РФ залишилася за бортом зустрічі США та КНР: що це означає для Путіна — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, яка 30 жовтня відбулася в південнокорейському Пусані, може стати переломним моментом у формуванні нового світового порядку. Аналітики вважають, що потепління відносин між Вашингтоном і Пекіном послабить позиції Москви, яка багато років намагалася грати на суперечностях між двома світовими державами. Тепер же ситуація стрімко змінюється — і не на користь Кремля.

Санкції США проти “Роснефти” та “Лукойла”, відмова Євросоюзу від закупівлі російського газу до 2027 року, обмеження для банків, тіньового флоту та навіть криптоплатформ стали серйозними ударами по економіці Росії. І на цьому тлі Дональд Трамп і Сі Цзіньпін продемонстрували готовність до діалогу.

Пекін і Вашингтон домовляються без Москви

Вперше з 2019 року лідери США та Китаю зустрілися особисто. Трамп оцінив зустріч “на 12 із 10 можливих”, а Сі заявив, що “дві найбільші економіки світу можуть досягти процвітання разом”. Китай погодився зняти експортні обмеження на рідкісноземельні елементи, відновити закупівлі американських соєвих бобів і активніше боротися з трафіком заборонених речовин. В обмін США знизять тарифи на китайські товари на 10%.

Однією з ключових тем стала війна Росії проти України. Президент Трамп наголосив, що розраховує на тісну співпрацю з Пекіном для досягнення сталого миру.

“Трамп прямо заявив: “Ми будемо працювати разом, щоб припинити війну Росії проти України”. А Сі назвав курс Трампа “Зробити Америку знову великою” співзвучним ідеї “Відродження Китаю”. Вони не вороги — вони партнери. І це для Москви — катастрофа. Поки Путін запускає ракети, реальні домовленості про майбутній світовий порядок ухвалюються без нього”, — зазначив керівник Центру протидії дезінформації при РНБО України Андрій Коваленко.

Після санкцій США проти найбільших нафтових компаній “Роснефти” та “Лукойла” Вашингтон хотів зрозуміти, чи готовий Пекін скоротити закупівлі російської нафти. Ці дві структури забезпечували майже чверть постачань із Росії до Китаю. Трамп, прямувавши до Вашингтона, заявив журналістам, що це питання із Сі не обговорювалося, однак пізніше повідомив, що Китай почне закупівлю американських енергоносіїв.

“Китай також погодився розпочати процес закупівлі американської енергії. Фактично може відбутися велика угода щодо купівлі нафти та газу з великого штату Аляска… Досягнуті сьогодні домовленості принесуть процвітання та безпеку мільйонам американців”, — написав президент США Дональд Трамп у Truth Social.

За даними Bloomberg, китайські держкомпанії вже призупинили морські закупівлі російської нафти, що призвело до падіння цін і скорочення обсягів торгівлі. Пекін діє обережно, щоб уникнути вторинних санкцій, а Москва втрачає ринки та прибутки.

“Ціна на ключовий сорт російської нафти різко впала після того, як західні санкції змусили китайські нафтопереробні заводи скасувати частину закупівель… Минулого тижня премія за барель цього сорту становила понад 1 долар”, — повідомляє Bloomberg.

Президент України Володимир Зеленський зазначив, що вже отримує перші оцінки впливу нових санкцій на військову економіку РФ. Втрати Москви можуть досягати 50 млрд доларів щорічно.

“Експорт нафти — це основа російської нахабності… Щонайменше 50 мільярдів доларів наступного року може бути, і це сильний аргумент, щоб у Росії виник мотив завершити цю війну”, — наголосив Володимир Зеленський.

Москва болісно сприйняла результати зустрічі в Пусані, усвідомлюючи, що геополітичний ландшафт змінюється без її участі. Після нових санкцій США індійські компанії анулювали замовлення на російську нафту, а 18 із 24 галузей обробної промисловості Росії вже занурюються в рецесію.

Видання The Moscow Times зазначає:

“Посилення західних санкцій, під які в жовтні потрапили “Роснефть” і “Лукойл”, що видобувають і експортують половину всієї російської нафти, цілком може штовхнути економіку в мінус… Уряд знову підвищує ПДВ до 22% і готує радикальну податкову реформу для малого бізнесу”.

Радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк зазначив, що єдиним способом змусити Росію змінити курс залишається системний тиск — санкції та дипломатична ізоляція.

“І я розумію, що адекватного стану у сучасної Росії ніколи не буде… Але, загалом, примусити її через страх відкотитися кудись і розв’язувати внутрішні проблеми — ось це головне завдання”, — сказав Подоляк.

Зустріч Трампа і Сі фактично перезапустила глобальні процеси, залишивши Росію за межами переговорів. Китай скорочує закупівлі російської нафти, Індія — бойкотує. Світові гравці обговорюють майбутнє без участі Москви — і це, мабуть, найболючіший удар по Кремлю.

Думки глядачів

Що, на вашу думку, це означає для Путіна? Таке запитання телеканал FREEДOM поставив своїм глядачам. Найцікавіші відповіді ведучі зачитали наживо й обговорили з експертами:

• “Абсолютно нічого. Китай уже одного разу висловився, що робить усе в інтересах китайського народу. Постачання й підтримка рашистського режиму триватимуть. Втім, Китай подивиться, що запропонує Америка. Якщо багато, то може статися так, що і підуть на якісь поступки Трампу”;
• “Це означає, що Путіну й його рашистам час учити китайську. Для Китаю Росія — це дійна корова, прив’язана у стійлі, яка не дохне й вирватися не може! Навіщо її відправляти на забій? Нічого чекати від Сі якоїсь допомоги для України. Тільки ЗСУ та надійні союзники, волонтери, міцний тил і зброя, зброя і ще раз зброя”;
• “У “придатка” — низенькі підбори — не дотягнувся”;
• “Нічого не означає, як було все, так і буде”.

Думки експертів

Що означає зустріч Трампа та Сі для Росії і особисто для Путіна? Чому Китай поступово дистанціюється від Москви? Чи можна вважати, що Кремль програв боротьбу за Китай? І чи готовий Пекін відмовитися від Росії в обмін на торговельні поступки від США?

Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• Ярослав Макітра, керівник політичних програм дослідницької компанії “Соціополіс”;
• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу і стратегій;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

ЯРОСЛАВ МАКІТРА: Китай не відмовиться від Росії безплатно

— Якщо Китай і піде на те, щоб не допомагати Росії, щоб відмовитися від неї, то натомість дійсно повинен отримати дуже багато. І це “дуже багато” він має отримати не лише від самої Росії, яка може просто не витримати в такому разі, а, звісно, від Сполучених Штатів, Європи та інших гравців. Тому поки зарано говорити, що Росія однозначно програла. Але те, що вона програла битву за Китай, за його підтримку — це факт. Це неприємний дзвіночок для Путіна, але добрий сигнал для нас і для всіх, хто хоче, щоб утвердилося міжнародне право, а Росія була покарана.

Це гарний сигнал, бо Путін мріяв, що саме він вирішуватиме зі Сполученими Штатами, що робити з Україною. А може статися так, що Китай вирішуватиме зі Сполученими Штатами, що робити з Росією. Хоча поки про це говорити рано.

Якщо подивитися навіть офіційні релізи цієї зустрічі, то там багато йдеться про китайсько-американські відносини, про внутрішню торгівлю між країнами. А ось про геополітичні питання, які є головними у стосунках між Китаєм і США — боротьбу за вплив у Тихоокеанському регіоні, Європі, Євразії, сказано дуже узагальнено. Очевидно, що ці теми обговорювалися, якісь контури є, але поки говорити немає про що. Сторони воліли перенести ці питання на наступні зустрічі.

Загалом сигнал для нас добрий, але стверджувати, що Китай на сто відсотків змінить свою політику щодо підтримки Росії у війні проти України, поки рано. Китай допомагає Росії, але ця допомога могла б бути значно більшою. І важливо, щоб вона принаймні не збільшувалася, а в ідеалі — зменшувалася і припинилася. Поки вона залишається суттєвою і в багатьох аспектах критичною, однак потенціал співпраці між Росією та Китаєм досі великий і ще не вичерпаний. Сподіваємося, що цього не станеться.

Просування на фронті, навіть на 100, 200 чи 300 метрів, дає Путіну впевненість, що він все ж таки зможе зламати Україну. Він цим торгує, цим демонструє силу.

Ми бачили останніми днями, як він закликає журналістів приїжджати й “щось подивитися”, навіть на території тих областей, де тривають бойові дії і які не включені до Конституції Росії. Наприклад, Харківська область — навіть за їхньою власною логікою не є частиною Росії, але вони запрошують туди журналістів.

Те, що реально відбувається у світовій політиці та на фронті, — це одна історія. А та реальність, яка існує в голові Путіна, — зовсім інша. Він намагається нав’язати її всім, демонструючи, ніби все у нього добре, ніби він рухається вперед.

Підсумовуючи тему Китаю та Росії, важливо розуміти: Росія залежна від Китаю, але це не ті відносини, де Китай може у ручному режимі щось наказати Путіну.

Китай готується до можливої глобальної війни, до потенційного протистояння зі Сполученими Штатами. Це ядерна держава, але тих потужностей, які вона має, без Росії може виявитися недостатньо для такого протистояння у найближчі 3-4 роки. Тому Китай у багатьох питаннях, якщо не залежний, то принаймні змушений враховувати позицію Росії у цьому контексті.

Це складна конструкція. Як усе розвиватиметься далі — покаже час. Зараз ми бачимо впевненість Білого дому Трампа й посилення тиску на Росію. Якщо тиск зростатиме, це може зіграти свою роль.

Багато що Путіну вже не під силу змінити, але він намагатиметься. Я не думаю, що зараз можна говорити про якісь козирі чи карти, як каже Трамп, які могли б щось змінити. Навіть у відносинах із Китаєм Путін, імовірно, вже боїться самого факту контактів між Трампом і Сі. Йому буде все складніше вести відвертий діалог із Пекіном. Залишається ще КНДР, але це невеликий запас.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Сі хоче, щоб війна РФ проти України поступово згорталася

— Напередодні спілкування Трампа і Сі, за день до цього, в ООН відбулася зустріч у форматі “Друзі миру”, яку координують Китай і Бразилія. На ній знову була актуалізована вся та повістка, яку просуває Китай. Ми не побачили чітких коментарів із боку Пекіна щодо завершення війни, але фактично відбулося оновлення того ж мирного плану, який Китай і Бразилія озвучили ще у травні 2024 року. Він базується на ідеї зупинки бойових дій по лінії зіткнення.

Тому, коли Путін зараз бачить можливість того, що Трамп і Сі можуть домовлятися, він, очевидно, відчуває загрозу. Я особисто вважаю, що зустріч американського та китайського лідерів була успішною, і ми знову побачили момент, коли сторони здатні знаходити точки дотику, попри наявність двох протилежних полюсів — ідеологічного та економічного.

Пекін, попри свої політичні плани, не хоче втратити Сполучені Штати як одного з основних торговельних партнерів. Для Путіна це тривожний сигнал: Вашингтон і Пекін можуть домовлятися без нього. А це саме те, чого Кремль боїться найбільше. Путін і його оточення багато років намагалися зробити з Москви окремий “полюс” і постійно говорили про “багатополярний світ”, прагнучи повернути втрачені позиції часів Радянського Союзу.

Тому нинішня ядерна риторика й показові випробування — це спроба Путіна піднятися до рівня Трампа та Сі . Але йому це не вдається, бо він не є здатним до домовленостей. Усе, що зараз робить Росія, — лише затягує процеси за ключовими напрямами.

Сполучені Штати прямо вказують: якщо буде мир в Україні, можливе подальше економічне співробітництво і навіть відновлення окремих позицій Росії. Однак Москва, навпаки, надсилає сигнали про повернення до старих схем, згадуючи Стамбул і попередні формати переговорів.

Формат Трампа і Сі показує, що домовленості можуть бути досягнуті без участі Кремля. Китай має ключі не лише до продовження чи зупинки війни проти України, а й до майбутньої економічної ситуації в самій Росії. Путін це розуміє, але вже не може вплинути на ту комунікацію, яка склалася між американським і китайським лідерами.

У мене склалося враження, що Сі дає Путіну певний період часу — приблизно до весни наступного року — щоб завершити розпочаті процеси.

Можливо, Путін отримав карт-бланш ще восени, після параду в Пекіні. Але тепер Сі, очевидно, хоче, щоб війна поступово згорталася.

З одного боку, Китай не хоче демонструвати слабкість, а з іншого — чудово розуміє необхідність виходу з нинішньої ситуації в Європі. Для Сі Європа — це ключовий торговельний партнер: обсяг двосторонньої торгівлі між Китаєм і ЄС становить майже 800 мільярдів євро.

Тому очевидно, що до 2026 року і США, і Китай можуть дійти спільної позиції щодо необхідності якнайшвидшого завершення війни. Проте для нас, українців, це не найприйнятніший сценарій: ми не хочемо замороження конфлікту.

Позиція Китаю залишається незмінною і повністю відповідає торішньому мирному плану Китаю та Бразилії. Водночас Китай використовує нинішнє становище Росії: Пекіну вигідна не сильна, а слабка Росія. Питання лише в тому, коли використання цієї слабкості стане токсичним для самого Китаю — і коли настане точка неповернення. Тоді Сі, ймовірно, почне надсилати Москві не завуальовані сигнали, а чіткі вимоги згорнути війну. Такі сигнали можуть проявлятися, наприклад, в обмеженнях постачання високоточного обладнання або комплектуючих. Те, як зараз перекриваються канали постачання в Україну, може незабаром відбитися і на Росії.

Публічно відносини Пекіна й Москви залишатимуться усміхненими, але фактично змінюватимуться. Це призведе до необхідності коригувати політику Кремля й переглядати плани.

Процес розвивається динамічно. Можливо, ми мали надто великі очікування від зустрічі Трампа й Сі, але, як на мене, фундамент майбутнього завершення війни вже закладено. Розвиток подій відбуватиметься не стрімко, а поступово. З усім тим, контакт між Трампом і Сі Путін уже не зможе зруйнувати.

Залишається лише питання строків — як довго триватиме цей процес. З іншого боку, чи вигідно Китаю тиснути на Путіна, щоб той завершив війну? Китай, як і раніше, використовує Росію як пугало для Європи, особливо в контексті власних планів щодо Тайваню.

Якщо Китай справді готує військову операцію до кінця каденції Трампа, то йому вигідно підтримувати напруження в Європі, щоб відволікати увагу США. Втім, можливо, що між Трампом і Сі вже досягнуто певної джентльменської домовленості, за якої всі ці процеси проходитимуть інакше.

Показовим є приклад Венесуели: раніше США відкрито говорили про необхідність зміни режиму Мадуро, але тепер зосередилися на боротьбі з наркокартелями та інфраструктурних питаннях. Це може бути наслідком домовленостей між Трампом і Сі. Трамп продовжує свою лінію, але адаптує її до побажань Китаю. Аналогічна ситуація може розвиватися і щодо України. Саме цього й боїться Путін, адже це позбавляє його суб’єктності. Для нього це неприйнятно, особливо коли Росія залишається агресором.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Китаю простіше, щоб замість нього воювала Росія

— Виходячи із заяв Трампа, можна зробити висновок, що китайці не проти припинення вогню. Більшого США досягти не змогли — у них не було, як любив казати Трамп, козирів. Тому питання не підіймалося: адже якщо США хочуть від Китаю санкцій проти Росії, потрібно щось запропонувати натомість. А що саме США можуть запропонувати Китаю — сказати складно. Розмови “з позиції сили” з Пекіном зараз не працюють.

В інтернеті опубліковано переговорну позицію Китаю щодо війни РФ проти України. Там чітко зазначено: Китай виступає за замороження бойових дій, подальші переговори й проти ядерної ескалації навколо конфлікту. Тобто Пекін послідовно виступає проти застосування ядерної зброї. Водночас Китай нарощує свої ядерні арсенали і, судячи з усього, прагне досягти паритету зі США та Росією.

Дипломатично Пекін заявляє, що не допустить ядерної війни, не створюватиме ядерної загрози й не поширюватиме зброю. Але фактично він прискорено нарощує свій потенціал.

Тому російські випробування й заяви — це радше привід, а причина відновлення ядерних випробувань у США полягає в тому, що Китай активно посилює свої ядерні арсенали. Штатам потрібно протистояти. Період початку 1990-х, коли США безроздільно домінували, минув. Тепер їм потрібно оновлювати озброєння, шукати нові технологічні рішення й хоча б зберігати паритет. Про лідерство у військовій сфері зараз говорити складно.

Китай прагнутиме створювати максимально вигідні торговельні умови для себе у всіх країнах. Росія йому як торговельний партнер загалом не така вже й потрібна — він може обійтися без неї. Хоча постачання енергоносіїв і ринок збуту цікаві, Росія має ядерний потенціал і агресивне керівництво, яке вже довело, що готове воювати. Це важливо для Китаю, який сам не воював десятиліттями й не хоче воювати.

Китаю простіше, щоб замість нього воювала Росія, виступаючи загрозою для Європи й США. А Китай водночас трохи торгує з Росією і трохи заробляє. У результаті Китай має дуже вигідну схему: він не витрачає гроші, заробляє на підтримці Росії, продає товари США та Європі, постачає складники для дронів в Україну, а Росія паралельно просуває китайські інтереси в різних регіонах, зокрема в Африці.

Китай вибудував маніпулятивну й надзвичайно вигідну для себе систему, від якої він навряд чи відмовиться. Водночас торгівля не існує без безпеки. Китай зацікавлений у збереженні європейського ринку та відновленні сухопутного транзиту через Росію, Україну та Білорусь до Європи, який зараз фактично заблокований.

Щобільше, Китай нещодавно провів контейнеровоз Північним морським шляхом — він шукає альтернативні маршрути для торгівлі з Європою, не контрольовані США та Великою Британією. Тому протистояння лише посилюється.

США і Китай не домовилися про мир. Вони досягли лише тимчасового перемир’я, бо воювати зараз ніхто не хоче. Через компроміси сторони дійшли взаємовигідних торгівельних умов — ось і все, що ми маємо.

Ми не просто далеко від миру — ситуація рухається у протилежному напрямку. Китай посилюється й продовжує грати у свою гру, а США змушені конкурувати.

Читайте також: Поговорили, але довіри немає: зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна в аналізі експертів