Села на кордоні Миколаївської та Херсонської областей фактично знищені вогнем російських військ. Одне з них має символічну назву — Мирне. Окупувати його не вдалося, і всі 8 місяців, аж до звільнення Херсона, по ньому не припиняли вести обстріли російські загарбники. Усі будинки тут знищені, а поля, на яких вирощували пшеницю, тепер усіяні боєприпасами, повідомляє FREEДОМ.
Кілька місяців тому село Мирне було передовою. Від кінця лютого торік там точилися запеклі бої. Російські війська закріпилися всього за кілька кілометрів від населеного пункту, і всі 8 місяців поливали вогнем будинки мирних жителів.
“Вони кожні 15 хвилин стріляли тут. Якщо перерва і була вдень півтори-дві години, більше не було. Стріляли все частіше і частіше з кожним разом”, — згадує жителька Мирного Тетяна Дмитрівна.
Кілька тижнів родина жінки прожила в підвалі. Під час чергового нічного обстрілу російський снаряд влучив у її будинок, спалахнула пожежа. Вогонь знищив усе — житло, сарай, техніку.
“Усе повністю згоріло. Протягом 40 хвилин. 40 років я збирала це все, 40 років старалася і за 40 хвилин — нічого. Все згоріло”, — сказала Тетяна Дмитрівна.
Уціліли тільки стіни. У квітні сім’я виїхала. Живуть на орендованій квартирі в Миколаєві та приїжджають відбудовувати рідне житло. Від минулого мирного життя залишилися тільки спогади.
Постійні обстріли перетворили мальовниче село на руїни. Всюди — воронки від снарядів, купи каміння замість будинків. Просто під парканом на одній із вулиць — залишки ракети. Нині частина смертоносного боєприпасу стала забавою для місцевих дітей. Тут вони вже навчилися розбиратися у зброї. Знають, що є “Ураган”, а що касетний “Смерч”. Вивчати можна не за підручниками. Таких “сувенірів” тут десятки, і з кожним днем колекція поповнюється.
На околицях села місцеві жителі знаходять не тільки боєприпаси, але й обмундирування. Як російських окупантів, так і українських захисників.
“Ось кілька прильотів було, ось поряд теж було кілька. Зруйновано, але люди повертаються. Ми виїхали 12 березня, тому що було вже пекло. Дуже боявся син, тому ми виїхали”, — розповіла жителька Мирного Тетяна.
Тетяна — одна з тих, хто повернувся відновлювати своє житло. Каже, будинок — дрібниці, його можна відбудувати. Інша справа — зруйнована техніка.
“Те, що ми напрацьовували від 1992 року. У нас був один, але ми трохи грошей назбирали і купили трохи кращий. Тепер, на жаль, ми так розуміємо, що на комбайн більше не зможемо накопичити”, — каже жінка.
Мирне — село аграріїв. Там вирощували пшеницю, ячмінь і соняшник. Це основний вид діяльності всіх місцевих жителів. Але тепер поля всіяні боєприпасами, що не розірвалися.
“Ми навіть не знаємо тепер, коли зможемо зайти в поля, тому що там дуже багато снарядів, які ще не розірвалися. Ми не можемо ризикувати своїм життям. Це того не варте. Тому дуже чекаємо, коли нам очистять поля, щоб ми могли зайнятися тією справою, яка нам подобається”, — розповіла Тетяна.
За словами жінки, їм не потрібна допомога у відновленні житла. З цим вони впораються самі. Головне — можливість знову працювати. Але тільки на розмінування знадобиться кілька років.
“Сапери пройшлися по лінії електропередач, щоб нам зробили світло. У нас є світло в селі, ура ура. Але коли по полях, на жаль, жодної інформації немає. Тому дуже чекаємо на них”, — сказала Тетяна.
Під час активних бойових дій у Мирному залишалося всього четверо мирних жителів. До кінця лютого до села повернулися вже 40 осіб.