“Стоячого” Путіна бояться, але якщо він “впаде”, його розірвуть”: який вигляд може мати дорожня карта розвалу Росії — думка Яковенка

Помилково вважати, що в Кремлі є колективне керівництво. Правління президента РФ Володимира Путіна одноосібне. Таку думку сьогодні, 13 грудня, в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив російський журналіст, соціолог Ігор Яковенко.

“Я вважаю великою помилкою вважати, що в Кремлі існує так зване колективне керівництво, якесь політбюро. Немає цього нічого. Путінський режим — це абсолютно персоналістський режим, ухвалює рішення особисто Путін. Так, є якась група людей, до яких він прислухається. Це насамперед, звісно, Ковальчук. Просто Ковальчук трохи більш освічений, ніж Путін, прочитав, найімовірніше, не одну книжку, як Путін, а дві. Я вважаю, що Ковальчук є тією самою людиною, до якої Путін прислухається. А все інше — це, так би мовити, люди, які повинні виконувати волю. Ми бачили, як Путін через коліно ламав Раду безпеки напередодні вторгнення, коли всі вони стояли в мокрих штанях і не знали, що сказати, щоб не розлютити Путіна”, — сказав він.

За словами журналіста, підлеглі несуть Путіну ті “папки”, які він сам хоче бачити, рішення ухвалюють на основі кругообігу інформації в голові Путіна.

“Вплив на нього чинять ті папочки, які йому дають і здебільшого ці папочки він же сам замовляє. Виходить такий колообіг цих папочок у природі. Путін хоче бачити в цих папочках те, що там має бути, і йому підлеглі несуть те, що він хоче бачити. Насправді це такий своєрідний колообіг інформації з голови Путіна в ці папки ФСБшні. А насправді ці папки ФСБшні — це вижимки з пропаганди телевізійної, нічого там аналітичного немає. І це все виходить такий колообіг інформації в голові Путіна в підсумку. І на основі цього ухвалюються рішення”, — каже Яковенко.

Він зазначив, що на основі цього було ухвалено рішення про початок війни в Україні.

“Тому що інформація була така, що України немає ніякої, немає ніякого народу українського, немає держави, і тому українці — це малі діти, які із задоволенням, із квітами зустрінуть російські війська. Саме такий був зміст цих папочок, на основі якого ухвалив рішення Путін, але зробивши, мабуть, головну помилку свого життя, велику дурість, влаштувавши війну в центрі Європи”, — пояснив він.

Яковенко висловив переконання, що в оточенні Путіна немає людей, які здатні йому чинити опір і готових ризикнути та повалити його.

“Це люди, які довгий період негативної селекції, негативного відбору призвели до того, що в оточенні Путіна немає людей, здатних на якийсь ризик. Безумовно, якщо станеться обвалення путінського режиму, то його, звичайно, розірвуть на шматки його оточення. Але для цього Путін повинен спочатку впасти. Ось Путіна, який стоїть, навіть хворого, слабкого, ніхто не змовляє проти нього… вони його панічно бояться. Панічно бояться Путіна, тому що вони сформовані за ознакою боягузтва і відсутності суб’єктності”, — констатує журналіст.

Щодо процесу краху путінського режиму, то тут є очевидні ознаки. Руйнування путінського режиму піде не через верхівкову змову оточення, а через поглиблення тріщини між Кремлем і силовиками, вважає Яковенко.

“Тому що війна призводить, безумовно, до того, що в армії наростає невдоволення. Генералітет із самого початку був проти війни, і це проявлялося і в листах, і в заявах колишніх співробітників генштабу генерала Івашова і полковника Ходаренкова. Це проявлялося в такому смутному опорі керівництву генштабу. Крім усього іншого, вся армія зверху донизу пронизана роздратуванням. Воно не спрямоване зараз персонально проти Путіна. Але зрозуміло, що армія мобілізаційна, яка перебуває в умовах недогодівлі, недокомплекту, недонавчання, недозлагодження, ця армія, звісно, досить сильно роздратована. І в підсумку той український синдром, який, найімовірніше, частково проявляється в окремих випадках, коли люди зі зброєю приходять у російські міста, починають когось розстрілювати, це все проявлятиметься дедалі більше й більше зі збільшенням кількості людей, які повертаються і з лінії фронту в тил. Тому що не всіх утилізує українська армія, якісь люди повернуться, поранені, покалічені, ображені на все. І вони будуть, зокрема, тим пальним, матеріалом, який буде кидатися в топку прийдешньої смути, прийдешньої громадянської війни і розвалу Росії. Так би мовити, дорожня карта цієї смути розвалу Росії, обвалення путінського режиму, на мій погляд, може виглядати. Це не 100%-й варіант”, — розповів соціолог.

Також, на його думку, цілком можливо, що путінський режим може зберегтися навіть після військової поразки.

“Під впливом останніх подій я дещо змушений скоригувати свої якісь припущення про майбутнє Росії. Тому що мені уявлялося, що путінський режим не витримає поразки, завалиться, наприклад, після деокупації Криму. Зараз я не дуже впевнений у цьому, тому що режим виявився дещо стійкішим і більш здатним тримати удар, наприклад, удар деокупації Херсона. Було очікування таке, що буде дуже важко переживатися цей удар. Але ні, нічого подібного, струснулися, був момент розгубленості, був момент щось схоже на паніку в телевізорі, але це миттєво минуло. І було дано команду: “Нічого не сталося, все добре, було так і задумано. Геніальне рішення Суровікіна. Молодець, Суровікін, молодець Путін, усі молодці”. Херсон взяли — молодці, Херсон здали — тим більше молодці. Коротко кажучи, що б не відбувалося, Путін молодець, Путін красунчик. А вже Суровікін який красень — це взагалі навіть не намилуєшся. І тому ось це вміння тримати удар, воно виявилося для режиму достатнім”, — підсумував Ігор Яковенко.

Читайте також: Путін уперше за 10 років не дасть великої пресконференції — причини назвав Яковенко