Десять років підтримки та підготовки до вступу в НАТО: угоди про гарантії безпеки з Німеччиною та Францією оцінили експерти

Франція і Німеччина слідом за Великою Британією підписали з Україною договори про гарантії безпеки. Президент Володимир Зеленський за підсумками зустрічей з офіційними представниками Берліна і Парижа, а також за результатами Мюнхенської конференції з безпеки, заявив, що Україна вперше у своїй історії досягла такої світової солідарності та підтримки.

Лідери України, Франції та Німеччини підписали угоди 16 лютого.

Зобов’язання підписантів

Договори, підписані Зеленським та Олафом Шольцем, а також з Еммануелем Макроном схожі. Вони мають низку схожих або однакових зобов’язань країн. Серед них — терміни виконання угод, реакція на можливу повторну агресію РФ, санкційний тиск на Москву, підтримка українського суверенітету та інше.

І Німеччина, і Франція готові спільно з партнерами в ЄС і “Групі семи” використовувати законні шляхи, щоб спрямовувати доходи від російських активів на підтримку України.

Франція має намір допомогти Україні розвивати армію, щоб та змогла повністю відновити територіальну цілісність країни. Про це йдеться в Угоді про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Францією, яку підписали президенти Володимир Зеленський та Еммануель Макрон.

Документ складається із семи частин, які регулюють відносини Києва та Парижа:

• у сфері оборонної промисловості;
• впровадженні демократичних реформ;
• санкційній політиці щодо Росії;
• створенні компенсаційного механізму відшкодування збитків, завданих російською агресією.

Також документ визначає дії сторін угоди в разі повторного нападу РФ на Україну.

“Я хочу передати українському народу наш захват і рішучість продовжувати підтримку України довгостроково. Ця підтримка буде такою ж сильною, як і на початку, і вона буде тільки посилюватися. Саме в цьому дусі ми підписали угоду про співпрацю у сфері безпеки. Франція хоче й надалі надавати підтримку Україні в плані постачання військової техніки, кооперації наших оборонних промисловостей, у плані навчання, розвідки, допомоги цивільному сектору. Ми готові посилити і нашу оборонно-промислову, технологічну базу на користь європейської оборони”, — сказав президент Франції Еммануель Макрон.

У 2024 році Франція надасть до 3 млрд євро додаткової допомоги Україні. Крім того, Париж сприятиме інтеграції української оборонної промисловості в систему безпеки Євросоюзу і НАТО.

У рамках Контактної групи з питань оборони України французька сторона відіграватиме провідну роль у коаліціях з артилерії та протиповітряної оборони, а також братиме участь у коаліціях з повітряних сил і морської безпеки та в інших коаліціях.

Німеччина в Угоді пообіцяла сприяти у відновленні України, її європейській інтеграції та притягненні РФ до відповідальності. Документ зобов’язує Берлін надати Україні військову допомогу на 7 млрд 100 млн євро.

“Європейцям потрібно буде робити більше для власної безпеки”, — сказав канцлер ФРН Олаф Шольц на Мюнхенській конференції з безпеки.

Він пояснив, що вважає це необхідним “незалежно від того, хто виграватиме на виборах у США”.

За словами Шольца, Росія не досягла “жодної зі своїх військових цілей” в Україні, але “значні частини російської армії залишилися недоторканими”. Тому Німеччина “сповнена рішучості” продовжувати підтримувати Україну.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус назвав угоду про безпеку з Україною “історичною”.

“Уперше у своїй історії Федеративна Республіка виступає в ролі держави-гаранта. Сьогоднішнє підписання є явною ознакою того, що Німеччина виконує свої зобов’язання, що зросли, у сфері політики безпеки в Європі”, — сказав він.

Угода України та Франції діятиме протягом 10 років від дати підписання або ж до вступу України до Північноатлантичного альянсу — так само як і договір із Німеччиною.

Президент України Володимир Зеленський за підсумками зустрічей із лідерами Німеччини та Франції, а також за результатами Мюнхенської безпекової конференції, вважає, що Україна вперше у своїй історії досягла такої світової солідарності та підтримки.

Як зазначив лідер країни, вже підписані угоди не є альтернативою допомоги США.

“Але ми всі разом, і цей союз США, Європи, Франції, Німеччини, Великої Британії — цей союз нам дуже потрібен, щоб здобути перемогу над РФ. Я вірю, що ці угоди дадуть поштовх для того, щоб США в такий момент усе-таки зробили допомогу Україні пріоритетнішою, ніж процес виборів”, — заявив він на пресконференції з президентом Франції в Парижі.

Раніше в січні відбулося підписання двосторонньої Угоди про співпрацю у сфері безпеки між Україною та Великою Британією в рамках Спільної декларації G7, ухваленої на попередньому саміті НАТО у Вільнюсі. Вона зачіпає три основні сфери: надання “всеосяжної допомоги” Україні, “запобігання й активне стримування” будь-якої форми ескалації воєнних дій, а також надання підтримки Києву для “майбутньої інтеграції в євроатлантичні інститути”.

Загалом Україна може підписати аналогічні двосторонні документи з більш ніж 30 союзниками: Сполученими Штатами, Канадою, Японією, Італією, країнами Балтії та державами Балканського півострова. Усі вони приєдналися до декларації G7 (“Великої сімки”), узгодженої в липні 2023 року.

Читайте також: Усі розуміють, що Росію краще зупинити в Україні, і не допустити її вторгнення до країн НАТО, — політолог про підсумки Мюнхенської конференції

Оцінки експертів

Далеко не всі політологи та експерти вважають ці угоди гарантіями. Проте більшість високо оцінюють їхню важливість. Детально ці два документи проаналізували в ефірі телеканалу FREEДОМ:

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Олег Лісний, віцепрезидент аналітичного центру “Політика”;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Тарас Жовтенко, експерт із міжнародної безпеки фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва;
• Михайло Пашков, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Підписані гарантії — перехідний процес вступу України до ЄС і НАТО

— Гарантії безпеки підкреслюють кілька символічних, важливих для нас і для Європи моментів.

Перше. Україна — невід’ємна частина Європи, і вона вже зовсім інакше сприймається всередині Європи. Ключова мета Росії в цій війні, крім знищення української державності, геноциду українського населення, є ще одне завдання – повністю позбавити Україну суб’єктності. Ну, зрозуміло, якщо ви знищуєте державу, то суб’єктності в України не буде. Тобто вона не може приєднатися до якихось альянсів, блоків тощо.

Підписання гарантій безпеки є перехідним етапом вступу України до Євросоюзу, до НАТО. І це чітко фіксує, зокрема у свідомості Росії, що Україна більше не підлягає впливу Російської Федерації, що Україна більше і близько не перебуває в будь-якій сфері, яка так чи інакше пов’язана з Росією. Тобто Україна — це невід’ємна частина Європи.

Друге. Європа переформатовується, вона поводиться зовсім інакше, вона бере на себе відповідальність. Ми бачимо вже три базові країни Європи — Велика Британія, Німеччина і Франція. Вони чітко заявляють: ми — лідери, ми розуміємо всі ризики, ми розуміємо відповідальність, яку несемо за спільне майбутнє Європи, тому ми підписуємо з Україною фундаментальні договори, історичні договори, які точно прив’язують до нас Україну, а нас — до України.

Третє. Цими договорами країни не просто щось обіцяють Україні в усному форматі, це не Будапештський меморандум. Вони кажуть: ми розуміємо вартість війни сьогодні, ми розуміємо, які інструменти мають бути домінантними. Ми розуміємо, що в нас усіх цих інструментів немає, тому що ми не інвестували у свої військові виробництва, сподівалися, що в нас є якісний партнер, який завжди дасть нам необхідний обсяг інструментів. Але ми тепер розуміємо, що маємо передусім самі на себе звертати увагу, інвестувати в ці виробництва. З ким ми це будемо робити? З Україною. Чому? Тому що Україна має видатний досвід участі та використання конкретних військових інструментів у конкретній масштабній війні.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Угоди можуть продовжити

— Зрозуміло, що всі ці процеси потребують часу. І кожна країна спочатку має провести певну внутрішню ревізію в плані тієї допомоги, яку вона може надати Україні.

Тож у плані підписання все йде якраз досить швидко, враховуючи, як деякі документи інколи роками готуються і підписуються між країнами. Тут наша дипломатія працює більш активно.

Що стосується 10 років, я думаю, неспроста було обрано саме таку цифру. Це стратегічна цифра. Йдеться не про ситуативну підтримку, а про плани на найближчі 10 років.

І в ці 10 років вкладаються одразу три важливі події для України. І це також не випадково, чому про такий період говорять. З одного боку, це, безумовно, закінчення і перемога над РФ. Це не 10 років, це набагато менший період, але, тим не менш.

Далі це процеси, пов’язані з європейською та євроатлантичною інтеграцією України. Вони теж не розтягнуться на 10 років, але треба розуміти, що РФ через природні обставини нікуди від наших кордонів не подінеться, і буде являти собою загрозу, як мінімум, протягом найближчих 10 років. І дуже добре, що це в Європі і взагалі у світі розуміють. Там розуміють, далеко не факт, що Росія зупиниться на тому, що вона робить зараз, і не буде робити щось у ще більших масштабах.

Тому що ми будемо змушені тримати велику армію, дуже потужні збройні сили, зміцнювати постійно оборону, кордон, зокрема, доти, доки в Росії прямо не відбудуться кардинальні зміни і не буде побудована демократія. Або, як кажуть деякі прогнозисти, Росія взагалі в перспективі розпадеться, що теж вимагатиме від України мати дуже ефективний сектор національної безпеки і оборони. Тому йдеться про довгостроковий період такої підтримки.

Не виключено, що далі ці угоди, можливо, будуть ще перепідписуватися, строки будуть збільшуватися, тому що вони взаємовигідні. Вони вигідні не тільки для України, але несуть певну вигоду в перспективі для країн, які підписують їх з іншого боку.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Поки що це не гарантії, а договір

— Коректніше буде звучати, що це договір у рамках сфери безпеки. Тому що “гарантії” — це те слово, яке наші союзники використовують дуже скупо. Для цього в них є підстави. Ми це помітили, коли аналізували британський кейс і угоди у сфері безпеки з цією країною. Коректніше їх називати рамковими, бо вони будуть ще наповнюватися конкретним змістом у майбутньому.

У німецькому кейсі мені дуже сподобалося, що дуже багато про те, що буде тут і зараз, на відміну від британського варіанта. У ньому йдеться і про допомогу зараз, і в перспективі. І про те, щоб ми привели стан своїх військ, зокрема на всіх рівнях до стандартів НАТО.

Усі ці угоди не є окремими. Вони відбуваються після консультацій між країнами і створюють нову безпекову сферу, структуру навколо України. Доти, доки ми не вступимо до НАТО. Це не заміна вступу до Альянсу, це гарантії того, що відбуватиметься до цього моменту.

І те, що там фігурують терміни 10 років, вказує на те, що колись озвучувалося: наші перспективи щодо вступу до НАТО можуть бути не такими швидкими, а безпекову сферу в усіх планах ми маємо забезпечувати разом із нашими союзниками.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: В угодах є досить інноваційні пункти

— Франція нам дуже цікава в тому контексті, що це найбільший виробник зброї в Європейському Союзі. І це системоутворююча країна для будівництва архітектури європейської безпеки, а саме — створення армії Європейського Союзу, про що вже не один раз говориться на найвищому рівні, і про це говорив безпосередньо сам Макрон.

Якщо це сприймати в системі заяв Європейського Союзу — Урсули фон дер Ляєн, Шарля Мішеля та Жозепа Борреля — щодо того, щоб наші військові програми — України, Європейського Союзу та конкретних країн Європейського Союзу – були максимально синхронізовані, то, думаю, недооцінювати підписання таких безпекових гарантій неможливо.

Це дійсно дуже важливий і дуже дієвий крок до забезпечення нашої спільної безпеки з європейськими друзями. Плюс туди інтегровані такі революційні речі, як United24, як реагування впродовж доби, і як спільний ВПК з країною-підписантом, з великим рівнем локалізації в Україні. Це є дуже цікавим пунктом, якого навіть немає у підписантів колективного договору НАТО.

За моєю інформацією, вже понад 10 відповідних документів зараз опрацьовується в нашому МЗС.

ТАРАС ЖОВТЕНКО: Підписано договори, а не меморандуми, що вже — позитив

— Суть цих договорів полягає в тому, щоб забезпечувати гарантовану військову підтримку України і підтримку у сфері безпеки до того моменту, поки Україна не стане повноцінним членом Північноатлантичного альянсу.

Як ми бачимо, ці договори дуже практично орієнтовані. Кожна з країн G7, яка підписує з Україною такий договір, паралельно є активним учасником формату “Рамштайн”.

Тут важливо зазначити, що формат “Рамштайн”, на відміну від цих договорів і двосторонніх зобов’язань, є добровільною ініціативою, і, відповідно, кожна з країн може будь-якої миті вийти з цієї ініціативи… Але для України це означатиме послаблення її військової підтримки.

Зовсім інша річ, що ключові країни “Рамштайна” формалізують свою допомогу Україні — військову, фінансову та політичну — у форматі двосторонніх договорів.

Те, що це договір, а не меморандум, наприклад, теж практичний крок уперед. Це зовсім інший тип міжнародного правового документа, і, відповідно, він має зовсім іншу міжнародно-правову вагу.

МИХАЙЛО ПАШКОВ: Це рамкові угоди, які потребують подальшої конкретики

— Підписання з Німеччиною та Францією основоположних безпекових документів є своєрідним стимулом, моделлю і закликом до інших країн для розширення договірно-правових рамок взаємовідносин з Україною в безпековому контексті.

Йдеться не про періодичність, хто за ким підпише, а про зміст, суть і сенс цих угод. Я просто підкреслю, що договір із Британією дещо відрізняється від договору з Німеччиною і Францією, наприклад, щодо інтеграції України в НАТО. Договір із Німеччиною, скажімо так, більш обережний, але це деталі.

Це більшою мірою рамкові угоди, які потребують подальшого конкретного наповнення, тобто укладення практичних угод на міжурядовому рівні щодо напрямів, які окреслені у великому базовому договорі.

Договори, які укладені з Францією та Німеччиною, мають ще дуже важливе значення в контексті стану договірно-правової бази відносин з Берліном і з Парижем. Тому що, наприклад, договірно-правова система договору відносин зі США є значно розгорнутішою і сильнішою в сенсі базових документів, ніж це було з Францією і Німеччиною.

Тому цей документ робить фундаментальною договірно-правову базу відносин і з Парижем, і з Берліном.

Читайте також: США знаходять тимчасові рішення проблеми із затримкою виділення допомоги Україні — деталі від Попова