Власник”Россия”: як Кремль краде українські національні ресурси і губить свої

Війна за ресурси, зведена до абсурду. Росія захоплює газові свердловини в Україні і при цьому спалює газ і консервує свердловини на своїй території. Відбирає в України шахти, кар’єри, заводи та не отримує від цього нічого, крім збитків. Підприємства банкрутують, а Росія як держава показує себе неефективним менеджером, що занепадає все, до чого дотягується рука корумпованого російського чиновника. Як Кремль розпоряджається захопленими на території України природними багатствами? І чому прості росіяни не стануть від цього багатшими, а навпаки — збідніють? Про це — у спеціальному репортажі Максима Урлапова на телеканалі FREEДOM.

Росія урвала собі великий шматок пирога — четверта частина всіх родовищ корисних копалин України через загарбницьку війну наразі перебувають під контролем Кремля та його ставлеників.

Авторитетні експерти, опитані західним виданням The Washington Post, оцінюють вартість цих надр в астрономічну суму — майже 12,5 трильйонів доларів. Це в кілька разів більше, ніж, наприклад, буде весь ВВП Росії цього року.

Денацифікація? Демілітаризація? Усе це були пропагандистські байки. Однією з головних цілей вторгнення Росії в Україну були імперські амбіції Кремля і бажання захопити якомога більше ресурсів.

“Це війна за ресурси. Крім того, що Росія хотіла отримати контроль над величезними територіями, які розташовані в географічному центрі Європи, Україна — одна з найбагатших на ресурси країн у світі, до того ж ресурсами найрізноманітнішими. В Україні є два десятки різних мікроелементів, які критично потрібні Росії”, — вважає економіст Анатолій Амелін.

Росія захопила в Україні родовища залізної руди, титанових руд, цирконієвих руд, стронцію, літію, урану, вугілля, природного газу, нафти. Поставила на видобувних і переробних підприємствах свої, кишенькові адміністрації. І намагається вивезти з України все, до чого тільки дотягуються руки.

Головне, що в розробку вкрадених ресурсів РФ не потрібно вкладати гроші

Запорізький залізорудний комбінат був захоплений російськими військами ще минулого року. Тепер окупанти крадуть руду і вивозять її в Росію. Це — величезне підприємство. До повномасштабного вторгнення тут видобували мільйони тонн сировини для виробництва чавуну. Цю руду Україна використовувала для своїх потреб. А ще експортувала до країн ЄС, отримуючи сотні мільйонів євро доходів. Нині ж окупанти та поставлена ними адміністрація вихваляються награбованим. Мовляв, руда тут набагато краща, ніж у Росії. А головне — тут уже все готово для видобутку. Те саме і з багатьма іншими захопленими росіянами родовищами. Україна там уже провела геологорозвідувальні роботи, вклала в ці території великі гроші.

“Україна з її вже розробленими ресурсами — вельми ласий шматочок, оскільки Росія гарна, безумовно, величезними територіями, але ось ресурси в неї не освоєні, а тут — усе готовеньке. І з цього готовенького можна отримувати набагато більше прибутку, ні з ким не ділячись. І саме це було основною економічною причиною вторгнення”, — каже експерт у сфері енергетики Геннадій Рябцев.

Але радіти росіянам рано.

“Усе, що може бути отримано на території України, буде отримано з такими величезними витратами, які ніколи не окупиться. Економічного сенсу в цій війні немає, ніякого сенсу немає — це чистий імперіалізм. Жодної економічної вигоди Росія від приєднання території України не отримає за жодних умов”, — вважає російський економіст Ігор Ліпсіц.

Проблеми російського Мідаса

Усе, до чого торкається путінський режим, перетворюється не на золото, як було у царя Мідаса, а на іржавий метал.

Більшість підприємств, які приносили Україні великий прибуток, після окупації та захоплення їх росіянами, або простоюють, або працюють у збиток.

У катастрофічному стані навіть ті підприємства, які перебувають у руках Кремля вже давно. Російська влада обіцяла зробити окупований Крим вивіскою успішної Росії. Але, наприклад, Севастопольський морський завод простоює, замовлень практично немає — це визнає і поставлена окупантами адміністрація. Трудовий колектив зберегти не вдасться. Частину площ заводу збираються віддати під забудову.

На межі банкрутства ще одне підприємство, яке за законної української влади в Криму давало великі доходи — Севастопольський морський порт. Після анексії півострова вантажообіг там знизився в 15 разів. Підприємство замість того, щоб приносити гроші, лише накопичує борги. І покривати їх доводиться з бюджету Росії, тобто з кишені всіх росіян. Тим часом керівництво порту ловлять на фінансових махінаціях — Слідчий комітет Росії порушив кримінальну справу — чиновників звинувачують в ухиленні від сплати податків на суму 23 мільйони рублів. І список таких підприємств у Криму можна продовжувати дуже довго.

Від захоплених у Криму і на півдні України родовищ нафти і газу Росія також не отримала прибуток. Хоча плани були “наполеонівськими”. Як і плани на окуповані території в Донецькій і Луганській областях. Під контролем у росіян опинилися 80 відсотків усіх вугільних родовищ в Україні. Запаси тут оцінюють у 30 мільярдів тонн! Ось у чому був зацікавлений Кремль.

Забрати — забрали. Освоїти — не зуміли. Багато шахт давно перебувають під контролем ставлеників Кремля. Ось тільки на більшості з них росіяни не видобувають вугілля. Виявилося, їм не вигідно — глибина велика. Навіщо? Адже є свій Кузбас, де вугілля практично на поверхні. А шахти на сході України так і залишаються занедбаними — звідти не відкачують засолену воду і вона підіймається на поверхню. Замість джерела заробітку місцеві жителі отримали екологічну катастрофу. Вода в колодязях і свердловинах стає непридатною для пиття. Людям доводиться залишати свої будинки.

“Нагадує стратегію “і сам не гам, і іншому не дам”. Можливо, це план “Б”. “План “А” — захопити і використовувати для отримання прибутку. А план “Б” — нехай не дістається воно нікому”, — міркує Рябцев.

Без інвестицій від захоплених родовищ росіяни не отримають нічого. Найяскравіший приклад — літій. Цей метал Кремль також хотів роздобути в Україні. Адже його називають “нафтою XXI-го століття”. Він має стратегічне значення. За ним — майбутнє. Без літію неможливий подальший розвиток енергетики. Він потрібен для виробництва акумуляторів, батарей і найголовніше — систем накопичення енергії. Росіянам вдалося захопити одразу два родовища літію в Україні. Це село Шевченківське в Донецькій області та Крута Балка в районі Бердянська.

Нині це більше рай для рибалок, а не Клондайк із літієм.

“Там навіть до техніко-економічного обґрунтування дуже далеко. Там ще працювати і працювати геологам потрібно. Там ще дуже багато роботи. Це не просто так — приходь і забирай. Ці родовища — гола земля. Потрібно вкладати великі гроші в нормальну геологічну розвідку. Потім — налагодити весь процес перероблювання цієї руди”, — пояснила директорка Інституту геологічних наук НАН України Стелла Шехунова.

Для того, щоб зробити все це, ще до повномасштабного вторгнення в Україну збиралися заходити західні інвестори з необхідним досвідом і технологіями. У росіян же немає жодних шансів видобувати на цих територіях літій, запевняють геологи.

Плани Кремля захопити максимум територій в Україні, отримати ще більше природних ресурсів, щоб ще більше продавати сировини за кордон, явно провалилися. І те, що буде саме так, для економістів було очевидно давно.

“Наскільки Росія на цьому зможе розбагатіти, обговорювати поки що навіть смішно. Тому що свої багатства дівати нікуди, вони використовуються неефективно. Були ж величезні проєкти нарощування видобутку газу на шельфі Льодовитого океану, там були божевільні проєкти. Усе це схлопнеться, тому що тепер це все неефективно. Навіть на самій території Росії є маса родовищ, звідки видобувати ресурси невигідно. І з нафтою те саме. Тому всі ці розмови, що приєднаємо і розбагатіємо, — порожні”, — переконаний Ігор Ліпсиц.

Газова галузь РФ теж зазнає невдач

Навіщо Росії захоплювати, наприклад, українські газові свердловини, якщо свій газ продати не можуть. І тому частину його просто спалюють.

Війна проти України та імперські амбіції Путіна тягнуть російську економіку на дно. Сталося те, що ще кілька років тому здавалося просто немислимим. “Газпром” — найбільша російська транснаціональна компанія-виробник і експортер газу і найбільший платник податків, який до війни перераховував трильйони рублів до держбюджету, — за підсумками першого півріччя 2023 року став збитковим. І справи його будуть лише погіршуватися. Адже він практично повністю втратив свій головний ринок збуту — Європейський Союз. Це сталося після того, як Путін сам наказав перекрити газ до ЄС.

Минулого року Кремль сподівався залякати, зламати Євросоюз. Але країнам ЄС вдалося зістрибнути з російської газової голки. А Росія залишилася ні з чим. І тепер намагається збувати свій газ у Китай. Продає його Піднебесній з величезною знижкою — майже в 50 відсотків. Це не покриває навіть витрати на видобуток і транспортування. Тобто “Газпром” діє собі у збиток.

А іншого виходу й немає. Адже крім Китаю цей газ дівати просто нікуди. І ось Кремль уже вирішив будувати нові газопроводи до Піднебесної. “Сила Сибіру-Два” — грандіозний проект, який коштуватиме щонайменше 100 мільярдів доларів. І все — коштом Росії. Китай на це не збирається виділяти нічого.

Російський економічний аналітик, фахівець з нафтогазового ринку Михайло Крутіхін переконаний, що російській економіці від цього не буде жодної користі. Зате користь буде наближеним до Путіна чиновникам і олігархам.

“Є без усяких конкурсів підгодовані підрядники, які цією справою займаються на завищених кошторисах. Тобто там відбивають великі гроші в кишені приватних підприємців і корумпованих чиновників, які, затіваючи нікому непотрібні проєкти, наживаються на будівництві неефективних і комерційно невиправданих газопроводів”, — каже Крутіхін.

Спочатку ці фірми належали олігархам Аркадію Ротенбергу і Геннадію Тимченку. Зараз же вони контролюються газпромівськими чиновниками, які дуже швидко багатіють. Чого вартий тільки будинок глави “Газпрому” Олексія Міллера. До речі, відома точна цифра — 240 мільйонів доларів. Можливо, через ці хором “Газпром” і став збитковим? А може, Міллер — це агент Заходу, який потихеньку руйнує Росію зсередини, уїдливо запитують російські економісти. У “Газпрому” ще залишається колишній лиск — розкішні офіси, модерна будівля-хмарочос з унікальним архітектурним дизайном у Санкт-Петербурзі. Але йде все до того, що “Газпром” збанкрутує.

“Доведеться субсидувати “Газпром” як збиткову компанію. Ну, ось така вдала економічна політика керівництва країни, що виникає загроза перетворення “Газпрому” на збиткову компанію, яка не сама годує бюджет, а яка з бюджету годується, щоб вона могла постачати газ до міст Росії, щоб не було вимкнення опалення і газу для кухонь”, — вважає Ліпсіц.

Розраховуватися за провальну роботу “Газпрому” будуть росіяни. Уряд вкотре ухвалив рішення підвищити тарифи на газ на 8% з липня 2024 року і ще на 8% з липня 2025 року. Але ж газу в Росії — просто безмежні запаси. Якщо навіть він дорожчає, що говорити про інші товари? Інфляція прискорюється з кожним місяцем. А багато товарів взагалі зникають з полиць магазинів. У Росії виробництво базових і елементарних товарів не налагоджено. Та й практично у всьому, що зроблено нібито в Росії, є імпортні комплектуючі.

“Жодної торгової марки, в якій 100% виробництва — російське, немає. Росія — країна, яка не може випустити кулькову ручку або цвях у замкнутому циклі”, — каже військовий експерт Сергій Грабський.

Без імпорту означає і без свого

“У нас цвяхи імпортні. Ми навіть цвяхи самі не виробляємо. У країні, яка випускає стільки металу” — ця фраза голови Ради Федерації Валентини Матвієнко, прокинута ще на початку повномасштабного вторгнення, коли перші іноземні компанії заявили про свій вихід із Росії через розв’язану нею війну проти України, вже давно стала мемом.

Російська економіка не в змозі виробляти навіть найпростіші речі, адже була заточена на зовсім іншу модель — продавати задешево за кордон газ, нафту, іншу сировину, натомість отримувати долари і за них імпортувати все необхідне: від простих дитячих предметів гігієни — до високотехнологічного обладнання.

“Росія завжди була неефективним власником. Завжди стабільність російської економіки базувалася на жорсткій вертикалі влади і суворо вертикальному централізованому розподілі ресурсів, на суміші насильства, крові, придушенні всього навколо і викачуванні ресурсів з навколишніх регіонів”, — нагадав Грабський.

Росія, яка розв’язала війну, щоб стати від цього сильнішою, ослабла настільки, що не може розвивати навіть свій військово-промисловий комплекс. Оборонні заводи банкрутують один за одним.

“Мотовилихинские заводы” — один із найбільших виробників артилерії в РФ. Це єдине в РФ підприємство, яке виробляє реактивні системи залпового вогню “Град”, “Смерч” та їхні модифікації.

Російські ЗМІ повідомляють про банкрутство заводу. Під час війни, коли країна-агресор критично потребує артилерійських знарядь, майно підприємства збираються продати за борги. Причини величезних проблем із виробництвом військової техніки, як не парадоксально, такі самі, як і у випадку з підгузками та прокладками.

“Для виробництва сучасної техніки їм потрібні комплектуючі, які значною мірою перебувають під санкціями. Вони можуть їх ввозити, але не в тих кількостях, які необхідні для того, щоб масово виробляти сучасне озброєння”, — зазначив військовий експерт Денис Попович.

Тому “Гради” і “Смерчі” знімають зі зберігання. Радянські запаси — те, на чому тримається військова машина Росії. На межі банкрутства — і авіаційний ремонтний завод у місті Енгельс. Це підприємство, яке займається техобслуговуванням вертольотів Мі-8, Мі-171 і Мі-172. Позов про банкрутство зараз розглядається в судах. Справи у підприємства погані знову-таки через проблеми з технологіями. Ті ж Мі-8 розробляли ще в 60-х роках минулого століття.

“І технології, і обладнання, і, врешті-решт, матеріали, які використовували на виробництво цих вертольотів, вони морально застарівають, обладнання зношується, вони просто дійшли до межі своїх можливостей”, — міркує Грабський.

Це все одно що налагодити зараз масовий випуск телефонів із дисковим набором. Зробити це буде дуже складно, адже світ давно пішов від цього — архаїчне обладнання нікому не потрібне. Те саме і з випуском вертольотів Мі-8. Російська військова економіка, так само за своєю суттю архаїчна, і тому починає давати системні збої.

Збанкрутував і завод імені Дзержинського в Пермі. Раніше тут виробляли артилерійські боєприпаси. Зараз усе зупинилося.

Розраховуватися будуть прості росіяни

Список оборонних заводів, які або вже збанкрутували, або на межі банкрутства — величезний. Але військове керівництво РФ про це мовчить, адже саме загрузло в корупційних схемах. Ось і воюють російські мобілізовані не на розпіарених танках “Армата”, які так і не запустили в масове виробництво, а на знятих зі зберігання танках Т-62 часів Хрущова. Усе через неефективне управління і російську корупцію. Але ж оборонний комплекс для Кремля зараз у пріоритеті.

В інших сферах ситуація ще гірша. Банкрутств підприємств — ще більше. Незалежні російські економісти стверджують, що зараз немає жодного державного підприємства в РФ, яке було б прибутковим.

Усе, що опиняється під контролем Кремля, приходить у стан занепаду. Цей режим звик жити не створюючи нічого нового, а лише паразитуючи на видобутку корисних ресурсів і продаючи їх за кордон.

“Росія мислила не створенням сучасних підприємств, перемогою в глобальній конкуренції через технологію. Ні, вона мислила абсолютно варварськи, через отримання контролю над корисними копалинами, над територіями і ресурсами. Вони скочуються в сировинну модель, намагаються розширювати території, захоплюючи нові країни. І знову таки ставлять за мету ресурси. Це абсолютно збиткова модель, яка призведе до припинення існування Російської імперії”, — вважає економіст Анатолій Амелін.

Доходи від продажу газу, нафти та іншої сировини різко впали. Жадібність, бажання отримати все більше і більше — як у російській казці — привела Путіна до розбитого корита.

А розплачуватися доведеться всім росіянам. Збитки, завдані, зокрема, і за привласнення природних ресурсів, потрібно буде компенсувати. Уряд України документує всі ці факти, щоб далі звертатися до міжнародних судів.

“У зв’язку зі збитками, які РФ завдала Україні, Росії будуть пред’явлені спеціальні позови до міжнародних інституцій. Це будуть і позови до Міжнародного кримінального суду та інших світових інституцій, але агресор, який вкрав, окупував наші природні багатства, обов’язково за це заплатить”, — переконаний заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Євген Федоренко.

Заповідь “не вкради” була порушена “скрепоносною” Росією. І звичайні росіяни скоро зрозуміють, що вигоди вони ніякої не отримають. Захоплені підприємства і природні ресурси приносять агресору лише проблеми і збитки. Нові території не зроблять сильнішою країну, яка і так має одні з найбільших у світі запасів корисних копалин. Якщо не вмієш отримувати вигоду зі свого, чуже вже точно не допоможе.

Читайте також: ПВК “Росія”: як Путін готує росіян до мобілізації та тривалої війни