Як розірвати коло шантажу Путіна, який затягує мир в Україні — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Москва знову затягує переговори: щойно Україна і союзники наближаються до реальних перемовин, Кремль миттєво вмикає режим “давайте після свят”, затягуючи війну і намагаючись виграти час. Женевські консультації та європейські напрацювання мирного плану лише наголосили: Путін не збирається фіксувати мир, йому потрібна пауза для нової ескалації.

Російський терор на тлі розмов про мир

У ніч на 29 листопада російські окупаційні війська завдали по об’єктах критичної інфраструктури України комбінованого удару із застосуванням ударних БпЛА, а також ракет повітряного і наземного базування. У Києві відомо про понад 30 поранених. 19 жителів столиці госпіталізовані, двоє людей загинули. Частина міста залишилася без світла та опалення.

Близько 36 ракет і майже 600 дронів випустили війська РФ у ніч на 29 листопада проти мирних українських міст. Головні цілі — енергетика і цивільні об’єкти. Зафіксовано багато пошкоджень і пожеж у житлових будинках.

“Потрібно працювати, не втрачаючи жодного дня, щоб було достатньо ракет для систем протиповітряної оборони (ППО), щоб було все необхідне для нашого захисту і для тиску на Росію. Прийшов час Європі ухвалити рішення щодо заморожених активів, якщо Москва не хоче відмовлятися від ударів дронів і ракет. І точно потрібно говорити з усіма партнерами про кроки, щоб цю війну закінчити”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Поки всі обговорюють пункти мирних планів, Росія продовжує втілювати в життя свій “план війни” з двох пунктів: вбивати і руйнувати. Так на комбіновану атаку РФ по Україні в ніч на сьогодні, 29 листопада, відреагував у соцмережі Х міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

“Ми закликаємо до додаткової підтримки оборони та стійкості України, до додаткових жорстких санкцій щодо Росії і швидкого рішення, яке дозволить повною мірою використати заморожені російські активи. Сила, єдність і тиск на Москву, як і раніше, мають вирішальне значення для просування мирних зусиль і примушення Росії до припинення війни”, — написав Андрій Сибіга.

Українська делегація на чолі з секретарем Ради національної безпеки і оборони Рустемом Умєровим та першим заступником міністра закордонних справ Сергієм Кислицею вирушила до США на новий етап переговорів щодо мирного плану. Вони обговорюватимуть з американською стороною подальші кроки для припинення війни РФ проти України.

У Флориді українська делегація проведе зустріч зі спецпредставником США Стівом Віткоффом. До переговорів також планує приєднатися зять президента США Дональда Трампа Джаред Кушнер. Він є одним із його ключових радників в неформальних дипломатичних контактах. Віткофф також має очолити делегацію США на переговорах у Росії наступного тижня.

Американська сторона нібито передала Москві основні параметри мирного плану, які США та Україна погодили на переговорах у Женеві, заявив прессекретар Путіна Пєсков. Наступного тижня, за його словами, Росія і Сполучені Штати обговорять цей документ. Відповідаючи на питання, хто має визнати мирну угоду — конкретні країни чи ООН, прессекретар Путіна сказав, що це визначатимуть під час переговорів.

В основі будь-яких мирних переговорів має лежати європейська стратегія миру, заснована на міжнародному праві і гарантіях безпеки як для України, так і для всієї Європи. Відповідну резолюцію 27 листопада ухвалив Європарламент. На тлі обговорення проєкту мирного плану, запропонованого адміністрацією президента США Дональда Трампа, європейські лідери заявляють: будь-яка дипломатія у разі переговорів із Росією повинна бути підкріплена реальною військовою силою.

Важливим успіхом Києва в переговорному процесі стало те, що з проєкту мирного плану вдалося виключити суперечливий пункт про амністію для російських воєнних злочинців, заявила в інтерв’ю Deutsche Welle пані посол України в США Ольга Стефанішина. Інші зміни дипломат, як і решта учасників переговорного процесу, публічно не коментує.

Читайте також: Суттєвий прогрес: план США щодо завершення війни та переговори в Женеві проаналізували експерти

Думки глядачів FREEДОМ

Як, на вашу думку, розірвати коло шантажу Путіна, який затягує мир в Україні? Таке питання телеканал поставив своїм глядачам. Відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Формування коаліції миру: консолідація міжнародної спільноти навколо української формули миру та інших ініціатив, які ґрунтуються на принципах Статуту ООН, повазі суверенітету та територіальної цілісності”;
• “Тільки руйнуванням економіки РФ. Раніше поставало питання, чи бити і як далеко вглиб по території РФ. На сьогодні це руйнування економіки вторинними санкціями, ембарго, ліквідацією підприємств ВПК та енергетики. Будь-якими способами, у тому числі ударами ракет і БпЛА”;
• “Дати Україні дуже багато хорошого озброєння, включно з далекобійними ракетами”;
• “Треба бити по офісах ФСБ, по ФСО — ліквідувати всіх, потім створити всередині РФ реальну проблему. А то вони сидять, бомблять невинну Україну. Просто створіть небезпеку. Можна просто арештувати Путіна введенням, ввести війська. Моссад саме так і зробив би”;
• “Надання Україні далекобійної зброї. І у величезних кількостях. Щоб РФ не встигала зробити вдих. І посилення санкцій”;
• “Поки ця банда на чолі з чудовиськом Путіним сидять у Кремлі, миру не буде не лише в Україні, а й на всій планеті. Ця хвора країна буде і шантажувати, і тероризувати весь світ. Душити треба їх дуже сильними санкціями, перекрити всі джерела фінансування війни. Знищити їх оборонну промисловість, зруйнувати їхню економіку, а потім подивитися, як це дике плем’я з’їсть себе”.

Думки експертів

Чи може американський план миру стати точкою перелому, чи він лише дасть Путіну час? Які реальні важелі тиску на Кремль обговорюють політики, дипломати і військові? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Олександр Мережко, голова комітету ВР України з питань зовнішньої політики України і міжпарламентського співробітництва;
• Олександр Радчук, політичний оглядач;
• Олег Лісний, політолог, президент аналітичного центру “Політика”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: США чують аргументи України, але чомусь працюють з російськими даними

— Делегація України не змінена, за винятком Андрія Єрмака, який пішов у відставку. Усі ті ж обличчя, які представляли нашу країну на переговорах у Женеві, залишаються у складі делегації. Це й Умєров, який зараз є головою переговорної групи, і Гнатов, начальник Генерального штабу, і Буданов, глава Головного управління розвідки. Загалом і представники МЗС, і представники розвідспільноти беруть участь у переговорному процесі так само, як це відбувалося в Женеві.
Тут немає жодних принципових змін, жодних принципово нових директив.

Ми пам’ятаємо, що ключовим модератором роботи будь-якої переговорної групи є президент України. Він весь час на контакті, постійно в курсі, отримує оперативні дані і знає, на якому етапі перебуває переговорний процес. Зараз я говорю про Женеву, і точно так само це буде відбуватися і у Сполучених Штатах.

Зараз етап переговорний — це погодження позицій. Є попередні зміни, які були внесені в ініціативний план Трампа. У Женеві це було відпрацьовано, зараз потрібно проговорити ще деякі деталі. Після цього ми дійсно чекаємо реакцію.

Офіційна переговорна рамка вже передана Російській Федерації, і тепер ми чекаємо офіційної відповіді, ймовірно, про готовність Росії приступити до реального переговорного процесу, до напрацювання формули перемир’я, формули заморожування війни або хоча б припинення вогню. Чи готові вони реалістично до цього підійти — стане зрозуміло після того, як група Віткоффа попрацює в Москві на початку наступного тижня.

Що ще важливо відзначити? Активно працює Україна з американськими колегами. Активно працює Європа — у частині формулювання післявоєнного устрою і блоку гарантій безпеки.

Очевидно, що фіналізація цього блоку можлива лише на президентському рівні — на зустрічі Зеленського і Трампа. І, звичайно, представники Європи мають бути присутні, оскільки йдеться про змінені формати європейської спільної безпеки.

Зрозуміло, що зараз Росія намагається інформаційно тиснути і висловлювати радикальні позиції. Ми чули заяву Путіна, до цього — Лаврова і Рябкова про те, що для них неприйнятні будь-які компроміси, окрім повномасштабного досягнення цілей, поставлених перед початком вторгнення. Але потрібно враховувати, що це публічна позиція, це стратегія ведення переговорів, спроба продовжувати тиск на глобального модератора — Сполучені Штати — і на Україну. Тому до цього треба ставитися спокійно — нічого нового ми не чуємо, це добре відомі риторичні заяви Путіна, елементи психоемоційного тиску.

Початок наступного тижня буде визначальним. Чому? Тому що є позиція Сполучених Штатів, є готовність України максимально конструктивно підходити до переговорів, і є поки що невизначена позиція Росії. Якщо Росія відмовиться від реалістичних переговорів, тоді наступним етапом стане примушення Росії до ведення переговорів і до припинення війни.

Переговори завжди складно вести, особливо на тлі затяжної війни, яка триває майже чотири роки — без малого 1 400 днів. Тим більше, коли Росія досі вважає війну способом реалізації власної суб’єктності, способом залишатися у глобальному порядку денному і робити вигляд, що вона впливає на світові процеси. Росія навколо війни вибудовує всю свою зовнішню політику.

Складно вести переговори й тому, що у Сполучених Штатів, окрім східноєвропейського напрямку, є десятки інших сфер, де виникають конфліктні або конкуруючі інтереси. Америка веде складні переговори з Китаєм, конкурує з Росією в різних регіонах. Тому американцям інколи складно так детально розуміти мотиви Росії щодо України, як це робимо ми. Їхні інтереси глобальні, у них безліч напрямків, де потрібно шукати баланс між поступками і тиском.

На жаль, для нас важливо працювати з американськими партнерами беземоційно. Ми вважаємо їх союзною державою. Сполучені Штати активно допомагають, велику кількість ресурсів передано і продано Україні, критично важлива розвідувальна інформація надходить лише від них. І, крім того, США очолюють коаліцію країн, які підтримують Україну в оборонній війні. Тому ми хочемо максимально довірливих відносин і готові до конструктивного переговорного процесу. Те, що ми побачили в Женеві, було конструктивним: США чули аргументи, давали контраргументи, але ми розуміли, що фактаж інший — команда Стіва Уіткоффа працювала більше з російською темою і російською аргументацією.

У делегації знаходиться Буданов — він набагато більш фактологічний, менш емоційний, оперує виключно фактами, особливо тими, що стосуються лінії фронту, бойових дій, ресурсів Росії, логістики, шляхів підвозу, масштабів знищення. Це критично важливо в таких переговорах. Важлива емоційність — пояснити логіку мотивів сторін, але не менш важлива присутність людини, яка володіє повною фактичною інформацією про ресурсні можливості противника. Є і представники Генерального штабу, які володіють оперативно-тактичною інформацією.

Путін, якщо говорити чесно, дуже далекий від розуміння реальної картини. Він оперує неперевіреною інформацією, класичною путінською бравадою, видаванням бажаного за дійсне. Чого вартий епізод, коли він заявив, що бої вже йдуть у Горішніх Плавнях, які взагалі знаходяться в Полтавській області. Путін у всьому такий. І саме таку ж неперевірену, далеку від реальності інформацію він пропонує американським переговірникам — і будує на ній свої висновки про наявність сил і ресурсів.

На жаль, ресурси у Росії дійсно є: вона не виявилася повністю ізольованою, продовжує отримувати доходи, фінансувати війну, обходити санкції, розвивати ракетобудування, закуповувати необхідні компоненти, нерідко західного походження. Все це забезпечує затяжний характер конфлікту. Путіну байдуже, що він вбиває цивільне населення України і руйнує власну країну.

Саме тому фактологія, яку надає Буданов — дані про ресурси, їхню кількість, логістику, масштаб щоденних втрат — є пріоритетною. Це буде вкрай корисно в переговорах з групою Віткоффа, яка працює за російським напрямком. Що предметніше партнери працюють з нашими переговірниками, тим ясніше їхнє розуміння того, що реально являє собою лінія фронту, що являє собою Росія і що таке війна насправді.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Переговори зупинилися влітку — зараз триває пошук нової основи

— Виникла ціла серія різноманітних документів, у яких змінювали пункти і, власне, текст, який передали Російській Федерації, ніхто не бачив, тому ми можемо висловлювати свої припущення.

Поки про переговори говорити складно, тому що вони припинилися влітку. Зараз тривають процедури вироблення нової основи для проведення переговорів. Як я розумію, поки великого бажання укладати мир на тих умовах, які, можливо, передбачаються з боку Європарламенту, немає. Але я хочу сказати, що в коаліції “Рамштайн” брав участь не Європарламент і не НАТО, на жаль.

США у квітні 2022 року довелося з нуля створювати спеціальну структуру, нову логіку, фактично нову інституцію для допомоги Україні в її захисті від російської агресії. Існуючі структури, такі як НАТО і ЄС, не спрацювали в кризовій ситуації, і за два місяці не змогли розгорнути ні підтримку, ні допомогу, ні тим більше послати війська, зброю і так далі. Це все створювалося з нуля і з ініціативи США.

Відповідно, на сьогодні ініціатором переговорів також є США. Фактично вони і є перемовником. Європейський Союз, як інституція, в переговорах не бере участі і, власне кажучи, такого бажання не висловлює. Він формулює одну з позицій, які враховуються Сполученими Штатами під час можливих переговорів, якщо на них піде РФ.

Тут дуже багато умов, це підготовчі етапи. По суті, це перегріта тема: війна йде давно, тривають обстріли, багато людей гине, велика частина населення України живе не там, де жила до 2022 року, і зрозуміло, що це всіх хвилює. Тому так багато уваги. Але по суті зараз це етап технічних консультацій, особливо обговорювати нічого.

Ми маємо справу з формуванням позицій усередині коаліції “Рамштайн”, де є американська сторона, готова йти на поступки, у тому числі коштом України, і є сторона ЄС, яка не готова фінансувати, але одночасно не готова йти на поступки. Тому все дуже складно.

ОЛЕКСАНДР МЕРЕЖКО: Переговори з Путіним завжди будуть використані проти вас

— По-перше, все впирається в одну просту проблему, і вона залежить, по суті, від Путіна, від Кремля. Путін абсолютно не зацікавлений у веденні серйозних переговорів. Така ситуація була постійно.

Є дуже цікаве свого часу інтерв’ю президента Ніксона. Йому ставили запитання щодо його досвіду ведення переговорів із Росією, з Кремлем. Питання стояло так: чи можна довіряти Росії? Він сказав, що ні, ні в якому разі, що це якраз не ті лідери, яким можна довіряти. Вони самі не вірять у якісь компроміси чи домовленості. І він сказав фразу, що росіяни дотримуються домовленостей лише тією мірою, якою це їм вигідно.

Це, загалом, помилка Заходу. Трамп, який, зважаючи на його досвід бізнесмена, вірить у те, що якщо вдалося досягти домовленості — угоди, як він використовує цей термін, то контрагент буде її дотримуватися. Але це якраз нерозуміння специфіки росіян, зокрема Путіна. Путін абсолютно не вірить ні в які домовленості. Він вірить лише в силу, а сам процес ведення переговорів використовує виключно як інструмент війни та інструмент пропаганди. Ми бачимо, що він боїться відкрито заявити про те, що відкидає всі запропоновані президентом Трампом мирні плани, але робить це у завуальованій формі.

Його завдання полягає не в тому, щоб вести переговори або досягати результату, а в одному — уникнути застосування санкцій з боку Сполучених Штатів, з боку Трампа.

Єдиний спосіб домогтися якогось результату від Путіна — це не використовувати переговори, тому що сам процес завжди буде використаний проти вас. Існує лише два інструменти, дві мови, якими можна говорити з Путіним.

Санкції проти самої Росії і проти тих держав, які дозволяють російській військовій машині функціонувати. Це перший інструмент. А другий — озброєння, у тому числі озброєння з великим радіусом дії, ракети типу “Томагавк”, які надаються Україні. Є лише два способи вести комунікацію з Путіним, і переговори завжди будуть звернені проти вас. Коли на Заході зрозуміють цю просту істину про спілкування і вплив на Росію, тоді ситуація зміниться.

Не секрет, що Путін пропонував економічно вигідні, як йому здавалося, умови президентові Трампу. Він розраховує, що Трамп, бізнесмен, буде розглядати всі питання крізь призму вигоди. Те ж саме Путін намагається робити і щодо європейських держав та їхніх лідерів — намагається представити якусь економічну користь. Але він не розуміє, або розуміє, але лукавить у тому, що для європейців питання війни і російської агресії проти України — не економічне питання.

Це, певним чином, екзистенційне питання. Це питання безпеки. А по-друге, це питання міжнародного права. Бо якщо дозволити створити небезпечний прецедент, коли злочинна держава-агресор замість покарання отримує вигоду у вигляді анексії територій, це призведе до руйнування всієї системи глобальної безпеки. Тоді інші потенційні агресори скористаються цим прикладом і діятимуть за тією ж схемою, розраховуючи, що їхні злочини також будуть винагороджені.

Це дуже небезпечно. Європейці це прекрасно усвідомлюють, і тому вони на такі пропозиції не йдуть. Якою б економічно вигідною їм не була російська дешева нафтова сировина, європейці по суті від цього відмовилися. Тому що для них принципи і питання безпеки набагато вищі, ніж якась миттєва ефемерна вигода.

ОЛЕКСАНДР РАДЧУК: Росія у будь-який момент може вийти з процесу і звинуватити Україну

— У Кремлі збираються розглянути якраз той план, який був представлений і доопрацьований у Женеві. До цього заяви з Росії говорили про те, що вони не готові йти ні на які компроміси, окрім тих, які вони руками Сполучених Штатів Америки представили в цих 28 пунктах. Це вже не секрет — ми бачили злиті записи між Віткоффом і Ушаковим, і так далі.

Є певний прогрес у цьому сенсі. За цією заявою можна орієнтуватися, що питання затягування залишається спірним, але все ж є певний зсув. З іншого боку, Росія, як ми вже неодноразово бачили, може в будь-який момент припинити будь-які переговори, звинувативши українську сторону. І, бачачи, з якою майстерністю вони заходять через того ж Віткоффа, через Кушнера, зятя Дональда Трампа, як вони організовують ці інформаційні спецоперації, ми можемо припустити, що це може бути зроблено вустами Дональда Трампа. Це нікого не здивує.

Дональд Трамп може вийти і сказати, що Україна вкотре не йде на поступки, у них немає карт і так далі. Ми вже багато разів чули подібну риторику. Тому Росія може або вийти з усього процесу, або затягувати його настільки довго, наскільки захоче, виходячи з наявності ресурсів. Ми припускаємо — і наша країна, і експерти, які досліджують це питання, що у Росії дійсно серйозні проблеми з економікою. Однак ми до кінця не знаємо, якою є їхня реальна міцність і наскільки довго вони зможуть протриматися.

Є й інші моменти, які викликають багато запитань — насамперед питання території. Ми знаємо, що Віткофф поїде до Москви, до Кремля, до Росії обговорювати цей мирний план, і одним із ключових моментів буде питання українських територій. Це дуже цікавий момент, тому що буквально днями Путін говорив про те, що Україна повинна здійснити крок у вигляді якогось референдуму щодо територіального питання. Він явно на це натякає.

Але якщо ми відкриємо Конституцію, ситуація виглядає інакше. Конституція України (стаття 2) закріплює, що суверенітет України поширюється на всю територію країни, і що територія України — цілісна і недоторканна. Це базова стаття. Єдиний механізм зміни територій — всеукраїнський референдум (стаття 73 Конституції). Ні президент, ні Верховна Рада, ні Кабінет міністрів не можуть одноосібно щось зробити з територіями чи віддати їх. Це можливо лише шляхом референдуму. І я слабо уявляю, як можна організувати ситуацію, за якої український народ проголосує за віддачу частини територій.

Тобто один із базових пунктів цього мирного плану просто не реалізований у правовому сенсі — без порушення Конституції України це неможливо.

З іншого боку, має бути якесь рішення. Якщо є бажання призупинити війну, і Росія готова на це піти, то найпростішим варіантом було б просто вивести війська і покинути територію України. Але вони цього не зроблять. Відповідно, потрібні якісь інші пункти, на яких можна було б закріпити хоча б “заморозку”. Але гарантій немає — це буде лише відстрочка до моменту, коли Росія знову набереться сил і зможе знову напасти на Україну чи на Європу. Ілюзій у цьому немає.

У цих пунктах немає жодних покарань агресора. Пропонується просто зупинити війну на нинішній лінії фронту, на лінії розмежування. Але, підсумовуючи, можна зрозуміти, що навіть ті пункти, які вважаються принциповими в цьому мирному плані, виконати нереально — насамперед у правовому сенсі.

Подивимося, що вдасться переговорникам зі США, яким буде результат поїздки нашого президента до США. Є повідомлення, що російська сторона теж готова зустрітися з Дональдом Трампом знову в Угорщині. І в ці дні прем’єр-міністр Угорщини Орбан відвідує Москву. Усі ці сигнали показують, що певний процес відбувається. Але говорити про його успішність поки дуже передчасно.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Путін готовий обговорювати план, лише щоб виграти час

— Гарантії безпеки — це те, що повинно бути апріорі. Без цього нічого не злетить. Тільки гарантії безпеки на основі реального сприйняття загрози Європою: що ми забезпечуємо Україну інструментарієм, ми “взуваємо та одягаємо” свого солдата, щоб він захищав нас. Ось так це повинно виглядати, тоді це працюватиме.

А вважати, що війна локальна і далі не піде, — помилка. Так уже було: Придністров’я, Грузія, Крим, Донбас, повномасштабна війна. Тому європейські партнери, які розуміють, реагують адекватно.

І тому говорять, що навіть після закінчення війни найбільшою гарантією безпеки буде сильна армія України. По суті, вона повинна стати кістяком майбутньої європейської армії — до цього все йде. Поки цей сусід є у нас і у партнерів на кордоні, нам спокійно не спати. Але спочатку потрібно закінчити війну справедливим миром, хоча б відносно справедливим для України.

Поки Путін не примушений, поки його не приведуть за вухо до столу переговорів, або його перемовників, які повинні боятися за своє майбутнє, за своє майно, за своє життя, — вони не будуть говорити. Путін демонструє впевненість, але у нього насправді не так багато часу. Деякі мої колеги вважають, що після лютого все може піти по-іншому для Росії, тому війська окупанта поспішають. Але я не бачу, щоб вони поспішали.

Читайте також: Що і хто стоїть за “зливом” розмови Віткоффа і Ушакова: аналіз експертів