Події в Шебекіно відкривають росіянам очі: експерти про те, що відбувається в Бєлгородській області

22 травня російські добровольчі формування зайшли з території України на територію Росії і встановили контроль над низкою прикордонних населених пунктів. Відповідальність за те, що відбувається, взяли на себе бійці Російського добровольчого корпусу (РДК) і легіону “Свобода Росії”.

Легіонери повідомили, що зайшли вглиб РФ на 42 км і протягом доби контролювали деякі населені пункти Бєлгородської області РФ. Також їм нібито вдалося захопити бронетехніку і зброю збройних сил РФ, деякі документи військових і взяти полоненого.

Головною метою бійці називають звільнення Росії від путінського режиму. Саме для цього вони і проводять такі операції, щоб показати росіянам ціну слів керівництва країни про нібито захист громадян РФ.

За словами солдатів, перший рейд мав колосальний медійний ефект. За ним був другий. 2 червня Російський добровольчий корпус вирушив у черговий рейд Бєлгородською областю. Бої точилися в околицях міста Шебекіно.

Шебекіно й околиці тепер погано сплять

Події в Бєлгородській області розвиваються стрімко. Новини звідти надходять щодня. З перших чисел червня губернатор області В’ячеслав Гладков майже щодня заявляє про нові жертви бойових дій серед мирного населення.

За його словами, жителі прикордонних сіл гинуть від обстрілів нібито з боку України. Чиновник стверджує, що таке нібито було під час масованого обстрілу Шебекиного вночі 31 травня.

Шебекине — невелике місто, розташоване біля кордону з Україною. Воно регулярно потрапляє під обстріли ще з минулого року, тепер же обстріли стали частішими і масштабнішими. А в сусідніх населених пунктах регулярно відбуваються бої добровольців із російською армією.

Усе це спровокувало масовий від’їзд місцевих жителів із міста. У міру того, як Шебекине порожніє, місцеві пабліки частіше повідомляють про випадки мародерства.

Начальник штабу “Російського добровольчого корпусу” (РДК) Олександр “Фортуна” в коментарі ЗМІ зазначив, що місцева влада і силовики дають коридори для виїзду жителям, але не забезпечують безпеку цих коридорів.

Глава штабу РДК стверджує, що селища і села, які розташовані безпосередньо на кордоні, обстрілюють і за допомогою авіації, і за допомогою артилерії, бронетехніки армії РФ.

У районі села Маслова Пристань 2 червня під обстріл потрапила машина. Гладков заявив, що внаслідок вибуху двоє людей загинули і двоє поранені. Легіон звинуватив армію РФ у загибелі двох жінок.

“Війська режиму, так само, як і під Грайвороном, не рахуються з цивільним населенням. Вогнем артилерії накривають будь-які точки, де засікають рух легіонерів і РДК. Під Таволжанкою противник знищив машину Renault з цивільними, прийнявши її за машину з нашою диверсійною групою. Щонайменше двоє цивільних загинули, і це прямий наслідок непрофесіоналізму путінської армії”, — написали “легіонери” в Telegram.

РДК і легіон “Свобода Росії” продовжують вести бойові дії в Новій Таволжанці. 4 червня добровольці запропонували Гладкову зустрітися, щоб віддати йому двох полонених. Губернатор погодився на зустріч, але не там, де пропонував РДК. Зустріч не відбулася. Бійці РДК заявили, що передадуть полонених Україні для можливого обміну.

Міноборони РФ підтвердило, що “диверсійні” групи з території України напередодні намагалися зайти до Нової Таволжанки, але їх, як стверджують, “було знищено ударами авіації та артилерії”.

Тим часом, російські добровольці періодично публікують відео боїв і роботи ударних безпілотників по позиціях російських військових.

“Закликаємо російських солдатів припинити опір, здаватися в полон і зберегти собі життя. Вам немає сенсу гинути за кооператив “Озеро” і ще один президентський термін бункерного плішивого діда”, — ідеться в одній зі свіжих заяв “Свободы России”.

Оцінки експертів

Яким буде розвиток подій у Бєлгородській області та чим вони загрожують усій Росії в ефірі телеканала FREEДОМ розмірковували:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”;
• Володимир Фесенко, політолог;
• Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень;
• Ольга Курносова, російська політична аналітикиня, головна редакторка порталу After Еmpireч;
• Аббас Галлямов, російський політолог, політтехнолог;
• Ілля Давлятчин, журналіст російського Telegram-каналу “Можем объяснить”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Російська армія тепер воюватиме з росіянами на їхній території

— Безумовно, те, що ми сьогодні бачимо в Шебекіному, — це ворота у війну, яка буде масштабуватися на території Росії. Тому що Росія не довела, що вона цю війну доведе військовим шляхом до фіналу, який їй необхідний. Навпаки, останні дії демонструють, що в Росії немає жодного ресурсу довести цю війну до того, щоб вона закінчилася на окупованих територіях.

Ні, вона триватиме в міру деокупації території, і водночас вона наростатиме на території самої Росії, не тільки в прикордонних районах. Тобто через Шебекіно війна повністю заходить уже на територію РФ.

У міру того, як цей ексцес буде розростатися — і не тільки в Бєлгородській області, на мій погляд, і в Курській, і в Брянській, і в Ростовській — ми з вами побачимо об’єктивне перенесення війни на територію Росії. Тобто Росія платитиме максимальну ціну за цю війну.

Громадяни РФ у прикордонних районах побачать чотири речі. По-перше, вони житимуть у постійному відчутті страху — вони слухатимуть виття сирен, звуки авіаційних бомб, що падають. Не тому, що Україна хоче цього, а тому, що це незворотність процесу під назвою “війна”.

Ви хотіли цю війну дивитися на диванах? Нічого подібного. Україна захистила свій простір? Безумовно, ми ще його не деокупували, але захистили і тепер ми будемо йти в рамках цієї війни до кордонів 1991 року. Внутрішній простір РФ — незахищений.

По-друге, силовиків на внутрішньому просторі не вистачає, силова вертикаль дуже слабка.

По-третє, військово-політичне керівництво неспроможне в ухваленні ефективних управлінських рішень, особливо щодо забезпечення охорони внутрішнього простору.

Найголовніше — четверте — військові РФ розміщуються в житлових кварталах, тому що РФ так робила і в Донецьку, і при цьому нас звинувачувала в цьому. РФ розміщує ракетні установки, артилерію, бронетехніку, ремонтні бази, системи радіоелектронної боротьби в житлових кварталах.

Жителі Шебекино хихотіли, ведучи своїх діток до школи або кудись іще, дивилися, як російські ракети летять у бік Харкова, де точно такі самі люди вели своїх дітей за руку до шкіл тощо. Вони говорили: “Так і треба цим українцям”. Ось зараз вони все це будуть відчувати на своїй шкурі. Це не вина України.

Російська армія буде з ними воювати точно так само, як на території України з українцями. Тобто вона знищуватиме територію своїх міст, тому що боятиметься прояву членів РДК, “Легіону” тощо.

ОЛЕКСАНДР КОВАЛЕНКО: Ми бачимо перші намітки демілітаризованої зони для безпеки України

— На сьогодні головною метою є зменшення присутності російських окупантів на території України. Тобто створення таких умов, щоб вони змушені були розподіляти ресурс, забираючи його із зони бойових дій до Російської Федерації. Друге завдання — це створення буферної зони.

Уздовж кордону з Україною в армії РФ зосереджено близько 17 тис. особового складу. Цієї кількості достатньо, щоб в обороні тримати від 25 до 50 км кордону, не більше. А кордон із неокупованою частиною України в Росії — майже 700 км. Тобто вони можуть контролювати в 14 разів менше, ніж їм необхідно.

У будь-якому разі створюватиметься патова ситуація, яка впливатиме як на внутрішнє становище в самій РФ, так і, безумовно, на зону бойових дій і, що буде вкрай негативно для російських окупаційних підрозділів.

Ми можемо зараз констатувати активні дії піхотного порядку, тобто насамперед там ведуть дії саме на рівні диверсійно-розвідувальних груп, але набагато ефективніше і набагато більш довготривало, ніж це було під час попереднього рейду. Що й не дивно.

Зараз ми вже можемо говорити про якісь перші мазки, з яких вимальовується картина. З 2022 року регулярно говорили про необхідність створення після завершення війни демілітаризованої буферної зони на території РФ, де б не були присутні її воєнізовані та елітарні компоненти, що гарантувало б більшу безпеку Україні з боку загроз, які виходять від РФ.

Під час попереднього рейду головним об’єктом був Гайворон — приблизно 7 км у глибину від кордону з Україною і майже 40 км по ширині фронту.

Це може бути саме та зона, яка є першим етапом створення вже не просто буферної, а демілітаризованої зони під контролем відповідних сил, які воюють на боці Сил оборони України, але є при цьому громадянами РФ, а саме РДК і “Легіон”.

Російське військове командування ще під час першого рейду змушене було частково відтягнути з тимчасово окупованої території Луганської області підрозділи 3-ї мотострілецької дивізії, але їх виявилося недостатньо, щоб закрити весь кордон Бєлгородської області з неокупованою частиною України. Нині туди стягують представників Росгвардії, різних силових структур, намагаються відтягувати частину підрозділів із Луганської області.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путіну вже не до “червоних ліній”

— Це вже не тільки атаки дронами, це Україна успішно захищається, наша система ППО стає дедалі сильнішою і дедалі ефективнішою. Але під ударами з повітря опиняється Росія. А тепер уже й справжні воєнні дії в реальному часі ведуться на території РФ у Бєлгородській області. Їх ведуть російські структури.

І тут іронія долі — у 2014 році гібридну війну застосовували проти нас, а тепер, виявляється, щось подібне може відбуватися і в самій РФ. Тож це все – нові реалії, з якими стикається Росія. Тому які “червоні лінії”?

Тут, що називається, не до жиру, бути б живими. Нікому і ніколи вже креслити нові “червоні лінії”, треба рятувати те, що є, і ще якщо вийде.

Найкраще коментарі Путіна на цю тему дивитися без звуку, тому що зі словами все зрозуміло. Головне — вираз обличчя, пісний вираз обличчя Путіна, коли він про це говорить.

Які перемоги, які денацифікація і демілітаризація? Тут уже запитують: а як же так? Ми начебто проводимо проти України так звану “спецоперацію”, а війна йде вже на території Росії.

Путін намагається робити гарну міну при поганій грі. Але й гарного виразу обличчя вже немає у Путіна. З посмішкою свого часу він уже сказав про підводний човен “Курськ” — “Він потонув”.

ОЛЕКСНДР МУСІЄНКО: Росіяни мають усвідомити, до кого приєднатися, щоб бути в безпеці

— Російська влада масштабує цей конфлікт усередині російського суспільства, і розвиток цього конфлікту — неминучий початок процесів у самій Росії.

Є незадоволені люди, які в Росії досить довго чекали, у них не було іншого способу заявити про свою форму протесту, ніж як таким шляхом силовим. Це все відбувається, тому що по-іншому в Росії просто не можна протестувати, і не можна про щось говорити.

Усе це трапилося, тому що справді не було гарантовано ні демократії, ні якогось діалогу і консенсусу всередині Росії.

Пріоритети російського керівництва очевидні. Замість того, щоб забезпечувати безпеку і охороняти свої території, Путіну і його оточенню важливіше вести загарбницьку, імперську війну.

Це факт, який кожен громадянин Росії повинен усвідомити — вони потрібні виключно як інструмент для реалізації геополітичних та імперських амбіцій керівництва.

Якби було необхідно, вони і Бєлгород розгромлять, якщо буде необхідно — вони Вороніж спалять і підірвуть. Тобто у них же логіка така, що Росія — велика, відступати є куди. Там не буде жодних сентиментів, там не варто розраховувати на якийсь гуманізм, не варто розраховувати на якісь раціональні речі.

У цьому разі жодних гарантій захисту на території Бєлгородської, Курської чи Брянської областей громадяни не отримують. Можливо, якби ці регіони були б самі по собі, мали дійсну автономію і самі вирішували — вторгатися чи не вторгатися в Україну — було б набагато легше. Тому, що вони зараз віддані фактично на піклування самим собі.

Це, до речі, визнає і губернатор Бєлгородської області В’ячеслав Гладков, який теж заявляв, що незадоволений реакцією федеральної влади на ситуацію, яка відбувається.

У цих людей має відбутися переосмислення цінностей. Вони повинні зрозуміти, що в РФ є збройна опозиція, є інші рухи, які бачать розвиток країни зовсім по-іншому, примикати до них і допомагати всіляко, організовуватися навколо них, а не сподіватися на те, що федеральна влада їх врятує.

Федеральна влада може їх тільки знищити. І це я кажу без перебільшення. Тому що удари, які наносяться по Шебекиному та інших довколишніх селах, наносяться російською артилерією.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Є надія, що Росія стане вільною

— Я відчуваю надію на звільнення своєї батьківщини від тоталітарного режиму. Я народилася в Радянському Союзі, і пам’ятаю, як це — жити при ньому. Але, правда, тоді вже був якийсь ковток свіжого повітря.

Потім я пам’ятаю, як у 1990-х нам здавалося, що з імперією і тоталітарним режимом покінчено назавжди. Але він повернувся у вигляді Путіна, і зараз у мене з’являється надія, що ці людожери керуватимуть моєю батьківщиною не нескінченно, і все-таки вдасться їх від неї звільнити.

Тільки разом зі звільненням Росії від Путіна і його поплічників ми можемо говорити про безпеку в Європі і в світі.

Коли все станеться і путінський режим впаде, росіянин дивитиметься телевізор і казатиме: “Ну треба ж, виявляється, вони скоювали злочини, а ми не знали. Який жах, який кошмар! Виявляється, ми жили в диктатурі, а ми-то й не здогадувалися. Нам хтось говорив, але ми в це не вірили. Нас обманювали”.

Я знаю, що є люди, які шукають спосіб записатися в легіон “Свобода Росії” і РДК. Потік людей, які хочуть боротися за свободу Росії, наростає, наскільки мені відомо.

АББАС ГАЛЛЯМОВ: Уряд РДК у Бєлгороді — цілком реалістичне майбутнє

— Так буває, коли в революціонерів не вистачає сил одразу захопити владу в столиці, але в них уже достатньо сил для того, щоб закріпитися в якійсь провінції, відбити її. І тоді виходить, що на якийсь час починають на території однієї держави співіснувати два уряди.

Значить, є уряд Путіна в Москві, і ось тепер виглядає так, що скоро сформується уряд “Російського добровольчого корпусу” десь у районі Бєлгорода.

Я думаю, що криза станеться набагато раніше. Путін цілком може втратити владу до того, як дійде до реального штурму Москви. Сам факт того, що ворог закріпився на нашій території, буде настільки очевидним доказом слабкості та неадекватності Путіна, що в якийсь момент російські еліти все-таки переконають Путіна висунути наступника і піти у відставку.

Це і є, по суті, перший етап революції, коли держава не в змозі виконувати свої базові функції. Зараз ситуація настільки динамічно розвивається, що я вже не готовий голову на відсікання дати, що у російської влади до березня 2024 року вистачить запасу міцності.

ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: Шебекенці почали розуміти, що федеральній владі на них плювати

— До вторгнення “диверсантів” у Бєлгородську область, до масованих обстрілів нічого особливо у світогляді людей не змінювалося. Місцеві жителі розповідали нам, що все більш-менш у порядку.

Тобто десь щось гримить, щось шумить, вибухає, але вони до цього звикли. Я вже не кажу про жителів Москви, де взагалі звичайне життя весь цей рік війни було.

Останнім часом до бєлгородців ставляться так само, як і, в принципі, завжди російська влада ставилася до простих людей: вони є, і владі плювати хотіли на їхні турботи.

Самі шебекенці нам про це останнім часом говорять: їх не вивозять, їм не допомагають, вони змушені самі докладати зусиль для того, щоб врятуватися з-під обстрілів.

Очевидно, що це місто мало опинитися в епіцентрі бойових дій. Тому історія з чиновниками цілком рядова для Росії.

Багато росіян не знають, де розташовані бомбосховища. І весь минулий рік від російських чиновників і в Москві, і в Бєлгородській області ми намагалися отримати список бомбосховищ.

Тому що було очевидно, що війна рано чи пізно прийде на територію Росії, а отже, людям потрібно шукати, де ховатися. І реакція чиновників була показова — їм начхати на звичайне населення, тому що чиновники нам щоразу говорили, що ця інформація засекречена.

Зверніть увагу на першу особу РФ — Володимира Путіна. Він узагалі хоч що-небудь сказав за останні тижні? Мені здається, він навіть не знає, що є таке місто на території РФ — Шебекіно.

Читайте також: Росія наближається до внутрішньої війни всіх проти всіх, — Фесенко