Сьогодні о 18:18
Усі країни-члени Європейського Союзу погодилися відкрити перший кластер переговорів про вступ України та Молдови до ЄС, оголосили президенти Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та Європейської ради Антоніу Кошта.
Угорщина не стала винятком і також підтримала відкриття першого переговорного кластера для України. За кілька тижнів новому прем’єр-міністру Петеру Мадяру вдалося розв’язати питання, яке Віктор Орбан не зміг вирішити за десять років.
Перший переговорний кластер для України
Відкриття першого переговорного кластера — це значна політична та моральна підтримка для українців, заявив президент України Володимир Зеленський. Київ робить усе для відкриття всіх кластерів, наголосив глава держави.
“Дякую всім нашим партнерам у ЄС і кожному лідеру особисто за цей сильний крок заради Європи. Україна захищає себе і тим самим усю Європу — ідею про те, що європейські народи можуть жити в єдності, свободі та мирі. Як ми й говорили, Україна робить те, що необхідно, і важливо, що ЄС також тримає слово”, — наголосив президент Української держави.
12 червня країни Європейського Союзу погодили план початку переговорів про вступ до ЄС України та Молдови. Обидві держави мають виконати вимоги щодо шести кластерів, що включають десятки розділів. Після завершення переговорів вступ до ЄС мають затвердити та ратифікувати всі 27 країн-членів.
На міжурядовій конференції ЄС у Люксембурзі 15 червня для Києва і Кишинева відкриють перший кластер “Основи”. Він охоплює питання верховенства права, функціонування демократичних інститутів, боротьби з корупцією, основних прав і економічних критеріїв.
“Європейський Союз зробив важливий крок уперед. Це визнання рішучості, мужності та наполегливої праці, проявлених обома країнами у просуванні реформ навіть перед обличчям величезних викликів. І сигнал про те, що пропозиція ЄС щодо миру, стабільності та можливостей не має собі рівних. Наближаючи наші нації, ми зміцнюємо мир, безпеку та процвітання на всьому нашому континенті. Розширення Європейського Союзу відповідає нашим спільним інтересам”, — наголосив президент Європейської Ради Антоніу Кошта.
Довгий час просуванню на шляху євроінтеграції України заважала Угорщина. Формально переговори про вступ Києва і Кишинева до ЄС були розпочаті ще у червні 2024 року. Але колишній прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан неодноразово заявляв, що не пустить Україну до Євросоюзу. Новий глава уряду Угорщини погодив відкриття першого переговорного кластера для України. Київ і Будапешт досягли домовленостей щодо освітніх, культурних, мовних і політичних прав етнічних угорців в Україні, пояснив Петер Мадяр.
“Україна офіційно включила положення угорсько-української двосторонньої угоди до свого плану дій щодо меншин, підготовленого в межах процесу вступу до ЄС. Я впевнений, що досягнутий за ці кілька тижнів результат внесе значний внесок у розвиток двосторонніх відносин, заснованих на взаємній повазі та взаєморозумінні”, — зазначив прем’єр-міністр Угорщини.
Про будь-які конкретні дати вступу України до ЄС говорити зарано, поки на території країни тривають бойові дії, вважає депутат Європарламенту Міхаель Галер. Але, попри повномасштабну війну Росії проти України, Київ продемонстрував значний прогрес на шляху до євроінтеграції, визнав політик.
“Для всіх нас, хто підтримує Україну, а це переважна більшість серед держав-членів ЄС у Європарламенті, це важливий момент. Але перешкод більше немає завдяки голосуванню виборців в Угорщині. Ці два роки не були витрачені марно. Я маю на увазі, що за лаштунками процесу скринінгу багато питань уже були розглянуті, а деякі — частково вирішені. Таким чином, ми не починаємо з нуля, витративши два роки, і тепер ми все-таки можемо рухатися вперед”, — зазначив Міхаель Галер.
Раніше глава дипломатії ЄС Кая Каллас заявила, що всі шість переговорних кластерів щодо вступу України до Європейського Союзу можуть бути відкриті вже влітку. Єврокомісар з питань розширення Марта Кос теж вважає, що це можливо. За її словами, всі переговорні кластери можна відкрити до кінця липня. Технічно Україна повністю до цього готова, запевнив зі свого боку президент України Володимир Зеленський.
Початок шляху України до ЄС в оцінці експертів
Що означає відкриття першого переговорного кластера щодо вступу України до ЄС? Які існують ризики та перешкоди для євроінтеграції на цьому етапі? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій;
- Юрій Богданов, політолог і публіцист;
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”.
ІГОР ЧАЛЕНКО: Членство України забезпечить посилення Євросоюзу
— Відкриття першого переговорного кластера — фундаментальний крок. Україна ще у квітні ухвалила повноцінну національну програму з адаптації українського законодавства до права ЄС. Там прописано близько 300 законів, які необхідно ухвалити, і майже 1 800 кроків. Ці кроки якраз охоплюють усі шість переговорних кластерів.
Однозначно, це позитивний момент, зокрема завдяки зміні позиції офіційного Будапешта з цього питання. Фактично вето Угорщини на продовження євроінтеграційних кроків України діяло ще з 2023 року.
Нинішнє одностайне рішення 27 країн-членів ЄС про відкриття фундаментального кластера для України дає чітке розуміння конкретних вимог. Це не просто церемонія, а перелік кроків, який можна аналізувати, за яким можна виводити KPI просування.
Україна, наприклад, заявила, що цілком готова пройти цей шлях. Йдеться саме про технічний бік готовності до вступу в ЄС — умовно кажучи, завершити цей процес до 1 січня 2028 року.
Але відкриття кластерів — це лише початок. Нас ще чекає найбільший і доволі тривалий етап проходження через ці кластери, а також аналіз з боку Єврокомісії. Тому процес справді може йти як прискореним шляхом, так і не дуже.
15 червня відкривається перший кластер. І це показує, що Україна так чи інакше все одно стане повноправним членом Європейського Союзу. Від цього виграють обидві сторони. Навіть ті країни, які сьогодні побоюються певної конкуренції з боку України в різних економічних сферах і напрямах, зрештою також опиняться у виграші. З однієї простої причини: східний фланг ЄС посилиться з погляду ухвалення загальноєвропейських рішень.
Ми розуміємо, наскільки для Європейського Союзу важливо демонструвати єдність і консолідацію, зокрема у питаннях політики розширення. Свого часу були заявлені доволі амбітні плани розширення — з 27 до 34 країн. Це також питання суб’єктності самого Євросоюзу.
Коли нам розповідають, що війна в Україні впливає на процес вступу до ЄС, то, на мій погляд, цілком очевидно, що членство України в Євросоюзі якраз є однією з гарантій безпеки після завершення війни. Ба більше, це стане символом деескалації в європейському регіоні. Тому цей процес, навпаки, потрібно максимально прискорювати настільки, наскільки це можливо.
Європейському Союзу необхідно займатися власними внутрішніми процедурами та адаптацією свого законодавства з урахуванням майбутнього розширення. Потрібно, щоб ситуація залишалася збалансованою і були враховані інтереси нинішніх країн-членів, щоб уникнути зайвої полеміки та забезпечити природне проходження цього процесу.
Водночас виходячи з того, як розвивається ситуація зараз, очевидно, що Україна продовжить цей шлях. І хотілося б, щоб це відбувалося максимально швидкими темпами.
Зараз відбувається масштабне перероблення українського законодавства з погляду його адаптації до різних європейських регламентів.
Сьогодні існують питання щодо квотування української продукції на європейському ринку. Однак самі європейські регламенти так чи інакше сприяють зміцненню конкурентоспроможності продукції з України. Навіть якщо існують певні обмеження щодо доступу на ринок ЄС, відповідність сучасним європейським стандартам дозволяє ефективніше працювати на світових ринках. Це своєрідний знак якості для українських товарів.
Але, знову ж таки, ми розуміємо, що й сама система квотування буде переглядатися. Зараз в її основі лежить угода про асоціацію, включно з договором про зону вільної торгівлі. Кілька років українська продукція мала ширші можливості для доступу на європейський ринок. Однак ця пільгова позиція останніми роками була частково скоригована, виходячи з внутрішньополітичних процесів і позицій окремих країн ЄС.
ЮРІЙ БОГДАНОВ: Основні перешкоди для вступу України до ЄС можуть виходити від сусідніх держав
— Головне зараз — розуміти, що перспектива вступу до ЄС підтверджується практичною політикою. Так, залишається ще дуже багато нерозв’язаних питань: і в частині реформ, які нам необхідно провести, і в питанні консенсусу серед країн Європи, особливо Центральної та Східної Європи, щодо прийняття України до Європейського Союзу.
Це шлях, який має цілком конкретну кінцеву мету. Він може бути завершений, хоча, ймовірно, не в цьому десятилітті. Можливо, не варто бути надмірно оптимістами й розраховувати на вступ раніше 2035 року. Але навіть така перспектива — хороша, нормальна і цілком реалістична, особливо в умовах війни.
Важливо, що сьогодні вдається об’єднувати європейські країни навколо підтримки України та навколо розуміння того, що нас уже неможливо відокремити від європейського простору. Можна скільки завгодно сперечатися про те, чи має Україна бути членом Європейського Союзу, обговорювати різні моделі інтеграції, але головне вже сталося. І це навряд чи зміниться в осяжному майбутньому.
Україна стала сприйматися як органічна частина Європи — у політичному, економічному, культурному та історичному сенсі.
На жаль, і нам, і європейцям для цього довелося пережити повномасштабне російське вторгнення. Російська загроза для України та Європи досі не усунена повністю, але вкрай важливо розуміти: сприйняття України як частини Європи вже закріпилося і нікуди не зникне. Це ключове. А далі вже багато чого залежатиме від політичної кон’юнктури та від того, як складеться політичний пасьянс навколо питання безпосереднього вступу України до ЄС.
Кіпр вступив до Європейського Союзу вже після того, як частина його території була окупована Туреччиною. Сам факт окупації не став перешкодою для членства країни в ЄС. Водночас однією з причин, через яку сама Туреччина так і не стала членом Європейського Союзу, залишається нерозв’язане питання окупованої частини Кіпру.
Я не думаю, що питання окупованих територій є для України головною проблемою на шляху до ЄС. Значно серйознішою проблемою є економічні причини, через які частина європейських країн, особливо наших сусідів, не хоче бачити Україну в складі Євросоюзу. Саме це справді може уповільнити процес вступу.
Водночас зараз немає потреби зациклюватися на подібних побоюваннях. Потрібно просто виконувати необхідні реформи й ухвалювати ті норми законодавства, які відповідають інтересам самої України. Нам потрібно максимально використовувати економічні переваги інтеграції з Європейським Союзом. Якщо підходити до питання прагматично, то це одне з головних завдань.
Щодо безпосереднього членства в ЄС, то це значною мірою питання європейської ідентичності. Мені здається, знадобиться ще певний час — можливо, п’ять років, можливо, менше, щоб Європейський Союз остаточно переконався: без України неможливий не лише повноцінний розвиток Європи, а й саме існування ефективної європейської системи безпеки.
Я не думаю, що для України доведеться шукати якісь принципово нові форми членства. І головне — не впевнений, що хтось у Європі взагалі захоче створювати подібний прецедент. Ймовірніше, буде реалізований більш гнучкий підхід: російська окупація не визнається, Україна стає частиною ЄС, але питання окупованих територій залишається в зоні певної юридичної невизначеності.
З одного боку, такий підхід дозволив би вирішити частину проблем, пов’язаних із російською агресією. З іншого — європейці явно не готові брати на себе прямі військові зобов’язання щодо повернення окупованих українських територій.
Але ми також не знаємо, наскільки актуальним це питання буде через кілька років. Якщо нинішня політика Володимира Путіна збережеться, цілком можливо, що розмова про повернення територій почнеться значно раніше, ніж питання про вступ України до ЄС.
Я вважаю, що головна загроза українській євроінтеграції виходить від наших безпосередніх сусідів — Польщі, Словаччини, а за певних обставин також Угорщини та Румунії.
Буквально нещодавно один із віцепрем’єрів польського уряду заявив, що Україну не можна приймати до ЄС, оскільки це може означати кінець польського сільського господарства. Такі побоювання мають цілком зрозумілу економічну природу. Українська аграрна модель об’єктивно має серйозні переваги. У нас кращі кліматичні умови, більші господарства і масштабніша економічна модель. Крім того, багато українських аграрних компаній уже зараз працюють ефективніше за низку європейських конкурентів.
Український аграрний сектор сприймається як серйозний конкурент. Ми добре пам’ятаємо історію із зерновими обмеженнями та інші подібні конфлікти. Тому в усіх таких спорах насамперед потрібно шукати економічні мотиви.
Основні перешкоди для вступу України до ЄС я бачу саме в економічній площині. Не в реформах — Україна їх проводить доволі активно. Не в культурних чи політичних причинах. Головне питання — це економіка і конкуренція.
Усе інше — значною мірою ситуативна політика. Ультраправі сили в Європі, як і окремі уряди, можуть створювати певні проблеми, але вони становлять меншу загрозу безпосередньо для процесу вступу.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Відкриття переговорних кластерів може нести й ризики
— Дискусія була не стільки про те, відкривати чи не відкривати перший кластер для України — проблема полягала в позиції Віктора Орбана, колишнього прем’єр-міністра Угорщини, який блокував відкриття цього кластера. Після зміни політичної ситуації в Будапешті у Європейського Союзу та України з’явилося вікно можливостей. Воно, з одного боку, може бути обмеженим, але з іншого — за наявності політичної волі всіх країн ЄС уже у 2026 році можна відкрити не лише перший, а й більшість переговорних кластерів.
Перший кластер охоплює нормативні зміни та формування політик. Після його відкриття стають можливими й наступні етапи. До того ж вони не обов’язково відкриваються строго по черзі. Зараз, наприклад, найбільш реалістичним виглядає відкриття одразу кількох кластерів, включно з п’ятим і шостим, разом із першим або в максимально короткій перспективі після нього. Це загалом доволі реалістичний сценарій за наявності політичної волі.
Оптимістичний варіант — це одночасне відкриття всіх кластерів. Але важливо розуміти: навіть це не означає швидкого вступу України до Європейського Союзу.
Єврокомісар з питань розширення Марта Кос під час візиту до Києва зазначила, що поки в Україні триває війна, багато європейських лідерів обережно ставляться до питання повноцінного членства. У цьому контексті обговорюється і можливий варіант асоційованого членства, який раніше пропонував канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Відкриття кластерів — це лише початок. Багато єврооптимістів забувають, що кластери потрібно не лише відкрити, а й закрити. І тут є принциповий момент. Так, перший кластер, який відкривається першим, часто закривається останнім, тому що саме в нього інтегруються всі законодавчі зміни, узгодження політик і синхронізація з ЄС та його державами-членами. На практиці це може зайняти невизначений час, і зараз складно навіть приблизно оцінити строки.
Навіть після закриття всіх кластерів Україну чекає окреме політичне рішення кожної держави-члена ЄС на рівні їхніх парламентів щодо повноцінного приєднання. І це також викликає певні побоювання та складнощі.
Перший кластер не можна буде закрити доти, доки не будуть відкриті й закриті інші. А сам процес ускладнюватиметься тим, що інтереси України як країни-кандидата вже зараз починають перетинатися з інтересами європейського бізнесу та окремих держав, включно з виробниками озброєнь, машинобудуванням, важкою промисловістю та аграрним сектором.
Якщо взяти, наприклад, Польщу, то значна частина аграрних субсидій ЄС — близько 70-75% — припадає саме на неї, з огляду на структуру та спеціалізацію економіки. Чи готова Польща ділитися цим ресурсом з Україною — це окреме питання.
Крім того, раніше ключові логістичні потоки у Європі значною мірою контролювалися Німеччиною, потім посилилася роль Польщі. Але з урахуванням портів Великої Одеси та можливого розвитку транспортних коридорів між Європою та Азією Україна може стати більш пріоритетним логістичним вузлом Східної Європи, ніж Польща.
Є також питання екологічних норм. За оцінками представників української сторони, їх передчасне впровадження в умовах війни може призвести до втрат до 6% ВВП, а це серйозний економічний ризик.
Попри позитив, важливо розуміти: відкриття переговорних кластерів несе не лише можливості, а й реальні ризики.
Відкриття першого кластера — це також політичний сигнал як у бік Росії, так і в бік міжнародної спільноти. Україна в цьому контексті — не просто отримувач допомоги, а ключовий елемент майбутньої архітектури європейської безпеки.
Інтеграція України до ЄС неминуче потребуватиме трансформації самого Європейського Союзу — у бюджетній політиці, пріоритетах і, можливо, у створенні більш вираженої компоненти безпеки, аж до обговорення спільної європейської армії. І в цьому контексті український військовий потенціал також має значення.
Читайте також: Від Сувалкського коридору до космосу: Європа зміцнює безпеку на тлі російських загроз (ВІДЕО)
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
