Павло Зібров став героєм коміксу про детектива (ВІДЕО)

Співак, народний артист України Павло Зібров став героєм коміксу про детектива Зі, який рятує свою країну від роботів. Робота над книгою тривала рік, її робили 30 художників. Тепер відбувається підготовка до екранізації історії.

Про це, а також про популярність пісні “Вуса-бренд“, творчі плани та зміни, які приніс в його життя карантин, співак розповів у програмі “Утро Дома” на телеканалі “Дом“.

– Нещодавно країну сколихнула новина, що ви стали детективом. Як ви дійшли до такого життя?

– А чому б і ні? Зайшли до мене хлопці, показали комікси, книжку цікаву, і кажуть: “Павле Миколайовичу, подивіться”, я кажу: “Гарне видання”. “Ми хочемо зробити про вас комікси, книжку, дайте згоду свою”. І рік вони працювали над книгою, книга буквально зараз, на днях повинна вийти. Працювали 30 художників. Потім вони до мене підходять: “Павле Миколайовичу, а ми хочемо екранізацію зробити”. Там я буду виступати таким “агентом 007”. Тобто я зірка, не попзірка, а рок чомусь. Я вже у відставці типу, але кіборги надзвичайної сили захопили Землю, захопили Україну. Роботи людей витісняють взагалі з усіх сфер.

– І тут з’являється …

– І тут з’являється Павло Зібров і йому кажуть: “Рятуй. Рятуй землю, рятуй Україну. Паша, ти можеш”.

– Який непередбачуваний сюжет. Хто б міг врятувати Україну?

– І я включаю всі свої сили.

– Наприклад, які у вас сили?

– У мене неземна сила є – і в м’язах. Словом, я там і б’юся, і борюся, і падаю, в мене стріляють, мене кулі не беруть. Але навіть коли в одному рокгурті, в якому грають кіборги, один із них захворів, а тут вже зібрався стадіон глядачів, я кажу: “Я згадаю свої старі добрі часи”. Взяв гітару, і “вшпарив” разом з цими роботами, музикантами-роботами. Але я вживу співаю на стадіоні, все реве. Піднімається настрій у мене, я вірю, що я музикантом залишаюся навіть тоді, коли я у відставці, але вночі я наводжу порядок в країні.

– Ситуація зрозуміла. Ви задоволені тим, що вийшло?

– Ми ще не знімали. Є така режисерська задумка, є такий сценарій, але потрібні гроші. Ми, до речі, подали заявку, але не пройшли, нам Держкіно, на жаль, не дало грошей. Тому шукаємо спонсора.

– Але це поки що…

– Може й самі, без спонсора зробимо.

– Хочу вас запитати, а як ви карантин провели і проводите?

– Дуже плідно. Та ви що. По-перше, я навів лад на дачі, тому що вона у мене була як дача, а зараз ми переїхали на постійно туди, на місце проживання. Повністю сім’єю – і син, і донька, і я, і собака Габі, Габріелла.

– Але це не відіб’ється на вашій музичній діяльності?

– Та ви що, я писав пісні. Коли ти ремонтуєш, ти співаєш пісні, підтанцьовуєш, мінус там 3-4-5 кг скинув, бо немає часу поїсти.

– Ви добре виглядаєте.

– Нормально, немає живота. Чесно кажучи, дачі вже років 15-17, але ось чекали моменту і коронавірус “сказав”: “Поки гастролі відміняються, займайся будинком, займайся садком. Невеликий там – 2-3 сотки, але там є помідорчики, огірочки, перчики, все. Цибулька, морква.

– Таке враження, що ви все встигаєте і всюди встигаєте. Ось просто скажіть, де ви берете енергію?

– Енергію від глядачів, від слухачів, від тих же дітей. Бачу – така жінка похилого віку, бабуся, за мною біжить. Ну зараз маски всі ці, думаю, зараз скаже: “Дай автограф, селфі”, і я так прискорився. А вона: “Павле Миколайовичу, стійте, тут фан”. І тут фан такий вилітає, 6 років хлопчикові, на самокаті до мене: “Вуса-бренд, вуса-бренд”. Каже: “Дайте автограф моєму онуку, він робить зарядку 15 хвилин і слухає пісню “Вуса-бренд” 5 разів поспіль. Тому зарядка під Павла Зіброва 15 хвилин”. Ну, кажу, коли в 6 років такий фан, значить, дивишся на цю молодь, і у тебе енергія.

– Скільки часу минуло, щоб пісню “Вуса-бренд” впізнавали навіть 6-річні хлопчики?

– Ну, це подарунок Петра Маги, мого кума.

– Я навіть чув історію виникнення цієї пісні, коли він дзвонив вам і читав…

– Читав… Це була відпустка, перед днем ​​народження, і він мені каже: “Я тобі хочу подарувати такий поетичний подарунок, це про тебе”. Я регочу, а поруч Маринка моя, каже: “Що ти там?” І коли я сів писати музику, в мене не вийшло. Другий день, третій, четвертий, мучуся – не йде. Тобто попса якась, не те. І я знайшов Юліка – модного, молодого хлопця, який багато часу працював з Dizidzio, був музичним керівником у нього. Я йому даю, на другий день він каже: “Павле Миколайовичу, послухайте”. Я кажу: “Кайф, “попали”, витягнув гроші й кажу: “Юлік, спасибі, дорогий мій”. Записали, зробили кліп, і через тиждень пісню заспівала Україна: “А вуса – бренд”.

– Коли закінчиться карантин, що ви насамперед зробите? Може вже задумка є в команді?

– Усі артисти, я знаю, чекають гастролей. Так і Павло Зібров, і моя команда, театр пісні Павла Зіброва – колектив, якому виповнилося вже 26 років. Ось, першого грудня нам виповнюється 26 років, нашому колективу. Ось це найбільше щастя, коли збираються 5 колективів, які пройшли через театр пісні Павла Зіброва.

– Ви почали свою кар’єру в 2 роки. Ви грали на свищику.

– Так, на свищику.

– Виходить, що у вас 62 два роки творчий шлях?

– Трудового стажу? Я почав свою творчу діяльність у 2 роки. Брату було 5, мені 2. І я ще, можливо, не так добре розмовляв, але в принципі вже: “Ля-ля-ля-ля-ля” – всі пісні співав. На бубенцях грав, на свищику підсвищував. Думаю, повних 60 років мого творчого стажу і творчої діяльності в Україні є.

– Зараз прозвучала інформація для очільника Пенсійного фонду України. 60 років стажу. Надбавку можна.

– Надбавочку. Я можу сказати, яка у мене офіційна пенсія. У мене офіційна пенсія 4 806 гривень.

– На який час ви можете розтягнути цю суму?

– Я можу її розтягнути… У мене є “бобик”, такий джип великий, я його можу 2,5 рази заправити. В принципі, мені вистачає десь на 2 тижні на ньому їздити трохи в Київ, не на гастролі.

– Для вас це принизлива пенсія? У вас же є можливості… Люди сидять і думають – невже Зібров не міг поговорити з начальником Пенсійного фонду, повирішувати?

– Ну, і це мені додали, бо я взагалі вийшов на пенсію з 2 200 грн. Потім було 2 800, і потім ось “порішали”, і мені дали 4 800. Я вам хочу сказати, що у моїх колег – Алли Кудлай, Віталія Білоножко, Івана Поповича – у них приблизно ось така пенсія. Щоб ви не думали, що народні артисти отримують пенсію. Ось такі пенсії, у межах 5 тисяч.

 – А чому так? Адже ви збирали величезні зали, з цього сплачувалися податки, ви оплачували ці податки.

– Безумовно, тоді було все офіційно. Неофіційно ніхто не міг працювати. Ну, ось сказали: “У нас немає в Пенсійному фонді тих грошей. Тому не рипайтесь, Павле Миколайовичу. Ви здоровий, сильний, мудрий чоловік, ви все це розумієте. Заробите, наспіваєте”. Але я на пенсію не хочу ще йти, я хочу співати, поки я буду на білому світі, поки ви у мене є, дорогі мої. Які слухають мої пісні, запрошують на гастролі. Заради вас я живу на цьому білому світі. Буду співати до останнього вдиху-видиху. До останньої хвилини та секунди. А збираюся я жити 101 рік.

– А чому 101?

– Ось хочу за 100 перевалити, а потім вже 101, мінімум. Коли запитують мене, який гімн – ваш сенс життя, я кажу, що з пісні, якій вже 30 років, і яку ми написали разом з Юрієм Рибчинським. Там є слова: “На цім світі пий, соколе, на тім світі не дадуть. Мертві бджоли, мертві бджоли, мертві бджоли – не гудуть”. Гудіть, до 100 років. До речі, в цій пісні жодного слова не написано ні про горілку, ні про вино. На цім світі пий світанки, пий любов, пий життя, пий радість, пий. Гра слів.

Читайте також: Гурт KAZKA створює свій мультсеріал, – Олександра Заріцька (ВІДЕО)