що Євросоюз значною мірою побудований навколо аграрних субвенцій. Держави отримують значні дотації — особливо ті, що виробляють багато сільськогосподарської продукції.
Німеччина тут теж не виняток, хоча роль сільського господарства у неї нижча, ніж, наприклад, у Франції. ФРН більше виробляє високотехнологічну продукцію: це не лише автопром, а й хімічна промисловість, верстатобудування, машинобудування. У цьому сенсі Україна є меншим конкурентом для Німеччини. Тому, можливо, Берліну буде простіше йти на певні компроміси з Києвом.
ДЕНИС КУЗЬМІН: Пільг для України не буде
— Європа повільно, але все ж починає прозрівати та розуміти те, що потрібно було усвідомити ще 10-20 років тому: необхідно навчитися існувати більш автономно, без повної залежності від США, і нарощувати власне військово-промислове виробництво.
Зараз виникає відчуття, що Україна платить своєю кров’ю за те, щоб Європа встигла зробити те, що мала зробити давно — посилити власну військову безпеку.
Нині ключове питання — це відкриття переговорних кластерів щодо вступу України до Євросоюзу. Що реально неможливо виконати в умовах війни, а що, навпаки, можна і потрібно робити вже зараз, попри бойові дії? Йдеться про законодавчі зміни, судову систему, реформу правоохоронних органів — усе те, що дозволить позбавити критиків українського членства в ЄС їхніх аргументів.
Важливо розуміти, що жодних особливих пільг для України ні під час війни, ні навіть після її завершення, не буде. Вимоги ЄС до членства залишаться тими ж, вони вже відомі. Ба більше, жорсткість і критика можуть лише посилитися.
Жодного “особливого членства” не буде. Можливо, переговорний процес вдасться прискорити, і це, мабуть, головне. Українські відомства мають цим займатися паралельно з війною. Так, є речі, які об’єктивно неможливо реалізувати в умовах бойових дій. Але є й багато напрямків, які цілком можна просувати вже зараз. І, судячи з усього, саме про це йшлося в закритій частині переговорів на саміті.
Попереднє розширення Євросоюзу відбувалося шляхом країн Центральної та Східної Європи — переважно постсоціалістичних держав. Там діяла досить чітка логіка: критерії, прозорі вимоги, механізми фінансування. По суті, за цією ж моделлю був побудований і договір про асоціацію з Україною, але тоді без перспективи членства.
Зараз з’явилася перспектива членства — значною мірою як результат політичного рішення, зумовленого війною. Однак всередині ЄС ще попереду серйозна боротьба за формування нової моделі розширення — насамперед для України та Молдови.
Водночас важливо розуміти інституційні обмеження самого Євросоюзу. Будь-яка країна-член може блокувати рішення. Для зміни механізму ухвалення рішень потрібна одностайність, а досягти її дуже складно. Хоча з більшості питань застосовується кваліфікована або проста більшість — за складною формулою з урахуванням чисельності населення, — щодо ключових тем, таких як вступ нових членів або великі фінансові пакети, потрібна саме одностайність.
Важливо чітко зафіксувати: жодного обмеженого членства в реальності не буде. Йдеться або про повноправне членство, або про його відсутність. Водночас в окремих сферах можливі перехідні обмеження — наприклад, у межах Шенгенської зони, фінансових механізмів, екологічних стандартів чи виробничих вимог, де Україна поки що об’єктивно не може повністю відповідати.
Однак у питаннях прав людини та судової системи тиск, імовірно, буде максимально жорстким, оскільки ці сфери легше перевіряти й вони не залежать безпосередньо від війни.
Загалом це буде процес двостороннього руху: Європа довго визначатиметься зі своєю стратегією, але й Україна має активно впливати на внутрішні дискусії в ЄС. Це необхідно для того, щоб у підсумку була сформована максимально вигідна для України модель розширення.
ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Україна відчуває значну підтримку Євросоюзу
— Потрібно звикати до того, що в міру посилення процесу євроінтеграції ми виходимо на фінішний етап. Президент Європейської Ради Антоніу Кошта якраз заявив про те, що відкривається перший переговорний кластер.
Тепер Україні доведеться узгоджувати та врегульовувати торгівельні, фінансові та економічні суперечності з низкою країн Євросоюзу. Особливо це буде проблемно з Польщею. Також доведеться ухвалити великий пакет законодавчих актів. Це закони, пов’язані з реформами, які мають наблизити нас до європейських стандартів: гармонізація законодавства, зміни в інституціях тощо.
Україну чекає величезний обсяг “домашньої роботи”. І саме на цьому потрібно зосередитися, а не на ілюзіях і утопіях про те, що нам “мають дати більше і більше” ті країни, які нас підтримують. Треба розуміти: у них немає бездонного мішка з фінансами та зброєю.
Зараз Євросоюз надає Україні значну підтримку, і кредит піде переважно на військові потреби. Це означає, що у Росії не буде вирішальної переваги на полі бою. Україна може вистояти у військовому протистоянні з РФ щонайменше ще два роки. І це найголовніше.
Звісно, це ламає російські плани. Вони розраховували ще у 2025 році, що за відсутності підтримки США Україна не витримає. Ставка була саме на це. Але вона не спрацювала зокрема тому, що європейці підставили плече.
Зараз модно критикувати Європу, і так, проблем справді багато. Система консенсусу призводить до того, що одна-дві країни, а іноді й більше, можуть блокувати рішення і щодо допомоги Україні, і щодо санкцій проти Росії.
Щодо санкцій, очікувалося, що черговий пакет буде жорсткішим, особливо щодо російського тіньового флоту. Але ситуація ускладнилася: через війну в Ірані Сполучені Штати надали Росії тимчасовий дозвіл на торгівлю нафтою — спочатку на місяць, потім продовжили ще на місяць. У результаті виник розрив між європейськими та американськими санкціями саме щодо нафти. І це зараз ключова проблема.
Через це 20-й пакет санкцій не був затверджений у повному обсязі, але ухвалено рішення координувати його з американцями.
Щоб розблокувати й допомогу Україні, і 20-й пакет санкцій, нам самим довелося піти на поступки. Зокрема було відновлено і запущено нафтопровід “Дружба”, який раніше був пошкоджений російськими ударами. Це був компроміс назустріч Угорщині та Словаччині.
В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Україні також важливі двосторонні угоди про співпрацю з країнами Європи
— Євросоюз — складна структура. Річ у тім, що Брюссель і люди, які є єврокомісарами, не обираються напряму на виборах у країнах. Вони призначаються всередині самої брюссельської системи.
Хоча, безумовно, існує Європарламент, який бере участь у цих процесах, і туди проходять вибори. Є також лідери національних держав, які мають власні бюджети. Частина країн є донорами, а частина — реципієнтами, тобто отримувачами коштів із бюджету ЄС.
Відносини між ними дуже складні — юридично і політично. Виникають постійні конфлікти, зокрема із країнами Центральної Європи та іншими. Ба більше, уряди в Європі демократичні, їх багато, і вони постійно змінюються. Тому конфлікти виникають то всередині Брюсселя, то між Брюсселем і національними урядами.
У чинній моделі політичного об’єднання, яким є Євросоюз, говорити про якийсь повноцінний союз, особливо про єдину систему безпеки, юридично і структурно складно. По суті, це добровільне об’єднання країн, кожна з яких у будь-який момент може заявити, що не хоче виконувати певні рішення, і тим самим заблокувати їх для інших.
Тому така конструкція Євросоюзу в будь-який момент піддається загрозам, зокрема й у сфері безпеки. Саме тому говорити про повноцінний військовий союз або військову взаємодію можна радше з окремими країнами ЄС, а також із Брюсселем як координаційним органом, де існують відповідні інститути та єврокомісари.
Україна, по суті, саме так і діє: вона укладає угоди з окремими країнами — як членами ЄС, так і не членами, наприклад із Великою Британією чи Норвегією. І саме такі двосторонні та багатосторонні рішення у сфері безпеки формують основний каркас співпраці.
Уся ця “шапка” під назвою Євросоюз, з погляду перспектив євроінтеграції для України, безумовно, важлива. Але з погляду безпосередніх фінансових потоків і особливо військового співробітництва її роль іноді переоцінюється.
Україна вже протягом чотирьох років тісно співпрацює з європейськими арміями, службами безпеки та військово-промисловим комплексом. І цей процес взаємної інтеграції триває. Частина військового виробництва переноситься за кордон. Частина технологій, навпаки, відпрацьовується спільно з українськими фахівцями безпосередньо на території України разом із ЗСУ.
Читайте також: Два роки фінансової впевненості для України: експерти про те, як Європі вдалося розблокувати 90 млрд євро
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
