Вчора о 21:43
За чотири роки Україна створила масштабну та ефективну оборонну індустрію. Країна вже стала найбільшим полігоном для сучасних військових технологій, і цей досвід дає не лише ризики, а й унікальні можливості для розвитку власної оборонної індустрії.
В умовах війни країна накопичує практику, яка формує нові підходи до озброєння, кооперації з партнерами та боротьби за технологічне лідерство. Однак ключовий виклик — встигнути масштабувати рішення і закріпити за собою роль повноцінного гравця на глобальному ринку озброєнь.
Дрони, ракети і роботи: як Україна змінила свою оборонну індустрію
“Наші ракети, наші безпілотні системи, наші перехоплювачі, ударні та морські дрони, розвідники, артилерія, наші боєприпаси, бронетехніка, роботизовані комплекси і багато-багато іншого, — все те, що сьогодні дійсно гордо називається “зброя України”. Захищає наше небо, наші міста і села, рятує життя, доводить, що “зроблено в Україні” — це синонім поняття “ефективно і сильно”. Я дякую за це всім, хто працює в нашому оборонному комплексі, в нашій збройовій промисловості”, — заявив президент Володимир Зеленський 13 квітня.
За словами президента, Україна виробляє мільйони FPV-дронів і снарядів щороку, а також розвиває далекобійні ракети та системи перехоплення. Уже сьогодні українські дрони здатні вражати цілі на відстані до 1 750 км.
“Україна має свою далекобійну ракетну зброю. І не просто розробку, а реальну силу, яка вже працює. “Фламінго” і “Рута”, “Пекло” і “Нептун”, “Паляниця”, “Вільха”. Ми вже можемо всім цим пишатися, але зупинятися на цьому точно не будемо. Це лише наші початкові кроки. Індустрія буде розвиватися, і ворог це відчуватиме”, — зазначив Зеленський.
Він наголосив, що роботизовані комплекси стають ключовим елементом на полі бою: за три місяці вони виконали понад 22 тисячі місій, зберігаючи життя військових.
“Вперше в історії цієї війни ворожу позицію було взято виключно безпілотними платформами — НРК і дронами. Окупанти здалися в полон, і цю операцію виконали без участі піхоти і без втрат з нашого боку… Це про високі технології на захисті найвищої цінності — життя людини”, — заявив президент.
Зеленський додав, що Україна стає глобальним гравцем у сфері безпеки і пропонує партнерам довгострокову співпрацю, а не продаж зброї.
“Наш український досвід безпеки, наша військова експертиза — зараз це найбажаніший товар для десятків країн світу… Ми не робимо ярмарків нашої зброї і не спустошуємо наші склади, ми пропонуємо партнерство у сфері безпеки”, — акцентував він.
За його словами, українські технології вже застосовуються на Близькому Сході, а переговори про співпрацю ведуться з країнами Азії та Африки.
Президент також зазначив унікальний досвід України в Чорному морі та ефективність морських дронів.
“Ніхто інший не виконував таких завдань, як українці в Чорному морі… Наші морські дрони Sea Baby, MAGURA, “Сарган” відомі багатьом, і це теж наша українська експортна позиція”, — сказав він.
Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що близько 75% потреб армії покривається українською зброєю, а вітчизняні розробки забезпечують 95% далекобійних засобів.
“Тільки минулого року ми поставили на озброєння 1 300 одиниць української зброї. Щодня наші виробники випускають понад 1 500 дронів-перехоплювачів… Наша зброя — це наші козирі, наше надбання, фактично наша нафта”, — заявив він.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зазначив, що українські технології вже допомагають союзникам захищатися від дронів.
“Потрібна більш масштабована і адаптивна технологія перехоплення безпілотників… Зараз союзники на східному фланзі НАТО і наші друзі в Перській затоці захищаються від російських і іранських дронів завдяки українським технологіям, яких не було навіть рік тому”, — наголосив він.
Зброя України: досвід війни стає експортним продуктом
Чи зможе Україна закріпитися як повноцінний гравець на глобальному ринку озброєнь? Чому дрони, ракети і роботизовані системи змінюють саму логіку війни? Які ключові проблеми заважають масштабувати виробництво, особливо у сфері ППО? Чому партнерство з союзниками важливіше, ніж просто експорт зброї? І як досвід України вже впливає на військові стратегії інших країн? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:
- Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій;
- Юрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем “Ахіллес” Сухопутних військ ЗСУ.
ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Просто скопіювати щось — це не успіх у цій війні
— Україна — вже полігон для випробувань, і цього не можна боятися. Не можна боятися, тому що цей полігон дає нам можливість удосконалювати нашу техніку, використовувати їхню техніку і можливості, відповідно підвищувати технологічні можливості і мислити в тому, щоб виробляти і застосовувати нові види озброєння. Це вже відбувається.
Питання тісної кооперації і рівної кооперації полягає в тому, щоб правильно юридично оформити наші технології, щоб держави, які разом з нами будуть виробляти або за ліцензією, не копіювали і не обходили нас у цьому виробництві, і щоб ми були реальними учасниками процесу виробництва, з отриманням прибутку і завоюванням нових можливостей в експорті озброєнь.
Тут уже держава не повинна бути монополістом. Вона може регулювати, кому постачати і в яких кількостях, але не бути, скажімо так, істиною в останній інстанції щодо укладання конкретних контрактів з конкретними компаніями і державами. Держава повинна допомагати компаніям це робити, а не бути єдиним продавцем, постачальником тих можливостей, які у нас є.
Поки локалізовані виробництва не дронів-перехоплювачів, а інших дронів. Ще попереду, мабуть, локалізація і співпраця у виробництві систем ППО. Тут ми відстаємо, бо це досить дорогий і тривалий процес виробництва засобів ППО. Ми тільки почали ці процеси.
Що туди входить? Засоби ППО — це пазли досить великої картини. Нам потрібні радари, щоб бачити радарні поля або використовувати інші системи детонації. Нам потрібні засоби знищення, нам потрібні РЕБ, нам потрібні антидронові системи. Тобто ціла система повинна працювати в комплексі. Я вже не кажу про ракети засобів ППО, про малу і велику авіацію.
У нас є, ми практично придумали, як масштабувати лише частину цієї системи — це дрони-перехоплювачі, і ми зараз робимо непогані результати. Все інше — кулемети, амуніція, снаряди, патрони, радари, ракети — у нас у дефіциті. І у нас немає масштабування виробництва в цьому питанні.
Тому, звичайно, можна кооперуватися. Але тут повинна бути відкритість і пріоритетність з боку європейських партнерів. Тому що ми стикалися з ситуаціями, коли з великими компаніями домовляємося про постачання засобів ППО в Україну для локалізації і інтеграції на наші платформи, додавання наших радарів і РЕБ, створення комплексних рішень. Підходимо до укладання — і нам кажуть, що є тиск, і постачання йдуть в інший напрямок, наприклад у Перську затоку. Або інші партнери просто зникають через тиждень.
Об’єктивно зараз немає можливості швидко масштабувати виробництво засобів ППО. Тому потрібно брати те, що є у Європі, і паралельно дивитися в майбутнє — на спільне виробництво, бажано з частковою локалізацією в Україні. Але це не швидкий процес. Це не те, що лежить на складі — це вже розбирають як гарячі пиріжки.
Тому всі рухи в бік спільного виробництва засобів ППО — це критично важливо. Головне, щоб це було прозоро, зрозуміло і відкрито. І щоб брали участь компанії з реальним досвідом і успішними кейсами, а не лише ті, які просуваються через політичні структури. Потрібно дивитися ширше — хто у нас є і хто вже показав результат.
Нам потрібні радари. У нас не все радарне поле закрите, є порожні зони, куди противник залітає. Радар — це фактично твої очі, які показують, що на тебе летить і з якою швидкістю, і дозволяють передавати дані на системи виявлення і знищення.
Нам також потрібні РЕБ і, мабуть, одне з найголовніших — ракети до тих систем, які у нас є, або нові ракети, дешевші, але з хорошими системами наведення. Вони не повинні коштувати дорожче, ніж цілі, які вони збивають. Це повинно бути 10-20 тисяч, максимум 50 тисяч доларів.
Нам також потрібні сучасні дрони і ракети з елементами штучного інтелекту проти реактивних дронів. Тому що починається епоха реактивних дронів. Такі рішення потрібні вже на завтра.
Немає поки систем електромагнітного впливу, які могли б масово виводити з ладу дрони на відстані хоча б 500 м. Лазерні системи теж є в розробці, але поки не показали себе в реальному ефективному застосуванні. Це складні технології: потрібно супроводжувати ціль, утримувати її, створювати достатню температуру, щоб вивести з ладу електроніку.
Особливо якщо йдеться про реактивні цілі зі швидкістю 500-700 км на годину. Це зовсім інший рівень завдань. Тобто це весь комплекс рішень, які потрібні на вчора, на сьогодні й на завтра. І потрібно разом шукати, де це взяти, з ким це робити і як це постачити.
Дрони-перехоплювачі — зрозуміла історія для західних компаній, вони можуть їх виробляти, але не в тій кількості, тому що їм поки не потрібно стільки. Але разом із цими дронами у нас є унікальний досвід їх застосування та адаптації до реальної війни.
Тому що, на жаль, у нас найбільший полігон для мілітарних технологій у світі. І тому разом із продажем технологій або ліцензій ми можемо давати постійний досвід їх модернізації.
Зараз виграють ті компанії, які зрозуміють, що просто скопіювати щось — це не успіх. Важливо постійно адаптуватися до змін, до дій противника, змінювати тактику і технологічні рішення, щоб бути на крок попереду.
ЮРІЙ ФЕДОРЕНКО: Світ, допомагаючи Україні, вчиться на цій війні
— Якщо ми подивимося в розрізі часу, повернемося зараз у 2020 рік, абсолютно очевидно, що якби Україна отримала ту допомогу, яку нам обіцяли союзники, вчасно, день у день, як це було обіцяно, результати на полі бою були б зовсім іншими.
Якщо ми говоримо про проведення контрнаступальних операцій, які Україна вміє проводити дуже якісно, маючи ресурс необхідної техніки, боєприпасів, спеціальних засобів, то ті прогнози, які були озвучені, що ми могли б вийти до Криму, ми могли б вийти до лінії державного кордону, в деяких областях це була чиста правда.
Але у зв’язку з тим, що допомогу затримали на вісім місяців і через вісім місяців вона почала надходити не в повному обсязі й поетапно, противник уже розумів, що буде в України: яка номенклатура озброєння, які будуть танки, які будуть БМП, які будуть боєприпаси, які орієнтовно у нас плани щодо проведення контрнаступальних операцій. І до цього у нього було вісім місяців, щоб підготуватися як в інженерному плані, так і в технічному, з погляду мобілізації свого населення і перетворення їх на “зомбі”, які воюють проти України.
Тому абсолютно очевидно, що Україні не вдалося реалізувати те, що ми могли б зробити, якби допомогу отримали вчасно. Це відповідь на питання, наскільки важливо отримати в моменті часу фінансово-економічний ресурс, техніку, високоточну техніку, озброєння — тут і зараз, сьогодні на позавчора.
Але коли ми говоримо про наші країни-партнери, вони завжди переслідуватимуть свої власні національні інтереси. Це дуже велика політична міжнародна гра. Можна навіть сказати, це талант, яким володіє президент України Володимир Зеленський, маючи можливість об’єднати тих, хто між собою ніколи не об’єднався б, якби не було його комунікації, яка забезпечується надійністю і стійкістю українського фронту, українського солдата.
Тому що стійкість фронту і стабільність фронту забезпечують сильну переговорну позицію, а також стійкість українського народу. Українська армія плюс український народ, який працює як одне ціле, дають можливість президенту отримувати той необхідний фінансово-економічний ресурс, зокрема й міністру оборони.
Також ми повинні розуміти, що нам не роблять подачок станом на сьогодні. Ці країни також дуже сильно переживають за свою безпеку, і вони зараз перебувають у певному ступорі, тому що ті технології та тактики застосування військ, які відмінно працювали ще до початку 2022 року у головах їхніх генералів, сьогодні Україна і війна показали, що не працюють або працюють не так, як на них розраховували.
Втратила свою безальтернативність артилерія у зв’язку з безпілотниками. Так чи інакше, артилерія залишається дуже важливим елементом ведення бойових дій і вогневим засобом, але безпілотники внесли свої дуже жорсткі корективи.
Якщо раніше був розрахунок на балістичні та крилаті ракети, то зараз дешеві безпілотники порівняно з ціною ракет, які можна штампувати у кількості та застосовувати у кількості, поставили всіх у ступор: як розвивати протиповітряну оборону? Тому що дуже дорого використовувати ракети вартістю близько 2 мільйонів доларів, щоб збивати безпілотники за 50 тисяч доларів. І також немає таких технічних можливостей виробляти це в необхідній кількості.
Тому світ, допомагаючи нам, допомагає і собі, навчаючись на тому досвіді, який у нас є, переймаючи той технічний досвід, який у нас є. І, звичайно ж, для України це теж позитивно, тому що тривалий час із нас намагалися зробити об’єкт, а шляхом виготовлення власного озброєння, власних крилатих і балістичних ракет, власних безпілотників ми починаємо ставати суб’єктами, і з нами рахуються.
Що це означає? Якщо ми не тільки купуємо озброєння, але і продаємо його нашим партнерам. Це не просто продати ракету або дрон — це продати систему: інструкторів, їхній досвід, які допоможуть налаштувати це обладнання і вибудувати систему, а також додаткові частини та обслуговування. Це дуже великі гроші, які критично необхідні Україні як під час великої війни, так і після того, як ми цю війну виграємо. І у мене в цьому немає сумнівів.
Читайте також: Україна та Європа зближуються в обороні: ключові результати візиту Зеленського до Берліна та Осло — аналіз експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
