У чому головна суть безпекових угод України з союзниками, пояснив Фесенко

Навіть угода про колективну оборону не гарантує того, що підписанти воюватимуть за ту країну, з ким вона підписана. А надання підтримки, яка є вже зараз, і фіксування цього на 10-річний період — це той максимум, який можливий. І в України таких угод до цього моменту не було з жодною країною. Тому підписання Україною двосторонніх угод про безпекові зобов’язання з країнами-союзниками — це величезний дипломатичний прорив. І для України це буде певна страховка, дипломатична і військово-політична гарантія від того, що Росія не ризикне нападати вдруге, хоча стовідсоткової гарантії і в цьому, і в інших випадках не буває. Про це сьогодні, 23 лютого, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив політолог Володимир Фесенко.

Він пояснив, що означає в угодах окремий пункт: “у разі майбутнього збройного нападу Росії на Україну, на вимогу будь-якого з учасників угоди, передбачено консультації протягом 24 годин для визначення відповідних подальших кроків”.

“Це механізм екстреного оперативного реагування на факт агресії. Зараз, коли угода підписується, триває війна, і західні партнери, зокрема країни, які підписали угоду з Україною про безпекові зобов’язання… Угоди різняться між собою за змістом. Сильніші з Великою Британією і Францією, трохи більш нейтральна, але теж досить сильна, з Німеччиною”, — сказав політолог.

За його словами, планується підписання угоди з іншими країнами G7 (“Великої сімки”), зокрема зі США, але й не тільки.

“Тому що вже виявили готовність підписати подібні угоди, звісно, зі своїми специфічними особливостями, й інші країни, які не є членами “Великої сімки”, але є міжнародними партнерами України, які допомагають Україні зброєю, постачаннями боєприпасів, санкціями проти Росії. І сенс цих зобов’язань сприяння Україні у сфері безпеки полягає в тому, щоб продовжити цю політику і тоді, коли нинішня війна закінчиться. Йдеться саме про те, щоб санкції проти Росії як країни-агресора, підтримка України зброєю і боєприпасами, макроекономічна і фінансова підтримка продовжилися і після завершення нинішньої війни. А якщо війна вже в перспективі раптом знову почнеться, що, на жаль, можливо, для цього й ухвалюють ці безпекові договори, щоб стримувати Росію від нової агресії, щоб було заздалегідь відомо — якщо Росія нападе на Україну знову, то нинішні країни-союзники України допомагатимуть їй у такому ж обсязі і в таких же формах. У цьому головна суть цих угод”, — пояснив Фесенко.

Також, уточнив політолог, головна функція цих угод у тому, щоб закріпити саме ці форми підтримки на 10-річний період або на період до вступу України до НАТО.

“Консультації — це лише механізм термінового, оперативного дипломатичного реагування, щоб визначити, яким чином союзники і партнери можуть допомогти Україні. Які озброєння потрібно поставити найближчим часом, як це робитиметься, в яких формах, яка буде логістика постачань тощо. У цьому головний сенс. Це відрізняє цей пункт відповідних угод від абстрактних гарантій безпеки або страхувальних зобов’язань, що було в Будапештському меморандумі 1994 року. І в договорах прописано, як саме допомагатимуть нам ці країни — точно так, як допомагають зараз. У цьому головний сенс”, — підсумував Володимир Фесенко.

Читайте також: Україна готує нові безпекові угоди із союзниками: основні положення — в аналізі підписаних (ВІДЕО)

Нагадаємо, Франція і Німеччина слідом за Великою Британією підписали з Україною договори у сфері безпеки. Президент Володимир Зеленський за підсумками зустрічей з офіційними представниками Берліна і Парижа, а також за результатами Мюнхенської безпекової конференції, заявив, що Україна вперше у своїй історії досягла такої світової солідарності та підтримки. Лідери України, Франції та Німеччини підписали угоди 16 лютого.