Кожен постріл вимагає особливої підготовки: як українські снайпери несуть бойове чергування на лінії фронту (ВІДЕО)

Вони можуть годинами нерухомо чекати на свою ціль, попри зливу або літню спеку. З огляду на завдання готові до того, щоб тривалий час залишатися без їжі та води, спостерігаючи в оптичний приціл за лінією горизонту і готуючись будь-якої миті натиснути на гачок. Українські снайпери день і ніч несуть бойове чергування на лінії фронту, інформує FREEДОМ.

Іван — професійний снайпер. У лавах Збройних сил України чоловік служить із 2015 року. Довгий час був у піхоті, а рік тому вирішив змінити рід військ та пройшов спеціальне навчання. Каже, кожен постріл потребує особливої підготовки. Маскування тут — чи не найважливіша деталь роботи.

“Зазвичай такої зелені у нас на позиціях немає, бо там залишилися одні стволи й замаскуватися дуже важко. Там ми використовуємо інші методи, техніки, залежно від місцевості та від того, яка на позиції кількість сміття — це найлегший елемент, де можна замаскуватися”, — розповідає снайпер 57 ОМПБр ЗСУ Іван.

Іван працює з американською гвинтівкою “Саваж 110”. Вона дає змогу вести прицільний вогонь на відстань до півтора кілометра. Також чоловік має досвід роботи з гвинтівками українського виробництва. Каже, кожна зброя під свої завдання.

“Коли ми були взимку в Бахмуті, наша ЮАРка зарекомендувала себе дуже добре. Там дистанції невеликі. Вона напівавтоматична. Це взагалі просто розкішно. І, виходячи з того, що вони там тиснули й лізли як мурахи, то саме напівавтоматика робила свою справу.
Найважче — підготовка до пострілу. Це забирає дуже багато сил та часу. Постріл — це буквально секунда, а сама підготовка для вибору місця, його облаштування, ведення спостереження — тут потрібна витримка”, — каже Іван.

Буває, що в нерухомому становищі снайперам доводиться чекати своєї цілі дуже довго. Іван каже, снайпери зазвичай працюють у парі. Перед завданням намагаються не наїдатись і не пити багато води, адже будь-який рух — хай навіть у маскуванні — може видати їх на позиціях.

“У Бахмуті йшла група “вагнерівців” із переходу, думали, ми їх не бачимо. Відстань була десь 950 метрів. І ми нарахували приблизно 30 людей. Ми поклали кількох. “Трьохсоті” були, пару “двохсотих”. Вони проскочили, але ж ми не тільки стріляємо, ми відразу ж коригуємо і нашу артилерію. Вказали квадрат, до якого вони пішли, і всі наші мінометники відпрацювали. А ми вже далі спостерігали — назад повернулися з тієї тридцятки троє людей”, — розповів снайпер.

Єгор розкладає штатив, де вже закріплений оптичний прилад — люпольд. З його допомогою чоловік коригує снайпера. Дальність роботи оптики — до п’яти кілометрів.

“Я спостерігаю, як влучають по мішенях, якщо не влучають, то я коригую, снайпер змінює координати та робить постріл”, — розповідає снайпер Єгор.

Павло на війні з 2018 року. За цей час чоловік побував у Пісках до їхньої окупації, на Харківському та Херсонському напрямках, зараз — на Бахмутському. Каже, місцевість там дуже незручна для снайперської роботи.

“Бо там рівнини, з далекої дистанції неможливо працювати. Тому що там є такі поля — з пагорбами, тобто ти в посадці лягаєш, тобі рельєф закриває іншу посадку. Неможливо працювати”, — каже Павло.

Через великі втрати в живій силі та техніці російські окупанти змушені щотижня проводити ротацію на Бахмутському напрямку. Туди перекидають професійних десантників, піхоту та танкістів, а також найманців ПВК “Барс” та “Шторм-Z”. Про це повідомив речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий. Також він зазначив, що противник безуспішно наступає в районах Андріївки, Курдюмівки та Дружби на Донеччині. Збройні сили України реагують на випередження та відбивають усі атаки росіян.

Читайте також: 18 дронів, 12 танків та 580 окупантів — втрати росіян за добу оприлюднив Генштаб ЗСУ