Сьогодні о 23:17
Під час масованого обстрілу у ніч на 24 травня Росія втретє за час повномасштабної війни застосувала “Орешник”. Це ракета середньої дальності, яка за своїми характеристиками наближається до міжконтинентальної й може бути оснащена ядерним зарядом. Під ударом була Біла Церква у Київській області.
Російський диктатор Володимир Путін вкотре повернувся до ядерного шантажу, заявивши про створення в Росії ракетних комплексів “Буревестник” і “Посейдон”. Крім того, він нагадав, що система “Орешник” може бути оснащена ядерною боєголовкою, і вкотре повідомив про швидке постановлення комплексу “Сармат” на бойове чергування. Як зазначають аналітики, подібні заяви глава Кремля повторює раз на кілька років для залякування міжнародної спільноти.
Путін лякає випробуванням ядерних ракет
Судячи з відео, на якому був зафіксований удар “Орешником” по Білій Церкві в ніч на 24 травня, ядерної частини в цьому випадку не було.
“Запустив свій “Орешник” по Білій Церкві. І справді неадекватні. Важливо, щоб це не залишилося для Росії без наслідків… Потрібні рішення і з боку Сполучених Штатів Америки, і з боку Європи, і з боку інших, щоб цей старий “орешник” у Москві вимовив слово “мир”, — заявив після російського удару президент України Володимир Зеленський.
По суті, використання “Орешника” було демонстративним — заради самого факту запуску. Подібна тактика вже давно стала звичним інструментом Кремля. Москва завдає таких ударів насамперед з метою залякування і психологічного тиску як на Україну, так і на західних союзників Києва. Особливо коли йдеться про ракетний комплекс, який потенційно здатний нести ядерний заряд.
Верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас заявила, що використання балістичної ракети середньої дальності — це безрозсудне брязкання ядерною зброєю. За її словами, Кремль зайшов у глухий кут на полі бою, тому дедалі частіше вдається до терору проти українських міст і політики залякування.
“Орешник” запускають без повноцінної бойової частини, фактично перетворюючи наддорогу ракету, здатну нести ядерний заряд, на порожнього бовванця. По суті, це сигнал не лише Україні, а й усій Європі. Кремль намагається показати готовність до подальшої ескалації й грає на страху перед ядерною війною. Однак до подібних погроз Путін, як правило, вдається саме тоді, коли інших дієвих інструментів тиску в Москви вже не залишається.
“Повідомлення про те, що Москва використовує балістичні ракети середньої дальності “Орешник” — системи, призначені для транспортування ядерних боєголовок, — є політичною тактикою залякування і безрозсудною грою на межі ядерної війни. Цього тижня міністри закордонних справ країн ЄС обговорять, як посилити міжнародний тиск на Росію”, — заявила Кая Каллас.
У європейських столицях усвідомлюють, що подібні ракетні атаки та ядерні погрози з боку Кремля — це не лише елементи війни проти України, а й спроба дестабілізувати всю систему безпеки на континенті. Тому відповіддю, на думку союзників, має стати посилення санкцій, військової допомоги та політичної ізоляції Росії.
Раніше глава Кремля Володимир Путін оголосив про успішне випробування міжконтинентальної балістичної ракети “Сармат” і пообіцяв поставити її на бойове чергування до кінця 2026 року.
“Сармат” (за класифікацією НАТО — “Satan-2”) є стратегічним ракетним комплексом п’ятого покоління шахтного базування, здатним нести ядерний заряд. Заявлена дальність польоту ракети становить від 10 тис. км, хоча російський диктатор стверджував, що це 35 тис. км. Водночас обіцянки поставити комплекс на чергування лунають уже п’ять років поспіль. Розробка ведеться з 2011 року, а більшість випробувань закінчувалися провалом. Зокрема, у вересні 2024 року внаслідок невдалого тесту на космодромі “Плесецьк” стався вибух, який залишив на місці запуску масштабний кратер.
“Сармат” — це радше інформаційна зброя, ніж реальна. І Москва стабільно раз на кілька років її застосовує. Тому що насправді з нею є реальні проблеми. Зараз заявили про вдалу спробу, але, зважаючи на роки виробництва, постійні помилки, а також технологічний дефіцит, не варто робити з цього подію”, — заявив у коментарі українським ЗМІ керівник Центру протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони України Андрій Коваленко.
Заяви Володимира Путіна про випробування ракети “Сармат” і розробку нових комплексів “Посейдон” і “Буревестник” відображають його прагнення продемонструвати силу. Таким чином російський диктатор намагається відвернути увагу від невдач армії РФ на полі бою, а також компенсувати очевидну неспроможність гарантувати безпеку під час параду 9 травня, вважають аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).
“Глибокі удари України виявили слабкість Кремля і його неспроможність надійно захистити свої тилові райони, включно зі столицею, від подібних атак. У результаті Росія провела парад у значно скороченому форматі. Ймовірно, Путін має намір за допомогою свого випробування “Сармата” і риторики замаскувати той факт, що саме Україна, а не Росія, своїми діями гарантувала безпеку параду у Москві”, — йдеться у звіті ISW.
Аналітики зазначили, що у квітні 2026 року російські війська вперше за тривалий час втратили більше територій, ніж захопили. Водночас темпи набору нових контрактників у РФ опустилися нижче рівня компенсації втрат. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загальна чисельність убитих і поранених російських солдатів уже перевищила 1 млн 347,5 тис. осіб. Щодня Збройні сили України знищують у середньому близько 1 000 російських окупантів, і незабаром цей показник може зрости. Українська армія стрімко нарощує кількість ударів безпілотними літальними апаратами (БпЛА), а саме на них зараз припадає до 90% втрат російських військ.
Постає головне питання: наскільки далеко Путін готовий зайти у своїй політиці постійних погроз і демонстративного залякування? Адже “Орешник”, який у Кремлі намагаються виставити символом нової жахливої сили Росії, дедалі частіше сприймається не як зброя для перелому війни, а як інструмент інформаційного тиску. Тобто у подібних погроз є і зворотний ефект. Коли про “червоні лінії”, ядерну відповідь і “страшні наслідки” говорять знову і знову, а потім нічого не відбувається — це перестає викликати страх. І до того, що мало б лякати, світ починає ставитися як до політичного спектаклю.
Ядерні погрози Кремля в оцінці експертів
Навіщо Путін знову займається ядерним шантажем? На кого спрямована така риторика? Як мають реагувати Україна і західні союзники? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Дмитро Снєгирьов, військово-політичний експерт;
- Олексій Левченко, російський журналіст;
- Ольга Курносова, секретарка Форуму російської опозиції на підтримку України;
- Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу “Ходорковский Live”.
ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Путін вдається до ядерного шантажу через провали на фронті
— Останні заяви російського політичного керівництва свідчать про те, що у Кремлі обрали шлях ескалації, і до того ж основний акцент робиться саме на можливості застосування ядерної зброї — як тактичної, так і, відповідно, можливості завдання удару по території України з використанням “Орешника”, але з ядерною боєголовкою.
Були заяви російського диктатора Путіна про можливість застосування Росією ядерної зброї внаслідок подальших ударів української сторони по законних військових цілях на території РФ. І зрештою ми бачимо, що Кремль використав “Орешник” під час останньої масованої атаки.
Ядерна риторика пов’язана з провалами Росії на фронті. На п’ятому році повномасштабної війни РФ не в змозі виконати навіть завдання тактичного рівня. Ба більше, цілі так званої “СВО” стають непопулярними в самій Росії на тлі успішних атак української сторони по нафтопереробних підприємствах та інших законних військових цілях. Російська громадськість переконалася в тому, що система ППО фактично безсила перед ударами ЗСУ.
Крім того, російський диктатор намагається використовувати ядерну компоненту як елемент військово-політичного тиску і на Україну, і на західних стратегічних партнерів. Це класична тактика підвищення ставок із подальшим торгом із країнами НАТО, насамперед США.
Сполучені Штати, до речі, вже посилюють заходи стримування. Американці перекинули 70 ядерних субмарин ближче до берегів РФ, уперше з часів холодної війни передислокували ядерний арсенал на територію Великої Британії, а також направили близько 5 000 військовослужбовців до кордонів Росії — йдеться про посилення польського кордону для запобігання можливим провокаціям із території Білорусі.
ОЛЕКСІЙ ЛЕВЧЕНКО: Ядерний шантаж Путіна адресований Заходу
— Те, що відбувається, — це чергові нагадування про те, що у Росії є ядерна зброя. Путін загалом таким займається кілька разів на рік. Це потрібно, зокрема для внутрішньої аудиторії РФ, особливо на тлі останніх ударів ЗСУ вглиб території й не дуже вдалих військових дій. Росії потрібно якось нагадувати, що вона взагалі-то ядерна держава.
Адресат цих пасажів про ядерну зброю зрозумілий — насамперед це європейці, які підтримують Україну. Власне, саме на них усе це і спрямовано. Водночас досить очевидно, що ці погрози, як і раніше, не сприймаються на Заході серйозно.
Коли Путін починав повномасштабну війну, то одразу заявив, що влаштує “ядерний колапс”, якщо хтось почне втручатися у конфлікт. У результаті ми бачимо, що пів світу допомагає Україні. Ніхто нікуди напряму не втрутився, жодних погроз виконано не було.
Постійне повторення погроз, які не виконуються, зрештою призводить до їх девальвації.
З іншого боку, Путін зараз стоїть перед дуже непростим вибором. На п’ятий рік війни він зіткнувся із серйозними проблемами та необхідністю ухвалювати важкі рішення. Кремль перебуває напередодні дуже важких і непростих рішень. Ситуація складається так, що у РФ був фактично останній рік, коли вона мала хоча б захопити невелику частину Донбасу. Тоді це дало б хоч якусь можливість оголосити, що певних цілей “досягнуто”, і це можна було б якось продати суспільству.
Оголошення перемир’я зараз, на поточних умовах, з раціонального погляду, безумовно, виглядало б доцільним. Але для Путіна це досить небезпечно, тому що означає: п’ять років війни, по суті, не привели взагалі ні до чого. Ба більше, ситуація стрімко погіршується.
Ми справді бачимо в останні місяці різке зростання якості українських ударів. А це означає, що війна в Росії починає відчуватися по-справжньому, і відповісти на ці удари вкрай складно.
ОЛЬГА КУРНОСОВА: У РФ — передреволюційні настрої
— Ганебний парад у Москві 9 травня показав, що Путін залишився практично сам — жодні світові лідери не приїхали. Бо неможливо назвати Південну Осетію та Абхазію якимись партнерами — це, по суті, невизнані держави, які сама Росія і створила, фактично відірвавши ці території від Грузії.
Крім того, не варто забувати про візит президента США Дональда Трампа до Китаю. Я думаю, що там ішлося і про Україну теж, бо Пекіну ця війна вже, очевидно, набридла. Він хоче стабільності, а без китайських постачань Росії просто нічим буде воювати.
Ядерний шантаж — це “останній шанс” для Путіна. Він почав активно погрожувати: паралельно з цим ганебним парадом проводив випробування ядерного озброєння на Далекому Сході, звинувачував європейців у боягузтві та у колабораціонізмі з Німеччиною.
Безумовно, у Росії сьогодні ситуація передреволюційна. Інша річ, що Путін сприймається радше як Кощій Безсмертний, коли всі шукають способи, щоб якнайшвидше його позбутися.
Можна сказати, все, що відбувається зараз, — це пошуки тієї самої голки Кощія. Сьогодні Путін сприймається практично всіма як серійний убивця і маніяк. Він — справжній воєнний злочинець.
У Путіна поки що є імунітет: не можна, поки він перебуває при владі в Росії, просто взяти й посадити на лаву підсудних.
ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: Європа побоюється російської ядерної зброї
— Я дуже чекаю, коли Російська православна церква все-таки освятить ядерну ракету “Сатана”. Мені здається, це буде дуже іронічно для Росії.
Нічого принципово нового РФ у військовому плані на п’ятий рік повномасштабної війни проти України створити сама не може. Переважно це робиться за участі так званих партнерів і союзників — Ірану, Північної Кореї та інших країн, що приєдналися до цього умовного коаліційного кола.
Європа значною мірою боїться російських ракет і наявності у Росії ядерної зброї. Через це вона не може повною мірою втручатися у конфлікт, не може постачати Україні все необхідне і не може чинити максимальний тиск на Москву.
Існує фактор людини з “червоною кнопкою”, і ніхто не розуміє, що в нього в голові — натисне він її чи ні. Пропаганда постійно розганяє тезу про те, що “весь світ у труху”, і “навіщо нам цей світ, якщо не буде Росії”. І що більше ми чуємо подібних заяв, то вищий рівень ядерної істерії й в суспільстві, і в елітах.
Більшість, звісно, ядерний шантаж сприймають як абсурд. Але є й ті, у кого психіка менш стійка, і вони на це реагують. У європейських столицях справді бояться — іноді виправдано, іноді ні, бо незрозуміло, наскільки Путін взагалі цінує життя і що в нього в голові.
Можна зафіксувати, що атмосфера в Росії зараз змінюється. Ми бачимо це за абсолютно різними факторами й ознаками, які раніше навіть не помічалися. Ми бачимо удари, які досягають глибини території РФ, включно з районами навколо Москви. Ми бачимо і неспроможність справлятися з екологічними наслідками атак: наприклад, ситуації в Туапсе і в Пермі. Усе це відбувається на тлі посиленого глушіння інтернету. І це, мабуть, найболючіший удар — своєрідний постріл у ногу, який завдає собі сам режим.
Виглядає, що система у РФ перерозподілила повноваження і відійшла від якихось мінімальних норм повсякденного життя громадян, передавши управління силовикам і спецслужбам. І на цьому тлі ми бачимо, як натягується і місцями рветься тонка тканина російської держави.
Водночас я не думаю, що найближчим часом варто очікувати краху або падіння режиму. Але це все дуже тривожні сигнали, які зрештою, звісно, призведуть до певних наслідків.
Читайте також: Росія б’є “Орешником”, щоб тиснути на український тил: експерти розібрали стратегію Путіна
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
