Росія кусатиме Україну, доки не позбудеться всіх зубів – політолог

У Кремлі все ще розраховують на перемогу в Україні, і це позначається на несерйозному підході до мирних переговорів з боку Росії. Таку думку висловив політолог Олег Саакян в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UА. Він вважає, що Росія стане більш поступливою після того, як зазнає чергової поразки на одній із стратегічно важливих ділянок української території.

— У Кремлі знову звучать вимоги до української влади щодо так званої денацифікації та демілітаризації разом із відмовою від НАТО та від Криму. Після стамбульських переговорів росіяни від частини тез відмовилися. Але невже російська машина знову заходить на те коло, яке, в принципі, вже пройшли? Про що це може свідчити?

— По-перше, комплекс Наполеона там прогресує і знаходить собі нових і нових носіїв. Там кожен Медвєдєв чи Володін намагається зараз зробити гучну заяву, бажано, вище цілячись — у президента України, у президентів якихось інших держав, можливо, у президента США. Це пропагандистські методи: Путін, взагалі, розмовляє із богами, а ось з усіма цими смертними президентами говоритимуть ось такі глашатаї. До того ж, вони, звичайно ж, можуть дозволити собі цей хамський градус. Насправді нікуди не поділися так звані вимоги, вони й досі залишаються, їх періодично повертають. А з переговорного процесу, звичайно ж, вони їх витіснили, оскільки вони виглядають зовсім неконструктивно, але в цілому, в риториці вони залишаються.

Ця робота, перш за все, на внутрішню пропагандистську аудиторію, їм необхідно демонструвати силу, оскільки зараз дедалі більше приводів, які дають змогу засумніватися у силі їхньої влади та силі Путіна персонально. А найголовніше, що не спроможні російське суспільство, еліта, пробачити російським правителям, – це слабкість. Ситуація з потопленням Москви – це явна слабкість. Ситуація з Фінляндією та Швецією, які йдуть у НАТО, і те, що Росію вперто ігнорують у цьому та відповідають їй, що її думку ніхто не питає – це теж ситуація слабкості. Так само, як ситуація щодо газу і вимога Росії купівлі газу за рублі, від якого всі відмахнулися і сказали: “Ні, ми купуватимемо за валюту”, – а Росії нічого протиставити – це теж приклад слабкості. Відповідно, зараз вони намагаються надувати щоки.

А насправді весь розрахунок у них на військову операцію на сході зараз, на новий виток протистояння і спробу вийти на кращу позицію. Та ж Кремінна і таке шалене просування російських військ туди пов’язане з тим, що вони хочуть вийти на Лиманську трасу і відрізати Сєвєродонецьк, Лисичанськ від Слов’янська, Краматорська – дві агломерації. І вони зараз намагатимуться саме на лінії фронту кувати для себе переговорні позиції, оскільки певні позиції, які зараз є, – паритетні. Ми бачимо, що їм не вдалося досягти жодної значущої, на сьогоднішній день, перемоги, яка дала б їм можливість поговорити з позиції сили. А з позиції слабкості вони готові.

Для них переговори зараз – це імітація. Ось далі, можливо, в наступному витку справді переговорний процес може пожвавитися. Зараз це не більше, ніж імітація та спроба його використовувати як передовий розвідувальний загін, який намагається знімати інформацію про те, як почувається українська влада, що вони пропонують чи не пропонують – це переговорна шахівниця, яка виставлена ​​в самому початку війни. Там треба виставити фігури і треба їх налаштувати у певну конструкцію, інакше твій суперник займе цей плацдарм. Ось тому просування дипломатичного очікувати поки що не доводиться.

— Наскільки високою є ймовірність того, що Росія обмежилася б Донецькою та Луганською областями, якщо припустити, що вона їх захопила повністю?

— По-перше, вони, звичайно ж, не обмежаться цим, ми чудово розуміємо, той же Херсон уже захоплено, і вони намагаються там в експрес-режимі розгорнути те саме, що розгортали протягом 8 років на окупованій території Донеччини та Луганщини. Тому, звичайно, вони кусатимуть і хапаються за ті шматки, до яких дотягнуться. Зазвичай апетит виникає під час їди, а в даному випадку апетит зменшується з кількістю вибитих зубів. От наскільки у них ще зубів вистачить, туди вони спробують увірватися. Це такі проміжні завдання.

У Росії ще за радянською традицією люблять, з одного боку, все до дат приурочувати, а з іншого боку – люблять такі проміжні завдання на кшталт “взяти кордони” – це як зафіксуватися в чомусь. Часто ці межі є абсолютно нелогічними. Навіть якщо брати військову логіку утримання тих чи інших територій, там плацдарми інакше розподілені. Тому, звісно, ​​це спроба імітувати бодай якусь перемогу.

Зрозуміло, що мета Росії – це знищення України як держави, це зазначено і в документах, і в програмних статтях Путіна і Медвєдєва. Я вже не говорю про політтехнологічні випади на “РИА новости”, які дають лише механічну частину того, як цей геноцид та демонтаж України мають відбуватися. Але загалом, ідеологічно, це мета, а решта – проміжні тактичні домінування, оскільки стратегічно для них це вже недосяжно взагалі.

Наші війська чудово знають про ці плани, ми озброюємося, нам постачають додаткове озброєння саме для того, щоб вести більш ефективну оборону там. Ось, дивіться, потопили крейсер “Москва” – це не рядова подія. Навіть не так важливо, що називається “Москвою”. Це корабель, який погрожував острову Зміїний, це найпотужніший корабель Росії у Чорному морі, їхній флагман. Тут важливо стратегічно, мабуть, навіть інше: Росія спочатку очікувала, що вони боротимуться лише в одному просторі – на землі. Вони вважали, що повітря повністю за ними, море повністю за ними. Досі Росія не править у повітрі безроздільно. На морі вони себе почували вільно, вважали, що Україна, власне, море програла ще на старті, і взагалі вони можуть робити все, що хочуть. Виявилося, що ні. Зараз перелом відбувся в тому, що й у морі їм доводиться відходити від берега, тепер уже озиратися, і власне вони не можуть диктувати свою ініціативу. Тобто у трьох просторах. На землі ми перехопили ініціативу, а зараз досягли позиційного паритетного протистояння з Росією. У повітрі та в морі ми не даємо їм розгорнути власну ініціативу та диктувати правила, що є корінним, переломним моментом взагалі цієї війни. Тому, звичайно, зараз доводиться змінювати власні плани.

Я не думаю, що керівництво дуже щось змінить. Тепер змінили командувача “операцією”, а першого просто публічно бичували, скажімо, відтіснили. Плюс, розпочали чищення у силових відомствах. Я думаю, що “Кощіїва смерть”, цілком імовірно, може до Путіна підкрастися з боку військових. І в нього це розуміють, оскільки всі інші органи до нігтя притиснуті: там немає політбюро, немає спецслужб, які могли б зараз зіграти свою гру. А ось військові, їх може, все-таки, дістати те, що їх використовують, як гарматне м’ясо, і абсолютно безглуздо кидають на війну, в якій немає жодних уже перспектив, плюс, потім ще й звинувачують їх у невдачах. Адже зараз ключовий наратив у Москві який? Все йде за планом, спецоперація відбувається, тобто завдання правильні, а ось виконання кульгає.

— Проблема в тому, що завдання спецоперації змінювалися вже 5 разів. Спочатку – це демілітаризація та денацифікація України, потім – це відсіч НАТО, потім – це російська армія запобігла створенню “брудної” бомби в Чорнобилі, хоча в голові не вкладається, а чому тоді російські військові віддали чорнобильську зону. Тепер уже захист Донбасу. Умовні націоналістичні групи Російської Федерації звертають на це увагу, поступово критикуючи Мединського, Лаврова, Захарову тощо. До чого це може призвести, що то за критика така пішла?

— Ключовою тут теза може бути: “а Путін не справжній, Путін – вже не Путін”. Власне, тому що Путін – це мужність, сила, інтелект, рішучість, сильна армія, стабільність, ну, і закінчуючи іпотекою, що є однією з важливих частин цього суспільного договору або консенсусу, коли люди готові миритися з владою, яка робить все, що хоче, в принципі, але вона забезпечує іпотеку. А тут виходить, що Путін уже за цілим рядом параметрів, власне, і не Путін. Він уже такий собі середньостатистичний пострадянський диктатор, і нічого особливого та сакрального немає в ньому. Більше того, купа помилок, і виглядає він вже погано у прямому та в метафоричному значенні. Тому, звичайно, у цих радикальних правих колах починається дедалі більше критики і кроків, і самого підходу, який здійснюється російською владою. Я думаю, що Гіркіну, можливо, це десь колись зарахується, коли судитимуть, може, це стане пом’якшувальною обставиною, мовляв, він боровся з путінським режимом зсередини.

— Якщо Путін умовно недієздатний, хто тоді може стати біля керма такої машини? Зараз ми говоримо тезами російської пропаганди, природно, це все з великим сарказмом та іронією, проте хто тоді зможе вести ось цей крейсер “Російська Федерація” у світле майбутнє?

— Ніхто. Він неспроможний вже дати собі раду, Росії світить досить складний етап напіврозпаду, що може призвести або до розпаду, або до централізації ще більшої, умовно, якоїсь хунте. Але це все пройде через етап певної хаотизації та напіврозпаду. Це буде вікно можливостей для України для того, щоб вже раз і назавжди, фактично, закрити на багато років, десятиліття вперед, закрити питання територіальної цілісності України та можливих амбіцій РФ щодо майбутнього України.

Якщо в Росії зараз прибрати силовий блок, то з’являться десятки кадирових, держава почне розповзатися на частини. Це говорить про те, що Росія на сьогоднішній день — штучне утворення, що тримається на силовому блоці, залякуванні та на розміщенні військових і силовиків гарнізонним типом. Наприклад, у тій же Україні, у тій же Греції, в інших західних країнах служать дуже часто за місцем проживання, а в Росії, наприклад, цього не роблять. У Росії служать не за місцем проживання, зокрема, для того, щоб у разі, якщо доведеться придушувати якісь протести, щоб не було сантиментів, щоб стріляли, щоб знали, що їхні сім’ї далеко від них, і вони у заручниках. Бо якщо вони не виконують наказу, то до сімей прийдуть силовики, які будуть абсолютно з іншого суб’єкта РФ.

Росія зараз іде шляхом Путіна, до занепаду. Ключове сталося вже 2 тижні тому – на Заході визнали ймовірність перемоги України, і зараз уже починають діяти з позиції допомоги Україні перемогти Росію на нашій території. Нам не треба доходити до Москви, нам необхідно убезпечити себе та повернути свої території. А ще, буквально, два тижні тому на Заході такий сценарій навіть не розглядався, там намагалися вийти на певну паритетність і, можливо, якесь заморожування конфлікту. А якщо брати місяць тому, то взагалі ніхто не вірив навіть у цей сценарій. Всі думали: “ну так, Україна зараз боротиметься досить довго, але все одно, у фіналі Росія переможе, тому треба, як би, притримати коней”. Тепер світ розуміє, що Україна перемагає, що Україна має шанс перемогти, він серйозний. Інша річ, що нам цю перемогу ще треба здобути, вона нам коштуватиме ще багато і крові, і сліз, і поту, оскільки це протистояння у довгу, це протистояння вже систем, їхньої витримки та стійкості, а не лише військових. Тому дуже важливо, щоб кожен на своєму місці займався тим, що найкраще вміє, і працював на загальну обороноздатність країни та на нашу здатність жити, розвиватися та вигравати, перемагати в умовах війни.

— Що таке загалом перемога України? Це відхід російських військ із Криму та Донбасу повністю, це смерть Путіна, розвал путінської Росії? У політичному та військовому плані?

— Повернення власних територій, збереження суверенітету та можливості визначати своє майбутнє, створення умов неможливості з боку Росії атаки на Україну. Все це за рахунок нашої сили мобілізуватися або за рахунок напіврозпаду Росії, її слабкості і так далі – це вже інструменти. Нам важливо захистити власне майбутнє, щоб не повторювалося це з боку Росії, і, звичайно ж, досягнення точки розвитку, тобто ми повинні не зупинятися та розвиватися. Це для нас буде перемогою.

А що там буде в Росії, мене цікавить крізь призму цих чотирьох завдань. Якщо для чогось із цього необхідно впливати на Росію, звичайно ж, ми це робитимемо. Якщо ні, то нехай собі живуть, як хочуть, це їхні проблеми. Нам важливо захиститися, щоб Росія, що падає, і хвилі еміграції звідти не стали загрозою для нашої безпеки. Це ще виклик завтрашнього дня, з якими вже необхідно працювати та його прораховувати.

Нагадаємо, спеціальний кореспондент телеканалу UA в Європі Віталій Сізов розібрав тези путінської пропаганди, які походять від багатьох, навіть далеко не агресивних і не лояльних до російської влади людей.

Верещук: 19 квітня гуманітарні коридори не працюватимуть

Радник голови Офісу президента Тимофій Милованов в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA повідомив, що Україна зможе експортувати через порти сусідніх країн не лише зернові.

Читайте також: Колишній депутат Держдуми, опозиційний політик РФ Геннадій Гудков в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UА висловив думку, що у Кремлі ще не розкол, але серед політичних еліт вже почалася боротьба за місце під сонцем