У Росії звітують про перемоги, яких немає — розбір FREEДОМ (ВІДЕО)

Попри спроби Росії наступати в усіх напрямках фронту, просування російських окупантів не фіксується. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW). Водночас ЗСУ проводять активні контратаки та утримують ключові позиції. Тим часом, як заявили в Генеральному штабі Збройних сил України, завершилася провалом і літня наступальна кампанія Кремля. Але Москва цього не визнає і свідомо подає неправдиву інформацію про ситуацію на фронті, щоб переконати країни Заходу у своїй нібито неминучій перемозі, повідомляє FREEДОМ.

У Генеральному штабі ЗСУ заявили, що російське командування знову намагається видати бажане за дійсне. За весь час наступу росіянам не вдалося захопити жодного великого міста, зате втрати обчислюються сотнями тисяч.

На початку серпня Генштаб РФ знову пообіцяв Путіну швидкий крах України, мовляв, два-три місяці — і фронт впаде. Минув час, але результату немає. Натомість Кремль продовжує гнати на фронт усіх підряд: ув’язнених, поранених і жінок. На стіл диктатору лягають звіти про начебто успіхи, і саме тому, як пише Reuters, Путін не бачить сенсу завершувати війну, адже на папері його армія начебто наступає. Українські військові повідомляють про іншу картину. У Генштабі ЗСУ заявили: черговий великий наступ Росії закінчився нічим. Кілька місяців атак обернулися тисячами спалених машин і сотнями тисяч убитих і поранених. При цьому Сили оборони України утримують фронт і в реальності доводять: ніяка кремлівська пропаганда не приховає провалу російської кампанії.

“Російські війська не отримали повного контролю над жодним великим містом. Від початку року в безглуздих боях у Харківській, Луганській та Донецькій областях росіяни втратили майже 210 тис. своїх солдатів убитими та пораненими, знищено і пошкоджено 2174 бойові броньовані машини, 1201 танк, 7303 артилерійські системи та 157 реактивних систем залпового вогню”, — заявили в Генеральному штабі ЗСУ.

Про провал російського наступу говорять і на Заході. Військові аналітики зазначають, що літня кампанія не принесла Кремлю жодних відчутних результатів. Навіть за найінтенсивніших атак з листопада минулого року росіянам вдалося просунутися лише на 0,3% української території. Такі космічні цифри ціною в сотні тисяч убитих — показові. Характерна і загальна динаміка: від початку 2024 року російська армія захопила менше ніж 1% української землі, втративши водночас понад 400 тис. осіб.

“Російські війська намагалися захопити Покровськ на Донеччині, але їхній серпневий прорив завершився повним знищенням або полоном усіх підрозділів… Триває вже четверте літо війни. І ті, хто вірив, що російська армія ось-ось здобуде рішучу перемогу, а оборона України завалиться, виявилися помилковими”, — написав військовий оглядач Bild Юліан Рьопке в аналітичному матеріалі видання.

Ситуація для Росії настільки плачевна, що виправдовуватися за незначні просування на фронті довелося начальнику Генштабу Валерію Герасимову. Влітку його армії не вдалося зайняти скільки-небудь значущі території, але провину він переклав на українські війська: ті нібито “утримували фронт ціною величезних втрат”. Про втрати Росії генерал розсудливо промовчав. Очевидно, стратегія Герасимова спочатку полягала в тому, що українські військові просто розступляться при появі російських військ. Проте він додав, що стратегічна ініціатива нібито повністю належить російській армії.

“Аналіз стану українських військ показує, що у весняно-літній період противник усі зусилля зосередив на уповільненні нашого наступу, зазнаючи при цьому великих втрат”, — сказав Герасимов.

На особливу увагу заслуговують карти, на тлі яких Герасимов розповідає про нібито перемоги росіян. На них Куп’янськ, Покровськ і Мирноград уже чи не в напівоточенні. За фактом же жоден OSINT-аналітик не підтверджує цієї інформації. Але з такими доповідями не дивно, що Путін живе в ілюзії швидкої перемоги. За даними Інституту вивчення війни, Герасимов стабільно приписує армії РФ зайві перемоги. З початку року він рапортує про 3,5 тис. кв. км і майже 150 населених пунктів. Насправді цифри приблизно в півтора раза менші. Ту саму тактику обрав і міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов: у серпні він запевняв, що російські війська захоплюють по 600-700 км на місяць. Але незалежні підрахунки наводять набагато скромніші числа — близько 450-500. Мета всіх цих вигадок проста — змусити партнерів Києва відмовитися від подальшої підтримки ЗСУ.

“Кремль, вочевидь, намагається використати великий обсяг кількісних даних, щоб створити хибне враження про швидкий наступ російських військ на полі бою. Кремль намагається переконати Захід у тому, що Росія неминуче досягне своїх військових цілей на полі бою, тому Україна повинна поступитися російським вимогам, а Захід, отже, повинен припинити її підтримку”, — йдеться у звіті Інституту вивчення війни.

Довіряючи звітам про вигадані перемоги, Путін і не прагне миру. За словами аналітиків, навіть переговори та зустрічі з президентом США Дональдом Трампом потрібні йому лише для затягування часу. Кремль готовий пожертвувати старими зв’язками заради накопичення ракет і дронів для нового наступу цієї осені — у жовтні або листопаді 2025-го. Але Вашингтон не має наміру залишати Київ сам на сам з агресором. Адміністрація США посилює допомогу: вже цього року Україна може отримати до 3,5 тис. ракет ERAM з обладнанням і супутніми послугами на суму 825 млн доларів. Рішення про схвалення угоди вже ухвалено Агентством зі співробітництва в галузі безпеки та оборони США.

“Ми надаємо можливості для завдання глибших ударів, і, ймовірно, українці їх використовують”, — зазначив посол США при НАТО Метью Вітакер.

Окрім нової американської військової допомоги запрацювала і програма PURL. У її рамках європейські члени НАТО і Канада об’єднують ресурси та спільно закуповують у США озброєння для передачі Україні. Це вже не разові постачання, а широка схема, завдяки якій допомогу Києву поставлено на потік. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що ініціатива зібрала понад 1,5 млрд доларів. Київ розраховує, що надалі програма забезпечуватиме щонайменше мільярд доларів щомісяця. По суті, це означає, що Україна отримує стійкий оборонний фонд, який дасть змогу не лише тримати фронт.

“У нас з американською стороною є кілька питань. Перше питання — програма PURL. Ми купуємо зброю в Сполучених Штатах Америки. У нас є Данія, Норвегія, Швеція на 500 млн доларів, Німеччина — на 500 млн доларів, Канада — рішення щодо 500 млн доларів, Бельгія підтвердила 100 млн доларів. Ми хочемо, щоб цей коридор працював трохи швидше. Це питання номер один”, — сказав Зеленський під час брифінгу.

Поки західні партнери продовжують постачати Україні зброю, сама країна теж не стоїть на місці. Київ активно запускає нові розробки. Крім уже відомих усьому світу дронів, у серійне виробництво вийшли й крилаті ракети “Фламінго”. Їхня дальність — до 3 тис. км. І це змінює стратегію війни: тепер навіть найглибший російський тил не може бути впевнений у своїй безпеці.

“Максимальна дальність становить 3000 км з точністю ураження 14 м на цій відстані. Максимальна швидкість — 900 км/год. Крейсерська швидкість може змінюватися, і це я не буду розкривати. Вантажність зараз становить 1150 кг. Спочатку було 1000 кг, але потім ми знайшли спосіб трохи її збільшити. Загальна злітна маса ракети — 6 тонн. Вона запускається на твердопаливному ракетному прискорювачі, а потім переходить на турбореактивний двигун нашого власного виробництва. Також і виробництво твердопаливного прискорювача теж нашого виробництва. Українське виробництво зброї — це надійна гарантія не тільки української, а і європейської незалежності, а також європейської безпеки на всьому континенті, тому що зараз Україна утримує цей бар’єр і, скажімо так, експортує безпеку в інші країни, які підтримують Україну”, — повідомила деталі про ракету керівник виробництва Fire Point Ірина Терех.

Росія продовжує гнати своїх солдатів на забій, видаючи фантазії за перемоги. Але ці кремлівські цифри та карти не змінюють головного: фронт тримається, Україна не здається, ба більше, зміцнюється. Підтримка Заходу стає системною, Київ запускає власні розробки та показує: країна готова боротися за незалежність. Адже для Путіна війна — це лише звіти про нібито успіхи та надія виснажити партнерів України. Для Києва — це боротьба за виживання, за свою землю і майбутнє. І поки Росія живе у світі ілюзій, Україна день за днем доводить ділом: зламати її не вдасться.

Читайте також: Пропаганда замість перемог: літній наступ Росії провалився (ВІДЕО)