Реабілітація танцем: ветеран війни підкорює паркет у колісному кріслі (ВІДЕО)

Ветеран війни Росії проти України Валентин Алексєєнко вийшов на паркет на колісному кріслі. Його показовий виступ на всеукраїнському турнірі у Львові став частиною благодійної ініціативи на підтримку пацієнтів Unbroken Kids. Про танець як новий етап реабілітації, розповість FREEДOM.

Валентин помітно хвилюється перед виступом, але зосереджено відпрацьовує рухи разом з партнеркою. Для нього це не просто танець, а перший у житті вихід на велику сцену в новій ролі.

“Я давно вже пропонував спробувати якісь танці на кріслі. І тут такий випадок — благодійна подія, щоб зібрати кошти на Unbroken Kids. Мені запропонували взяти участь і я з радістю погодився. Це у мене перший подібний досвід. Я така людина — люблю щось нове, не люблю сидіти на місці”, — поділився ветеран Валентин Алексєєнко.

Валентину 29 років. Він боєць 3-ї окремої танкової Залізної бригади. Під час служби на фронті отримав важку травму спинного мозку. Наслідки — незворотні: повне ураження шийного відділу. Сьогодні Валентин не відчуває більше 70% свого тіла. Але чоловік не впадає у відчай, а навпаки — постійно рухається вперед. Після поранення Валентин навчився малювати, керуючи колісним кріслом. Став першим художником з такою технікою і увійшов до Книги рекордів України. А тепер прийняв новий виклик — танці.

“Мені дуже сподобалося на тренуваннях. Я для себе відкрив новий етап реабілітації. Коли ти тренуєшся, відпрацьовуєш рухи, танцюєш — тіло рухається, і я себе набагато краще почуваю”, — розповів Валентин.

До виступу готувався недовго — лише три тренування. Але головне — не кількість репетицій, а бажання і довіра між партнерами.

“Це був мій перший досвід. Я дуже хвилювалася, тому що у нас було всього три дні для тренувань. Але після першої зустрічі з партнером, з його жагою до життя і бажанням працювати, я зрозуміла — все буде добре. Ця пісня, цей номер — просто, мені здається, достукається до кожного серця і покаже, що немає нічого неможливого, коли поруч твої рідні, які тебе дуже люблять”, — розповіла тренерка з бальних танців Дар’я Білоус.

Дружина Валентина — Аліна була з ним і в найскладніші дні після травми, і під час тривалої реабілітації. Саме вона підтримує всі його ідеї.

“Він ініціативний у всьому. Якщо є пропозиція, він відразу погоджується. Про танці ми говорили давно. Хотіли навіть у майбутньому відкрити студію, де можна танцювати на колісних кріслах. І коли з’явилася така пропозиція, звичайно, потрібно було відразу погоджуватися”, — зазначила дружина Валентина Аліна Алексєєнко.

Турнір Ukr Dance Cup заснували в Харкові в 2014 році. До повномасштабної війни саме Харків щороку приймав сотні учасників. Однак через повномасштабну війну турнір пішов на трирічну паузу. І минулого року змагання відновили вже у Львові. Цього року організатори разом з фондом Unbroken збирають кошти для дітей, які постраждали внаслідок російської агресії і проходять реабілітацію.

“Кожне змагання ми робимо з благодійною складовою. Минулого року був збір на протезування військових. Цього року — це благодійність для фонду Unbroken Kids, який займається реабілітацією дітей, які постраждали від війни. Минулого року нам вдалося зібрати близько 100 тис. гривень”, — розповів Станіслав Куприченко.

Під час танцю Валентина в залі стояла повна тиша, всі погляди були прикуті до пари на паркеті, а після завершення номера оплески глядачів не вщухали кілька хвилин.

“Моя тренерка і напарниця сказала, що нам все вдалося. Зал чарівний. Емоції мене розчулили. Не думав, що так будуть реагувати. Але мені дуже сподобалося. Це було вперше. І я вважаю, що знову щось нове — і знову все вдалося”, — зазначив Валентин Алексєєнко.

Для Валентина цей танець став ще одним доказом: життя після травми не зупиняється. Попереду у нього вже нові плани і мрії. Одна з них — піднятися на Говерлу.

https://www.youtube.com/watch?v=0ezGA3ehid4

Читайте також: Реабілітація в горах: український ветеран з ампутаціями здійснив лижний спуск (ВІДЕО)

Нагадаємо, український воїн втратив на війні обидві ноги, через півроку став на протези і вчився ходити заново. Тепер його досвід мотивує інших військовослужбовців з важкими пораненнями.