Світ на порозі нової загрози: ядерна напруженість між Москвою і Вашингтоном зростає (ВІДЕО)

Офіційні особи в Москві та Вашингтоні стали активніше говорити про можливі ядерні випробування, які США і Росія не проводили вже кілька десятиліть. Хоча ще на початку жовтня президент США Дональд Трамп і кремлівський диктатор Путін вели телефонні переговори та готувалися до саміту у Будапешті. На цьому тлі з публічного поля несподівано зник глава російського МЗС Сергій Лавров. Що насправді стоїть за цією новою ядерною риторикою і навіщо Путін знову шантажує весь світ, розповідає FREEДOM.

Імітувати готовність до мирних переговорів і разом з тим залякувати світ ядерною зброєю — улюблена тактика Путіна, до якої він знову вирішив повернутися. Цього тижня кремлівський диктатор заявив, що Москва починає підготовку до нових ядерних випробувань у відповідь на дії США. Як розвивалися події протягом останніх двох тижнів?

26 жовтня Путін заявив, що Росія провела випробування крилатої ракети “Буревестник” з ядерною силовою установкою. Особливий акцент він зробив на необмеженій дальності цієї ракети. У відповідь президент США Дональд Трамп заявив, що у Сполучених Штатів є “найпотужніший у світі атомний підводний човен” прямо біля берегів Росії. Здавалося б, саме час кремлівським чиновникам задуматися і не озвучувати подібні погрози. Але вже 29 жовтня Путін почав розповідати про випробування підводного безпілотника “Посейдон”, у якого також є ядерна енергетична установка. Через кілька годин під час наради в Білому домі Трамп доручає Збройним силам негайно почати випробування ядерної зброї. До речі, запуск міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III (“Мінітмен-3”) американське командування не пов’язує з цією заявою Трампа. Але 5 листопада в Кремлі терміново скликали засідання Ради безпеки, на якому і було зроблено заяву про підготовку Росії до нових ядерних випробувань.

“Всі ці погрози є новим свідченням погіршення відносин між лідерами США і Росії. Ймовірно, на цьому етапі погрози з боку Москви та Вашингтона лише виступають інструментами політичного тиску. Однак рішення про проведення таких випробувань або з боку Америки, або Росії призведе до зростання ядерної напруженості до рівня, небаченого з часів піка холодної війни”, — пише The Wall Street Journal.

До речі, генеральний секретар НАТО Марк Рютте іронічно відреагував на заяви Путіна про ядерні випробування. На питання журналістів, чи буде після цього реакція Альянсу і якою вона буде, Рютте сказав, що давно перестав реагувати на зустрічі, які збирає Путін. Йому, мовляв, платять за це гроші, тому він їх і проводить. У західних експертів чимало скепсису викликає і сама російська ракета “Буревестник”. Починаючи з 2017 року, за даними розвідок, Росія провела не менше десяти її випробувань, і більшість з них завершилися невдачею. А саму ракету прозвали “летючим Чорнобилем” через ядерну силову установку, яка при аварії здатна призвести до радіоактивного зараження.

“У цієї “суперзброї” Кремля є три головні недоліки, які перетворюють його технічно на “білого слона”. Дозвукова швидкість і вразливість. На відміну від гіперзвукових ракет, “Буревестник” летить повільніше — його легше перехопити винищувачами або знищити іншими засобами ППО. Висока вартість. Ядерний реактор і складні системи роблять виробництво таких ракет надзвичайно дорогим. Сумнівна практичність. Для досягнення максимальної дальності крилата ракета змушена підійматися до висот, де її помітять супутники та дальні радари. Водночас низький політ економічно невигідний для реактивного двигуна”, — розповів військовий аналітик Хеміш де Бреттон-Гордон в інтерв’ю виданню The Telegraph.

Як революційну зброю, здатна знищити цілі країни та спустошити узбережжя, Росія представляє і суперторпеди “Посейдон”. Розповідаючи, що вони абсолютно невразливі й потужніші за ядерні ракети. Але на заході ці торпеди називають швидше символом залякування, ніж бойовою зброєю. Вони занадто великі для звичайних субмарин і вимагають власного спеціалізованого човна. Здатність “Посейдона” викликати цунамі також викликає недовіру в експертів.

“Довжина ракети становить 21 м, що занадто багато для найбільших російських підводних човнів, і для її запуску потрібен власний спеціалізований підводний човен. Крім того, “Посейдон” вважається потенціалом другого удару, тобто зброєю, яка може становити загрозу після початку ядерної війни. Замість того, щоб виконувати бойову функцію, вона покликана змусити противника відступити перед обличчям загрози його застосування”, — пише The Washington Post.

Путін також хвалився нібито серійним виробництвом ракети “Орешник”. Але знову ж таки це більше схоже на інформаційне вкидання. Центр протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони зазначає, що першу таку історію він запустив ще у листопаді 2024 року після удару по Дніпру. І з того часу регулярно повертається до цієї теми, хоча ніяких переконливих доказів реального серійного виробництва немає. Були невдалі пуски й кілька чергових вкидань. Експерти кажуть: це не стільки про нову зброю, скільки про спробу залякати та відвернути увагу.

“Центр проаналізував ці заяви й встановив суперечності в риториці російського диктатора: він ще раз оголошує старт виробництва “Орешника”, хоча раніше вже звітував, що воно давно триває. “Орешник” використовується як інструмент пропаганди та залякування, що демонструє відсутність у Росії готовності до конструктивного діалогу”, — зазначили в ЦПД.

Зовнішня агресія Путіна все частіше поєднується із внутрішньою роздратованістю. Дуже показово, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров так і не з’явився на історичному засіданні Ради безпеки, де обговорювалося відновлення ядерних випробувань. Формулювання “узгоджено відсутній” звучить непереконливо, адже Лавров виявився єдиним постійним членом Радбезу, який пропустив зустріч. Крім того, він більше не очолює російську делегацію на самітах G20 та Асоціації держав Південно-Східної Азії. Багато хто вважає, що глава МЗС впав у немилість після невдалої розмови з держсекретарем США Марко Рубіо і Путін дуже незадоволений роботою свого зовнішньополітичного відомства і тим, що саміт у Будапешті виявився зірваним. І тепер Москва і Вашингтон говорять між собою виключно мовою погроз.

“Американських чиновників вразила непохитність міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Під час короткої зустрічі зі своїм американським колегою Марко Рубіо в Нью-Йорку у вересні він розповідав про те, що Україна перебуває в лещатах “нацистів”. У телефонній розмові в жовтні, яка і призвела до зриву будапештського саміту, Лавров фактично повторив ті ж твердження. Видно, він явно втомився і, здається, вважає, що у нього є більш важливі справи, ніж зустрічатися або взаємодіяти зі Сполученими Штатами, незалежно від того, що хоче Путін”, — пише Financial Times.

Путін все частіше використовує ядерну риторику як головний інструмент тиску і самоствердження. Гучні заяви про “нову зброю” і погрози випробувань стали для нього способом демонструвати силу і відвертати увагу від власних провалів. Втім, недооцінювати небезпеку того, що відбувається, також не варто. Проблема ядерного протистояння не в тому, що одна сторона реагує на кроки іншої. А в тому, що кожна все частіше діє на випередження, виходячи зі своїх здогадок і страхів.

Читайте також: У Росії нервово відреагували на ракетні випробування США