США використовують нафтовий експорт як зброю проти Китаю, попутно обнуляючи доходи РФ, — Пендзин

Вашингтон реалізує стратегію заміщення російських енергоресурсів венесуельською нафтою, що дозволяє США одночасно позбавити Кремль військових доходів і отримати важелі тиску на Пекін. В межах глобального торговельного протистояння з Китаєм Сполучені Штати розширюють експансію на ринку, системно витісняючи сировину з РФ і викуповуючи закордонні активи російських компаній для остаточної ліквідації їхнього впливу. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

Торгова політика Вашингтона в енергетичній сфері диктується необхідністю збалансування відносин з найбільшими споживачами сировини. В умовах заморожування багатьох економічних угод нафтовий фактор стає визначальним у діалозі між ключовими світовими гравцями.

“Власне, коли ми з вами говоримо про Сполучені Штати Америки та їхню поведінку на нафтовому ринку, то потрібно розуміти, що вони мають більш глобальні цілі. Ну, по-перше, потрібно згадати, хто на сьогодні є найбільшим імпортером нафти. Найбільшим покупцем нафти на світовому ринку є Китай. Ті торговельні відносини між США і Китаєм, які на сьогодні поставлені на паузу, вони, природно, далеко не такі прості”, — зазначив Олег Пендзин.

Вашингтон прагне створити ефективну противагу Пекіну, який утримує лідерство в постачанні матеріалів для високих технологій. Контроль над базовими енергоресурсами дозволяє американській стороні безпосередньо впливати на темпи промислового виробництва головного конкурента.

“Ми розуміємо, що Китай досить активно тисне на позиції Сполучених Штатів Америки своїм, по суті, монопольним становищем на ринку рідкісноземельних металів. Водночас Сполучені Штати Америки зараз активно проводять експансію на нафтовому ринку, щоб таким чином нівелювати тиск Китаю і певною мірою також впливати на можливості подальшого розвитку китайської економіки, адже без енергоносіїв, насамперед нафти, Китай не зможе нарощувати внутрішнє виробництво”, — прокоментував експерт.

Одним з ключових інструментів цієї стратегії є реанімація видобувних потужностей у Латинській Америці. Це дозволяє підготувати ресурсну базу, здатну у найкоротші терміни замінити поставки з РФ на глобальному рівні.

“Тож це досить складне економічне торгове протистояння, де американці мають далекосяжні плани, головна ідея яких полягає у витісненні російської нафти зі світового ринку та заміщенні її нафтою з Венесуели. Подивіться, як все це красиво вписується в загальну канву. Нагадаймо, що Венесуела на сьогодні має найбільші розвідані запаси нафти у світі. Разом з тим до президента Уго Чавеса і до Мадуро Венесуела видобувала 3-3,5 млн барелів на добу”, — підкреслив Пендзин.

Для реалізації цих планів потрібні колосальні фінансові вливання в інфраструктуру видобутку, що одночасно змінює політичний ландшафт і позбавляє Москву традиційних важелів впливу у регіоні.

“На зараз загальний обсяг видобутку нафти у Венесуелі становить десь 750-800 тисяч тонн. Сполучені Штати Америки, запрошуючи міжнародні нафтові компанії, насамперед американські, на розробку родовища у Венесуелі, сподіваються збільшити до кінця 2026 року хоча б до 1,5 млн барелів на добу видобуток. Але це вимагатиме досить великих інвестиційних ресурсів. Всі ці речі, природно, вписуються і в логіку різкого зменшення впливу Китаю і Російської Федерації на ті процеси, які на сьогодні відбуваються в латиноамериканській півкулі, передусім Венесуелі”, — пояснив спікер.

Паралельно з нарощуванням видобутку відбувається планомірне поглинання західними корпораціями європейських потужностей, які раніше контролювалися російським капіталом. Перехоплення управління нафтопереробними заводами та мережами збуту позбавляє агресора інструментів енергетичного шантажу.

“Якщо ми ще більш детально подивимося на те, що американські нафтові компанії збираються викуповувати у “Лукойла” його закордонні активи, в першу чергу це п’ять тисяч заправок у Європейському Союзі, це два досить великих нафтопереробних комплекси в Бургасі [Болгарія] та Плоешті [Румунія]. Замінивши російську нафту на цих нафтопереробних заводах венесуельською, там досить активно обговорює майбутнє придбання американської компанії Chevron, стає загалом зрозуміла логіка американської, скажімо, політики в цьому напрямку”, — зазначив гість ефіру.

Попри те, що в пріоритеті Білого дому знаходяться питання глобальної торговельної конкуренції, наслідки цих дій безпосередньо підривають економічну здатність Кремля продовжувати бойові дії проти України.

“Тому, коли ми з вами говоримо про політику Сполучених Штатів Америки, вона тільки побічно зачіпає питання, пов’язані з Російською Федерацією, з українсько-російською війною. Головне все-таки для американців — питання, пов’язані з торговельними відносинами з Китаєм і своїм місцем на нафтовому ринку. Але так історично склалося, що інтереси Сполучених Штатів Америки на нафтовому ринку та інтереси України з точки зору зменшення доходів Російської Федерації, як наслідок зменшення можливості ввести агресивну війну в Україні, збігаються. Тому, природно, все, що американці роблять у цьому напрямку, йде в напрямку інтересів України”, — резюмував Олег Пендзин.

Читайте також: Рекордні борги, зростання податків і обвал промисловості: що чекає на економіку РФ у 2026 році