Війна, в якій загартувалася українська армія: 4 роки мужнього спротиву російській агресії

Чотири роки героїчного спротиву. Війна, в якій загартувалася армія, ставши найпотужнішою в Європі. Чотири роки боротьби за життя і свободу, які зробили Україну сильнішою. Як плани Путіна взяти Київ за три дні обернулися катастрофою для Росії? Чому РФ більше не наддержава в очах усього світу, а незалежна Україна стала фактично гарантом європейської безпеки? Розповідаємо у свіжому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Максим Урлапов.

https://www.youtube.com/watch?v=SX9_T_BtZvQ

Відвага української армії

24 лютого 2022 року — дата, яка увійде у світову історію. Цей день став переломним не лише для України, не лише для Європи, а й для всього світу. Російський диктатор порушив основоположні міжнародні норми та розв’язав повномасштабну війну — найбільшу в Європі з часів Другої світової.

“Я прийняв рішення про проведення “спеціальної воєнної операції”, — заявив тоді Путін.

Плани Путіна провалилися. Диктатор хотів швидкого розгрому української армії, сподівався підкорити незалежну країну за лічені тижні або навіть дні. Про це на початку вторгнення сурмила й російська пропаганда.

“Ми Україну переможемо за два дні. Ну чого її перемагати, господи”, — заявляла російська пропагандистка Маргарита Симоньян.

Через місяць після початку вторгнення — наприкінці березня 2022 року — українська армія вибила окупантів із Київської та Чернігівської областей. Російські війська зазнали важких втрат: тисячі вбитих, знищена бронетехніка.

Уже у вересні ЗСУ пішли в контрнаступ у Харківській області й повністю її звільнили. Ще через два місяці українські війська провели успішну операцію в Херсонській області, звільнивши значну її частину, включно з обласним центром — містом Херсон. Українських воїнів місцеві жителі зустрічали як героїв.

Путін помилився. Він був упевнений, що Україна не чинитиме достатнього спротиву, що люди тут змиряться з окупацією. Радники переконували диктатора, що багато українців зустрічатимуть російські війська з квітами. І це була величезна, фатальна для Росії помилка.

Уже в перші дні вторгнення тисячі українців по всій країні, не чекаючи повісток, пішли до військкоматів — там вишиковувалися черги. Йшли як люди з військовим вишколом, так і ті, хто був дуже далекий від армії.

Борис Долина — командир взводу БпЛА, який успішно знищує окупантів. Але до повномасштабної війни він був режисером на одному з українських телеканалів. Вранці 24 лютого 2022 року він пішов на роботу, випустив в ефір екстрений випуск новин, а вже по обіді поїхав до військкомату. Каже: інакше вчинити просто не міг і ні про що не шкодує.

“У кожного з нас є розуміння, що ми боремося за своє існування, за існування нашої країни, нашого народу. Це тут у кожного в голові й у серці. Це наш плюс і наша перевага. Не гроші, не звання, а розуміння того, що ми воюємо за наше майбутнє”, — каже Борис Долина.

Російські ж солдати воюють за гроші, каже Борис. Більшість із них — вихідці з депресивних регіонів РФ, і їх заманили на війну виплатами, яких ті у звичайному житті ніколи б не заробили. Але з найманців їх перетворюють на рабів, яких відправляють на нескінченні “м’ясні штурми”. Навіть поранених, навіть на милицях. Тих, хто відмовляється йти на смерть, кидають у ями — роздягненими, без їжі й води, поки вони не дійдуть фатального висновку, що загинути від українського дрона краще, ніж померти тут від холоду, спраги й голоду.

Втрати російської армії за чотири роки війни колосальні — понад 1 млн 200 тис. солдатів. Але в Кремля все ще залишається можливість кидати в топку війни все нових і нових своїх громадян, зомбованих пропагандою й доведених до відчаю безпросвітною бідністю та безнадійними кредитними боргами. Росіяни втрачають у середньому близько 30 тис. осіб на місяць, але при цьому темпи просування мізерні, і навіть про захоплення невеликого села Путіну доповідають як про серйозну перемогу.

“Те, що росіяни захопили за чотири роки, це мізерно мало. Вони втратили своє угруповання, яке заходило на територію України у 170 тис. осіб. Практично вже закінчилася техніка, яка була на складах із часів Другої світової війни”, — коментує військовий експерт Іван Ступак.

Чотири роки Україна героїчно бореться з ворогом, який у рази переважає її за кількістю населення, озброєння й ресурсів. Щоб вистояти, країна робить ставку на сучасні технології, передусім — це дрони.

“Дрон зараз на фронті є визначальною силою. Близько 60% усіх уражень на фронті здійснюють БпЛА”, — каже Іван Ступак.

Саме Україна першою серед усіх країн світу почала масово застосовувати дрони — не сотнями, як було в інших воєнних конфліктах, а тисячами й десятками тисяч. Значною мірою завдяки цьому країні вдалося вистояти.

“РФ ще якийсь час намагалася виїжджати саме на кількості танків, на кількості артилерії, снарядів, але щойно почала зменшуватися кількість снарядів, артилерії, танків, броньованої техніки, то вони також перейшли на використання безпілотної авіації”, — пояснює військовий експерт.

Росіянам довелося копіювати український досвід, а Україна тепер може ділитися цим досвідом зі своїми західними союзниками.

За даними The Wall Street Journal, у 2025 році українські військові, які щойно повернулися з фронту, брали участь у навчаннях НАТО в Естонії. Бойова група Альянсу діяла за своїми стандартами й без використання маскування відкрито переміщувалася на бронетехніці.

Українці, яких було лише десять осіб, застосували дрони. Під час навчань їм вдалося імітувати ураження 17 броньованих транспортних засобів і завдання 30 ударів по інших цілях. І за один день умовно знищити два батальйони.

Надійна співпраця із союзниками

Зараз українська армія є найсильнішою в Європі. Завдяки досвіду, чисельності та мотивації боротися за свою свободу. За чотири роки війни ЗСУ зробили величезний стрибок, зокрема й у технічному оснащенні. До повномасштабного вторгнення союзники передавали Києву лише протитанкові та протиповітряні комплекси — NLAW, Javelin, Stinger. Тоді вони не знали, чи вистоїть Україна.

“Тоді Україна чинила суттєвий спротив загарбникам. А допомагати люблять тим, чий спротив перспективний”, — каже військовий експерт Давид Шарп.

Україна показала, що здатна відбивати російські атаки, її солдати готові опановувати все нову й нову військову техніку. Так у ЗСУ з’явилися системи реактивного залпового вогню HIMARS і велика кількість інших озброєнь. Київ попросив у західних союзників танки — Leopard, Abrams. Спочатку чув у відповідь, що це неможливо, але потім домагався свого. 

Так само було і з системами Patriot, і з літаками F-16. Західні союзники давали все нову й нову зброю, бо розуміли: в Україні Путін не зупиниться. Він готується напасти й на країни Євросоюзу.

“Ми всі згодні з тим, що Україна — наша перша лінія оборони, тому ми маємо посилити військову підтримку”, — постійно заявляють європейські лідери.

Уже кілька років Україна домовляється з країнами Європи про гарантії безпеки, але зараз у європейців дедалі більше формується розуміння, що й сама Україна є гарантією безпеки для ЄС.

“Є вже не просто теоретичне, а практичне розуміння того, що якщо Україна не вистоїть проти російської агресії, то буде неминуче вторгнення РФ у Європу. Європа не готова чинити такий самий спротив Росії, який чинить Україна. Без України неможливо забезпечити безпеку Європи. У будь-якому разі, Україна буде одним із головних стовпів нової європейської архітектури безпеки”, — коментує політолог Володимир Фесенко.

А поки що Україна стає частиною європейського військово-промислового комплексу. Так, Київ уже налагодив спільне з європейськими країнами виробництво дронів як усередині України, так і на території держав ЄС. На німецьких підприємствах ударні БпЛА виробляють за українською технологією. Дрони оснащені штучним інтелектом — можуть завдавати ударів, здійснювати розвідку. Подібні проєкти діють у Франції, Британії та Данії, де український бойовий досвід поєднують із технологіями країн ЄС.

“Партнерство із західними країнами дає змогу отримати технології, яких в українців немає. Або це певні нові напрями, або, скажімо так, більш просунуті засоби”, — пояснює військовий експерт Давид Шарп.

За допомогою своїх дронів Україна втілює в життя операції, які здавалися немислимими в перші роки війни. Один за одним, наприклад, уражає російські НПЗ, навіть ті, що розташовані за дві тисячі кілометрів від лінії фронту.

А операція “Павутина” увійде до підручників із військового мистецтва. Тоді українським спецслужбам вдалося ліквідувати стратегічні бомбардувальники противника одразу на кількох аеродромах. Щодня знищуються російські системи ППО, склади боєприпасів, військові підприємства. РФ стає слабшою, і це віддаляє небезпеку її нападу на країни ЄС.

Підтримка та співпраця з Україною — ці теми стали центральними для європейських політиків, зокрема для учасників одного з ключових для Заходу форумів — Мюнхенської конференції з безпеки.

Голова дипломатії ЄС Кая Каллас заявила, що Україна має якнайшвидше стати членом Європейського Союзу.

“Україна бореться за європейську інтеграцію. Нам потрібно прийняти цю країну в прискореному порядку. І хоча ми поки що не готові назвати конкретну дату, але є чітке розуміння того, що Україна має бути інтегрована до ЄС”, — заявила верховна представниця Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

На цьому ж наголосила і голова Європейського парламенту.

“Ми маємо зробити наступний крок — парламент усіляко це підтримує. Цей варіант безпрограшний. Ми повинні зробити так, щоб Україна стала частиною європейської родини”, — заявила Роберта Метсола.

А Генеральний секретар НАТО Марк Рютте на Мюнхенській конференції закликав збільшити військову допомогу для України.

“Ми — ті, хто впливає на ситуацію, маємо зробити так, щоб в українців, які воюють, були необхідні наступальні засоби. Щоб у них були ракети й вони могли уражати цілі, які їм потрібно уражати. І головне — щоб у них було достатньо засобів для ураження тих ракет, які летять в Україну й обстрілюють мирні міста”, — заявив Рютте.

Росію потрібно примушувати до миру, каже Марк Рютте, її не потрібно боятися. Адже страх і нерішучість лише підштовхують Путіна до подальшої агресії.

“Росія не перемагає в Україні. У грудні та січні росіяни втратили 65 тис. солдатів. Вони не виграють, не перемагають. Вони захопили дуже невелику частину Донецької області, настільки невелику, що це нерелевантне втратам. Диктатор у Москві готовий погубити таку кількість свого власного народу — це безумство!”, — підсумував Марк Рютте.

Мир через силу

Росію душать міжнародні санкції, її доходи від нафти обвалилися на 35% порівняно з 2025 роком. У країні починається падіння економіки — рецесія. РФ рухається до масштабної кризи, однак господар Кремля поки що не хоче припиняти війну. Путіна потрібно примушувати до миру за допомогою ще більших економічних санкцій і ще більшої військової підтримки України. До цього закликав у Мюнхені Володимир Зеленський.

“Путіна цікавлять територіальні завоювання, а живі люди в реальному житті його мало цікавлять. Ви можете уявити Путіна без війни? Сьогодні він зосередив свої зусилля в Україні, і ніхто в Україні не думає, що він дасть спокій. Але він не дасть спокій й іншим європейським країнам, бо не може відмовитися від ідеї війни. Він, можливо, вважає себе царем, але насправді він — раб війни. Ми вважаємо, що потрібні реальні й надійні гарантії безпеки для України та для Європи”, — заявив президент України.

Слова Володимира Зеленського дуже добре почули політики, перед якими він виступав.

“Таке емоційне попередження: те, що відбувається зараз в Україні, завтра може відбутися в Європі. Це розуміння я бачив і чув у багатьох європейських політиків. Якщо попередні Мюнхенські конференції — це були радше абстрактні роздуми, то зараз ідуть розмови про практичне. Якщо не зупинити Росію в Україні, війна прийде в Європу”, — коментує політолог Володимир Фесенко.

Від того, як закінчиться війна Росії проти України, залежить майбутнє всієї Європи й увесь світовий порядок.

“Саме на полях України зараз вирішується майбутнє світової історії без жодних перебільшень. Цю думку я чув від найрізноманітніших західних політиків. Можливо, у перший рік війни це звучало радше теоретично, а зараз це практичний урок і розуміння. Я ніколи не бачив такої позиції в європейських політиків. Зараз вони розуміють, що саме в Україні вирішується майбутнє європейського континенту”, — підсумував Фесенко.

У 2022 році Україна перемогла у війні за своє існування — вистояла й дала відсіч агресору. Тепер, через чотири роки, Україна вже воює у війні на виснаження. Путін не може досягти успіхів на полі бою й тому віддає накази обстрілювати мирні міста: житлові квартали, лікарні, школи, садочки. Знищувати теплоелектростанції у двадцятиградусні морози, щоб люди замерзали у власних домівках. Він хоче, щоб українці почали вимагати від влади миру на будь-яких умовах, навіть ціною капітуляції.

Але тут диктатор знову дуже помиляється. Усі соціологічні опитування показують: як на початку війни, так і через чотири роки більшість українців — за продовження боротьби й проти поступок — передачі окупантам своєї землі.

Українці готові переносити всі тяготи цієї війни стільки, скільки буде потрібно. Ця війна закінчиться лише тоді, коли у Путіна більше не буде можливості її продовжувати — коли вичерпаються гроші, втрати почнуть перевищувати приплив нових контрактників і ціна агресії стане неприйнятною. Цей процес уже почався. Мир можливий лише через силу, і в України, як і в її союзників по всьому світу, ця сила є.

Читайте також: Медицина під окупацією: право на життя, яке Росія забрала у жителів захоплених територій України