“Вісь зла” тріщить по швах: Росія втрачає вплив у світі, а Китай дистанціюється від Ірану — подробиці (ВІДЕО)

Тріумвірат Росія — Китай — Іран руйнується, пише американське видання The Atlantic. Війна Ізраїлю з Іраном показала, що жодного надійного зв’язку в нової так званої “Осі зла” не існує, стверджують аналітики. Тим часом Москва продовжує втрачати вплив у світі: Китай витісняє Росію з Куби, повідомило агентство Reuters, інформує FREEДOM.

Після того, як Ізраїль, а потім Сполучені Штати завдали удару по Ірану, реакція Китаю і Росії була напрочуд стриманою, пише видання The Atlantic.

“М’яка реакція Китаю — це не тільки удар по Ірану. Вона також може свідчити про те, що широко розрекламоване партнерство “без обмежень” між Сі й Путіним може виявитися не таким міцним, як рекламують Москва та Пекін. У Росії є інтереси, які також розходяться з інтересами Ірану, й вона також демонстративно утримується від допомоги ісламській республіці”, — пише The Atlantic.

Продовжуючи війну на виснаження в Україні, Путін зробив конфронтацію із Заходом основою своєї зовнішньої політики. У цьому контексті зближення з Іраном і його партнерами по “осі зла” мало сенс, зазначають аналітики The Atlantic. Дві країни підписали документ про стратегічне партнерство. Тегеран постачав Росії ракети й безпілотники Shahed (“Шахед”). Але вигідна динаміка для Росії швидко перетворилася на стратегічний головний біль. Спочатку Ізраїль знищив партнерів Ірану — ХАМАС та “Хезболлу”. Пізніше, у 2024 році, Ізраїль завдав удару у відповідь по ракетному виробництву і протиповітряній обороні Ірану, включаючи ракети С-300 російського виробництва.

“У Сирії ми також бачили, що Росія спочатку була сильно зацікавлена у виживанні режиму Асада, врешті-решт, оскільки вона загрузла в Україні й не мала додаткових можливостей, не змогла допомогти. І, по суті, всі ці зусилля були кинуті на вітер. Аналогічним чином, в Ірані ми спостерігаємо дуже схожу динаміку. [У Росії] немає можливостей для надання допомоги. І вона не прагне до цього. Зовсім нещодавно було опубліковано розслідування, присвячене витоку матеріалів ФСБ. Обидві країни дуже активно шпигують одна за одною. У них є чіткий ворог, проти якого вони обидва виступають — Захід, Сполучені Штати”, — розповіла старша наукова співробітниця КСІС з Європи, Росії та Євразії Марія Снєговая.

Інший партнер Тегерана — Китай, зі свого боку, не поспішив поставити Ірану ракети малої дальності та інші засоби ППО, пише The Atlantic. Натомість Пекін лише засудив перший удар Ізраїлю. Голова КНР Сі Цзіньпін зачекав чотири дні, перш ніж закликати до “деескалації”. А міністр закордонних справ Китаю Ван Ї утримався від засудження дій Ізраїлю в розмові зі своїм ізраїльським колегою.

“Відтоді як Ізраїль почав військові удари по Ірану, Китай веде активну дипломатію, зокрема підтримує зв’язок з Іраном, Ізраїлем та іншими сторонами, щоб якнайшвидше домогтися деескалації і не допустити в регіоні нових потрясінь”, — зазначив представник Міністерства закордонних справ Китаю Го Цзякунь.

Після того як парламент Ірану проголосував за закриття Ормузької протоки, представник Пекіна із зовнішніх зв’язків наголосив: Перська затока — найважливіший світовий торговий шлях. І закликав партнерів не допустити, щоб воєнні дії мали більший вплив на глобальне економічне зростання. За словами аналітиків, такі заяви з Пекіна свідчать про те, що для Китаю Іран важливий з погляду економічних інтересів, оскільки Тегеран експортує близько 90% своєї нафти до Китаю.

“Китай щорічно отримує від 13 до 14% сирої нафти з Ірану. Й Іран значною мірою залежить від Китаю у своїй торгівлі. Близько третини імпорту та експорту Ірану припадає на Китай. Таким чином, існує досить великий дисбаланс: Іран набагато більше залежить від Китаю в економічному плані. Але Китай значною мірою залежить від Ірану щодо нафти, на яку накладено санкції і яка надходить до Китаю через таких посередників, як Малайзія та Сінгапур”, — розповів науковий співробітник КСІС Брайан Харт.

Китай посилює свою економічну присутність і на Кубі. Таким чином це ще один регіон, де Москва втрачає свій вплив, пише агентство Reuters. Наприклад, на Кубі Пекін планує реалізувати понад 50 нових проєктів у сфері сонячної енергетики. Спочатку передбачалася участь Росії в цих ініціативах. Однак більша частина з них так і не була реалізована. Зараз Куба переживає глибоку економічну кризу. А стан кубинської енергосистеми — критичний. За останній рік національна електромережа чотири рази виходила з ладу. Мільйони людей залишилися без світла. Паралізовано роботу шкіл і підприємств. Росія ще два роки тому обіцяла Кубі значну підтримку.

“З 2018 року Куба бере участь у китайській ініціативі “Один пояс, один шлях”. Відтоді Пекін інвестував у ключові об’єкти — транспортну, портову та телекомунікаційну інфраструктуру. На тлі нездатності Москви надавати кредити Росія втрачає статус основного зовнішньоекономічного партнера Куби. Китайські інвестиції можуть зіграти роль “рятувального кола” для кубинської економіки. У той час як Росія, що загрузла у війні проти України, яка перебуває в кризі, померкла як історичний партнер”, — пише Reuters.

Уже 2025 року Куба відкрила першу сонячну підстанцію поблизу столиці Гавани. У церемонії взяв участь посол Китаю на Кубі Хуа Сінь. А президент Куби Мігель Діас-Канель у своїй заяві високо оцінив цей проєкт як співпрацю “з нашою братньою Республікою Китай”.

Читайте також: Ізраїль має намір змістити режим в Ірані: нове завдання Єврейської держави оцінив Гольцман

Як повідомлялося раніше, в ніч на 13 червня Ізраїль почав військову операцію проти Ірану. Причина — за даними ізраїльської розвідки, Тегеран планував створити ядерну зброю і передати її своїм проксі-силам на Близькому Сході, що загрожувало б усьому світу. Удари було завдано по понад 170 цілях, пов’язаних з іранською військовою та ядерною інфраструктурою. Також було ліквідовано понад 20 високопоставлених офіцерів іранського військового керівництва і 9 вчених, які очолювали ядерну програму Ірану.

У відповідь Іран завдав масованого удару по Ізраїлю із застосуванням близько 150 ракет.

Взаємні атаки продовжилися і в наступні дні. У ніч на 15 червня Ізраїль уперше атакував видобувні та газонафтові потужності Ірану.