Влада в Грузії прагне до Росії чи балансує на тлі справи Саакашвілі: про ситуацію в країні розповіли експерти

Стан здоров’я третього президента Грузії, громадянина України Міхеїла Саакашвілі різко погіршився. Адвокати наголошують, що в нього анорексія, а також важка травма хребта. Однак 6 лютого міський суд Тбілісі не задовольнив клопотання його адвокатів про дострокове звільнення за станом здоров’я.

Саакашвілі перебуває в ув’язненні з осені 2021 року — його затримали невдовзі після повернення до Грузії, де він не був вісім років. У країні, де колись він проводив європейські реформи, тепер він — винний і обвинувачений за кількома кримінальними статтями. Згідно з даними грузинських судів, Саакашвілі — свідок у справі про вбивство, винний у побитті депутата, підготовці до вбивства бізнесмена і зловживанні службовими повноваженнями.

МЗС України заявило, що розчароване рішенням суду відхилити клопотання захисту Саакашвілі про відтермінування або його звільнення від покарання у зв’язку з важким станом здоров’я. Європарламент 15 лютого розгляне резолюцію про його лікування за кордоном.

Тепер ім’я Саакашвілі все частіше лунає з політичних трибун західних країн. Експерти зазначають, що справа Саакашвілі — лише один із кроків у зворотний бік від Європейського Союзу. Тим часом грузинські ЗМІ вказують, що більшість населення країни хочуть вступу до ЄС. Також грузини стурбовані масовим напливом росіян і незадоволені політикою уряду, який лояльно ставиться до дій РФ. Підтримка України серед населення Грузії — сильна і йде врозріз із політикою влади.

Чи справді сучасні процеси в Грузії здатні повернути назад усі раніше проведені реформи та умови на шляху до ЄС? Якою буде доля Саакашвілі? Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповіли:

• Євген Цибуленко, професор міжнародного права;
• Нона Мамулашвілі, представниця “Єдиного національного руху” в Грузії;
• Єгор Куроптєв, громадський діяч, директор Фонду “Вільна Росія” на Південному Кавказі.

Роль Саакашвілі в політичних процесах Грузії

Цибуленко: В уряді панічно бояться Саакашвілі. Можна як завгодно ставитися до того, що він робив в Україні. Але те, що він зробив у Грузії, можна назвати тільки одним словом — диво у всіх сенсах. Тому що він витягнув країну з ями. Тоді процвітала корупція, населення жило в абсолютно злиденних умовах. Він поставив країну на шлях європейського розвитку.

Так, там були досить жорсткі реформи, можливо, не завжди популярні, але ефективні реформи завжди мають бути жорсткими. Те, що Грузія зараз більш-менш процвітає, було закладено саме реформами Саакашвілі.

Щоб вирішити проблему Саакашвілі, можна звернутися до Європейського суду з прав людини. Можливо, посилити різний дипломатичний тиск. Але загалом нинішня грузинська влада поводиться настільки ірраціонально, що не можна сказати, що можна знайти якийсь швидко юридичний вихід. Безумовно, треба просто посилювати тиск, максимально залучати всі міжнародні інституції як у Раді Європи, так і в Європейському Союзі, оскільки Грузія прагне до нього.

Мамулашвілі: Найважливішою проблемою зараз є життя Міхеїла Саакашвілі, тому що зараз це найбільший виклик для країни. Тому що якщо що-небудь із ним станеться, то Грузія опиниться дуже далеко від європейської перспективи. І ми дуже далеко підемо від будь-якої прозахідної перспективи, яку населення Грузії обрало. Грузинська влада зараз катує Міхеїла Саакашвілі і показує це наочно всьому світу. Ми повинні розуміти, наскільки вона небезпечна для самої країни.

Росія 2008 року не пробачила Міхеїлу Саакашвілі те, що він зміг зупинити її на території Грузії. Росія не змогла пробачити йому, що він провів ті реформи, які хотіли копіювати всі наші сусідні країни колишнього Радянського Союзу. У 2012 році, коли до влади прийшла “Грузинська мрія”, ми просто бачили, наскільки сильною була російська пропаганда і наскільки сильним було бажання Росії поміняти владу в Грузії.

З огляду на те, як поводиться уряд Грузії з початку війни в Україні — ми бачили, як вони відгукуються і що вони роблять за останній рік — я думаю, що мала вірогідність того, що Міхеїла Саакашвілі відпустять. Питання тут вирішує Москва, її представник — Бідзіна Іванішвілі, олігарх, неформальний лідер, який насправді керує всіма процесами. Тому, якщо закликати грузинську владу щось змінити, я не думаю, що це принесе якийсь результат. Ми вже бачили, наскільки вони глухі до всього західного світу і до України, яка закликає повернути Міхеїла Саакашвілі в країну, громадянином якої він є.

Його здоров’я в критичному стані, і щодня все може закінчитися фатально. Ми бачимо, що людина втратила понад 50% маси свого тіла. Він не може харчуватися, у нього анорексія. Йому дуже важко пересуватися. І лікарі закликають уряд Грузії перевезти його з гуманітарною метою в третю країну, де він міг би отримати відповідне обслуговування. Але ми бачимо цинізм з боку уряду Грузії, який каже, що Міхеїл Саакашвілі нібито сам вирішив, що він буде голодувати і що він сам себе мучить. Тут потрібно діяти дуже швидко, тому що кожен день для життя Міхеїла Саакашвілі досить страшний.

Куроптєв: Надання медичної допомоги і суд над Саакашвілі мають бути за міжнародного посередництва. Не тому, що у Грузії немає суверенітету. Просто є резонанс.

Грузія завжди була першою серед країн-кандидатів за реформами і за готовністю на вступ до Євросоюзу. Останні кілька років іде як мінімум стагнація і як максимум повільний відкат різних процесів. Політично в Грузії є різні проблеми з демократією і розвитком. Європа говорить, зокрема, про судову систему, яка під питанням. Зараз я не буду говорити навіть про справу Міхеїла Саакашвілі, тому що тут є якісь питання, які можна обговорювати. Так, звичайно, він політичний в’язень. Але в його випадку є, що розслідувати, є, що дізнаватися. Але є приклад інший. Ось коли в тебе генеральний директор головної опозиційної телекомпанії сидить у в’язниці, це викликає запитання в Європейського Союзу, у чиновників, у депутатів і в усіх інших. Прагнути в члени демократичної спільноти в такій ситуації досить складно.

Внутрішньополітичні процеси в Грузії та вплив Росії

Цибуленко: До влади прийшли так звані “грузинські мрійники”, партія “Грузинська мрія”, яку швидше можна назвати “Кремлівська мрія”. Країна пішла назад, у бік Росії. Усі добре знають, що за урядом, за президентом стоїть колишній прем’єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі — “сірий кардинал” і проросійський олігарх.

Народ Грузії — абсолютно проукраїнський. Це один із найбільших друзів України. Це абсолютно точно. І при цьому там така проросійська влада. Грузія не приєдналася до санкцій проти Росії, активно приймає російських так званих перебіжчиків.

За деякими оцінками, кількість росіян, які виїхали до Грузії, сягає до 10% населення країни, що, безумовно, становить досить велику загрозу для подальшого розвитку Грузії.

Європерспектива Грузії — це те, що категорично не подобається Росії. Тому вона буде всіма шляхами робити такі кроки, щоб перешкодити Грузії просуватися в бік Європейського Союзу. Не виключаю, що ситуація з Саакашвілі це одна з чергових гібридних дій РФ, оскільки ситуація дійсно абсолютно безпрецедентна.

Коли партію “Грузинська мрія” обрали перший раз, вибори були дійсно демократичні. Саакашвілі провів демократичні вибори, вони дійсно абсолютно справедливо перемогли. Я так вважаю, тому що реформи Саакашвілі за всієї їхньої успішності все-таки були досить жорсткими. Люди не завжди готові брати на себе відповідальність і йдуть за популістами досить часто. “Кремлівська мрія” завжди була саме популістською партією, яка вміла говорити саме те, що хоче чути виборець. Що ж стосується наступних виборів, там уже зовсім не все так однозначно. Було досить багато даних про те, що їх уже починали фальсифікувати. Протести були там аж ніяк не символічні.

Куроптєв: Усю політику в Грузії останні 5-6 років побудовано виключно на хаосі та бардаку. На бардак перетворилися і влада, і опозиція. Населення Грузії, ці самі виборці, вони здебільшого вмикають телевізор і нічого не розуміють – аби не було війни. Прагматичного зрозумілого майбутнього просто немає.

Іванішвілі залишається неофіційним лідером правлячої партії. Його уряд веде риторику “аби не було війни”. З 2012 року вони намагаються утримати постійний баланс, він називається “я хочу сидіти на 10 стільцях”. Аби тільки не було нічого. Бажано, щоб Захід продовжував давати гроші, а росіяни не били — це і становить основу дипломатії уряду Грузії за останні 10 років.

Мамулашвілі: Проблема дуже серйозна, життєво важлива, тому що країна, яка окупує 20% нашої території, тепер засилає сюди своє населення. Ці люди безконтрольно живуть на території Грузії, масово скуповують нерухомість і почуваються дуже комфортно. Я думаю, більшість населення Грузії думає, що це дуже небезпечно для країни.

У 2012 році РФ провела спецоперацію проти населення Грузії. Було суспільне невдоволення у зв’язку з діями деяких силових структур. І було кілька гучних випадків, які російська пропаганда використала проти уряду Грузії і тоді вже провела спецоперацію, після якої нинішній уряд Грузії прийшов до влади. Ми це зрозуміли набагато пізніше.

За статистикою, близько 1,3 мільйона росіян перетнули кордон із Грузією, з них близько 300 тисяч залишилися. Ці люди безконтрольно заходять на територію Грузії. Вони не відчувають абсолютно ніякої відповідальності за те, яку політику проводить уряд Росії. Вони кажуть, що не втручаються в політику, але самі тікають від неї. Якщо ці люди кажуть, що вони біженці, і вони тікають від режиму, то, як ми знаємо, за міжнародною практикою такі люди мають просити політичного притулку. Вони цього не роблять, вони просто тут зимують і дивляться, як розвиватимуться події. Швидше за все, тут і залишаться. Це дуже небезпечно для Грузії.

Знаючи менталітет росіян, ці люди ніколи не пристосовуються, вони просто приходять і вимагають для себе таких самих привілеїв, якщо не більше, як у корінного населення. І надалі, якщо це буде так тривати, то вони обов’язково будуть вимагати. Уже почали відкривати приватні російські школи, і росіяни будуть при цьому максимально створювати собі умови для комфортного життя. Тому ситуація досить небезпечна для Грузії. На жаль, це ганебна сторінка, яку пише наш уряд.

Протестні настрої в Грузії

Цибуленко: Грузинське суспільство неодноразово протестувало проти нинішньої влади. Але трохи цих протестів не вистачало. Якщо грузинська влада почне відверту проросійську риторику, як Янукович, в Грузії може початися революція. Так само, як сталося після слів Януковича про те, що Україна не піде в ЄС. Після цього, по суті, почалася Революція Гідності. Тому грузинська влада обережно зберігає проросійську позицію, щоб не спровокувати той рівень протестів, який повністю змете їх із владних позицій. Але я думаю, що в доступній для огляду перспективі це має змінитися, тому що не може бути в країні суспільства, яке має один погляд, і уряду, який має інший погляд.

Останнє слово має бути за грузинським народом. Я вірю, що все-таки рано чи пізно він “зніме” цю владу, яка вже досить авторитарно впилася в крісло.

Куроптєв: Грузинський народ підтримує Україну 24 години на добу. Але соромно за слова, які говорить уряд. Я сподіваюся, що вони цю справу перестануть. Для них це не критика України. Для них це політика балансу.

Головний виклик Грузії полягає в тому, що населення не бачить для себе чіткої альтернативи. Ось це велика біда, якої домоглися політики Грузії за останні 10 років. Не виросла ніяка ще сила, за яку люди захотіли б проголосувати.

Щоб Грузія була по-справжньому європейською, щоб у неї була справжня європейська перспектива, повинні бути різні сили, які були б відповіддю на запит суспільства.

Якщо ми до реальності повернемося, то пострадянським елітам Грузії, які зараз перебувають при владі, варто було б, звісно, замислитися про стратегію, а не про тактику збереження цієї влади. Стратегічно — це закінчити поляризацію і випустити політичних в’язнів.

Читайте також: Акції протесту, захоплення держустанов і зміна влади: загрози держперевороту в Молдові оцінили експерти