“Жах і смерть”, “Я тут окупант”: Маріуполь очима російського будівельника

Ситуація в Маріуполі, окупованому російськими військами, переходить за межі гуманітарної катастрофи: повністю зруйновано безліч житлових будинків та адміністративних будівель, пошкоджено практично всі дороги та комунікації, більшість міста залишається без світла, води та газу.

Через відсутність опалення мешканці з настанням холодів запасаються дровами та буржуйками, а ті, хто має можливість, купують вугілля.

Ціни на харчові продукти на ринках і так званих “ярмарках”, які влаштовує в Маріуполі окупаційна влада, нерідко виявляються зависокими для мешканців, що залишилися в місті.

У місті також вкрай складне становище з медициною: більшість ліків дістати практично неможливо, а ті, що є в аптеках, продаються за нечуваними цінами. Внаслідок цього смертність у Маріуполі, порівняно з довоєнним періодом, зросла у 6 — 7 разів.

Розруха після приходу “русского мира”

На сьогодні внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну в Маріуполі повністю знищено понад половину житлового фонду. Як розповів в ефірі телеканалу FREEДОМ Маріупольський міський голова Вадим Бойченко, з топографічної карти міста “стерті” 1356 житлових будинків.

При цьому, за даними мерії, знищено понад 11 тисяч приватних будинків, а понад 38 тисяч будівель мають різні пошкодження.

Бойченко повідомив, що окупаційна влада Маріуполя зносить зруйновані будинки, щоб знищити свідчення своїх злочинів.

“Ми бачимо масове знищення будинків, які раніше були зруйновані системою залпового вогню. І таких вже 30 об’єктів вони знесли, у їхніх планах ще понад 900 багатоквартирних будинків до знесення. У цих будинках, у підвалах, у якихось квартирах, що ще вціліли, перебувають люди. Але під цими завалами – і вбиті мирні жителі Маріуполя. Вони вже припинили їх розбирати та витягувати людей для поховання, тому що не бачать у цьому доцільності, тобто з цього бетону роблять такі братські могили… Там немає сьогодні цивілізації, попри те, що вони намагаються через свої пропагандистські канали поширювати інформацію про те, що життя у місті відновлюється. Ми бачимо, що вони його забрали, тепер його знищують, знищуючи сліди своїх злочинів”, — сказав Бойченко.

У той же час, за даними американської аерокосмічної компанії Maxar Technologies Inc., у північній частині Маріуполя російські окупанти збудували новий військовий комплекс.

“У Маріуполі нещодавно на північ від центру міста побудували російський військовий комплекс. Зверніть увагу на гасло “Армія Росії. Жителям Маріуполя” на частині даху”, — йдеться у публікації компанії.

А навколо Маріупольського драмтеатру, зруйнованого авіаударом російської авіації, зараз поставили великий захисний екран.

Нині в окупованому Маріуполі залишаються від 120 до 130 тисяч жителів (громадян України), з яких близько 30 — 40 тисяч людей живуть у зруйнованих будинках. Багато людей взагалі не мають житла, вони мешкають у підвалах або живуть у наметах.

Окупаційна влада намагається проводити в місті будівельні та ремонтні роботи, але вона ведеться зовсім не в тих обсягах, про які повідомляють на федеральних та місцевих проросійських телеканалах.

“Окупанти розповідають про “відновлення життя”. Але люди кажуть інше — вони виживають. Жителі пишуть запити та скарги, так звані комісії видають акти. Але після цього повна тиша. Ніхто не допомагає у відновленні житла. Люди самостійно чимось забивають вікна, але у багатьох пробитий дах і відремонтувати його самостійно неможливо”, — повідомили у Маріупольській міській раді.

“Я тут окупант, мене ніхто сюди не кликав”

Відновленням зруйнованих об’єктів у Маріуполі займаються переважно громадяни РФ, які працюють там вахтовим методом.

Серед цивільних фахівців, що прибули з Росії, будівельники становлять близько 90%. Крім них, є й небагато лікарів — близько 15 осіб.

Один із російських будівельників Андрій Іванов (ім’я змінено) виявився враженим тією розрухою, яка зараз панує в Маріуполі. Враження про українське місто росіянин описав у своєму щоденнику, який опублікувала “Медіазона”.

“По дорозі ближче до Маріуполя почали з’являтися зруйновані приватні будинки, мертві дерева і машини, що згоріли в кюветах. Саме місто лежить у руїнах, майже всі багатоповерхівки так чи інакше пошкоджені, паркани посічені уламками, житлові будинки позначені написами: “Тут люди”, “Діти”. Страшно уявити, що відбувалося тут кілька місяців тому. А це ще інфраструктуру якоюсь мірою упорядкували: десь полагодили дорогу, вивезли великі сміттєві купи”, — написав у своєму щоденнику Іванов.

При цьому росіянин був здивований побаченим у Маріуполі контрастом. З одного боку, в зруйнованому місті відчувається страх і безвихідь, а на його вулицях повно свідчень війни: будинки, що згоріли, залишки снарядів, сліди від траків танків, гільзи від патронів і обгороджені стрічками ділянки.

“Десь вдалині летіли два вертольоти, а трохи далі видно руїни “Азовсталі”, повністю чорні та згорілі… Поки йшов з роботи у вагончик, чув перестрілку і кілька вибухів, але досить далеко, тому злякався несильно. Самі вибухи я навіть не те щоб чув, я їх саме відчув. Наче на частку секунди тиск навколо тебе змінюється, а організм не особливо може ідентифікувати це почуття. На якийсь момент ти губишся в просторі, але потім дуже швидко повертаєшся… Мені запам’яталося одне графіті на будівлі, там було написано: “Смерть та жах”. Чітко описує настрій у місті”, — зазначив Іванов.

Окрім цього, росіянин описав у своєму щоденнику роботу систем протиповітряної оборони (ППО).

“Сьогодні я бачив, як працює ППО. Працював на висоті, щось почув і подивився вгору, там було видно слід від ракети й сліди, закручені в спіраль, від падіння якогось об’єкта. Не знаю, що це було. У момент, коли я побачив, як це близько, мені стало просто по-справжньому страшно. Почуття, що ця штука, можливо, летіла вбивати саме тебе, хвилює, руки тремтіли ще досить довго. А ще почув один коментар щодо цієї ситуації: “Тут багато грошей вкладено, охороняти нас будуть сильно”… Була перезміна військових на нашому об’єкті, і нам поставили досить балакучого мужичка. Він сказав, що вчора ППО збила не якийсь розвідувальний безпілотник, як передбачали роботяги, а “Точку-У”.

Читайте також: В окупованому Маріуполі стає все більше цивільних із Росії — Андрющенко розповів про заміщення населення

З іншого боку, за словами Іванова, “попри все, що відбувається, у місті все одно є життя, і в деяких вікнах горить світло”.

“Не знаю, скільки людей залишилось у місті, але складається враження, ніби ти потрапив в альтернативну реальність: тут зруйнований будинок, тут військові з автоматами, а тут хтось рибу ловить, і діти на велосипедах катаються. На тлі згорілої багатоповерхівки майорить прапор Росії. Я помітив, що тут зараз украй популярні велосипеди, велосипедистів на вулицях дуже багато, шкода, ніхто не збудує для них велодоріжки”, — констатує автор записів.

Приїжджий будівельник визнає той факт, що росіяни в Маріуполі є окупантами, і місцеві жителі їм тут не раді.

“Судячи з розповідей роботяг, ставлення до нас тут швидше негативне, і я це чудово розумію. Мене лякає думка, що мене можуть тут убити і матимуть на це повне право. Я тут окупант, ніхто мене сюди не кликав. Чоловіки розповідають, що іноді хтось приходить на будівництво з виноградом і якимись частуваннями, а від когось ловиш зневажливі погляди… Ось пару днів тому кран нашого кранівника замінували розтяжками, і так дві ночі поспіль… Висновок напрошується лише один: нам тут не раді”, — підкреслив робітник.

Водночас за словами будівельника, не всі росіяни вважають себе загарбниками та впевнені, що вони нібито “роблять добро”.

“Приїхали на об’єкт, озирнулися. Я відійшов трохи убік, і до мене підійшла жінка років п’ятдесяти. Запитала, чи зноситимуть цей будинок, я сказав, що не знаю, та й ніхто там не міг їй відповісти. У неї почалася істерика, вона стала називати нас окупантами, кричати: “Навіщо ви взагалі сюди прийшли, стільки горя принесли на цю землю!”, на що один із будівельників сказав: “Ну чим ти незадоволена, ми тут вам добро робимо, місто відновлюємо, а ви невдячні”, — написав Іванов.

Багато російських робітників, як зазначив Іванов, взагалі не мають співчуття до місцевих жителів, які постраждали від агресії РФ.

“Хтось на будівництві розповідав, як до них прийшов мужик попросити піску, і вони жартома сказали йому запитати у військових, чи можна взяти собі візок. У відповідь цей мужик почав розповідати, що ці військові вбили його дружину, і йому довелося поховати її у дворі свого будинку, тому і його вони вб’ють.У результаті його прийняли за якогось божевільного та обіцяли дати йому піску наступного дня, але він уже не прийшов. Інший учасник діалогу прокоментував цю ситуацію так: “Та він, мабуть, бухий був, прийшов кричати, душу відвести. Справу зробив і пішов зі спокійною душею додому”, — розповів робітник.

Як написав автор щоденника, у Маріуполі зараз роботи для місцевих мешканців практично немає. Але зрідка з’являються вакансії, пов’язані з будівництвом, а також медициною та рятувальними роботами.

“Один із місцевих розповідав, що бачив вакансію фотографа зруйнованих будинків — для оцінки, чи підлягають ті відновленню чи ні. Зарплата десять тисяч рублів. Двоє місцевих хлопців працюють разом з нами на будівництві. Одного разу один із них розповідав, що до нього до будинку прилетів снаряд і пролетів його наскрізь, залишивши дірку в стіні, а потім десь неподалік щось вибухнуло, і каналізаційний люк пробив стіну. Ще вони розповідали, як кадировці, що прийшли, спилювали трамвайні лінії і здавали їх на металолом. Насправді здивований, що вони з нами працюють, добрі хлопці. Напевно, після закінчення війни їх також вважатимуть колабораціоністами, але я сподіваюся, що ні”, — розповів Іванов.

Перед своїм від’їздом до Росії Андрій Іванов зізнався, що місяць перебування в Маріуполі був найстрашнішим і найбільш травмуючим досвідом у його житті.

“Я побував там, де йде війна. Що я бачив тут? Тільки людей. Не було ні демонів з рогами, ні міфічних ворогів, ні тим більше нацистів, лише звичайні люди. Звичайні люди серед місцевих, звичайні люди серед військових. Нам вигадують ворогів. “Переконуючи, що правильно їх вбивати в ім’я якоїсь мети. Але кого “їх”? Хто ці “вони”? Вони інші? Ні, люди скрізь однакові”, — підсумував Андрій Іванов.

Читайте також: Черги стали супутником Маріуполя в окупації, а ціни на продукти вищі, ніж у Москві, — Андрющенко

Гуманітарна катастрофа та “відновлення” Маріуполя

Яка ситуація на сьогодні в Маріуполі? Скільки людей виїхало із міста? Чи можна відновити “Азовсталь”? На ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповів радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

— Яка зараз ситуація у тимчасово окупованому Маріуполі?

— У Маріуполі холодно. Це головне, напевно, ключове питання, яке існує, бо тепла немає. Теплопостачання під’єднано у найкращому разі до 20% усіх будинків, які є на сьогодні, це стосується багатоквартирних будинків та приватного сектору.

Тому місто потихеньку замерзає. Опалення немає, його не буде, відновлення його неможливе.

Крім того, у місті відсутнє, по суті, постачання електронагрівальних приладів. Їх поштучно завозять волонтери із РФ. За останні пару днів привезли близько 3,5 тисяч.

Щоразу вишиковується божевільна черга, люди з боями вибивають ці обігрівачі на 1,5 кіловата. І, відповідно, у результаті вони входять у електромережі, а електромережі вимикаються. І така картина стала постійною у місті.

Зараз ми бачимо повну деградацію та повернення у минуле, бо горить електропроводка, а, відповідно, і трансформатори, вода вимикається місцями.

Ну а ситуація з опаленням краще не стає, тому що за температури та за тих кліматичних умов, в яких знаходиться місто Маріуполь, враховуючи, як остигає наш Азов, постійні вітри та високу вологість, холодно безпосередньо навіть у будинках. Така сама ситуація в об’єктах соціальної інфраструктури.

Для прикладу: з 10 наявних дитячих садків, які працюють на сьогодні у тимчасово окупованому Маріуполі, семеро з них опалюються електрообігрівачами.

При цьому, як це виглядає: на ніч, коли дітей забирають із садка, обігрівачі вимикаються, бо поки що працюють обігрівачі в садку, як кварталі, де вони знаходяться, немає електрики ні в кого. Звичайно, за день до необхідної температури приміщення не нагрівається.

Як підсумок, ми вже бачимо зростання респіраторних захворювань, які фактично збільшили смертність за останні два тижні в півтори рази. І на сьогодні ми можемо констатувати, що рівень смертності в Маріуполі до цієї фази війни, якщо порівнювати, зріс у сім разів.

Безперечно, це жахлива картина. Маріупольці продовжують вмирати. Тепер справді від холоду.

— Як люди рятуються в умовах зими, що настала?

— Сьогодні температура в будинках на бульварі Меотиди мінус два градуси. Замість вікон — плівка, яку рве шалений азовський вітер. Поки температура не опуститься нижче за десять градусів, вітер буде постійно. Тому ніякі тимчасові рішення у вигляді картону, фанери чи плівки не працюють більше, ніж кілька днів.

Тепла нема. З електрикою проблеми. Тепло є максимум у 20% людей, жодних пунктів обігріву не облаштовується.

Так зване хвалене “маневрове житло” перетворилося на два гуртожитки, які переповнені. Тому розв’язання питання із зимою витає в повітрі.

Єдине рішення, яке може бути на сьогодні — це евакуація. Тому що жодних інших способів на території Маріуполя уникнути “холодомору” немає.

— Як справи з відновленням Маріуполя? Чи зараз відбудовується місто?

— Щось відбудовується, так. Щось ремонтують. Але все впирається у цифри. Будь-яка пропаганда розбивається серйозною дійсністю. Усе знімання ведеться з тих самих ракурсів, тих самих будівництв, тих самих ремонтів. І головне — оператору не обернутися навколо власної осі для того, щоб реальність не потрапила в екран.

Російська влада каже, що до кінця цього року вона переселить у нове житло, яке збудували, близько 1,5 тисячі осіб, це 500 квартир. Що цікаво, ще влітку було анонсовано та обіцяно, що буде запущено до кінця року 1,5 тисячі квартир, а насправді ми бачимо лише 500.

Насправді переселення з жахливих умов у відносно цивілізовані на сьогодні катастрофічно необхідне від 30 до 40 тисяч маріупольцям. Ось реальна картина того “русского мира”, тобто стільки людей живуть у напівзруйнованих або повністю зруйнованих будинках, без шансу на тепло, нормальну інфраструктуру і взагалі без уваги влади.

— А скільки насправді вони відбудували будинків і скільки “збудували” для своєї пропаганди?

— Якщо ми говоримо про збудовані будинки, тобто ті, які здали в експлуатацію, почали видавати ключі, то йдеться про п’ять будинків. І загалом заявлено про 500 квартир на сьогодні.

Якщо говорити про зруйновані будинки, то вже знесено понад 30 будинків, у планах на цей рік — знести 141 багатоквартирний будинок, і загальна кількість приблизно визначена — близько 963 багатоквартирних будинків збираються знести росіяни за період окупації, якщо встигнуть.

Це приблизно збігається з нашими попередніми оцінками про те, що не менше ніж 60% житла має критичні пошкодження різного ступеня і не придатне до експлуатації. Насправді їх ще більше. Якщо подивитися, як проводиться ремонт, і ремонт яких будинків, то це точно не ремонт, не надовго. Це тимчасова споруда якихось халабуд, щоб пустити пилюку в очі.

Тому глобальна потреба у житлі набагато більша, ніж заявлена кількість знесених будинків. А те, що вони будують, не становить і 10% від того, що вони зносять.

— Якими можуть бути наслідки тієї гуманітарної катастрофи, яка зараз є у Маріуполі?

— Насамперед, безперечно, це смертність. Близько 66% населення, яке знаходиться в місті, це люди похилого віку. Наші лікарі з Маріуполя, з ким ми спілкуємося, прямо говорять, що про те, що дорога цих людей до лікувальних закладів — це фактично дорога в один кінець, і це точно не дорога у світле майбутнє.

І якщо ще місяць тому при зростанні смертності ми фіксували в середньому 150 людей, помирало протягом тижня від так званих природних причин, то зараз ця цифра збільшилася до 250 людей. І динаміка, на жаль, зростає.

Тобто прогнози, які робила законна українська влада, стають реальністю. Зокрема, мер міста ще в червні говорив про те, що до кінця цього року ми можемо втратити до 10 тисяч маріупольців. Без жодних військових дій виключно від такої політики Російської Федерації. І ми ж не забуваємо, це лише частина, наслідки будуть і надалі.

Хтось переживе цю зиму. Але підірваний імунітет, здоров’я, якого неможливо виправити, відіб’ються на якості життя в майбутньому, бо це нелюдські умови… Єдиний шанс на порятунок маріупольців — це евакуація з міста для абсолютної більшості.

Але про це навіть не йдеться, оскільки Російська Федерація має на меті максимально скоротити кількість українського населення на території окупованого Маріуполя і поступово замінити його громадянами РФ. Ми бачимо реалізацію цього плану.

Ми можемо сміливо говорити про те, що на сьогодні на умовно 120—130 тисяч українців, які перебувають у Маріуполі, зверху вже додали близько 35 тисяч громадян Російської Федерації. І це лише чоловіки.

І до кінця року росіяни збираються збільшити кількість своєї присутності громадянського населення громадян РФ до 50 тисяч. Ті люди, які будівельники приїхали, насправді нікуди не збираються їхати. Ось ті нові будинки, що будуються, — це здебільшого саме для них.

Вже йдуть на повну розмову про те, що з весни вони почнуть перевозити сім’ї. Тобто умовно на початок літа, якщо до цього моменту не буде деокуповане місто, і не зміниться ситуація на фронті.

Так от, якщо взяти за умову, що ситуація така, як зараз на лінії фронту, то кількість громадян РФ, які проживатимуть на території Маріуполя, складатиме не менше 100 тисяч осіб, а українське населення міста, безумовно, скорочуватиметься. Насамперед внаслідок смертності, по-друге, внаслідок того, що люди все одно виїжджатимуть через неможливість пережити зиму.

І ось такий баланс у бік збільшення громадян РФ в українському місті, безумовно, зберігатиметься. І це все прямі наслідки свідомої політики, яку проводить Російська Федерація на території Маріуполя. Це справді справжнісінький геноцид у всіх його проявах, які тільки можуть бути.

— Чи виїжджають зараз люди з Маріуполя і скільки людей покинуло місто, щоби перезимувати?

— Динаміка виїзду із міста є. На жаль, вона недостатня і не така велика. У середньому, якщо говорити за осінньо-зимовий період, із міста виїхало близько п’яти тисяч людей, і динаміка не спадає.

Єдине, що виїзд із міста ускладнений цілою низкою чинників. На територію підконтрольну Україні виїхати неможливо. Для виїзду територію Росії існують певні обмеження, які зупиняють динаміку виїзду. Наприклад, не випускають чоловіків призовного віку. Відповідно, сім’ї залишаються разом з ними, сподіваючись на те, що зиму в місті переживуть.

Але, крім того, не варто забувати емоційно-психологічний фактор та стан, у якому перебувають маріупольці. Жодної психологічної допомоги після бойових дій, як ми розуміємо, вони не отримали. Це, безумовно, створює психологічний бар’єр до ухвалення непростого рішення виїзду з Маріуполя через РФ чи її територію, щоб пережити зимовий період.

Крім того, сама Росія не створює жодних умов для прийняття біженців із Маріуполя, щоб вони пережили зиму. Більше того ті регіони, куди раніше депортували маріупольці, створюють умови для м’якого примусу повернення назад до міста.

Таким чином, місцева влада РФ просто знімає зі своєї шиї додаткове фінансове ярмо, і намагається скинути проблеми маріупольців назад на окупаційну владу в місті. Тому тенденція динаміка виїзду із міста, на жаль, не відповідає тій, яка буде.

Сьогодні у місті плюс одна та мінусова температура вночі. Ще пару — трійку таких днів і городяни остаточно зрозуміють, що майбутнього немає в місті, і почнуть таки виїжджати.

— Чи правда, що в Маріуполі нова “влада” проводить так звану “націоналізацію”? Тобто у місцевих підприємців забирає останнє?

— Не лише у підприємців, а й у всіх тих, кого вона стосується. А стосується вона насамперед усіх маріупольців, хто зараз перебуває в евакуації, хто не перебуває в місті, і з природних причин не зміг з’явитися до російської окупаційної адміністрації, щоб підтвердити своє право власності на нерухомість.

Відбувається це так: всю нерухомість і бізнес як фізичних, так і юридичних осіб, окупаційна влада так званої “ДНР”, а тепер уже й Росії, визнає безхазяйною і починає в повному обсязі видавати ордери.

Тобто, у квартири маріупольців заселяють російських військових та будівельників із РФ. Обладнання для бізнесу, яке залишилося, також переходить під контроль російської окупаційної влади.

У цій історії найвищою точкою цинізму є те, що маріупольці, які знаходяться на території України чи на території країн Європейського Союзу, пішли назустріч своїм землякам, які залишилися без житла безпосередньо у місті, і дали їм можливість пожити у своїй квартирі.

І люди, які мешкають у таких квартирах, звісно, не можуть надати документи, що підтверджують право власності чи обґрунтування перебування у квартирі. Якщо ця квартира становить особливий інтерес, нормально збережена з гарними меблями, нормальними умовами для життя, таких людей починають виселяти, щоб заселити туди інших.

— Чи підраховували загалом фінансові втрати після окупації Маріуполя росіянами?

— Йдеться про те, що лише за цей рік росіяни витратить на місто Маріуполь разом з тим, що витратили близько 2,5 — 3 млрд доларів, це, звичайно, глобальна сума. Але цього катастрофічно не вистачає.

Розуміючи, що загальні збитки, завдані Росією, вже далеко перевалили за 100 млрд доларів, а ситуація погіршується щодня, сума збитків зростатиме.

Сума витрат росіян для того, щоб підтримати місто, також зростатиме. І це йдеться ще без військових бюджетів, які явно буде збільшено.

— Що зараз відбувається на “Азовсталі”? Чи можливо колись відновити цей об’єкт? Які підприємства мають шанс на відновлення?

— Безумовно, “Азовсталь” у тому вигляді й тому місці відновити неможливо. Вона повністю знищена. Туди під крилом кадировців місцева окупаційна влада, включаючи того ж Пушиліна, запустила російський бізнес, і він вирізає весь метал, що там залишився, і вивозить його до РФ.

Паралельно проводиться розмінування, мета якого — безпечне збирання металолому у величезних обсягах. Якщо перерахувати “Азовсталь” з точки зору кількості металолому, який можна використати або продавати по всьому світу, то це практично золота жила.

Там нема чого відновлювати, російськими бомбами там просто все зрівняли в нуль, нічого не залишилося. Відновлення як таке — це лише будівництво нового заводу, будь-якого нового виробництва. Там нема чого відновлювати, там випалена земля насправді.

Комбінат Ілліча — можливе відновлення та перебудова. Можливо відновити Маріупольський порт. Ми чули про плани “Метінвесту” щодо “Азовсталі”. Сподіваємось, що так і буде. Решту зруйновано, і його неможливо відновити. Що не зруйновано, те розкрадено.

Читайте також: Маріуполь рухається за кордон гуманітарної катастрофи: ситуацію в місті напередодні зими оцінив радник мера (ВІДЕО)