“Це було моторошно”: ліквідатори аварії на ЧАЕС згадують події 1986 року (ВІДЕО)

Пам'ятник "Чорнобильський дзвін" у Дніпрі. Фото: uatv.ua

39 років тому, 14 грудня 1986 року, завершили будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). У цей день в Україні згадують тих, хто ціною власного здоров’я та життя долав наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф у світі. За офіційними даними, із сотень тисяч ліквідаторів — 10% загинули, а 165 тис. отримали інвалідність. Про те, як ліквідували аварію та до яких наслідків вона призвела, кореспондентам телеканалу FREEДОМ розповіли учасники подій.

Олександр Железняков у складі групи 18 листопада 1986 року проводив радіаційну розвідку на Чорнобильській АЕС. Як хімік він складав схему радіаційного забруднення на різних майданчиках. По ній далі орієнтувалися ті, хто розчищав дах. На один вихід кожному давали по 30-40 секунд.

“Бійцям, перед тим як послати на завдання, на цій схемі показували, куди бігти та що робити”, — пояснив Олександр.

За його словами, навіть через пів року після аварії рівень радіації на окремих майданчиках був такий, що прилади зашкалювали.

“Акт держкомісії говорив про те, що там від восьми до 12 рентгенів, в окремих точках до 50. Начхім не погодився, готували до запуску третій реактор — терміново до дати. Але коли вийшли — показники рентгенометра зашкалюють. Другий майданчик — від 800 до 13,8 тис. рентгенів”, — згадує ліквідатор аварії на ЧАЕС.

Станіслава Лиштвана на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відправили через три дні після вибуху четвертого реактора. Тоді йому було 20 років, він проходив строкову службу в Десні Чернігівської області. Побачене в Чорнобилі Станіслав пам’ятає досі.

“Ми були біля реактора, тому що реактор ще горів. Літали вертольоти: два в один бік, два — в інший. Засипали реактор. Я це все бачив. Це не страшно було, це моторошно було”, — ділиться спогадами Лиштван.

У 1986 році Олександр Субота працював у цивільному будівельному управлінні. З будівництва особливого об’єкта в Молдові після аварії на ЧАЕС його перекинули в Чорнобиль будувати газову трасу в Поліське, де розташовувався штаб ліквідаторів. Тягли трубу через зону відчуження. Але наслідки впливу радіації навіть за десятки кілометрів від епіцентру вибуху Олександр відчув уже за тиждень — на спині в нього з’явилися великі новоутворення, яке довелося видаляти. Зараз Субота живе в Дніпрі, він — голова Ради “Союз Чорнобиль України”.

“Хоч ми й жили в селі Оране, як казали — чиста зона. Але ж ми їздили на цій вахтівці куди — у зону ми ж їздили. Звідти ця вахтівка коліщатками привозила що? Загалом, радіації набралися. А зараз у всіх здоров’я хитається страшно”, — зауважив Олександр Субота.

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Під час випробувань пролунав вибух на четвертому реакторі. Була зруйнована реакторна установка. Стався викид радіоактивних речовин, які поширилися по Україні, Білорусі та Європі. За офіційними повідомленнями, одразу ж після катастрофи загинула 31 особа, а 600 тис. ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж та розчищенні, отримали високі дози радіації.

З 2022 року Росія знову наражає життя мільйонів людей на ядерну загрозу. Після захоплення Запорізької АЕС, російські війська перетворили станцію на військову базу. А після окупації Чорнобильської атомної станції у 2022 році, її робота неодноразово порушувалася, що призвело до підвищення радіаційного фону через переміщення важкої техніки та риття окопів у високорадіоактивних зонах.

Укриття Чорнобильської АЕС зазнало нових пошкоджень у лютому 2025 року після удару російським дроном. Це призвело до пожежі зовнішньої обшивки та втрати первинних функцій безпеки.

“Росіяни все розуміють, що вони роблять, як вони роблять. Це злочин, те, що вони роблять. Вони сподіваються тільки на те, що цей злочин ніколи не буде покараний, що їм усе зійде з рук. І тому та нахабність і та злість, яку вони виливають, я так думаю, повернеться їм потім. Тому що радіація переживає всіх нас. Вона переживає держави, вона переживає політичні устрої, вона переживає всі ідеології”, — впевнений головний інженер Дніпровської міжобласної філії Державного спеціалізованого підприємства “Об’єднання “Радон” Ігор Капінус.

14 грудня по всій Україні покладають квіти до меморіалів та згадують тих людей, які ціною своїх життів боролися з наслідками Чорнобильської катастрофи, щоб подібна трагедія не повторилася зараз.

Читайте також: Атаки Росії на українські АЕС: чим вони небезпечні та якими можуть бути наслідки (ВІДЕО)

Прямий ефір