Сьогодні о 08:00
Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) перестала писати між рядків, а висловлюється дуже прямо і чітко. Якщо раніше розмови про зброю в ПАРЄ були безпрецедентними, тепер з’явилося розуміння, що права людини, верховенство права і демократію лише словами захистити вже не можна. Тренд “втоми” Заходу від України зламаний, а Угорщина і Словаччина не перешкоджають резолюціям ПАРЄ на підтримку України. На цьому в інтерв’ю телеканалу FREEДOM акцентував член української делегації в ПАРЄ Олексій Гончаренко.
Ведучий — Олег Борисов.
— ПАРЄ вже ухвалила низку важливих резолюцій на підтримку України. Помітна чіткість формулювань, уже немає колишніх розпливчастих понять…
— Так, ПАРЄ перестала писати між рядків, а пише дуже прямо. Це раніше тут справді всі писали якось між рядків. Цього разу все дуже прямо і чітко.
— Це помітно й у виступах голови ПАРЄ Теодороса Русопулоса, який був обраний на цей пост у січні. Якщо попередній голова ПАРЄ Тіні Кокс говорив більш узагальнено, так, з підтримкою України, але узагальнено, то формулювання Русопулоса — прямі, чіткі. І якщо раніше ПАРЄ виглядала більше як дипломатичний майданчик, то зараз тут обговорюються навіть питання постачання зброї Україні.
— Так, раніше було б безпрецедентно тут говорити про зброю. Але часи змінилися.
І, на жаль, сьогодні захистити ті цінності, заради яких ця інституція існує, — права людини, демократію і верховенство права — словами вже не вдається, а тільки зброєю.
— В ухваленій учора резолюції “Смерть Олексія Навального і необхідність протистояти тоталітарному режиму Володимира Путіна та його війні проти демократії“, крім інших положень, зафіксовано, що російський нафтопереробний комплекс — легітимна військова ціль. Але резолюція — це лише рекомендація.
— Але й заклики деяких західних політиків не бити по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) — це теж лише рекомендація. І тепер на одну рекомендацію є інша рекомендація.
На жаль, ми чули, як на дуже високому рівні навіть у Сполучених Штатах Америки, в ООН пролунало: давайте не треба бити по російськім НПЗ, мовляв, це цивільний об’єкт. Тепер на це є відповідь: почекайте, а ось Рада Європи, ця провідна організація з прав людини у світі, каже, що це не цивільний об’єкт, а військова інфраструктура Путіна. Причому не тільки нафтова галузь, а й газова. Тому це повністю легітимна ціль для Збройних сил України.
Тому це дуже вдале рішення ПАРЄ, такий контрхід, який перекриває таку словесну атаку на Україну щодо російської нафтової галузі.
— Російська пропаганда продовжує розганяти меседж про те, що Європа “втомилася” від війни в Україні. Мовляв, США допомогу більше давати не будуть (хоча ми очікуємо голосування за пакет уже цієї суботи), що європейські інституції всіляко відтягуватимуть надання допомоги Україні. Але, судячи з нинішніх меседжів у Раді Європі, все зовсім навпаки. Тобто не тільки немає втоми, але триває наростання розуміння того, що тільки силою можна перемогти Путіна.
— Це правда. Але треба визнати, що останні пів року були для нас важкими на зовнішньополітичному треку. Затримка допомоги у Сполучених Штатах Америки. Дійсно, чекаємо на хороші новини звідти. Ми бачили позиції Словаччини, Угорщини тощо. Усе це створювало складне тло для України, на якому Росія намагалася просувати цю ідею про “втому” Заходу від України.
Але ми бачимо, як у Європі зламали цей тренд. Дійсно, втоми немає.
І те, що США зависли у своїх внутрішніх питаннях і не могли ухвалити рішення щодо України, дуже активізувало Європу. Це ми бачимо і за конкретною допомогою озброєнням, і за політичними висновками — такими як резолюції ПАРЄ.
Так, резолюції мають рекомендаційний характер, але це важливі рекомендації. Так, у резолюції “Смерть Олексія Навального і необхідність протистояти тоталітарному режиму Володимира Путіна…” ПАРЄ закликає країни визнати президентство Путіна нелегітимним, розірвати всі контакти з ним, крім гуманітарних. Також там ідеться про те, що російські НПЗ — легітимна ціль, що Російська православна церква — це інструмент Путіна, що спільники Путіна понесуть відповідальність за воєнні злочини проти України. І також там міститься звернення до Конгресу США проголосувати за пакет допомоги Україні.
І резолюція, ці положення, не просто була ухвалена, а була ухвалена одноголосно. Нуль голосів проти, нуль голосів утрималися. Я майже 10 років представляю Україну в ПАРЄ і не пам’ятаю такого.
Причому, не забувайте, що Рада Європи — це Вірменія, Сербія, Угорщина, Туреччина, та ж сама Словаччина тощо. Тобто ніхто не сказав “ні” або утримався, жодної людини. Це дуже показово.
Так, частина делегацій усунулася від голосування. Але такого, щоб проголосувати проти або навіть публічно утриматися — не знайшлося нікого. Це дуже показово.
Це свідчить про ставлення до путінського режиму як до, фактично, нацистського, фашистського, який становить загрозу для всіх.
— З проросійською, пропутінською позицією прем’єра Угорщини Віктора Орбана все зрозуміло. Але от Словаччина виступає проти надання зброї Україні та за відновлення зв’язків із Російською Федерацією. Наскільки це є проблемою в ухваленні рішень ПАРЄ?
— Слава богу, це проблемою не є. Як ми бачимо, словаки ніде не проголосували проти цих резолюцій. Нещодавно відбулася зустріч урядів Словаччини та України, і, судячи з усього, пройшла досить ефективно. Це говорить нам про що? Так, нам не подобаються проросійські заяви і деякі дії окремих країн. Але потрібно намагатися працювати з ними, знаходити спільну мову.
І за всієї поваги, але Угорщина і Словаччина не можуть змінити мейнстрим Європи. Коли 90% країн Європейського Союзу, більша частина країн Європейського континенту розуміють загрозу з боку Путіна і готові об’єднуватися і боротися проти цієї загрози, то не може одна, навіть дві країни (причому не найбільші країни) зламати цей тренд.
Звичайно, це означає для нас, що потрібно працювати, що не можна нічого упускати.
Чому такими важливими є ці резолюції ПАРЄ, які хоч і мають рекомендаційний характер? Тому що вони задають країнам Європи тон і позицію, окреслюють лінію, переступити яку країни не можуть. І той же прем’єр Словаччини Фіцо, коли робитиме наступну заяву, обов’язково подумає: а що там сказала Рада Європи, а що написала Рада Європи? Він не може це ігнорувати.
Тому наше завдання — максимально ухвалювати рішення, обставляти прапорцями, вибачте, таких, як Фіцо й Орбан, щоб у них був вузький коридор для руху. Вони можуть стояти на місці, але щоб вони нам не заважали рухатися вперед.
— Але чому в країнах Європи досі тривають дискусії щодо надання Україні більш потужної зброї, систем ППО? Адже, як ми бачимо з голосування в ПАРЄ, парламентарі цих країн розуміють, що Путіна треба зупинити, що Україна має перемогти.
— Європа — це демократія. Тут дискусії будуть завжди. І слава богу. Тому що ми не хочемо, щоб тут була Північна Корея чи Росія. Вони хочуть дискутувати, вони хочуть обговорювати. Але головне, що в результаті цих дискусій вони приходять до правильних рішень. Так працює демократія. І завдання України — бути присутньою, доводити, давати меседжі.
Ви особисто, Олегу, спостерігаєте тут, як працює Парламентська асамблея Ради Європи. Ви розумієте, що ніщо не відбувається саме по собі, що це робота в комітетах, у групах, просто в кулуарах, яка, зрештою, переходить у засідання, на яких ухвалюються резолюції. Але під усім цим величезна робота і зусилля, роз’яснення. Так і має бути. Це нормально.
Ми повинні доводити, нам ніхто нічого сам по собі не винен. Ми повинні всім довести, що ми їм потрібні, що ми виконуємо дуже важливу роль для всієї Європи і що нам це вдається. І, слава богу, є результати.
Весняна сесія ПАРЄ відбувається у Страсбурзі (Франція) з 15 до 19 квітня. Тема України та протидії російській агресії — ключова. 16 квітня було проголосовано резолюцію про підтримку відновлення України коштом активів Російської Федерації. 17 квітня ПАРЄ ухвалила резолюцію, в якій визнала президентство Путіна нелегітимним. 18 квітня відбулося обговорення теми “Жертви насильницьких зникнень: як РФ захоплює українських цивільних і порушує міжнародне право”.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
