Сьогодні о 11:16
На півдні України Силам оборони вдалося повернути під контроль від 400 до 435 кв. км території. Про це 8 березня заявив президент України Володимир Зеленський під час спільного брифінгу з прем’єр-міністром Нідерландів Робом Єттеном.
За словами глави держави, за останні півтора місяця Збройні сили України провели низку важливих оборонних дій, а на окремих напрямках — наступальні операції.
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський заявив, що за місяць українські війська відновили контроль над більшою площею території, ніж за цей самий період змогла захопити російська армія. За його словами, українські захисники намагаються перехопити оперативну ініціативу та нав’язати противнику власні правила ведення бойових дій.
Російський диктатор Путін раніше заявляв про плани захопити всю територію Донецької області до кінця 2025 року, однак на початок березня 2026 року ця мета залишається такою ж далекою, як і кілька місяців тому.
Нещодавні успіхи України порушили плани Росії щодо нового наступу
“Вперше з 2024 року, коли ми проводили Курську наступальну операцію, наші війська за місяць відновили контроль над більшою площею української землі, ніж за той самий час захопив ворог. Продовжуємо контрнаступальну операцію на Олександрівському напрямку. Тут угруповання ДШВ за місяць відновило контроль над 285,6 кв. км. Загалом з початку операції відновлено контроль над понад 400 кв. км території”, — повідомив головнокомандувач Збройних сил України.
Він додав, що на інших ділянках фронту українські підрозділи стримують противника завдяки активній обороні.
“Водночас і на багатьох інших напрямках наші воїни стримують противника шляхом активної оборони і подекуди мають просування вперед”, — констатував Олександр Сирський.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) також підтвердили звільнення частини української території. За їхніми даними, йдеться щонайменше про понад 250 кв. км, однак реальні показники можуть бути вищими.
“ISW має дані, що дозволяють оцінити, що з 1 січня українські війська звільнили приблизно 257 кв. км. У період з 14 по 20 лютого українські війська досягли чистого приросту майже у 33 кв. км, а з 21 по 27 лютого — приблизно у 57 кв. км. Востаннє українські війська досягали чистого приросту під час літнього контрнаступу 2023 року, коли у червні 2023 року вони повернули 377 кв. км, у липні 2023 року — 257 кв. км, а у вересні 2023 року — 1,47 кв. км”, — йдеться у звіті Інституту вивчення війни.
За оцінкою аналітиків, у лютому ситуація на фронті почала змінюватися. Експерти нагадали слова Володимира Зеленського про те, що з початку 2026 року ЗСУ вже повернули під контроль близько 460 кв. км території України.
“Нещодавні успіхи України на полі бою порушили зусилля Росії щодо створення умов для весняно-літнього наступу 2026 року і змусили російські війська створити стабільну оборону, до того як почати боротьбу за повернення втрачених позицій”, — вважають аналітики.
Російська армія демонструє найнижчі темпи просування серед великих військових кампаній за останнє століття. Про це йдеться в аналітичній доповіді Центру стратегічних і міжнародних досліджень. За оцінками експертів, з початку 2024 року середня швидкість просування російських сил на ключових напрямках становила від 15 до 70 м на добу.
Заступник керівника Офісу президента України, бригадний генерал Павло Паліса вважає, що Росії знадобиться близько півтора року, щоб повністю окупувати Донецьку область, і це потребуватиме величезних матеріальних і людських ресурсів. За його словами, у 2025 році країні-агресору вдалося захопити менш як 1% території України, втративши водночас понад 450 тис. військовослужбовців убитими і пораненими.
“Вони не відмовилися від захоплення Донецької області. Вони все ще планують створення буферної зони на території Харківської та Сумської областей. Вони розраховують максимально просунутися у Дніпропетровській та Запорізькій областях і створити умови, коли зможуть претендувати на захоплення Запоріжжя, Херсона, Миколаєва та Одеси. Станом на зараз об’єктивно у росіян я не бачу можливостей реалізувати ці плани у найближчі шість місяців”, — розповів заступник керівника Офісу президента України Павло Паліса.
Аналітики також зазначають, що наступ російських військ на Часів Яр, який почався у лютому 2024 року, просувався зі швидкістю близько 15 м на добу. За неповні два роки російська армія змогла просунутися лише на 10 км і досі не встановила повний контроль над містом.
Попри це, інтенсивність штурмів з боку російських військ залишається високою, що, на думку експертів, свідчить про виснаження окупаційної армії та зниження якості її ресурсів.
“Росіяни більше намагаються атакувати українську логістику і проводити перегрупування. Це очевидно, бо, по-перше, вони готуються до більшого наступу, а по-друге, у них самих виникли логістичні та управлінські проблеми, коли не стало Starlink. Їм потрібен певний час на підготовку. Хоча навряд чи вони повністю компенсують цю відсутність технологій”, — повідомив речник угруповання Об’єднаних сил ЗСУ Віктор Трегубов.
У командуванні Десантно-штурмових військ ЗСУ повідомили, що українська армія прорвала російську оборону на Олександрівському напрямку. Під час операції розвідники знищили вогневі позиції противника, ліквідували живу силу та уразили склади боєприпасів. Це дозволило зірвати плани російських військ щодо просування до адміністративного кордону Запорізької та Дніпропетровської областей і створити плацдарм для подальших дій українських сил.
У районі Покровсько-Мирноградської агломерації ситуація залишається складною, повідомили в командуванні угруповання військ “Схід”. Російські сили підтягують додаткові резерви і збільшують інтенсивність авіаударів. Противник застосовує тактику інфільтрації малими піхотними групами, використовує квадроцикли та іншу техніку. Підрозділи Сил оборони продовжують утримувати позиції, завдаючи противнику значних втрат.
Загальні бойові втрати Росії з початку повномасштабного вторгнення вже перевищили 1 млн 267 тис. військовослужбовців. За даними Генерального штабу ЗСУ, за останню добу українські сили знищили чотири танки, три бойові броньовані машини, 74 артилерійські системи, три реактивні системи залпового вогню, п’ять засобів ППО і 247 одиниць автомобільної техніки противника.
Україна перехоплює ініціативу: чому російський наступ сповільнюється, пояснили експерти
Які напрямки фронту зараз залишаються ключовими? Наскільки реалістичними є плани Кремля повністю захопити Донецьку область і просунутися до Запоріжжя або Одеси? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії;
- Денис Попович, військовий оглядач;
- Микола Маломуж, генерал армії України, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.);
- Віктор Ягун, директор Агентства реформування сектору безпеки, експерт з національної безпеки.
СЕРГІЙ БРАТЧУК: Україні вдалося повернути контроль над “малим повітрям“
— Якщо ми говоримо про Покровський напрямок, сьогодні найбільш запеклі бої ведуться в районі населених пунктів Гришине та Родинське, і саме там вирішується доля Покровсько-Мирноградської агломерації. Дійсно, сьогодні Силам оборони вдається контролювати північні частини міст Мирноград і Покровськ. Водночас на деяких ділянках справді немає фізичної присутності підрозділів Сил оборони.
Тут працює так зване мале повітря, тобто війна дронів. І вже сьогодні навіть росіяни частково визнають, що українцям вдалося повернути контроль над “малим повітрям”, над дроновою ситуацією. Щобільше, на деяких ділянках ми навіть перевищуємо їх за різними показниками: кількість дронів з нашого боку стала більшою, ніж у росіян, а активність нашої роботи не нижча, а інколи навіть вища. Саме це і дає можливість зберігати контроль над тими частинами Покровсько-Мирноградської агломерації, про які я сказав.
Якщо говорити про населений пункт Гришине, то це один із логістичних хабів для цієї агломерації. Ворог давно намагався прорватися дорогою від Покровська до Гришиного, а сьогодні вже намагається повністю заволодіти цим населеним пунктом. Тому бої тут триватимуть. Очевидно, що подальші наступальні дії росіян укладаються у певну логіку. Вона досить проста: один із флангів — це напрямок на Костянтинівку, тобто Покровський напрямок, другий фланг — Лиманський напрямок. Йдеться про створення умов для плацдармів, вирівнювання лінії бойового зіткнення і продовження наступу вже на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.
Плани ворога тут очевидні. Я нагадаю, що з кінця 2024 року противник атакує Покровськ. І за весь цей час Силам оборони вдалося не просто зламати ці плани і змусити ворога серйозно оступитися, а й не дати йому досягти навіть завдань оперативно-тактичного рівня, не кажучи вже про стратегічні завдання. А стратегічна мета у противника залишається незмінною — повна окупація Донецької області. Станом на сьогодні таких просувань у росіян немає.
Однак те угруповання військ, яке перебуває на вістрі наступальних дій російської армії, говорить про те, що подальші спроби просування продовжуватимуться саме на цій частині території Донецької області.
Не менш важливою ділянкою фронту залишається і Запорізький напрямок. Якщо говорити про південні фронтові напрямки, то завдяки контратакувальним діям Сил оборони вдалося не тільки зупинити росіян, а й не дати їм перекинути резерви з Покровського напрямку на Гуляйпільський. Покровськ тісно пов’язаний із Мирноградом, і оборонна операція там триває досі.
Щодо Гуляйполя, ситуація раніше була однією з найскладніших. Були просування росіян углиб території Дніпропетровської області. Однак сьогодні Олександрівський напрямок фронту дозволяє контролювати цю територію, яка ще нещодавно була окупована, і зменшити площу так званої сірої зони на Олександрівському напрямку та на інших ділянках на стику трьох областей — Запорізької, Донецької та Дніпропетровської.
Тому у ворога тут очевидні спроби створити плацдарм для продовження запорізької наступальної кампанії, передусім на Гуляйполе. Ворог нарощує активність і проводить перегрупування. Саме тому кількість бойових зіткнень зараз не досягає попередніх показників у 20-30-40 боєзіткнень на добу. Це не означає, що ворог припинив наступ — він просто проводить перегрупування і оцінює свої сили та засоби, щоб продовжувати наступальну кампанію за двома основними напрямками ударів.
Росіяни розглядають Запорізький фронт як перспективний для подальших просувань.
Якщо згадати ситуацію у Донецькій області, наприклад на Добропільському напрямку, коли росіянам вдалося просунутися приблизно на 18 км углиб української оборони, то потім Силам оборони довелося докласти значних зусиль, щоб максимально вирівняти ситуацію. Тоді противник використав на цьому напрямку підрозділи морської піхоти, ВДВ і навіть спецпідрозділи Головного розвідувального управління Російської Федерації, що свідчило про високу пріоритетність напрямку.
Сьогодні пріоритет захоплення Донецької області для Росії не змінився. Однак для посилення цих зусиль і створення плацдарму на Донецькому напрямку ворогу необхідно окупувати Гуляйполе і вирівняти лінію фронту, а потім готувати подальші удари, зокрема і в напрямку Запоріжжя.
Очевидно, що ті підрозділи, які діють на Запорізькому фронті, а там діють чотири загальновійськові армії РФ, не виконують поставлених перед ними завдань. Тому на Гуляйполе, наприклад, перекинули підрозділи 40-ї бригади морської піхоти РФ. Це та сама бригада, яка щонайменше двічі фактично була знищена під Вугледаром. Українські бійці розбивали її колони і двічі відбивали атаки.
Сьогодні 40-ва бригада знову зазнає великих втрат завдяки діям українських штурмовиків. 225-й окремий штурмовий полк уже відбив щонайменше дві великі атаки противника, одна з яких була із застосуванням механізованої техніки.
Це свідчить про те, що ворог використовує на цьому напрямку елітні частини — ті підрозділи, які вважаються найбільш підготовленими у збройних силах РФ. Складається враження, що Путін вирішив остаточно добити морську піхоту в українських степах. За це можна лише подякувати.
Пріоритетність цього напрямку очевидна. Ворог маневруватиме своїми військами, включно зі спецпідрозділами, ВДВ і морською піхотою.
Я думаю, що і на Харківщині через певний час ми побачимо зростання активності росіян, зокрема дії диверсійно-розвідувальних груп. Ми вже бачимо спроби заходу у прикордонні населені пункти Сумської області.
Однак якщо говорити відверто, то прикордоння — це сіра зона, де можуть переміщуватися як наші, так і російські війська. Але інформаційно російська сторона традиційно подає це як активні наступальні дії, хоча, на мою думку, це не зовсім так. Проте спроби тримати нас у постійній напрузі продовжуватимуться.
ДЕНИС ПОПОВИЧ: Російська армія вже ніколи не буде такою, як у 2022 році
— Гарячою точкою залишається Донецька область. Як була, так і залишається. Безумовно, напруженою залишається і південна частина України, насамперед Запорізька область. Це території на південь від Запоріжжя і на стику областей — Запорізької та Дніпропетровської. Також йдеться про Гуляйпільський напрямок. Уся ця так звана запорізька дуга зараз є напруженою ділянкою фронту.
Звичайно, у росіян є плани і щодо Одеської області, але вони дуже далекі від реалізації. На сьогодні це як до місяця. Зараз їхньою основною метою залишається вихід на адміністративні кордони Донецької області, тобто повне захоплення Донецької області.
Для цього противник намагається очистити від присутності українських військ Оріхівський район оборони і просунутися ближче до Запоріжжя, щоб узяти місто під прямий обстріл ствольною артилерією і дронами. Таким чином вони хочуть створити передумови для можливого штурму і сухопутного наступу на Запоріжжя.
Цілком очевидно, що основний ресурс ворога — це жива сила. Зараз на території України перебуває приблизно 717 тисяч особового складу різних силових структур Росії. Йдеться не лише про армію, а й про Росгвардію, ФСБ та інші структури — тобто про людей у погонах.
У РФ є намір наростити цей контингент до кінця року до 800 тисяч осіб. Намір є, але як він буде реалізований — це інше питання. Тому головним ресурсом для них залишається людський.
Крім того, активно використовуються дрони, авіаційна підтримка і кориговані авіаційні бомби. До 300 авіаційних бомб вони застосовують щодня по різних позиціях української армії — як по прифронтових територіях, так і по прикордонних районах і лінії фронту. Саме такі ресурси вони активно використовуватимуть і надалі.
Поточні показники не дозволяють говорити про те, що Росія готується до мобілізації, подібної до тієї, яка була у 2022 році. У разі підготовки до такої мобілізації ми б бачили різке зростання планів набору — плюс 300 тисяч осіб, плюс 400 тисяч, плюс 500 тисяч і так далі. Мобілізація передбачає призов великої кількості людей до лав збройних сил. Поки що такої динаміки не спостерігається. Однак стверджувати, що це повністю виключено, я б не став.
Чому? Тому що на сьогодні в РФ законодавчо і технічно вже все готово для проведення часткової мобілізації. Ті недоліки, які призвели до масового відтоку людей за кордон восени 2022 року, були усунені.
Щобільше, формально мобілізація в Росії триває й досі. Вона була оголошена 21 вересня 2022 року і завершена лише усним розпорядженням Путіна. Жодного нормативного документа про її завершення ухвалено не було. Тому юридично вона продовжує діяти. І для того, щоб знову запустити цей процес, достатньо однієї заяви Путіна.
Російська армія вже ніколи не буде такою, якою вона була у 2022 році. З погляду вишколу і бойової підготовки контрактна армія зразка 2022 року була найбільш підготовленою. Після цього відбулося розмивання складу завдяки мобілізованим, новим контрактникам і найманцям. На сьогодні збройні сили РФ є неоднорідною структурою.
Є підрозділи, які підготовлені краще, є ті, які підготовлені гірше. До того ж зараз дедалі частіше набирають людей із дуже коротким терміном підготовки.
Крім того, і в цивільному житті багато хто з них не становив якіснішого контингенту. Багато хто підписує контракти, фактично не розуміючи, на що вони йдуть.
Чому південь України зараз для них пріоритетний? Бо там українські сили проводять контратаки. Щоб зупинити наше просування, противнику доводиться використовувати якомога більше військ. До того ж це мають бути підрозділи вищої якості, ніж основна маса особового складу, яка зараз прибуває до російської армії.
МИКОЛА МАЛОМУЖ: Слов’янськ залишається недосяжним для російських військ
— Росія не має системних можливостей для ведення наступальних операцій. Пам’ятаємо, що в різні періоди і дні вони проводили по 200-250, інколи до 300 атак щодня. Тепер ми фіксуємо приблизно 127-125 атак. Це вказує на те, що ресурси, які вони залучають по лінії фронту, не є безмежними.
Зараз вони намагаються маневрувати військами, оскільки генерувати наступ одразу за вісьмома, як вони самі зазначали, стратегічними напрямками — від Сум до Херсона — уже не можуть. Тому стратегічний висновок полягає в тому, що Росія вичерпує бойові ресурси, які необхідно поповнювати.
РФ стоїть перед вибором — або масова мобілізація, або пошук нових резервів для армії. Це, звичайно, буде болісно як у політичному, так і у військовому плані. Швидко реалізувати такі рішення неможливо. Водночас Росія все ще має достатньо ресурсів для атак на окремих ділянках фронту.
Вони визначили, що найбільш важливим залишається Покровсько-Костянтинівський сектор. Саме тут Путін уже десятки разів ставив конкретні завдання просуватися вперед у визначені строки. План полягає в тому, щоб захопити Покровськ і Мирноград, потім просуватися далі по всіх секторах фронту на Костянтинівку.
Причому наступ передбачається не лише з боку Покровського напрямку, а й з флангів. Далі — захоплення Костянтинівки і рух на Краматорськ. Саме цього українські військові і не дають їм зробити.
Наші системні контратаки, удари по логістиці і флангах на цих ділянках, а також спецоперації Сил спеціальних операцій і спецслужб дозволяють утримувати фронт. Ми знищуємо значну частину ворожих сил на цьому напрямку, і реалізувати поставлені завдання противнику фактично не вдається.
Так, на окремих секторах є просування на 200-500 метрів, але ми продовжуємо вибивати і знищувати велику кількість ворожих сил, які концентруються на цьому напрямку. Це також важливий фактор. Велика концентрація військ стає мішенню для наших ракетних систем, дронів і артилерії.
Противник також намагається заходити з півночі — насамперед на Лимано-Слов’янському напрямку, щоб замкнути весь сектор Слов’янсько-Краматорської агломерації і вести наступальні операції одразу з двох напрямків. Однак і там ми утримуємо позиції.
До Слов’янська ворог підійти не зміг, хоча перед ним уже стояло завдання зайти в місто. Ми утримуємо ефективну систему оборони і вогневого контролю, спираючись на позиції в районі Лимана та інших ділянок.
Противник інколи просувається на окремих ділянках, але вийти на стратегічні позиції, тим більше захопити Слов’янськ, ворогу зараз не вдається. Там знаходяться сильні укріпрайони і панівні висоти, які контролюються нашими силами. Відповідно, противник не може реалізувати своє завдання.
Однак ми бачимо, що останніми днями саме два напрямки залишаються основними для атак противника: Лимано-Слов’янський сектор і Покровсько-Мирноградсько-Костянтинівський сектор. Однак реалізувати наступальні плани на цих напрямках ворог не може.
Третім напрямком за рівнем атак залишається Гуляйпільський напрямок. Там ми стабілізуємо ситуацію, проводимо контратаки, і фактично триває маневрова війна.
З одного боку, ми відкидаємо противника і навіть звільняємо невеликі території. З іншого — вони намагаються наступати на інших ділянках. Це стосується Олександрівського сектору і самого Гуляйполя.
Спроби просуватися з інших напрямків у бік Запоріжжя також не дали результату. Ще кілька днів тому противник ставив завдання вийти на відстань 10-15 км від Запоріжжя і почати обстріл міста прямим наведенням. Однак реалізувати це вогневими засобами їм не вдалося, і ця ідея масштабного наступу фактично була знята.
Окремо варто відзначити напрямок на стику Запорізької і Донецької областей у бік Дніпропетровської області. Там ми утримуємо позиції і змогли звільнити низку населених пунктів.
ВІКТОР ЯГУН: Росія не може швидко і якісно підготувати своїх солдатів
— Ми зараз ведемо таку війну на виснаження, і це виснаження противника приносить свої результати. Противник просто не в змозі не тільки накопичити резерви, але й покрити ті втрати, яких зазнає. Якщо брати математично, то за минулий рік вони втратили близько 418 тисяч військовослужбовців — це дані нашого Генштабу за 2025 рік.
Якщо 400 тисяч поділити на 12 місяців, виходить 33-34 тисячі. Тобто це навіть менше, ніж говорить наша розвідка — від 35 до 40 тисяч контрактників, яких вони можуть теоретично набрати за місяць. Але основна проблема — це не кількість людей, а відсутність можливості підготувати їх якісно і вчасно для наступальних операцій, відсутність необхідної кількості молодших командирів і офіцерів.
У росіян проблема не тільки зі звичайною піхотою, але й з військами, які потрібно готувати місяцями — це протиповітряна і протиракетна оборона, безпілотні системи. Там потрібно не тільки вміти, але й мати знання. Усе це в комплексі дуже сильно тисне на них.
Робота українських дронів по тилах, на глибину до 250 км, позначається на їхніх можливостях. Єдиний стратегічний резерв противника зараз політичний — армія Білорусі, яку вони можуть використати лише в обмеженому обсязі. Це буде 50 тисяч осіб, 15 тисяч бойових частин плюс силовики. Але, судячи з аналітики, якщо їх і застосують, то точно не проти України, а радше для внутрішніх або інших цілей.
Читайте також: Україна повертає території та зриває плани Росії щодо нового наступу: ситуація на фронті в оцінках експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
