“Потрібна хоч якась перемога”: чому Росія хоче захопити Бахмут

На сьогодні Бахмут продовжує залишатися однією з “гарячих точок” російсько-української війни. Запеклі бої на цьому напрямі почалися в середині літа і досі не припиняються.

Попри значну перевагу в техніці, російській окупаційній армії не вдається захопити Бахмут, і місто продовжує перебувати під контролем українських сил оборони.

Другий Сталінград

Тільки за останню добу, за даними Генерального штабу Збройних сил України (ЗСУ), російські війська обстрілювали Бахмут із танків, мінометів, а також ствольної та реактивної артилерії. Артилерійських ударів також зазнали населені пункти Верхньокам’яне, Спірне, Виїмка, Білогорівка, Яківка, Соледар, Бахмутське, Часів Яр, Опитне, Кліщіївка, Північне, Залізне та Нью-Йорк.

“На Бахмутському напрямку досить серйозний артилерійський вогонь. Ми пам’ятаємо ситуацію навколо Сєвєродонецька влітку та навесні цього року, коли по 40 — 50 тисяч снарядів на добу випускалося на наші позиції. Тобто там голову підняти не можна було. Зараз росіяни намагаються створити концентрацію артилерії на певних дільницях вже в районі Бахмута”, — розповів військовий оглядач Денис Попович.

Як заявив речник Східного угруповання військ Сергій Череватий, Бахмут є епіцентром війни за звільнення України від російських окупантів.

“На цьому напрямку ворог діє найагресивніше. Він проводить атаки та вогневі удари. У середньому ворог завдає десь 180 — 200 ударів на добу з артилерії. Противник і далі намагається штурмувати наші позиції. Є розмитість ґрунтів, тому ворог змінив тактику. Окупанти. не завжди можуть використовувати танки, бронетранспортери або бойові машини піхоти”, — повідомив Череватий.

Військовик зазначив, що останнім часом під Бахмутом противник став малими групами просочуватися до позицій українських військ.

“Вони використовують малі групи по 10 — 15 осіб, які, використовуючи якісь елементи місцевості для такого потайливого просування, намагаються підійти до наших позицій. Але ми теж змінюємо свою тактику і постійно посилюємо спостереження як з безпілотних апаратів, так і на власні очі за допомогою оптичних різних приладів. І все-таки виявляємо їх та знищуємо”, — розповів Череватий.

За його словами, на Бахмутському напрямку окупанти щодня зазнають значних втрат.

“У середньому 50 — 70 осіб тільки вбитими вони втрачають на цьому напрямі. Так це не весь східний фронт. Це тільки на цьому напрямку вони втрачають, і десь плюс-мінус вдвічі більше поранений. На добу… Через те, що у них не вийшла короткострокова блискавична війна, на яку вони розраховували, і були вибиті більшість професійних частин і з’єднань, їм доводилося замінювати їх менш професійними людьми, які ще гірше воюють. Якщо ще гірше воюють, то скоріше стають убитими та пораненими”, — акцентував Череватий.

У свою чергу, ветеран батальйону “Айдар” Євген Дикий порівняв сьогоднішню обстановку в Бахмуті та на його підступах із ситуацією під час Сталінградської битви.

“Те, що там відбувається, це один в один те, що ми читали колись у книжках і дивилися в кіно про Сталінградську битву. Тобто там іде саме бій за кожен окремий будинок, відстань між позиціями — 50 метрів, 30 метрів, тобто це сусідні будинки.І одночасно йде і рукопашний бій — саме рукопашна в дуже близькому контакті — і одночасно працює артилерія.Причому російська артилерія працює навіть по тих кварталах, де вже впереміш і наші, і вони.Тобто заради того, щоб вибити наших з позицій, вони навіть своїми солдатами криють”, — розповів ветеран.

За словами Дикого, дії російських військ практично один в один повторюють тактику радянської армії у Другу світову війну.

“Перші дві хвилі солдатів наперед кидаються на смерть, щоб за цей час у нас закінчилися боєприпаси. І лише третьою хвилею підходять уже ті, хто реально вступає у прямий вогневий контакт. У перші дві хвилі женуть мобілізованих і тих зеків, яких набрали в російських зонах. Це просто призабутий у всьому світі “жуківський порядок”, коли солдатів ведуть просто на забій, як м’ясо… У німців можна у спогадах знайти, як іноді кулеметники просто божеволіли від цього… Тільки після того, як дві ці хвилі відправили на забій, ззаду вже підтягуються професіонали з ПВК “Вагнер”, які справді вміють воювати, і багато років цим займалися в різних країнах світу. З військової точки зору — це Сталінград”, — підкреслив Євген Дикий.

Подібність до Другої світової війни проявляється також у тому, що росіяни нерідко використовують старе озброєння.

“Ми бачимо, що справді росіяни починають частіше і частіше використовувати старе озброєння, танки Т-62 ми пам’ятаємо, а ще були кадри, як вони буксирували у напрямку фронту гаубиці часів Другої світової війни. Тобто явно видно брак озброєнь, боєприпасів, який був пов’язаний, перш за все, з тим, що вони загалом не розраховували на такий тривалий конфлікт. Та й взагалі, ніхто не міг припустити, що конфлікт з Україною буде настільки тривалим, настільки кровопролитним, як зараз”, — висловив думку Денис Попович.

Офіцер батальйону “Свобода” Андрій Іллєнко вважає, що взимку війна на території Донецької області може перейти у “гарячу фазу”.

“Ворог намагається вести штурмові дії вдень і вночі. На Бахмутському напрямку бої продовжуються майже цілодобово. Може бути година — дві відносної перерви, а потім знову бій. Ворог намагається штурмувати наші позиції піхотою. Все завалено трупами супротивника. Бахмут — це українська фортеця, яка трималася, коли звільняли Харківщину, коли звільняли Херсонщину, і зараз продовжує триматися. Роль Бахмута у війні величезна, попереду багато боїв”, — розповів Іллєнко.

Читайте також: Найгарячіша точка в Україні: у Бахмуті внаслідок російських обстрілів зруйновано 60% інфраструктури

Неприступна фортеця для окупантів

Бахмут має для російської армії стратегічне значення. Через нього проходять дороги на Сіверськ, Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку, Горлівку, а також Луганськ, Лисичанськ та Сєвєродонецьк.

Російські війська почали обстрілювати Бахмут у травні, коли ЗСУ відступили з Попасної. Більшість місцевих жителів були змушені евакуюватися, в місті залишилися, переважно, люди похилого віку. Внаслідок обстрілів усі комунікації у місті знищено, багато будинків зруйновано, а в уцілілих немає електрики та води.

У червні російські окупанти змогли захопити Лисичанськ та Сєвєродонецьк, після чого вони планували легко взяти й Бахмут. Але на підступах до міста підрозділи армії РФ спіткнулися о потужні оборонні рубежі. Суттєва перевага в силі та артилерії не дала відчутних результатів, і окупувати місто росіяни не змогли.

Військове командування РФ розраховувало, що захоплення Бахмута дасть можливість російським військам рушити далі на Слов’янськ та Краматорськ, а також перерізати постачання правого флангу українських підрозділів, які звільняють район Кремінної та планують наступати на Лисичанськ та Сєвєродонецьк.

Крім цього, втрата Бахмута створить додаткове навантаження для ЗСУ, оскільки в цьому випадку доведеться витрачати сили та ресурси на створення нових оборонних укріплень, у це в зимових умовах дуже проблематично.

Як заявив в ефірі телеканалу FREEДОМ військовий експерт Владислав Селезньов, попри дев’ятиразову перевагу в артилерії, російським окупантам не вдасться захопити Бахмут, оскільки це місто понад три місяці обороняє один з елітних підрозділів ЗСУ.

Селезньов нагадав, що в районі Бахмута українські війська тривалий час створювали довготривалі бойові позиції зміцнення.

“Путінська армія насамперед ПВК “Вагнер”, намагається взяти в оточення Бахмут і, відповідно, вибити з нього українські Сили оборони. Але й цього разу росіяни прорахувалися. Річ в тому, що Бахмут нині обороняє 93-та окрема механізована бригада “Холодний Яр”, вона по праву вважається елітарною у складі Сухопутних військ Збройних сил України, тому шансів ні у путінських найманців, ні у “мобіків”, ні у регулярних сил і засобів російської окупаційної армії немає зовсім… Нічого росіянам не вдасться. Бахмут був і буде українським”, — наголосив Селезньов.

У тому, що російським агресорам не вдасться захопити Бахмут, переконаний і військовий експерт Павло Нарожний.

“Бахмут триматиметься дуже довго. З одного боку нам допомагає географія. Там і річка, яку досить складно перейти. А з іншого боку, це бетоновані укріплення, які зводилися не один день, а місяцями готувалися для оборони. Крім природи, крім бетону, є така річ, яка називається висока мораль, бойовий дух. Це солдати, які готові боротися, які розуміють, навіщо вони стоять, які не покинуть місто, оборонятимуть його до останнього подиху, до останнього снаряда”, — упевнений експерт.

У звіті американського Інституту вивчення війни (ISW) йдеться про те, що навіть отримання контролю на Бахмутом не дасть російським військам оперативної переваги.

“Зусилля росіян навколо Бахмута вказують на те, що вони не змогли отримати уроки з попередніх кампаній з великими втратами, зосередженими з метою обмеженого оперативного або стратегічного значення. З кінця травня російські війська безперервно витрачали бойові сили на невеликі населені пункти навколо Бахмута. У наступні шість місяців вони завоювали лише кілька кілометрів. Спроби Росії наступати на Бахмут призвели до тривалого виснаження російської живої сили та техніки”, — йдеться у звіті.

Експерти ISW вважають, що операція зі взяття Бахмута дуже нагадує спроби Росії захопити Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Тоді тактичний успіх приніс росіянам незначну оперативну користь, оскільки їхній наступ на сході України після цього завершився.

“Навіть якщо армія РФ продовжить просування до Бахмута, навіть якщо вони змусять ЗСУ вийти з міста (як це було в Лисичанську), ця операція не принесе їм оперативних переваг. Витрати, пов’язані з шістьма місяцями жорстоких, виснажливих боїв навколо Бахмута, значно переважують будь-яку перевагу, яку росіяни можуть отримати, захопивши це місто. З іншого боку, російські наступальні операції навколо Бахмута поглинають значну частину бойової могутності РФ, сприяючи продовженню українських контрнаступів в інших місцях”, — констатували в ISW.

Захоплення Бахмута має значення для Росії й у плані підняття морального духу російських бійців. На тлі ганебної втечі армії РФ з Херсона та нищівної поразки російських військ на Харківському плацдармі взяття Бахмута може вперше за кілька місяців створити позитивну інформаційну картину та посилити мотивацію для прихильників війни.

За словами Дениса Поповича, Бахмут є для російських окупаційних військ символічною точкою.

“Для них це: А — переможний кейс, який вони мають пред’явити на тлі всіх своїх невдач останніх тижнів; Б — Бахмут для них — це старий план, пов’язаний із необхідністю заняття Донецької області. Після Бахмута вони планують піти на Слов’янськ та Краматорськ для того, щоб реалізувати свої плани. Сюди ж можна віднести і Авдіївку, і спроби наступати на Вугледарському напрямку. Це так само зводиться до їхніх намірів і прагнення зайняти Донецьку область”, — розповів експерт.

Сергій Череватий також вважає, що бажання за будь-яку ціну взяти Бахмут пов’язане з поразками російських військ на інших напрямках та відсутністю протягом чотирьох місяців будь-яких гучних перемог.

“Попри колосальні зусилля, величезне угруповання, яке вони там зібрали — більш ніж 130 тисяч осіб — вони не можуть взяти Бахмут і населені пункти поряд. На тлі загальної стратегічної поразки їм треба показати своєму населенню хоча б якесь досягнення. Не ракетами, а безпосередньо на полі бою. Військово-політичне керівництво ворога поставило таке завдання, оскільки захопити Київ, більшу частину України не вдалося — тепер у них “геополітика на мінімалках”, тобто показати своєму народу, що ми “звільнили ЛНР та ДНР”. І ось на тому ж Валдаї Путін говорив, що завдання “спеціальної військової операції” — це захистити Донбас, тобто якщо вони виходять на межі Донецької та Луганської областей, то можуть пред’явити: ось бачите, ми пішли битися за народ Донбасу, і ми його звільнили”, — пояснив офіцер.

Читайте також: Чим Бахмут важливий для росіян і наскільки великі шанси його окупації — думка Поповича