Термін ультиматуму Трампа Путіну минув: чому Кремль саботує мирний процес — думки експертів

1 вересня минув двотижневий строк, який президент США Дональд Трамп дав Путіну для того, щоб той погодився на зустріч з президентом України. Експерти впевнені: заявляючи лідеру Білого дому про готовність вести будь-які переговори, російський диктатор лише тягне час і продовжує терор мирного населення.

Європейські лідери наполягають на тому, щоб посилювався тиск на Кремль. Так, Сполучені Штати володіють силою, важелями впливу і можуть досягти результату, якщо застосують їх у повному обсязі.

Київ готовий до зустрічі, а Москва — ухиляється

Після саміту у Вашингтоні 18 серпня президент США Дональд Трамп запропонував, щоб український президент Володимир Зеленський і Путін зустрілися. Після цього розпочалося обговорення місця переговорів, але реальної згоди щодо місця зустрічі та підготовки від Кремля так і не надійшло.

Зараз глава Білого дому Дональд Трамп не впевнений у перспективах зустрічі Зеленського з російським диктатором Путіним. Але тристоронні переговори за участю Сполучених Штатів відбудуться. Про це він заявив в інтерв’ю виданню Daily Caller. І додав, що подібні зустрічі потребують готовності всіх сторін, а це буває не завжди.

“Тристороння [зустріч] відбудеться. Двостороння — не знаю, але тристороння буде. Знаєте, іноді люди до цього не готові”, — зазначив Трамп.

Водночас Україна готова до мирних переговорів з Росією на рівні лідерів і впевнена у своїй перемозі за переговорним столом, заявив керівник Офісу президента Андрій Єрмак. Водночас Кремль усіляко затягує процес і не дає остаточної відповіді щодо зустрічі. Країни Євросоюзу очікують жорсткішої реакції з боку США і будуть закликати до введення проти Російської Федерації санкцій.

https://www.youtube.com/watch?v=QxiWzgO4o24&t=1s&ab_channel=FREE%D0%94OM.LIVE

Сполучені Штати не тиснуть на Україну щодо необхідності територіальних поступок, заявив Єрмак за результатами переговорів зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом. За його словами, переговори про мир між Москвою і Києвом на найвищому рівні рано чи пізно відбудуться, і українська сторона вийде з них переможницею.

“Росії з кожним днем буде все складніше відповідати навіть країнам так званого глобального Півдня, з якими у них хороші відносини. Я маю на увазі такі держави як Китай, Індія та Бразилія. Якщо ви хочете миру, як стверджуєте, то в чому проблема оголосити про припинення вогню на певний період і почати діалог?! Якщо цього не відбувається — можливо насправді ви не хочете миру?”, — сказав Єрмак.

Керівник ОПУ закликав країни Заходу натиснути на Росію, щоб нарешті розпочати переговори. Якщо Москва не підтвердить свою готовність, то щодо Російської Федерації повинні бути застосовані заходи, які країни Заходу обговорювали раніше, зокрема нові санкції, заявив Володимир Зеленський.

“Час, відведений на підготовку зустрічі у форматі лідерів, Москва використала для підготовки нових масованих ударів. Єдиний спосіб знову відкрити вікно можливостей для дипломатії — це жорсткі тарифи проти всіх, хто забезпечує російську армію грошима, і ефективні санкції проти самої Москви: банківські та енергетичні. Ця війна не припиниться завдяки політичним заявам — потрібні реальні кроки. Ми чекаємо дій Америки, Європи та всього світу”, — написав президент України у Telegram.

За словами президента Франції Еммануеля Макрона, якщо деталі переговорів між Москвою і Києвом на найвищому рівні не будуть узгоджені, це не повинно залишитися без відповіді.

“Як ми бачимо, розрив між позиціями, які Путін займає на міжнародних самітах або у відносинах з іншими лідерами, і реальністю на полі бою показує, наскільки він нещирий. Найближчі кілька днів будуть вирішальними. Тиск додатковими санкціями продовжиться як з нашого боку, так і зі сторони Сполучених Штатів, щоб змусити Росію повернутися за стіл переговорів. І водночас ми повинні зберігати нашу підтримку України”, — підкреслив Макрон.

Особливе роздратування у Росії викликають гарантії безпеки для України, які мають намір надати партнери Києва. А це — десятки країн-членів “коаліції охочих” та Сполучені Штати. Москва боїться, що втратить можливість і далі ігнорувати будь-які домовленості. Особливо нервово у Кремлі реагують на плани щодо розгортання в Україні багатонаціональних сил після досягнення мирної угоди або припинення вогню.

“Путін знає, що в останні тижні зіткнувся з кризою. Він відчув небезпеку, пролунала сигнал тривоги. Він дійсно хоче зупинити війну, але йому потрібно зупинити її так, щоб це виглядало як перемога”, — йдеться у публікації The Washington Post.

Відмова Путіна від переговорів у оцінці експертів

Чому на Путіна не діють ультиматуми президента США Дональда Трампа? Як змусити кремлівського диктатора сісти провести зустріч з президентом України Володимиром Зеленським і сісти за стіл переговорів? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Юрій Богданов, консультант зі стратегічних комунікацій, публіцист;
• Людмила Покровщук, доктор філософії, експерт із зовнішньої та внутрішньої політики;
• Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”.

ІГОР ПОПОВ: Росія уникає двосторонньої зустрічі

— Можна погодитися з Дональдом Трампом у тому, що, на жаль, російська сторона досі наполягає на свідомо неприйнятних вимогах. Україна ж відкрито заявляє про готовність до двосторонньої зустрічі. Протягом багатьох місяців ми підтверджуємо цю готовність обговорювати всі питання великої політики та геополітики саме на зустрічі президентів.

Росія уникає такої зустрічі. У цьому контексті авторитет Трампа справді може стати додатковим важелем, який змусить Кремль погодитися хоча б на тристоронній формат. Однак ключовою перепоною залишається пакет російських вимог, які абсолютно невиконувані. Перш за все йдеться про вимогу вивести українські війська з регіонів, які російська армія не може захопити вже десять років.

У Кремлі намагаються перекласти відповідальність за відсутність динаміки у переговорах на українську сторону. Але й у Білому домі все прекрасно розуміють. Так, ми хотіли б більш швидких і більш жорстких рішень з боку американської адміністрації, але там бачать: Зеленський і його команда роблять максимум можливого для підготовки зустрічей.

Росія вимагає спочатку погодитися на її умови та лише після цього сідати за стіл. Це не працює.

Після закінчення ультиматуму Трампа Путін поїхав до Пекіна і провів переговори, перш за все, з китайським керівництвом Сі Цзіньпіном. Звісно, тема війни в Україні там теж порушувалася: Москва і Пекін, очевидно, обмінялися позиціями.

У The Times опублікували інформацію, що 4 вересня у Парижі планується зустріч, куди має прибути Дональд Трамп. Очікується участь керівництва Євросоюзу, а приймати зустріч буде Еммануель Макрон. Володимир Зеленський представить свої пропозиції щодо формату завершення війни.

Ми розуміємо: Зеленський буде наполягати на концепції “мир через силу” — якщо за встановлений термін Кремль не погодився на двосторонні переговори та компроміс, значить, російське керівництво необхідно примушувати до прийняття рішень.

Саме в цьому контексті європейці та американці будуть обговорювати український план: посилення санкцій, зокрема проти тих, хто купує російську продукцію. Мета проста — змусити Москву до компромісного миру.

І почати, очевидно, потрібно з того, що будь-які територіальні питання мають обговорюватися, виходячи з лінії бойових дій. Це історично доведений принцип, який підтверджують навіть конфлікти меншого масштабу.

ЮРІЙ БОГДАНОВ: Завершення війни несе для Путіна ризики

— На сьогодні жоден з ультиматумів, який міг би позбавити Путіна відчуття безпеки у продовженні бойових дій, не реалізувався.

Зараз Путін перебуває в такій рівновазі, коли продовження війни несе для нього менше ризиків, ніж її завершення. Він не розуміє, що робити зі своєю армією, яка не демонструє результатів, близьких до перемоги. Тому він буде продовжувати бойові дії, поки не з’явиться усвідомлення: завершити війну безпечніше, ніж її продовжувати.

Поки тиск не посилиться, Путін буде продовжувати війну: або з економічних, або з політичних причин. У цьому контексті українські атаки на російські нафтопереробні заводи значно більше наближають мир і врегулювання, ніж зусилля команди Трампа. У Путіна залишаються всі можливості для агресивної риторики, поки ця агресія не зустрічає реальної протидії з боку партнерів за океаном. А поки вони не вживають додаткових кроків — він продовжує відкрито принижувати США.

У нас є три ключових фактори:

• виснаження здатності Росії вести технологічну війну. Армія виснажується, але поки вона може хоча б в обмеженому форматі продовжувати наступальні дії, війна триватиме. Це може тривати кілька місяців або навіть пару років;
• тиск через економіку. Гроші — це “кров війни”. Росія не реагувала на загрози санкцій або нафтового ембарго, але реальну небезпеку для Кремля створюють вторинні санкції, особливо проти Китаю та Індії;
• позиція США. Якщо Трамп і його команда дійсно хочуть завершити війну до Різдва, вже у вересні-жовтні, то вони повинні допомогти Україні посилити удари по території Росії. Це наблизить реальні переговори. Хай це і не дозволить повернути всі окуповані території, але хоча б не дасть нав’язати нам “заморозку” з умовами на кшталт здачі Краматорська чи Слов’янська.

Головний інструмент тиску на Росію зараз знаходиться в руках американців. Якщо Трамп поводитиме себе як адекватний політик і посилить тиск, в України та Європи з’явиться шанс швидше завершити війну. Якщо ж він продовжить заглядати в рот Путіну та іншим диктаторам, ситуація розвиватиметься значно повільніше.

Я не бачу жодної причини для Путіна зустрічатися з Зеленським. Для нього це буде принизливо. Путін завжди знецінює Україну, президента і сам народ, не визнає за нами суб’єктності. Якщо він сяде за стіл із Зеленським — це буде означати визнання України як рівного суб’єкта, що для нього психологічно неприпустимо.

Якщо ж переговори буде модерувати Трамп, то за столом опиниться “дорослий американський президент”, а сама війна виглядатиме як бійка “двох школярів”. Тому я дуже слабо вірю, що він взагалі наважиться на таку зустріч.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Прийшов час говорити про конкретні механізми та гарантії безпеки

— Зараз ми спостерігаємо процес зміцнення європейської обороноздатності. Йдеться не просто про розвиток Євросоюзу, а про формування нової архітектури безпеки, і в цій конструкції особливе місце займає Україна.

Складність переговорного процесу щодо російсько-української війни особливо проявилася після зустрічі глави Білого дому з Путіним на Алясці. Ми бачимо: не все пішло так, як це оголошував Дональд Трамп і про що говорила американська адміністрація. Росія, як завжди, все зламала, змінила та порушила плани.

Дуже символічно: у той день, коли міністри оборони країн ЄС збираються обговорювати гарантії безпеки України, Путін проводить засідання Радбезу РФ і говорить про посилення співпраці в рамках СНД. Водночас Марія Захарова знову повторює старі тези: денацифікація, російська мова, зменшення ролі ЗСУ, відмова від НАТО. Та сама платівка знову зазвучала.

І тут виникає питання: як взагалі зараз відбувається переговорний процес за участю США? Адже заявлялося, що саме вони будуть організовувати зустріч Зеленського і Путіна. А насправді сьогодні все в підвішеному стані, якщо не сказати заморожене.

Те саме і з гарантіями безпеки. Формально цим мають займатися США — країна, яка була гарантом за Будапештським меморандумом, але зараз фактично цим займаємося ми самі та наші європейські партнери. Було обіцяно, що активну участь візьме держсекретар США Марко Рубіо, але поки жодних сигналів з Вашингтона немає.

Ми розуміємо просту істину: якщо ти сам про себе не подбаєш, ніхто за тебе цього не зробить. Але хотілося б уже бачити обриси тих “декорацій”, про які так багато говорять після зустрічей на Алясці та у Вашингтоні.

Президент України Володимир Зеленський озвучив три ключові блоки: армія, взаємодія з НАТО, санкції. Ми чули заяву прем’єр-міністра Італії Джорджі Мелоні про гарантії безпеки, схожі на статтю 5 НАТО. Але нагадаємо: у НАТО кожна країна сама вирішує, як реагувати на напад — військовими засобами, фінансами або гуманітарною допомогою.

Зараз же йдеться про більш конкретний механізм: який внесок справді готова зробити кожна країна у разі повторної агресії РФ. Деякі держави вже заявили про готовність обговорювати надання військового контингенту. Але є нюанс: заяви лідерів — це одне, а практична реалізація потребує рішень парламентів.

БОГДАН ПОПОВ: Путін хоче продовжувати війну і переговори йому не потрібні

— Путін не готовий до конструктивних переговорів і не відмовляється від своїх терористичних і свідомо невиконуваних вимог, які видає за переговорну позицію російської сторони. Серед цих вимог — конституційні зміни, які ні Україна, ні західні партнери прийняти не можуть.

Таким чином Путін знову демонструє: він хоче продовжувати війну і не збирається робити серйозних дипломатичних кроків. Його мета — змусити Захід “під нього стрибати”. Тому меседж нашим партнерам надзвичайно чіткий: Путін навмисне зриває дипломатичну лінію, шукає союзників, працює з антизахідним лобі, активно комунікує зі своїм “старшим партнером” лідером Китаю Сі Цзіньпіном.

Китай фактично є головним донором російської військової машини. Паралельно Москва отримує доходи й від Делі, які також наповнюють російський бюджет. Лише нафтові долари з Індії за експорт нафти компенсують РФ кожен третій день війни. Росія витрачає близько 300 млн доларів на день на ведення бойових дій і отримує близько 100-120 млн доларів щоденно лише від продажу нафти в Індію.

З Китаєм ситуація схожа. Тобто сьогодні експорт російської нафти до Китаю та Індії практично повністю фінансує військову машину Кремля. Саме тому Путін поїхав на саміт ШОС, знову висуває свої абсурдні вимоги і скаржиться старшим партнерам, що йому потрібно більше грошей і військової підтримки. Але ні Китай, ні Індія поки що не йдуть на цей крок: вони дотримуються стратегічного балансу і намагаються не потрапити під санкції.

Вже давно зрозуміло, що Росія буде зривати дипломатичний трек, бо вона хоче воювати далі.

Якщо війна триває, будь-які гарантії безпеки перетворюються на порожній папір, бо їх ніхто не виконуватиме. Необхідно тиснути на Росію, щоб змусити її сісти за стіл переговорів. Є два шляхи: економічний тиск та військова підтримка України — інвестиції в армію, оборонну промисловість, розширення допомоги. Лише комбінація цих факторів може наблизити завершення війни.

Читайте також: Чому на переговори про мир РФ відповідає масованими терактами — думки експертів і глядачів FREEДОМ