Вибір, що рятує: документальна прем’єра “Хочу жити” на FREEДОМ

Сьогодні, 23 травня, на каналі українського іномовлення FREEДOM, який орієнтується на російськомовну аудиторію за кордоном, відбудеться прем’єра документального фільму власного виробництва “Хочу жити” про унікальний однойменний державний проєкт із безпечної добровільної здачі в полон російських військовослужбовців. 

Стрічка має інформаційно-психологічну мету — послабити стійкість російських військ через руйнування міфів про український полон та демонстрацію ефективної системи добровільної здачі, створеної Україною. Через історії людей по обидва боки лінії фронту — російських військовослужбовців, які вирішили здатися в полон, та українських учасників процесу: операторів гарячої лінії, представників спецслужб, правозахисників і медіа — фільм поетапно показує, як ця система працює на практиці. 

“Хочу жити” — державний проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який реалізується за підтримки Міністерства оборони України та Головного управління розвідки. Телеканал FREEДОМ входить до числа 10 основних комунікаційних інструментів проєкту.  

Представник Головного управління Міноборони України Андрій Юсов у фільмі наголошує, що проєкт “Хочу жити” має насамперед гуманітарний характер.

“Для тих, хто не згоден із режимом Путіна, для тих, хто не захотів ставати вбивцею і воєнним злочинцем, була створена така гуманітарна ініціатива”, — зазначає він.

Він також акцентував на складності операцій із виведення військових.

“Це фактично план порятунку життя людини, який передбачає навіть окреме розмінування ділянок на лінії фронту та припинення вогню з нашого боку під час проведення операції”, — говорить Юсов.

Проєкт “Хочу жити” розрахований на три основні категорії: російських військових, які бажають добровільно здатися в полон, тих, хто готовий зі зброєю в руках перейти на бік України, а також родичів військовослужбовців РФ, які прагнуть врятувати своїх близьких. 

Одним з тих, хто скористався цією можливістю, став російський військовослужбовець Сергій. Його рішення сформувалося через критичне ставлення до російської пропаганди та пошук альтернативної інформації в інтернеті.

“Я вже був опозиційно налаштований до влади, годинами дивився YouTube. Мені траплялися відео з військовополоненими, де розповідали їхні історії, а під ними були посилання на проєкти”, — згадує він.

Так Сергій дізнався про “Хочу жити”, що згодом допомогло йому врятуватися.

Російський солдат, за словами учасників проєкту, часто перебуває під потрійним тиском: агресивної пропаганди, власного командування та спецслужб. Як зазначають учасники проєкту, окупантів роками залякували катуваннями в українському полоні, тому вони часто бояться здатися більше, ніж загинути від артобстрілу. Цей страх підкріплюється жорсткою вертикаллю в армії РФ, де практикуються “обнулення” перед строєм, катування у ямах та використання загороджувальних загонів, що роблять відступ неможливим. 

Саме через таку систему пройшов Ерік — колишній старшина загону “Шторм”, а нині доброволець легіону “Свобода Росії”. Він знає механіку “м’ясних штурмів” зсередини: як командир, він був змушений гнати бійців на смерть під наглядом загороджувальних підрозділів. Усвідомивши, що людське життя для РФ є лише витратним матеріалом, він скористався проєктом “Хочу жити”, щоб розірвати коло насильства: 

“Я зрозумів, що не хочу бути частиною цієї машини вбивства. Це був шанс почати виправляти те, що накоїла моя країна”, — поділився він.

Представник легіону “Свобода Росії” “Цезар” наголошує, що проєкт пропонує російським військовим не просто порятунок, а принципову зміну ролі: від жертви режиму до учасника визвольного руху:

“Ми даємо їм альтернативу: або ти вмираєш за Путіна, або обираєш життя і, можливо, боротьбу за вільну Росію. Одна частина людей просто хоче перечекати війну в таборі для військовополонених — і це їхнє законне право. Але є й ті, хто розуміє: щоб ця війна закінчилася, потрібно знищити причину, через яку вона розпочалася”, — зазначив “Цезар”.

Поки російська пропаганда поширює фейки про жорстокість ЗСУ, реальні історії свідчать про протилежне. Правозахисник і військовий Максим Буткевич, який сам пройшов через російські застінки, згадує, як українські воїни свідомо відмовлялися від ідеї уподібнюватися агресору:

“Один із наших хлопців у полоні висловив думку, що росіяни мали б відчути хоча б частину того болю, який випав на нашу долю. Але його миттєво зупинили інші українські полонені. Їхня позиція була однозначною: ми не маємо ставати такими, як вони, і не повинні чинити так, як чинять із нами”.

Після звільнення Буткевич особисто переконався у вірності України своїм принципам.

“Коли я повернувся, я був дуже радий дізнатися, що Україна дотримується своїх зобов’язань у тому, як вона поводиться з російськими військовополоненими. Ми зберігаємо свою людську сутність навіть у найважчі часи”, — розповів Буткевич.

Російські спецслужби намагаються блокувати та імітувати роботу ініціативи, тому операторка гарячої лінії  “Хочу жити” Аня застерігає: ФСБшники створюють канали на підконтрольних їм ресурсах, які ідентичні з оригінальним каналом “Хочу жить”.

“Вони набивають їх ботами, щоб людина подумала, що це справжній ресурс, і видала себе. Тому дуже важливо перевіряти посилання”, — розповіла операторка гарячої лінії.

Для самої Ані та її колег кожна успішна операція — це внесок у повернення своїх.

“Це неможливо передати словами, наскільки це важливо. Коли людина на тому кінці дроту каже “я не хочу вбивати”, ти розумієш, що завдяки твоїй роботі поповнюється обмінний фонд і наші хлопці повернуться додому”, — говорить вона.

Стрічка “Хочу жити” буде адаптована іншими мовами для поширення на міжнародних майданчиках іномовлення, аби охопити якомога ширшу закордонну аудиторію та продемонструвати світові: Україна бореться не лише за свою землю, а й за цивілізаційні цінності, протиставляючи варварству гуманність та закон. 

Дивіться прем’єру фільму “Хочу жити” в ефірі телеканалу FREEДОМ та на YouTube-каналах FREEДОМ.