Удар “Орешником” під час переговорів про мир: на що розраховує Путін — думки експертів і глядачів FREEДОМ

У Кремлі підтвердили застосування балістичної ракети під назвою “Орешник” по території України. У Москві удар назвали відплатою за нібито спробу атаки на резиденцію російського диктатора, стверджуючи, що ціллю були військові об’єкти. Однак фактично удар припав по цивільній інфраструктурі України.

У зв’язку з масованою терористичною атакою Росії Міністерство закордонних справ України ініціює термінове засідання Ради безпеки ООН і Ради Україна — НАТО.

“Орешник” як відповідь безсилля: Кремль б’є по Україні на тлі глобальних провалів

У ніч на 9 січня російська армія завдала масштабного удару по Києву, застосувавши десятки балістичних і крилатих ракет, а також ударні безпілотники. Одночасно Львівську область атакували балістичною ракетою середньої дальності. У Службі безпеки України кваліфікували використання такого озброєння проти цивільної інфраструктури як воєнний злочин з боку Росії.

“За попередньою інформацією, виявлені складники належать ракетному комплексу “Орешник”. Серед знайдених деталей — блок стабілізації та наведення, а це фактично мозок ракети, запчастини двигунної установки, фрагменти механізму орієнтації, сопла з платформи блока розведення і так далі. Відповідні уламки мають статус речових доказів і готуються для передачі на поглиблені експертизи”, — повідомив речник СБУ Артем Дехтяренко.

Міністр закордонних справ України наголосив, що застосування ракети середньої дальності поблизу кордонів ЄС і НАТО становить глобальну загрозу і потребує міжнародної реакції.

“Путін використовує ракету середньої дальності поблизу кордону ЄС і НАТО у відповідь на власні галюцинації — це справді глобальна загроза. І вона потребує глобальних заходів у відповідь. Необхідно вжити більш рішучих заходів проти російського танкерного флоту. І США мають рацію, вживаючи заходів у цьому напрямку, а також проти доходів Росії від продажу нафти, її схем і активів не лише в ЄС, а й у всьому світі. Ми закликаємо всі відповідальні держави та міжнародні організації без зволікань викривати російську брехню та посилити тиск на агресора”, — заявив Андрій Сибіга.

Експерти вважають, що масований терористичний удар по Україні став проявом безсилої люті російського диктатора. Кремлю не вдалося нав’язати Україні та її партнерам власні ультиматуми, так само як і захистити свої інтереси у Венесуелі.

На думку аналітиків, низка невдач для Кремля лише наростає. 7 січня США захопили нафтовий танкер Marinera під російським прапором після переслідування в Атлантиці. Судно, пов’язане з перевезенням венесуельської нафти, намагалося обійти санкції, змінивши прапор і отримавши російську реєстрацію. Попри супровід російського підводного човна та есмінця, американський десант висадився на борт.

“Я не хочу про це говорити. Але факт у тому, що російські судна — це був підводний човен і есмінець, обидва дуже швидко пішли, коли ми прибули”, — заявив президент США Дональд Трамп.

Окремим ударом по амбіціях Кремля став крах режиму у Венесуелі та затримання Ніколаса Мадуро. Москва не змогла захистити свого ключового союзника в регіоні, втратила активи й вплив, а концепція багатополярного світу, яку Путін просував як альтернативу домінуванню Заходу, фактично розсипалася.

Як зазначають спостерігачі, Венесуела — далеко не єдиний приклад. Росія також виявилася неспроможною запобігти падінню режиму Башара Асада в Сирії та не змогла підтримати Іран під час ударів США та Ізраїлю по його ядерних об’єктах.

У Європейському Союзі ракетний удар по Україні розцінили як акт масового терору і воєнний злочин, підтвердивши подальшу підтримку Києва. У Єврокомісії засудили повітряну атаку Росії та застосування ракети “Орешник”.

Думки глядачів FREEДОМ

Удар “Орешником” під час переговорів про мир: на що розраховує Путін? Таке питання телеканал FREEДОМ поставив своїм глядачам. Актуальні відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Путін розраховує залякати Європу і довести всім, що він найкрутіший у світі, і мирний договір він підпише тільки на своїх умовах, а головне, щоб Мадуро, Хаменеї та подібні персонажі нікого не боялися, він їх евакуює у Московію”;
• “На мій погляд, він просто показує, що ніхто і ніщо його не зупинить”;
• “Це відволікання. Після провалів з Мадуро, танкерами, Іраном і іншим Путіну потрібно було терміново створити ілюзію дії для внутрішньої аудиторії. Ця схема працює давно: відволікання як спосіб не помічати свій сором. Слабкі й жалюгідні завжди так роблять: коли не можуть ударити рівного, мстяться беззахисним (цивільним). Росія сьогодні — не загроза світу, а гнійна система в агонії, яка здатна лише пакостити, перш ніж остаточно розвалитися”;
• “Путін ні про який мир домовлятися не збирається. Це була демонстрація сили для США і сигнал, що з ним потрібно рахуватися”.

Думки експертів

Кому адресований головний меседж запуску “Орешника” — Україні, ЄС, США чи внутрішній аудиторії в Росії? Чи є використання ракети середньої дальності ознакою сили або, навпаки, проявом політичного і військового безсилля Кремля? Як провали Росії у Венесуелі, Сирії та навколо санкційних танкерів пов’язані з ескалацією ударів по Україні? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Сергій Джердж, голова Громадської ліги Україна — НАТО”;
• Олег Саакян, політолог, співзасновник “Національної платформи стійкості і згуртованості”;
• Володимир Солов’ян, керівник Групи аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру;
• Руслан Рохов, політтехнолог, керівний партнер компанії PGR Consulting Group LLC, автор Telegram-каналу @ROKHOV.

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Без серйозної відповіді Росію не зупинити

— Ударом “Орешника” по Львівській області було подано чіткий сигнал колективному Заходу — Європі, Сполученим Штатам. Сигнал про те, що “ми плювати хотіли на всі ваші розмови, на всі ваші плани і бажання досягти якогось мирного процесу. Ми бомбили Україну і будемо продовжувати це робити незалежно ні від чого. А ви, зі свого боку, можете продовжувати політичний тиск на Україну з тим, щоб примушувати її до капітуляції”.

На цьому тлі весь цей миротворчий процес може відійти на другий план. Він, звичайно, продовжиться, все це потрібно робити в дипломатичному ключі. Але на перший план виходить необхідність якоїсь серйозної, сильної відповіді Росії. По-іншому цього не буде. Важливі конкретні дії.

Якщо говорити про часову перспективу появи такої системи, яка могла б відповідати на реальні атаки, зокрема і на гібридні атаки, які постійно відчувають на собі європейські держави, то війна Росії проти Європи вже давно триває. Проти Європи, проти НАТО, проти Європейського Союзу.

Не всі в Євросоюзі та не всі в НАТО це ще зрозуміли, але певний оптимізм вселяють заяви, зокрема, німецької розвідки, які говорять про те, що не потрібно чекати кілька років, поки Росія накопичить сили і засоби. Війна вже триває — гібридна, і вона може в будь-який момент перейти в активну фазу.

Для Росії чекати — означає лише те, що в цей час буде посилюватися і Захід, і Європа. Європа змінюється, існують плани щодо збільшення розробок і виробництва озброєнь. Можливо, саме зараз для Росії найбільш зручний момент, щоб розв’язати активні бойові дії проти країн НАТО, тому що військові склади ще не повністю заповнені, значна частина озброєнь була передана Україні.

Плани щодо витрат на оборону в розмірі 5% валового внутрішнього продукту — це плани майбутніх років. Крім того, існують тертя з питань безпеки між Європою і Сполученими Штатами. Використовуючи всі ці фактори, Росія може посилювати свій вплив.

Проявляється і негативна сторона консенсусного принципу ухвалення рішень у НАТО, коли необхідна згода всіх 32 країн. Росія вивчила ці підходи, і для неї важливо знайти слабку ланку, яка блокуватиме або гальмуватиме спільні рішення.

Виклики великі, але позитивною була заява міністра закордонних справ Польщі Сікорського про те, що Європа може самостійно протистояти Росії. І це справді так, якщо порівнювати економічні потенціали, військові бюджети та чисельність Збройних сил європейських країн і Росії.

Протистояти можна. Але тут важливі організованість, рішучість і націленість на результат. А результат може бути тільки один — усунення диктаторського режиму Путіна, створення на території РФ незалежних держав, які покінчать з колоніальним минулим. Багато націй і народностей цього заслуговують.

Тому з останньою імперією, що утримує народи, необхідно закінчувати. Але для цього потрібно чітко сформулювати мету і послідовно до неї йти. Тоді буде результат.

ОЛЕГ СААКЯН: Удар “Орешником” — це морально-психологічний тиск

— Удар “Орешником” — це морально-психологічний тиск. На Україну і на Європу передусім. Навіть не стільки на Сполучені Штати, хоча і цей політичний ефект Росія буде використовувати в тому напрямку.

Росіяни вже не вперше використовують “Орешник”. Це друге застосування. Ще “Орешники” у них і не злітали — ті, які вони хотіли застосовувати, були знищені завдяки українським Силам оборони. Тому в цьому випадку це не стільки зброя реального зламу військової ситуації, скільки інструмент морально-політичного і морально-психологічного залякування.

Путін продемонстрував свій квазіядерний ексгібіціонізм, коли він дістає свою боєголовку і намагається нею лякати мирних відпочивальників у парку європейців, які поки що хочуть не помічати війну. Їх це не надто лякає, як виявилося, на подив Путіна. Це вже не перший його такий спосіб.

ВЛАДИМИР СОЛОВ’ЯН: “Орешник” — це меседж європейському обивателю, а не зброя війни

— Мета доволі очевидна — залякати країни Європи, оскільки саме Європейський Союз Росія розглядає як слабку ланку в ланцюгу західних країн. Її тактика побудована на тому, щоб за допомогою різних акцій саботажу і погроз, насамперед погроз військового зіткнення, сприяти тому, щоб популістичні рухи та партії, які виступають за примирливі позиції в контексті переговорів із Москвою, на наступних виборах мали дедалі більше шансів прийти до влади.

Я думаю, найближчим часом ми побачимо активізацію мережі агентів інформаційного впливу Москви в країнах Європи для того, щоб донести цей меседж до європейських обивателів. І якщо враховувати, що локація, де на сьогодні, за відомими даними, впали уламки “Орешника”, знаходиться лише за десятки кілометрів від польського кордону, то, звісно ж, це передусім меседж для європейців про те, що така суттєва загроза може виникнути у разі, якщо “Орешник” буде начинений ядерним компонентом.

Це може бути відповіддю Москви на підтримку України. Звісно, сьогодні це лише блеф Москви, але для вразливих верств населення Європи це може стати суттєвим чинником, який підштовхуватиме до підтримки тих політичних сил, які обіцяють домовленості з Москвою, зрозуміло, коштом України.

Я думаю, якщо повідомлення про запуск ракети були передані Росією американській стороні, то це було зроблено буквально в останні години, вже безпосередньо перед підготовкою до удару. При цьому ми бачимо, що розвідка країн Заходу і країн НАТО працює активно і попереджає українську сторону про подібні загрози. Тому повідомлення все ж були отримані, але, на жаль, Україна не має технічних можливостей для перехоплення подібних ракет.

Лише в Ізраїлю і США є системи, які теоретично здатні збивати “Орешник”. Для цього необхідно уражати його на найвищих ділянках траєкторії, фактично ще на навколоземній орбіті, оскільки після випуску шести тактичних суббоєприпасів завдання перехоплення суттєво ускладнюється.

Тому у найближчій перспективі, з огляду на фінансовий аспект, який не дозволяє Україні закуповувати всі необхідні системи у сфері протиракетної оборони, а також дефіцит самих систем і протиракет, зокрема для “Петріотів”, українська система ППО не буде здатна ефективно протидіяти таким загрозам.

Ми не можемо розраховувати на те, що найближчим часом Україна отримає системи рівня THAAD або Arrow-3, які теоретично могли б збивати “Орешник”.

Але навіть тут ми говоримо лише про теоретичну можливість. На практиці це ще ніхто не перевіряв, і цілком можливо, що навіть розробники подібних систем ППО і ПРО не готові випробовувати їх у реальних умовах проти “Орешника”, оскільки невдача може стати репутаційним ударом по їхніх виробах.

Таким чином, я думаю, цей фактор не буде враховуватися в контексті постачання озброєнь Україні, оскільки сьогодні імовірність застосування Росією ядерної зброї залишається вкрай низькою. Насамперед тому, що однією з ключових позицій Китаю є незастосування ядерної зброї проти держави, яка нею не володіє.

Кремль усвідомлює, що втрата підтримки Китаю, зокрема втрата доступу до китайських складників для виробництва дронів, у поєднанні навіть зі спробою застосування ядерної зброї, дуже швидко призведе Росію до стратегічної поразки.

Таким чином, сьогодні для України це не є ключовим ризиком у сфері безпеки. Значно болючішими залишаються масовані атаки дронів і балістичних ракет, які вражають об’єкти енергетичної інфраструктури. Саме це є набагато суттєвішим чинником у контексті здатності України економічно утримувати фронт і не допустити подальшого просування Росії.

РУСЛАН РОХОВ: Втрата Венесуели стала серйозним ударом по амбіціях Путіна

— Це був меседж Заходу. Це реакція Кремля на втрату Венесуели. Вони розуміють, що все — можливість виробляти або компоненти, або збирати там “Шахеди” і вивозити їх, можливість торгівлі тіньового флоту — все це кануло в Лету разом із затриманням Мадуро.

Особливо жорстким, фактично підсіченим ударом для Путіна стало саме затримання танкерів. Вони намагалися під час руху змінити підданство, оголосити, що це нібито територія РФ, вивісили прапор, але це не стало чинником стримування.

Це серйозний удар по амбіціях Путіна. Він усе-таки сподівався, що наявність російського прапора зупинить Дональда Трампа і він не наважиться висадити спецпідрозділи на борт, але цього не сталося. Фактично ми бачимо відповідну реакцію, можливо, яка апелює до того, що з ним потрібно домовлятися.

Це все ланки одного ланцюга. Перший такий дзвіночок — це виступ Лаврова, який заявив, що нібито був удар по резиденції Путіна на Валдаї, отже, потрібно переглядати вимоги й у них тепер інші погляди. І все це виглядає як принциповий процес затягування домовленостей.

Вони розуміють, що загалом Сполучені Штати з Україною і Європою вже узгодили основні позиції та тепер змушують Росію також погодитися і підписувати документи. Зрозуміло, Путін не хоче цього робити, йому був потрібен привід, і таким приводом намагалися зробити нібито атаку по Валдаю. Але ми бачимо, що Сполучені Штати симетрично реагують на це.

Спочатку Трамп сказав, що не вірить у таку атаку. А потім ми побачили, що Трамп дав зелене світло двопартійному біллю про фактичне посилення санкцій проти РФ, і він сподівається, що вже наступного тижня закон потрапить до Конгресу і буде ухвалений. Це говорить про те, що Трамп грає не лише в хорошого поліцейського, а й у поганого.

За лінією хорошого поліцейського комунікацію ведуть Віткофф і Кушнер, а за лінією жорсткого, поганого поліцейського — “яструби” і Ліндсі Грем. І от ми бачимо, що на арену випускають Грема, а це означає, що Трамп демонструватиме силу.

Трамп розв’язує собі руки в контексті подальших кроків і виходу за межі попередніх обмежень. Фактично Трамп виглядає так, ніби готується до бійки. І якщо раптом Путін не погодиться йти на мир, можливо, Росію чекатимуть силові заходи тиску. Як казав одного разу Трамп: “Мир через силу”. Подивимося, що на це відповість Путін.

Читайте також: Коли дипломатія закінчується “Орешником”: що показав нічний удар РФ по Києву та Львівській області