Який мирний сценарій позбавить Путіна ілюзії безкарності — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Росія фактично підтвердила, що на зустрічі у Кремлі зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером не прийняла частину пунктів американського мирного плану. В інтерв’ю India Today Володимир Путін також згадав, що США запропонували розділити документ на чотири окремі частини, які будуть обговорюватися поетапно. Тим часом експерти сходяться на думці: Москва лише створює видимість діалогу, а реальна мета Кремля — продовження війни.

Після візиту американців Путін знову перейшов до погроз Україні та Європі

П’ятигодинна розмова Віткоффа і Кушнера з російським лідером не принесла публічних результатів. Компромісу щодо ключових питань немає, перспектива завершення війни залишається невизначеною. Однак, судячи з реакції російської сторони, Путін залишився задоволений. Зустріч почалася з тригодинною затримкою — демонстративний жест диктатора, який хотів продемонструвати свою перевагу. Як зазначає CNN, йому також сподобалося, що представники США фактично вмовляли його, хоча реального інтересу до угоди він не проявив.

“Путін не хоче угоди, але йому приємно, коли його благають про неї… Путін — прагматик, який адаптується до кожної нової можливості або невдачі, але в нього є масштабніша мрія… змінити баланс глобальної безпеки та покласти край багаторічному домінуванню США”, — повідомляє CNN.

Про реальні плани Кремля красномовно говорять цифри. Проєкт бюджету РФ на 2026 рік передбачає майже 13 трлн рублів на армію і закупівлю зброї плюс ще близько 4 трлн на силові відомства. У сукупності майже 38% бюджету піде на силовий блок — рекордний показник за багато десятиліть. Одночасно Москва ігнорує мирні ініціативи Вашингтона: домовленості про припинення вогню немає, зустріч у Будапешті зірвана, ключові документи не підписані.

“Протягом місяців Путін відхиляв ініціативи Трампа навіть щодо тимчасового припинення вогню… Російський диктатор хоче захопити весь Донбас і позбавити Україну надійних союзників… Путін хоче створити враження, що веде переговори… Насправді глава Кремля весь цей час намагається вбити клин між Трампом та Європою”, — пише The Wall Street Journal.

Після від’їзду американської делегації Путін знову перейшов до погроз, заявивши в India Today про намір Росії захопити весь Донбас і південь України. Російські депутати з федеральних каналів уже повторюють тези про “російські” Одесу і Миколаїв. Аналітики ISW наголошують: ці заяви не відповідають реальним можливостям російської армії та слугують лише інструментом тиску на переговорах.

“Відновлення цих наративів… ймовірно, спрямоване на підтримку зусиль Кремля щодо когнітивної війни, щоб знову представити Росію здатною продовжувати війну для досягнення своїх цілей”, — пишуть експерти ISW.

На тлі цих висловлювань Путін також погрожував Європі, звинувачуючи ЄС в ескалації. НАТО і Велика Британія сприйняли погрози як черговий елемент російської пропаганди. Такі заяви, на думку західних аналітиків, лише посилюють рішучість союзників протистояти агресії.

“Останню загрозу Путіна… слід розглядати в контексті безглуздої бравади… Замість того щоб пасувати перед шантажем Путіна, лідери НАТО повинні розуміти, що… вони, безсумнівно, мають перевагу”, — пише The Telegraph.

Глава МЗС Чехії Ян Ліпавський попереджає: Кремль активно намагається розірвати зв’язки між США і Європою, одночасно посилюючи гібридні операції по всьому континенту.

“Росія посилила свою шкідливу і небезпечну діяльність… Вона веде психологічний, а іноді й фізичний конфлікт проти всіх нас”, — заявив Ліпавський.

Тим часом Україна наполягає: мир можливий тільки за наявності гарантій безпеки. Президент Володимир Зеленський зазначив, що “зараз є реальна можливість закінчити війну”, але досягти цього можна лише за умови тиску на Росію і збереження підтримки союзників.

“Україна готова до будь-яких варіантів розвитку подій… Наше завдання зараз — отримати повну інформацію, що прозвучало в Росії, які ще приводи знайшов Путін, щоб затягнути війну”, — наголосив Зеленський.

Минулого тижня було чітко показано: заяви Путіна про готовність до переговорів — лише ширма. Кремль витрачає рекордні суми на армію, пропаганда зосереджена виключно на погрозах, а реальні кроки свідчать не про прагнення до миру, а про підготовку до подальшої ескалації.

Думки глядачів FREEДОМ

Який крок світової спільноти позбавить Путіна відчуття безкарності? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Світ повинен перестати пудрити собі мізки, перестати бути жадібним і корисливим. І коли це станеться — все відбудеться. Але боюсь, це утопія: влада, прибуток і одноразове задоволення сьогодні поставлені понад усе. А може, не тільки сьогодні — може, так було завжди”;
• “Визнання режиму Путіна терористичним. Відлов (або випадкове знешкодження) представників терористів ЧВК — під російським прапором, наприклад, у будь-якій точці світу!”;
• “НАТО знищить усю ППО та авіацію РФ за один удар. На цьому війна закінчиться”;
• “Сильні санкції, вторинні санкції, повний ігнор Росії у зовнішній політиці, депортація всіх пропутінських прихильників зі своїх країн (консервів), завалити Україну озброєнням, яке їй необхідне. Адже все просто: Росія виводить свої війська за межі України — кордони якої прописані в Конституції України, у договорах між Україною і Росією, у міжнародному праві. Репарації, контрибуції. Хто першим перетнув кордон зі зброєю в руках, той і винен. І не потрібно говорити, що РФ там когось “рятувати” прийшла. Для цього є ООН, Рада безпеки, миротворчі сили. Просто Путін захотів пограти в імперця”;
• “Країни Будапештського меморандуму зобов’язані виконати умови договору. Україна має бути беззастережно захищена!”.

Думки експертів

Україна і Росія увійшли в черговий раунд контактів за посередництва США. Київ, Женева, Маямі, Москва — кожна зустріч привертає увагу світу. Але чи справді Кремль готовий до переговорів, чи йдеться лише про спектакль для американських представників? І чому після московської зустрічі більшість світових медіа зробили висновок, що Путін має намір затягувати війну? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Ілля Котов, кандидат наук державного управління, експерт з публічної політики.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: США бачать в Україні партнера, а в Росії — ні

— США зацікавлені в завершенні війни й розуміють, що без розуміння конструкта того, як виглядатиме програма стримування Росії по східному кордону, нічого не буде. Тобто війна не закінчиться. І точно так само динамічно працює наша делегація. Україна загалом працює динамічно зараз на зовнішніх ринках, тому що від цього залежать обороноздатність, швидкість постачань зброї, швидкість постачань інформації, консолідація позицій європейських партнерів і так далі. Але от хто взагалі не працює, хто інерційно пливе, розуміючи, що у них великий запас ресурсів, — це Росія.

Росія категорично не зацікавлена в переговорному процесі на даному етапі. Росія категорично не зацікавлена в зупиненні війни. Ми бачимо сьогодні вночі понад 500 дронів, 30 ракет, стандартну практику знищення житлових кварталів і критичної інфраструктури. Росія раз за разом доводить, що зацікавлена тільки в нескінченній, максимально затяжній війні. Можливо, вона буде готова знизити певну інтенсивність бойових дій на якийсь час, поки потрібно буде допрацювати ресурсну базу, тобто рекрутувати додаткову кількість жирової маси, яку можна відправити для просочування по території України.

США в оновленій стратегії національної безпеки чітко говорять про те, що розуміють усі ризики, які сьогодні видно на території Східної Європи, мається на увазі — на території України. Розуміють, що з цими ризиками потрібно далі працювати й усувати їх, інакше ключовий союзник, яким є Європа для США, завжди перебуватиме під тиском. А це знижуватиме конкурентні можливості Сполучених Штатів, враховуючи, що є не тільки Європа, але й інші регіони, де вимагається силова присутність США.

Є розуміння того, що без так званих гарантій безпеки — це зараз ключове обговорення, без гарантій стримування Росії, без розуміння того, як це буде здійснюватися і хто це буде здійснювати, нічого не вийде. США наполягають, що Європа повинна брати на себе більше активності, це зрозуміло, але Європа не може закрити питання, які після Другої світової війни брав на себе безпековий каркас Сполучених Штатів. Потрібен час, щоб Європа могла повністю все контролювати та керувати ризиками на своїй території.

Україна аргументовано доводить: якщо США хочуть і надалі мати репутацію домінантної держави, яка впливає на ключові правила поведінки, що визначають коридори навіть для складних переговорів, то потрібно обговорювати ці чутливі питання і брати в них дієву участь. Ще раз: без розуміння того, якою буде архітектура безпеки Європи, особливо по східному кордону, якою буде програма стримування Росії, як це буде реалізовуватися, яку роль відіграватимуть Європа, США та Україна, — усе це обговорюється. Це позитивне просування.

Основні розбіжності сьогодні — ті, що професійно опрацьовуються американською та українською делегаціями та європейцями. Росія в цьому участі не бере через низьку компетентність Путіна. Росіяни поки не переходять до обговорення суті формули, запропонованої в ініціативі Трампа.

Було три ключові теми. Перша — території. На мій погляд, ця тема повинна звучати інакше. Це зміна в міжнародному праві. Якщо хтось хоче, щоб із територіями відбувалися юридичні дії, потрібно буде зафіксувати в міжнародному праві, що силове захоплення чужого майна є дозволеною функцією. Поки що це вступає в прямий конфлікт із міжнародним правом і не влаштовуватиме жодну країну, включаючи Китай.

Друге питання — так звані гарантії безпеки для Європи та України. США спочатку вважали, що цим має займатися більше Європа, але зараз, сподіваюся, розуміють, що без їхньої участі формат працювати не буде. Ресурсно і мілітарно США перебувають на іншому рівні, порівняно з Росією, і їхня присутність як гаранта безпеки важлива.

Третє питання — фінансування: продовження оборонної війни, відновлення України, швидкий перехід зруйнованої економіки до конкурентної. Це вимагає детальних обговорень джерел фінансування. У Європі дедалі більше говорять про необхідність використання російських активів. Попри те, що окремі країни проти цього, заяви Мерца показують, що використання грошей агресора для відновлення зруйнованого цим агресором є юридично коректним.

Усі ці питання вимагають чіткого діалогу з американськими колегами. І треба віддати належне групі Віткоффа — вони чують аргументи й приймають їх. Вони визнають, що Україна — партнерська держава, яка використовує виключно прагматичні підходи до переговорів. На відміну від Росії, яка продовжує принизливо ставитися до ініціатив Трампа і вести імітаційну діяльність.

До рамкової угоди далеко, тому що Росія навіть близько не починала обговорення пунктів, запропонованих США. Росія каже, що готова до миру, я кажу це з сарказмом, — але щоночі демонструє протилежне. Можна очікувати чернеткові формати документів, які влаштовуватимуть Україну, США як глобального медіатора, і Європу. Це створить основу для предметного обговорення в межах реалістичного переговорного процесу.

Росія на словах говоритиме, що категорично хоче миру, але затягуватиме час, щоб зменшити ресурсну підтримку України та зберегти підтримку Китаю. Щоб не було стагнації в ініціативі Трампа, США повинні залучити жорсткіші інструменти економічного примусу. Санкції повинні працювати не тільки щодо “Роснефти” і “Лукойла”. До 13 грудня є відстрочка для “Лукойла”, щоб продати міжнародні активи. Дуже дивно, що всі попередні роки “Лукойл” володів великими пакетами акцій європейських компаній, операторів роздрібних мереж.

Санкції — один напрям. Інший — переговори США-Китай та ЄС-Китай. Зустріч Макрона з Сі Цзіньпіном дає надію, що Європа знайде аргументацію, яку Китай почує, бо йому вкрай невигідний злам міжнародного права і повернення Росії у глобальний статус шляхом насильства.

Третій напрям — план Б. Європа заявила: якщо ініціатива Трампа не спрацює, вона збільшить обсяги військової підтримки, закупівлі зброї в США для України, інвестиції у військове виробництво України та європейських країн. Санкції ЄС стануть більш руйнівними, за моделлю США.

Дуже важливий пункт — заморожені активи. У Європі повинно бути знайдено рішення, як профінансувати інвестиції в Україну і покрити бюджетний дефіцит. Це важливо, тому що використання грошей платників податків дозволяє російській пропаганді тиснути на політичні групи, стверджуючи: “ви платите за війну”. Люди не завжди розуміють, що це внесок у безпеку Європи. Використання заморожених російських активів зняло б цей аргумент. Британія вже заявила про готовність передати 8-9 млрд фунтів стерлінгів. У Європі також потрібно рухатися до рішення разом з Бельгією і спрямовувати ці кошти на оборону України, її відновлення і перебудову європейських мілітарних виробництв.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Ми маємо справу з розробкою нової системи безпеки Європи

— На мою думку, зараз відбуваються ще не переговори, а консультації, так само як і в Москві. Тобто в Москві була консультація між американською стороною і російською, а зараз відбувається консультація між українською та американською сторонами щодо формування умов завершення бойових дій. І керівник української делегації говорив, що відбувається певний прогрес: ці консультації, розмови, обговорення продовжуються, але рішення на сьогодні ще не знайдено.

Основне питання, яке хвилює всіх українців, — це не просто припинення бойових дій, але й ті умови, на яких вони відбудуться, і те, що буде далі відбуватися з Україною. Якими будуть взаємовідносини з американськими і європейськими партнерами, які гарантії та умови можуть дати Сполучені Штати, щоб російська сторона не продовжила агресію і наступ.

Адже війна триває не з 2022 року, вона триває з 2014-го, і вирішити весь комплекс питань, накопичених за ці більш ніж десять років, дійсно дуже складно. На сьогодні навіть Європа почувається невпевнено щодо того, чи нападе Росія на Європу. Тому фактично ми маємо справу з розробкою нової системи безпеки для Європи.

Ті дані, які надходять, свідчать, що розподіл пунктів обговорення кілька разів перероблявся: їх змінювали, скорочували, доповнювали. У підсумку їх розділили на кілька блоків. Один із блоків стосується російсько-європейських відносин, один — російсько-американських, один — питань по Україні, і один — того, що відбуватиметься після війни: як відбуватиметься відновлення України, як працюватиме економічна система України, яка за роки війни по суті стала частиною Заходу. Це величезний комплекс питань, у якому Росія є лише одним компонентом, і водночас немає довіри після неспровокованого нападу у 2022 році.

Це дуже складно. Тому я не очікував би рішення сьогодні чи завтра, але мені здається, що адміністрація Трампа не готова відступати, ховатися або відходити від питання вирішення безпеки України. Я схильний думати, що це дійсно так, тому що нові американські лідери представляють частину бізнес-еліти США і змінюють ідеологію зовнішньої політики, ставлячи на чільне місце економічні питання, а безпеку розглядаючи як елемент забезпечення економіки.

Для Сполучених Штатів важливо розв’язати питання на Європейському континенті так, щоб тут був мир і щоб це не відвертало ні економічні ресурси, ні ресурси для забезпечення безпеки. Американці не хочуть збільшувати тут військову присутність, не хочуть фінансувати країни НАТО, не хочуть бути донором безпеки. Вони готові бути партнером з безпеки для тих європейських країн, які готові співпрацювати зі США за свої гроші.

Якщо сказати дуже просто, концепція Трампа не змінилася з 2016 року, вона лише посилилася. Якщо тоді вимога до європейських країн платити за безпеку США сприймалася як жорстка риторика, то зараз вона сприймається керівництвом європейських країн серйозно. Щобільше, США хочуть створити певний баланс, використовуючи напрацювання середини XX століття і 70-х років, — принцип мирного співіснування у Європі, коли існують країни західної й атлантичної орієнтації та країни, орієнтовані на Росію і Китай, і між ними не відбувається бойових дій.

Створення фактично нової системи безпеки, не прив’язаної ні до ООН, ні до НАТО, ні до результатів Другої світової війни, — серйозний виклик і складна організаційна робота. Україна є лише одним з елементів цієї великої мозаїки.

Віткофф показав себе результативним у переговорах по сектору Гази, і Трамп отримав ту угоду, яку хотіла американська адміністрація. З погляду США в нього є позитивний кейс, і плюс до нього приєднався зять Трампа Кушнер, який також брав участь у цих процесах.

Трамп постійно змінює представників, так само як і російська сторона, намагаючись знайти людей, які можуть знайти спільні інтереси та займатися чимось, окрім обміну тезами. Протягом багатьох років діалог Росії та США виглядав так: Росія розповідала про історію, про XII століття, печенігів і Русь, а американці говорили про цінності демократії та авторитаризм, тобто вони говорили різними мовами. Зараз намагаються знайти людей, які мають економічні інтереси, і на їх основі організувати діалог.

Потрібно чітко розуміти, що і Віткофф, і Дмитрієв, і Кушнер, і інші учасники цього процесу працюють на громадських засадах, розраховуючи заробити багато десятків мільйонів доларів. У них є зрозумілий бізнес-інтерес у досягненні угод. Чому? Тому що з 2014 року їм не вдавалося знайти жодної області перетину інтересів, і зараз ця область знайдена — у грошах. Віткофф, Дмитрієв і їхні партнери будуть заробляти на можливій мирній угоді.

Дуже важливо, щоб разом з тим зберігалися державні інтереси України — не тільки суверенітет і незалежність, але й економічні, культурні інтереси, питання національної ідентичності, щоб вони не були втрачені. Я б сказав, що Трамп шукає ті шляхи, де можна досягти угоди, і де учасники процесу мають особисту вигоду.

У Білому домі пішла ідеологія боротьби добра зі злом, демократії з автократією. Все стало більш прагматичним і буржуазним, починаючи від стилю поведінки Трампа і його адміністрації. Для України, яка увійшла в демократичний процес у 90-х, це культурний шок. Представники USAID і демократичної адміністрації говорили інше і виходили з інших підходів.

Зараз нікого не бентежать контакти представників, включно з Віткоффом, із Росією, і навіть їхній грошовий інтерес. Трампа цікавить кінцевий результат — припинення бойових дій і скорочення витрат США на безпеку Європи. До того ж не тільки України, це питання вони вже вирішили, але і Європи — до нуля. Щоб США нічого не витрачали на безпеку, а безпека Європи забезпечувалася за гроші європейців, включаючи українські, у тому числі через європейську допомогу Україні у сфері безпеки та економіки. І це великий поворот, серйозний і травматичний — і для української еліти, і для суспільної думки.

ІЛЛЯ КОТОВ: Росія нещира у бажаннях миру — це видно з кожного кроку

— Відбувається певний процес торгів. І ми прекрасно бачимо, що Путіну зі своєї сторони приносить певне задоволення участь у цих торгах. На переговорах із РФ навіть не присутні кадрові професійні спеціалісти, професійні дипломати. Присутні люди, яким довіряє Трамп. Це абсолютно його право, але з погляду державного управління і логіки — питання доволі спірне. Тому Путін навчився розмовляти з цими людьми. Навчився розмовляти з Віткоффом, який, зі свого боку, бачить, що його нібито чують. Тобто створюється ілюзія взаєморозуміння між двома державами.

А диктатор прекрасно цим користується, намагаючись максимально нав’язати свої умови, намагаючись “продати” якісь речі, поступки Сполученим Штатам, знову ж таки не роблячи цих поступок. Після поїздки до Москви Віткофф повертається, і санкції проти автозаправних комплексів “Лукойл”, а їх, на секундочку, дві тисячі, відкладаються до весни 2026 року. Тобто це поступка з боку Сполучених Штатів. Тому що дві тисячі автозаправних станцій — це колосальний обсяг коштів, який Росія могла вже втратити. Але США йдуть назустріч.

І виникає питання: а в чому йде назустріч Росія? Ми поки цього не бачимо. Росія йде назустріч якимись явними обіцянками, які, знову ж таки, виконані не будуть. Путін однією рукою щось обіцяє, іншою рукою продовжує вести війну.

Путін балансує, маневрує, щоб не потрапити під гарячу руку Трампа, не отримати посилення санкцій. І водночас створити ілюзію можливого колись миру.

Водночас триває і триватиме терор. І ми бачимо за останніми даними, що, швидше за все, цієї ночі буде бити по нашій державі. Це ми про мир зараз. Є слова, а є факти. І факти говорять про протилежне.

Трамп для себе особисто поставив дедлайн завершення всієї цієї човникової дипломатії й мирного процесу до 31 січня. Поясню чому. Тому що 31 січня закінчується висування на Нобелівську премію миру. І Трамп до цього періоду явно ставитиме для себе мету будь-яким чином отримати цей мир між Росією і нашою державою. Тут велике питання. Велике питання, бо ми все це вже проходили. Проходили в лютому цього року, проходили не один раз. Росія нещира у своїх бажаннях миру. І це показують всі вчинки, зокрема сьогоднішні.

Трамп чекає. Він зі свого боку зробив уже крок. І цей крок — певною мірою у бік Росії. У першу чергу, як я вже казав, це стосується “Лукойла”. У другу чергу — та сама стратегія безпеки, про яку сьогодні весь день говорять. Це дійсно значуще, тому що Трамп окреслив абсолютно інший геополітичний процес у світі, де Росія виступає більшою мірою не ворогом Сполучених Штатів, а десь навіть підігрує. Я не скажу “союзником”, але підігрує проти Китаю. Трамп бачить велику небезпеку саме з боку Китаю. І йому, на жаль, абсолютно нецікаво, що буде відбуватися в Європі, у тому числі в Україні.

Ми повинні реально дивитися на речі. На сьогодні ситуація така: Трамп позначив свою проблему там. Чому Сполучені Штати говорять про можливий вихід з НАТО до 2027 року? Тому що проблеми Європи повинні залишатися у Європі. Це, на жаль, позиція нинішньої адміністрації США. Хоча я б не узагальнював — у Рубіо зовсім інша позиція.

Читайте також: Європа, США та Україна: як формується нова архітектура гарантій безпеки