“Звільнення” по‑путінськи: російська армія на окупованих територіях воює руками українців

Воєнний призов цілий рік, абсолютний доступ до людського ресурсу, обман і примус як мотивація йти на фронт, а також тортури та “ями” для тих, хто відмовився воювати проти своєї країни.

Як Росія перетворює на “гарматне м’ясо” тих, кого нібито прийшла звільняти, розповідаємо в новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM.

Автор — Ольга Михалюк.

Обов’язковий призов

З першого січня 2026 року російська влада забезпечила свою армію поповненням — так званою “новою кров’ю” — і влаштувала цілорічний призов. Оскільки власне законодавство РФ вона поширює і на захоплені території, та сама доля загрожує чоловікам призовного віку в окупованих районах Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей, а також у Криму.

Тепер усі чоловіки від 18 до 30 років, які проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), перебувають у зоні ризику. Російські загарбники формують повний реєстр населення для фіксації адрес, контролю переміщень і обліку.

Так, у Херсонській області окупаційна адміністрація розпочала кампанію з так званого прикріплення місцевих жителів до поліклінік за російськими полісами обов’язкового медичного страхування. Офіційно це називають “упорядкуванням медичного обслуговування”.

“Щодо призову, то вони змогли систематизувати базу даних насамперед через медичні установи. Особливу увагу приділяють чоловікам призовного віку. Ці дані медичні установи передавали у військкомати. Тому вони більш‑менш мають повну базу даних про населення, яке зараз проживає на території й підлягає, за їхнім законодавством, призову. Усе ще залишаються люди, які не стали на військовий облік, але їм дуже складно зараз уникати уваги з боку окупантів, тому що неможливе офіційне працевлаштування, отримання будь‑яких соціальних виплат, гуманітарної підтримки та всього іншого. Тобто вони встановили прямий зв’язок з обліком у своїх військкоматах”, — каже перший заступник голови Херсонської обласної ради Юрій Соболевський.

Російська пропаганда з притаманним набором кліше “про обов’язок перед Батьківщиною” і “так воювали діди” тиражує сюжети про черговий успішний призов в окупації й про те, що новобранців нібито не відправлять на фронт. Однак реальність разюче відрізняється від телевізійної картинки.

“Коли людей призивають на строкову службу, то вони потрапляють до військової частини й підпорядковуються військовому командиру. По суті, дуже легко тиснути на цих людей різними способами. Заохочують, звісно, виплатами та тим, що на окупованій території, окрім як іти служити, не так уже й багато варіантів заробити на життя. Крім того, це, звичайно, й примус. Коли людина перебуває у військовій частині, значно простіше на неї тиснути, погрожувати їй, казати, що якщо вона не підпише контракт, її просто відправлять у штурмовики. Це й маніпуляції: були факти, коли контракти підписували за людину заднім числом, і вона вже нічого не могла вдіяти”, — пояснює юристка‑міжнародниця, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.

Гуманітарна криза на ТОТ

У окупованих районах Луганщини та Донеччини, де після так званого звільнення російською армією розграбовано й практично вщент знищено підприємства — металургійні, вугільні, рекрутери з Росії успішно цим користуються.

“Якщо ще пів року тому приїжджав рекрутер із Москви чи Бєлгорода і казав: “Ось дивись, твоя “ДНРія” тобі платить 800 тис. разової виплати за підписання контракту, а в Москві ми тобі заплатимо 2 млн”, то пів року тому треба було їхати в Москву. Зараз він уже з грошима тут. Кажуть: “Та ти кухарем, техніком будеш у тилу — в Ростовській області. Ти ж не на фронт ідеш”, — розповідає керівник Центру вивчення окупації Маріуполя Петро Андрющенко.

Соціально‑економічна ситуація на тимчасово окупованих територіях така, що там процвітає безробіття.

“Роботи загалом немає, ти можеш або працювати на будівництві, або їхати на “велику землю” — на територію Росії та там щось шукати. Шахтарі їдуть і ставлять вікна на території Росії. Це ганьбище! Економічна ситуація така, що всюди висять плакати: “Підписуй контракт з Міноборони Росії й будуть гроші, щастя”, — розповідає Микола Осиченко, директор Маріупольського телебачення (2019-2023 рр.).

Люди змушені підписувати контракт з Міноборони РФ від безвиході.

“60% — це люди, які йдуть не з ідеологічних переконань, а саме через повну відсутність можливості працевлаштування на окупованих територіях. Промисловість не працює, можливості заробітку немає і, відповідно, це єдина можливість, яка штучно створюється окупаційною адміністрацією. Працездатне населення не може себе реалізувати, прогодувати родину, і йому дають єдиний фактичний варіант — це підписання договору з Міноборони”, — коментує військово‑політичний аналітик Дмитро Снєгирьов.

Окрім цілорічного призову та заохочення служби за контрактом, Путін підписав указ про призов резервістів на військові збори. Це сталося після того, як Держдума РФ у жовтні розширила їхній функціонал. Така гібридна мобілізація дозволить поповнити російське військо щонайменше на мільйон людей упродовж року.

Окуповані території не залишаться осторонь. Так, у Луганській області загарбники вже почали мобілізувати перших резервістів, хоча офіційно стверджується, що лише для охорони об’єктів інфраструктури.

“Передбачається можливість їхнього направлення на спеціальні збори для захисту об’єктів життєзабезпечення, енергетики, транспорту, нафтопереробних заводів та іншої інфраструктури тільки на території свого регіону. Протидія насамперед безпілотникам. Направлення резервістів на спеціальні збори, як і на інші військові збори, здійснюватиметься на підставі указу президента РФ”, — заявив начальник Головного організаційно‑мобілізаційного управління Генштабу ЗС РФ Володимир Цимлянський.

Примус воювати проти своєї країни

В Інституті вивчення війни вважають, що користуючись з особового складу чинного резерву Кремль хоче підтримувати темп бойових дій навіть без оголошення другої хвилі мобілізації. А оскільки до конституції країни‑агресора незаконно як російські території були внесені українські області та Крим, резервісти, які підписали контракт, можуть бути відправлені нести службу саме туди.

“Посилена робота з резервістами — це не лише призов. Вони не просто сидять і чекають, кого призвуть, а діятимуть механізми постійної роботи з резервістами, постійних зборів, навчань і так далі. Це робиться для того, щоб їх можна було будь‑якої миті, у будь‑якій кількості призвати до лав збройних сил РФ і або заповнити ті втрати, яких зазнаватиме російська армія в Україні, або направити їх як “зелених чоловічків” кудись на східний фланг НАТО. У будь‑якому разі це індикатор того, що путінський режим абсолютно не розглядає варіантів ані мирної угоди, ані припинення вогню”, — каже експерт із міжнародної безпеки Фонду “Демократичні ініціативи” Тарас Жовтенко.

На свіжих кадрах з окупованого Єнакієвого озброєні представники так званої військової комендатури перевіряють пасажирів рейсового автобуса й частину з них забирають із собою. В окупації посилилася так звана “внутрішня фільтрація”, а Telegram‑канали публікують десятки фото візитів озброєних людей, часто без розпізнавальних знаків, у квартири й приватні будинки під приводом розшуку тих, хто ховається від мобілізації або самовільно залишив військову частину.

Українці з окупованих територій — так само як і російські солдати — є “витратним матеріалом” для “м’ясних штурмів”. Це показала мобілізація 2022 року, оголошена Путіним на початку повномасштабного вторгнення, коли на окупованих територіях угруповань “Л/ДНР” почали вигрібати чоловіків: і здорових, і хворих.

“Людей мобілізували без будь‑якого урахування інвалідності чи іншого статусу за станом здоров’я для відстрочки. Буквально того ж дня, без можливості поспілкуватися з рідними, їх вивозили з військкомату одразу на бойові позиції. Скаржилися, що їх належним чином не забезпечують ані відповідним одягом, ані озброєнням. Просто, по суті, кидають на позиції для кількості. За відмову служити до того, як людину мобілізували, або вже на позиціях були жорсткі покарання з тортурами й поміщенням до так званої ями для відмовників”, — коментує юристка‑міжнародниця ZMINA Онисія Синюк.

У розпорядження журналістів російського видання “Астра” потрапило відео, де військовослужбовець із так званої 5‑ї мотострілецької бригади скаржиться на непридатну зброю, називаючи її “бездарною” і порівнюючи користь від автомата з “користю від патефона”. За такі одкровення бійця записали в дезертири й відправили в підвал одного з приватних будинків в Очеретиному Донецької області. Там воєначальники “мотивують” штурмовиків так уміло, що на фронт біжать навіть поранені на милицях.

Своїх командирів‑садистів, які жорстоко знущаються з підлеглих, Путін заохочує. Так, генерал‑майору Павлу Клименку було надане звання героя Росії за “героїчну службу”, а насправді — за організацію катівського концтабору для військових на території закинутої шахти в Донецьку. За даними журналістів, таких катівень уже понад 23 тільки в Донецькій області.

Точну кількість українців, примусово мобілізованих до російської армії з початку повномасштабного вторгнення, назвати неможливо. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, це 46 327 осіб. Головне управління розвідки України звітувало про 60 тис. Найбільше — з Криму, понад 35 тис. осіб. У Севастополі — більш як 5 тис. і стільки ж в окупованій частині Донецької області.

“Донецьк самі донеччани звали містом “чорних хусток”. Було дуже багато вдів і є, але вони всі мовчать, тому що не можна нічого говорити”, — розповідає блогер Микола Осиченко.

Таким чином Кремль не лише заміщує катастрофічні втрати російської армії, а й розв’язує демографічне питання на захоплених землях, позбавляючись потенційно нелояльного населення.

“Відбувається заміщення місцевого автохтонного населення новоприбулими громадянами Росії з депресивних регіонів і трудовими мігрантами. Ці процеси набувають неконтрольованого характеру. На окупованих територіях Луганської та Донецької областей з’явилося поняття “бабські села” — населені пункти, де абсолютно відсутнє чоловіче населення. Ситуація складна навіть на підприємствах критичної інфраструктури — немає обслуговувального персоналу. На вуглевидобувних підприємствах масово вербують жінок на суто чоловічі роботи. Це свідчення того, що бракує саме чоловічого кваліфікованого населення”, — каже військово‑політичний аналітик Дмитро Снєгирьов.

Поповнювати лави армії РФ скоро буде нікому. У 2022‑му угруповання “Л/ДНР” мобілізували навіть студентів, оскільки відстрочка для здобувачів вищої освіти з’явилася лише за кілька місяців. Знищувати українців їхніми ж руками Путін планує в довгостроковій перспективі: окупанти ставлять на військовий облік із 16 років, а ідеологічну обробку починають із дитячого садка.

“Юнармія і патріотичні мотиви — з дитсадка. Діток одягають у пілотки, військову форму, розповідають їм про “матрьошку” й Путіна. Готують їх до того, щоб вони стали воїнами. Дітей готують загинути за “Родіну”, за Путіна, бо це нібито заради блага всієї “великої Росії”. Діти це вбирають, для них це стає нормою життя”, — пояснює Микола Осиченко.

Росіяни проводять цілу кампанію з підготовки дітей на тимчасово окупованих територіях до війни.

“Школярів і підлітків готують після закінчення школи підписати контракт. Мовляв, це найкраще й найправильніше, що вони можуть зробити. Віковий ценз знизили з 21 року до 18. Раніше необхідно було мати вищу освіту або відслужити три місяці строкової служби. Зараз усі ці запобіжники знято: будь‑який школяр, якому виповнилося 18, одразу відправляється на строкову службу й може підписати контракт буквально того ж дня”, — розповідає юристка‑міжнародниця ZMINA Онисія Синюк.

Примусовий призов жителів окупованих територій України до збройних сил держави‑окупанта є порушенням міжнародного гуманітарного права. Женевська конвенція 1949 року забороняє державі‑окупанту примушувати осіб, які перебувають під її владою, служити в її збройних чи допоміжних формуваннях. Будь‑яка форма тиску, включно з погрозами, адміністративним примусом або обмеженням прав, також кваліфікується як порушення.

“Це абсолютно спланована й комплексна політика Російської Федерації. Вона починається з того, що для залучення таких осіб на службу їх потрібно змусити отримати російський паспорт. Відповідно, працює ціла система примусу до отримання паспорта”, — пояснює Онисія Синюк.

“Путінському режиму вигідно відправити в “м’ясорубку “насамперед колишніх громадян України, щоб показати внутрішньому російському споживачеві: “Нас звинувачують, що ми не бережемо життя російських громадян? Бережемо! Дивіться, кого ми відправляємо на забій — це не російські громадяни”. З реального військового погляду в такій примусовій мобілізації потреби немає. Усе це перетворюється на елемент репресій — стандартний для путінського режиму”, — коментує експерт із міжнародної безпеки Тарас Жовтенко.

Кремль примушує українців з окупованих територій іти на фронт воювати проти Батьківщини. У Путіна немає військової необхідності робити це, але є бажання знищити якомога більше українців. Свідома стратегія кремлівського диктатора — використовувати жителів окупованих територій як зручний ресурс. Людей відправляють у найнебезпечніші зони, туди, де смерть. І це не просто жорстокість, а порушення фундаментальних основ міжнародного гуманітарного права з ознаками геноциду. Відповідальність за ці злочини нестимуть усі: держава‑агресор, ті, хто віддає накази, і ті, хто обманом і насильством їх виконує.

Читайте також: Вербування через онлайн‑ігри й обман: як Росія шукає солдатів по всьому світу, щоб воювати проти України