Сьогодні о 10:20
У Москві синхронно заговорили про можливість відновлення переговорів з Україною. Спочатку висловився помічник Путіна Юрій Ушаков, потім глава російського Міністерства закордонних справ (МЗС) Сергій Лавров, а за ним — і сам кремлівський диктатор.
Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, виступаючи перед послами та представниками дипломатичного корпусу, заявив, що Росія готова відновити переговори з Україною з того моменту, на якому вони зупинилися.
Москва змінює риторику?
Останній раунд тристоронніх переговорів між Україною, Росією та США відбувся 18 лютого цього року в Женеві. Наступна зустріч була запланована на 5 березня в Абу-Дабі. Але через події, які почали розвиватися на Близькому Сході, вона так і не відбулася. На цьому етапі удавана дипломатія російського МЗС і закінчилася. А далі знову почалися необґрунтовані претензії, шантаж і погрози.
Багато експертів переконані: Москва використовує тему переговорів як інструмент тиску, розраховуючи взяти оперативну паузу, перегрупувати війська та послабити військову підтримку Києва.
“Я абсолютно не довіряю нічому, що виходить із Москви в контексті переговорів або перемир’я. Вони ніколи не будуть його дотримуватися, якщо їх не змусять. Росіяни вже зараз ведуть проти нас війну. Я маю на увазі, що вони не запускають ракети по морських портах Західної Європи, але роблять практично все, крім цього. Це дрони, судна так званого тіньового флоту, диверсії, вбивства, втручання в роботу наших інститутів… Їхня мета — відволікати нас, чинити тиск на громадську думку, щоб люди перестали підтримувати українців або припинили постачання допомоги Україні”, — зазначив генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Ходжес.
І справді, російські чиновники виступили з черговою серією провокаційних заяв на адресу Заходу. Ушаков звинуватив європейських лідерів у тому, що на саміті G7 вони нібито нав’язували Трампу так звані “шкідливі ідеї” щодо Росії. Лавров заявив, що Європа “накачує” Україну грошима та зброєю і всіляко намагається зірвати переговори. А Путін, виступаючи перед випускниками військових вишів, і взагалі натякнув, що їм потрібно готуватися до загрози прямого зіткнення з НАТО.
Фактично Кремль знову використовує образ зовнішнього ворога, щоб пояснити власному населенню затягування війни та зростання внутрішніх проблем. У відповідь представник США в Економічній і Соціальній Раді ООН Ден Негреа порадив кремлівським чиновникам не шукати винних по всьому світу, а тверезо оцінити ситуацію на полі бою і у власній економіці.
“Москва має укласти угоду. Час не на боці Кремля. Росія втрачає 40 тис. військових на місяць убитими і пораненими. Її економіка відчуває серйозне напруження. Україна швидко впроваджує інновації. Дипломатія і переговори, а не подальше кровопролиття, є єдиним виходом. Ніщо інше не зупинить безглузді вбивства. Ця війна триває надто довго, і їй необхідно покласти край”, — заявив Ден Негреа.
Клуби чорного диму над Москвою — ще одна причина, через яку в Кремлі раптом знову згадали про переговори. Наслідки війни стали видні вже й з вікон їхніх власних кабінетів. За останній тиждень українські безпілотники уразили низку стратегічних об’єктів на території РФ. Нафтопереробні потужності в Московській області, центр космічного зв’язку в Дубні, оборонний завод у Воронежі, а також енергетична та логістична інфраструктура в Краснодарському краї й окупованому Криму — ці атаки стали частиною системної кампанії з завдання шкоди російському ВПК і паливному сектору. За оцінками експертів, виробництво бензину в Росії вже скоротилося приблизно на 25%. Як повідомляє агентство Reuters, уряд РФ зараз намагається штучно стримувати ціни на АЗС і готується закуповувати пальне за кордоном.
“Унаслідок успішних українських атак на паливну інфраструктуру минулого тижня Росія втратила близько 25% обсягу виробництва бензину порівняно із середньодобовим показником за червень 2025 року. Наразі обсяги виробництва пального в РФ скоротилися приблизно до 90 тис. метричних тонн на добу. Крім того, морський експорт російських нафтопродуктів упав на 15% порівняно з аналогічним періодом травня. Причиною такого стрімкого скорочення стали позапланові ремонтні роботи на ключових НПЗ”, — йдеться в публікації Reuters.
При цьому, як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), росіяни фіксують критичну нестачу боєприпасів навіть для найпотужнішої системи протиповітряної оборони навколо Москви. Через інтенсивні українські удари підприємства військово-промислового комплексу просто не встигають випускати необхідну кількість ракет-перехоплювачів. Крім того, додатково перекриваються канали постачання західних компонентів. Усе це робить російську оборону вразливою перед нальотами безпілотників.
“Розширення кампанії України з нанесення ударів на великі та середні дистанції створює додаткові вимоги до ППО. При цьому потрібно враховувати величезні території та безліч об’єктів, які Росія має захищати. Усе це змусило Кремль ухвалювати непрості рішення про те, куди спрямувати обмежені ресурси ППО. Внаслідок атак України також виводяться з ладу російські радари, що призводить до нездатності російської армії ефективно відбивати удари навіть у районах із посиленою протиповітряною обороною”, — пишуть у звіті аналітики ISW.
У Києві також вважають, що нинішня активність Москви навколо теми переговорів напряму пов’язана зі зростанням військових та економічних проблем. Президент Володимир Зеленський підкреслив, що Україна не має наміру послаблювати тиск і продовжить завдавати ударів по об’єктах, які підтримують російську військову машину. Одночасно, за його словами, мають розширюватися міжнародні санкції проти енергетичного сектору, банківської системи, оборонної промисловості та тіньового флоту РФ. Лише тоді у Кремля з’явиться стимул шукати шлях до завершення війни.
“Це наш тиск і будь-яка інша форма тиску на Росію мають тривати і надалі привести до миру. Уже більшість у Росії висуває претензії Путіну через те, що його війні не видно кінця, і всі нинішні труднощі для росіян мають підштовхувати їх до думки, що ця їхня війна існує і що це не просто “камені з неба”, а отже, їхня війна має закінчитися. Потрібні реальні переговори, Україна висунула всі пропозиції з цього приводу”, — заявив Володимир Зеленський.
В умовах, коли бюджет тріщить по швах, промисловість зазнає рекордних збитків, а санкції поступово роблять свою справу, перед Кремлем неминуче має постати питання не про те, як воювати далі, а про те, як врятувати власну економіку. Про це в ефірі американського телеканалу Fox News заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Він підкреслив, що США і союзники ведуть інтенсивну роботу над мирною угодою. Однак головною перешкодою залишається небажання Росії йти на будь-які компроміси.
“На цей момент Путін витрачає майже половину свого державного бюджету на оборону. Три чверті його податкових надходжень ідуть на оборону. А в українців справи йдуть справді добре. Тому нам потрібно, щоб Путін пішов назустріч, сів за стіл переговорів. І знову повторю: Дональду Трампу в лютому минулого року вдалося вивести ситуацію з глухого кута. Стівен Віткофф, Джаред Кушнер, Марко Рубіо — усі вони працюють над укладенням мирної угоди. Але це може статися тільки в тому разі, якщо Путін справді готовий співпрацювати. А поки він лише повторює свої максималістські вимоги”, — акцентував Марк Рютте.
Між заявами і діями Кремля, як і раніше, зберігається очевидна розбіжність. І все це нагадує спробу виграти час на тлі зростання військових та економічних проблем. Говорячи про готовність до переговорів, російська влада одночасно звинувачує Захід, погрожує НАТО і відмовляється переглядати свої ключові вимоги. І поки всі їхні слова про переговори залишаються лише дипломатичною ширмою для продовження війни.
Чому Росія змінює стратегію — оцінки експертів
Що змусило Москву змінити риторику: тиск санкцій, українські далекобійні удари чи політичні розрахунки — на цю тему в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
- Ольга Курносова, секретар Форуму російської опозиції на підтримку України;
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного університету, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”.
БОГДАН ФЕРЕНС: Путін хотів би повернути Трампа в переговорне поле
— Уже не вперше звучать заяви про те, що час не на боці Росії. Говорять і про стан російської економіки, і про те, яких втрат зазнають окупаційні війська, приходячи на українську землю.
Дональд Трамп зараз більшою мірою сфокусований на Близькому Сході і значно менше — на війні РФ проти України. Він також менше залучений до ситуації, пов’язаної з переговорним треком. Саме цей фактор, як мені здається, сьогодні є більш значущим, коли ми говоримо про позицію Трампа.
Тобто питання не стільки в тому, наскільки кардинально він змінив свою позицію і чи варто очікувати чогось принципово нового. Якщо після більш успішного врегулювання ситуації з Іраном і на Близькому Сході у нього з’явиться більше вільного часу і політичного ресурсу, тоді, можливо, російська війна справді стане одним із пріоритетів.
Але на цей момент зберігається бажання продовжувати той формат, який уже існував. Однак він не продемонстрував своєї ефективності в контексті переговорного процесу. Я думаю, що певна активізація переговорів можлива, але навряд чи вона приведе до якихось більш відчутних результатів у питанні завершення війни.
Кремль від самого початку намагався вибудовувати комунікаційну стратегію, демонструючи нібито готовність до переговорів і постійну зацікавленість у них. Але я б так категорично це не оцінював.
Що вони робитимуть далі? Найімовірніше, продовжать уважно відстежувати ситуацію. На жаль, можлива подальша ескалація бойових дій і продовження масованих обстрілів. На мою думку, ми входимо в черговий етап війни. Якщо цей етап справді стане масштабнішим, можливо, переговорний трек активізується.
Якщо ж ситуація збережеться приблизно на нинішньому рівні, ми, швидше, чутимемо нові заяви, але без будь-яких серйозних змін. Без імпульсу з боку адміністрації Трампа навряд чи можна очікувати суттєвого просування в переговорному процесі.
Чого ще хотів би Путін? На мій погляд, він хотів би повернути Дональда Трампа в активне комунікаційне поле. Мені здається, Путін незадоволений тим, що Трамп зараз займає доволі пасивну позицію і фактично спостерігає за розвитком російської війни та переговорного процесу, який поки не створює передумов для її завершення.
Хоча Росія не прагне припиняти війну. Вона радше намагається використовувати тему переговорів як інструмент політичної гри та спекуляцій.
Від Європейського Союзу також навряд чи можна очікувати серйозного імпульсу в контексті переговорного процесу. Безумовно, ЄС є нашим партнером, і Україна багато в чому залежить від фінансово-економічної співпраці з ЄС. Однак європейські інституції навряд чи зможуть взяти на себе повноцінну роль посередника.
Крім того, не варто забувати, що питання зовнішньої політики та безпеки в Європейському Союзі здебільшого координуються державами-членами, тобто їхніми національними столицями, а не інститутами ЄС.
Тому поки ми спостерігаємо не надто успішні навіть публічні дискусії про те, хто міг би стати перемовником. Я б сказав, не від Європейського Союзу, а від континентальної Європи, оскільки війна напряму впливає на всю архітектуру європейської безпеки.
Потрібно розуміти і те, що навіть колишні політики, прізвища яких періодично з’являються в медіапросторі як потенційних посередників, не надто готові брати на себе таку роль. Багато хто з них розуміє, що в нинішніх умовах вони навряд чи здатні реально наблизити досягнення миру. І це також необхідно враховувати.
ОЛЬГА КУРНОСОВА: “Дух Анкориджа” розчинився
— Далекобійні удари України, які Кремль відчуває практично щодня, змушують його якимось чином ворушитися. І, звичайно, не випадково ми почули від Лаврова заяву про те, що “дух Анкориджа” у них кудись розчинився.
Переговори, а точніше, розмова Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, яка відбулася на полях G7, судячи з усього, Москву справді налякала. Якщо Дональд Трамп говорить Володимиру Зеленському, що потрібно діяти активніше і сильніше тиснути на Путіна, то стає зрозуміло, чому уявлення про “дух Анкориджа”, яке російська пропаганда намагалася нав’язати росіянам, кудись зникло.
Тому Кремлю знову доводиться випускати Лаврова, який уже давно практично нічого не говорив. Ми з вами давно зазначали, що Міністерство закордонних справ Росії фактично перетворилося на міністерство пропаганди. Тепер Лаврова знову виводять на публіку, щоб він повторював усе ті самі заяви, не кажучи при цьому нічого нового.
Путін уже заявляв, що Росію влаштовує тільки нейтральний перемовник, причому нейтральним вважається виключно той, кого пропонує сам Путін. Але це просто смішно. Такі люди ніколи не будуть сприйняті Євросоюзом як реальні посередники. Тому поки все це більше схоже на спробу напустити туману і створити видимість дипломатичної активності.
Зокрема, це робиться напередодні виборів до Державної думи, коли результати всіх фокус-груп показують, що росіянам війна вже вкрай набридла і вони хочуть, щоб вона закінчилася якнайшвидше.
Володимир Зеленський, по суті, поставив Путіна в незручне становище, направивши йому лист із пропозицією почати переговори. Тому зараз у Кремлі викручуються, як вуж на сковорідці, намагаючись говорити: “Ні, ми теж хочемо переговорів. Це просто ви такі нехороші”.
При цьому всі основні позиції вже були озвучені самим Путіним ще на так званому Петербурзькому економічному форумі.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Посадити Путіна за стіл переговорів можна тільки через силу
— Ситуація для росіян, безумовно, змінюється. І змінюють її, передусім, ефективні далекобійні удари України. Це визнав навіть президент США Дональд Трамп, а також партнери України по антипутінській коаліції. Ба більше, за підсумками роботи ООН була ухвалена резолюція, в якій учасники висловили підтримку Україні. Усе це свідчить про те, що Україна зараз перебуває в набагато вигіднішій позиції, ніж раніше, має паритет із РФ, а можливо, навіть перевагу над нею. Про це говорить і той факт, що Україна деокупує більше територій, ніж Російська Федерація здатна тимчасово окупувати.
Усі ці обставини, безумовно, підштовхують росіян до зміни переговорної стратегії. Однак, найімовірніше, у Кремлі поки самі не знають, яке остаточне рішення ухвалити. Тому Лавров, Ушаков і сам Путін транслюють доволі різні позиції. Хтось говорить про те, що Росія хоче відновити переговорний процес із того місця, на якому він був зупинений. При цьому Лавров і Ушаков заявляють, що “дух Анкориджа” вже вивітрився і ніхто не розраховує на виконання попередніх домовленостей. Тим самим вони фактично підтверджують критику на адресу США і дають зрозуміти, що не чекають якоїсь зовнішньої перемоги.
Водночас Ушаков пояснює, що під перемогою вони розуміють досягнення власних політичних цілей. Тобто в сучасному світі переможцем стає той, хто сам оголосив про свою перемогу. Перемога в розумінні Ушакова, Лаврова, Путіна і Пєскова — це зовсім не обов’язково перемога в тому сенсі, в якому ми розуміємо її, спираючись на історичні приклади.
Умовно кажучи, Путін завтра вийде, сяде за овальний стіл білого молочного кольору і скаже: “Я переміг. Росія досягла всіх цілей своєї спецоперації”. Йому бурхливо аплодуватимуть росіяни, кажучи: “Ось бачите, ми — нація переможців, і в нас, як завжди, все вийшло”.
Тому такі різні заяви, які між собою логічно не пов’язані, розраховані на різні аудиторії. Кожна з груп — як усередині Російської Федерації, так і за її межами — має почути щось своє. Наприклад, хтось почує, що Росія хоче відновлення переговорного процесу. А хтось, навпаки, почує, що Росія має намір продовжувати війну. Зокрема, саме такий сигнал адресований радикально налаштованим прихильникам війни всередині самої РФ.
Це дозволяє Кремлю виграти час і продовжити паузу перед ухваленням остаточної стратегії щодо врегулювання війни. Або Росія все-таки піде за сценарієм переговорів за посередництва США, хоча зараз це виглядає доволі сумнівно.
З кожним днем Україна збільшує свої далекобійні можливості. Ми вже прекрасно знаємо, що і російська сторона, і Володимир Зеленський останнім часом активно говорять про збільшення дальності українських засобів ураження вже до 3 тисяч кілометрів. Стояти й чекати, спостерігаючи за тим, як Російська Федерація продовжує переходити все нові й нові червоні лінії, Україна не буде. Як і раніше, розраховувати виключно на єдину колективну відповідь вона теж не стане, якщо антипутінська коаліція не об’єднається.
Ніхто не збирається чекати, поки міжнародна спільнота нарешті “обіллє себе холодною водою” і почне діяти.
Чи буде Україна діяти рішуче, попри те що міжнародна спільнота продовжує вичікувати, чим усе закінчиться? Думаю, так.
При цьому заздалегідь попередити партнерів про те, що Україна справді готова відповідати на серйозну ескалацію з боку Російської Федерації, — абсолютно правильне рішення.
Читайте також: Останній ресурс Кремля: чи вистачить Росії грошей на продовження війни — оцінки експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
