Перед обличчям Трампа: Україна та Європа зміцнюють дипломатичну єдність заради справедливого миру

Підтримка та євроінтеграція України, “репараційний кредит” і гарантії безпеки для Києва — ці теми були в центрі переговорів президента Володимира Зеленського з лідерами Євросоюзу та НАТО. Особливу увагу приділили посиленню оборонних можливостей України, включно з розширенням ініціативи PURL (Prioritized Ukraine Requirements List). Володимир Зеленський повідомив, що сукупний внесок партнерів Києва в межах PURL перевищив 4,1 млрд доларів.​

Спільні зусилля Європи та України щодо завершення війни

Україна перебуває у постійному контакті з міжнародними партнерами для вироблення ефективних і реалістичних рішень щодо завершення війни. Переговори проходять у неперервному форматі. Про це повідомив президент Володимир Зеленський.​

“Продовжуємо в щоденному форматі, фактично 24/7 спілкуватися з усіма нашими партнерами, щоб визначити робочі та реалістичні кроки для завершення війни. Усе має бути надійно і гідно для України”, — повідомив глава держави.​

За його словами, ввечері 10 грудня запланована розмова з американською стороною щодо підготовки документа, який деталізуватиме процес повоєнного відновлення та економічного розвитку країни.​

“Паралельно ми фіналізуємо роботу над 20 пунктами фундаментального документа, який може визначити параметри завершення війни, і розраховуємо найближчим часом передати цей документ Сполученим Штатам після спільної роботи з командою президента Дональда Трампа та партнерами в Європі”, — розповів Володимир Зеленський.​

Президент також анонсував проведення зустрічі у форматі “коаліції охочих”, яка має бути присвячена питанням довгострокової безпеки, і висловив надію, що найближчі дні принесуть важливі новини про припинення війни.​

“Цей тиждень може дати новини для всіх нас і для завершення кровопролиття. Ми виходимо з того, що мир не має альтернативи, а ключове питання — як змусити Росію припинити вбивства і що конкретно стримуватиме її від третього вторгнення”, — підсумував глава держави.​

Безпеку України необхідно забезпечити, адже в перспективі це — перша лінія оборони Євросоюзу. Таку заяву раніше зробила глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн за підсумками зустрічі з президентом України.​

“Оскільки мирні переговори тривають, Європейський Союз залишається непохитним у своїй підтримці України. Наші фінансові пропозиції вже винесені на обговорення. Мета — сильна Україна, на полі бою і за столом переговорів”, — написала у соцмережі Х президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.​

Підтримка та безпека України стали ключовими темами переговорів президента України з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, президентом Європейської Ради Антоніу Коштою та главою Єврокомісії в Брюсселі.​

“Детально обговорили роботу з американськими партнерами над кроками заради миру, гарантії безпеки та зміцнення нашої стійкості. Обговорили також ініціативу PURL і репараційний кредит. За всіма питаннями скоординували позиції. Діємо узгоджено і конструктивно”, — написав у Telegram Володимир Зеленський.​

Поки глава держави проводив зустрічі з керівництвом ЄС та НАТО, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга зустрівся з главою оборонного відомства Бельгії Тео Франкеном. Сторони обговорили військову підтримку Києва, включно із запланованою передачею Збройним силам України винищувачів F-16, а також посилення санкцій щодо Росії та використання для підтримки Києва заморожених російських активів.​

“Зараз Європа це артикулює прямим текстом, що мир і безпека в Україні нерозривно з миром і безпекою в Європі. І ці два процеси, вони нерозривно пов’язані. І з цієї думки важливо, що справді відбувається уточнення позиції України та Європейського Союзу. І згадаймо, що неодноразово саме спільна позиція, спільна присутність дозволяла відстоювати інтереси України”, — зазначив виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов.​

Перед поїздкою в Бельгію українська делегація на чолі з Володимиром Зеленським відвідала Лондон. Там президент України зустрівся з лідерами Великої Британії Кіром Стармером, Німеччини Фрідріхом Мерцом і Франції Еммануелем Макроном. Партнери України єдині в тому, що Європі необхідно посилити підтримку Києва та нарощувати економічний тиск на країну-агресора, щоб примусити Росію припинити війну проти України та прийти до справедливого миру. Після переговорів прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і глава Української держави провели телефонну розмову з іншими європейськими союзниками.​

“Речі, які дуже важливі для сьогоднішнього дня, — я думаю, це єдність між Європою та Україною. А також єдність між Європою, Україною і Сполученими Штатами, бо деякі речі ми не можемо зробити без американців, а деякі — без Європи. Тому нам потрібно прийняти деякі важливі рішення”, — акцентував глава Української держави.​

Принципово важлива узгодженість позицій США, Європи та України щодо потенційної мирної угоди, впевнений президент Франції. І тільки після досягнення узгодженої позиції, на його думку, сторони зможуть перейти до наступного етапу і забезпечити “найкращі можливі умови для України, Європи та для колективної безпеки”.​

“Ми всі підтримуємо Україну, ми всі підтримуємо мир і мирні переговори, щоб досягти стійкого, міцного миру. І я думаю, що в нас в руках багато козирів. Важливий той факт, що Україна чинить опір у цій війні, і той факт, що російська економіка починає страждати, особливо після наших останніх санкцій і санкцій США”, — наголосив Еммануель Макрон.​

Найближчі дні можуть стати вирішальними в мирному процесі, вважає канцлер Німеччини. Разом з тим ніхто не повинен сумніватися в тому, що Європа й надалі підтримуватиме Україну, зазначив Фрідріх Мерц. Доля України — це доля Європи, заявив глава уряду ФРН.​

“Ми, як і раніше, твердо стоїмо на боці України й надаємо підтримку вашій державі, адже всі ми знаємо: доля цієї країни — це доля Європи. Саме тому ми тут — щоб зрозуміти, що ми можемо зробити. І ніхто не повинен сумніватися в нашій підтримці України”, — зазначив канцлер Німеччини.​

Лідери Великої Британії, Франції та Німеччини акцентували: мирний план має забезпечити повне припинення вогню, гарантувати територіальну цілісність і суверенітет України.​

Деякі західні видання описують 28‑пунктний проєкт мирного плану як ініціативу США, яка вимагає від України відмовитися від частини території, обмежити чисельність армії та фактично відмовитися від курсу на вступ до НАТО. Також джерела агентства Reuters повідомляють, що проєкт плану буквально був написаний у Кремлі.​

У жовтні спецпосланник президента США Стів Уіткофф провів таємну телефонну розмову з помічником російського лідера Юрієм Ушаковим, запропонувавши спільно розробити мирний план для України. Віткофф рекомендував підготувати Путіна до розмови з Дональдом Трампом і запропонував створити аналог “20‑пунктного плану”. Нібито стенограма розмови є в розпорядженні ЗМІ.​

Зараз Київ проводить активні переговори з Вашингтоном щодо проєкту мирного плану. Після зустрічі в Женеві 23 листопада сторони наголошували на “суттєвому прогресі” і конструктивному характері обміну думками.​

Реакція Європи на мирний план США в оцінці експертів

Як Україна та Європа намагаються впливати на позицію Білого дому в контексті мирного плану? Які існують непримиренні суперечності? Чи готові США до тиску на РФ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:​

• Сергій Джердж, голова Громадської ліги “Україна — НАТО”;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики;
• Маріанна Сороневич, головна редакторка “Української газети в Італії”;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.​

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: США не чинять на РФ належного тиску

— США самі втратили можливість придушити Росію. Загалом очікування були: після приходу Дональда Трампа на пост президента обіцяли певну активність і тиск на РФ. На порядку денному звучала тема, запропонована Сполученими Штатами: спочатку фактичне припинення вогню. І Україна на це погодилася.​

З Росією вели переговори про те, щоб на морі припинити обстріли, припинити удари по енергетичній інфраструктурі всередині України. Але очевидно, у Кремлі зрозуміли, що їм це не потрібно — не потрібен мир, не потрібне припинення вогню. Росіяни почали відходити від теми, пропонувати різні варіанти.​

Чомусь американці пішли на повідці у Кремля і підтримали вже російську ініціативу, яка полягала не в припиненні вогню, а в розмовах про підписання “повного мирного договору”.​

Почалося нав’язування українській стороні фактично нереальних умов. По суті, завдання полягало в тому, щоб поставити Україну перед абсурдним вибором: або погоджуватися на повну капітуляцію, або відмовлятися і продовжувати війну. Це Кремль цілком влаштовувало. Але з боку Трампа це чомусь не було адекватно оцінено.​

Сьогодні все дійшло до того, що на Росію немає жодного тиску. Їй фактично не пред’являють ні умов, ні вимог покинути територію України. Увесь тиск спрямований тільки на Україну, яка, за логікою цих пропозицій, повинна погодитися віддати території, які просто захотіла Росія.​

З боку європейських лідерів лунає визнання: Україна захищає Європу, це перша лінія оборони. Але якщо це так, до України й потрібно ставитися як до першої лінії оборони, яка не терпить зволікань, бюрократії й не може довго чекати.​

Хотілося б бачити швидші рішення: по “репараційному кредиту”, по використанню заморожених російських активів — це потрібно Україні для підтримки. Жодних обмежень у використанні далекобійної високоточної зброї також тут бути не може. До України потрібно ставитися як до зони, де і проходить перша лінія оборони.​

У нас на першій лінії оборони немає часу на розхитування. Тому, звісно, ми б хотіли бачити за цими гучними політичними заявами реальні дії.​

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Потрібно знайти фінансові козирі для Трампа

— На сьогоднішній момент ми бачимо, наші американські партнери наполягають на своєму, щоб Україна пішла на суттєві поступки. Європейці підтримують позицію, яку ми спільно напрацювали. Як зазначив президент України Володимир Зеленський, зараз знову формується нова пропозиція, яка буде передана американській стороні. Думаю, що саме там будуть уточнені ключові моменти, насамперед — питання території.​

Ми намагаємося переконати американську сторону, що Україна не може піти на відмову від своїх територій. Президент не може дати згоду від імені всього народу України на те, щоб віддати частину території країни — він не має права приймати таке рішення.​

Чому ми повинні віддавати свою територію, якщо саме Росія напала і є агресором? Чому РФ нашим коштом хоче збільшити свою територію? Це не відповідає міжнародному праву. Але, враховуючи, що на міжнародне право вже майже ніхто не звертає уваги, ситуація стає ще складнішою. Якби норми міжнародного права дотримувалися, таких питань взагалі б не виникло.​

Вже давно було окреслено, що питання територій — це “червона лінія”, і Україна на це не піде. Але бачимо, що РФ продовжує на цьому наполягати, маніпулює і намагається довести свою позицію американським перемовникам.​

На переговори приїжджають представники президента США, які не дуже знайомі з питаннями Росії та України, з глибиною цієї війни, з причинами поведінки Кремля. Коли вони не хочуть це чути й не знають контексту — ситуація ускладнюється. В результаті країні, яка стала жертвою війни, доводиться постійно доводити свою правоту. Після кожної зустрічі російської сторони з американцями нам доводиться знову все пояснювати, а від нас чомусь весь час чекають поступок.​

Американці заявляють, що це “дуже складна війна”. Складна — тому що вони чомусь чують тільки позицію РФ, а не постраждалої сторони. Якби нас почули та справді поставилися до Росії як до агресора, використовуючи ті важелі впливу, які в США є, то Путіна можна було б посадити за стіл переговорів. Вони чудово розуміють, як це зробити, але чомусь не роблять, адже Дональд Трамп хоче “швидку угоду”.​

Така війна вимагає тривалих переговорів і грамотних документів — чи то мирний договір, чи супутні угоди. Зараз ходять різні версії: окремий блок гарантій безпеки від Європи, окремий — від США, і так далі. Конкретики немає. Ми бачимо лише розрізнені пункти, серед яких незрозуміло, де гарантії для України. І якщо їх немає, складно судити про майбутнє переговорного процесу.​

Ми знову передамо свій план мирної угоди, спільно розроблений з європейцями. Ми вже робили це багато разів. Влітку, після декларації, оприлюдненої після зустрічі на Алясці між Трампом і Путіним, а коли побачили ті 28 пунктів, то в Женеві підготували свій варіант і скоротили до 19 позицій. Зараз знову відпрацьовуємо новий план. Але чомусь працюємо тільки ми разом з Європою, а Росія сприймає все в штики.​

Маятникова дипломатія Трампа триває: сьогодні він заявляє одне, завтра — інше. То він говорить про санкції проти РФ, то відмовляється, то погоджується з пунктами, напрацьованими в Женеві, то влаштовує зустрічі у Флориді й ми знову повертаємося до 28 пунктів.​

Постійні коливання американської адміністрації роблять неможливим прогнозування. Тиск на Україну зараз дуже сильний. Ми разом з європейцями намагаємося донести: те, що нам пропонують — нереально, Україна не може це прийняти. Ба більше, поступки нашим коштом в перспективі вдарять і по США, і по самому Дональду Трампу.​

Американська сторона не відкидає наш план і, значить, його розглядатимуть. А це дає час для переговорів. Ми будемо переконувати американську адміністрацію, що план з проросійськими нормами неприйнятний. Але так виходить, що сторони можуть узгодити щось між собою, але виходить президент Трамп і озвучує позицію, яка може повністю розходитися з узгодженими пунктами.​

Складність — знайти той козир, який зможе переконати Трампа. А ми знаємо: його козирі — фінансові. 

МАРІАННА СОРОНЕВИЧ: Прем’єр-міністерка Італії відстоює інтереси України перед Трампом

— Італія уважно стежить за подіями в Україні. Після того як вщухла війна на Близькому Сході, Україна знову вийшла на перші сторінки газет і журналів. Візит президента Володимира Зеленського має велике значення.

Італія зараз розділена: хоча прем’єр-міністерка Джорджа Мелоні підтримує Україну, двоє її віцепрем’єрів займають протилежну позицію. Один із них — Маттео Сальвіні, давній друг Путіна. Багато розслідувань підтверджують його зв’язки з Кремлем і те, що РФ фінансувала його десятиліттями. Тому Сальвіні завжди негативно ставився до України.

Водночас Джорджа Мелоні тримає курс: вона декларує, що не залишить Україну і захищатиме її до перемоги. Хоча поки незрозуміло, що саме можна вважати перемогою України.

У Джорджі Мелоні дуже хороші відносини з президентом США Дональдом Трампом. Вони регулярно проводять зустрічі, і серед тем завжди обговорюється Україна. Трамп і Мелоні завжди тепло говорять один про одного, тому її підтримка України важлива і з погляду тиску на президента США.

Зараз Мелоні відіграє важливу роль у переговорах між Україною, Європою та США, і сподіваємося, що за її допомогою вплив Італії буде суттєвим, хоча вона теж перебуває в непростому становищі серед італійських політиків.

Позиція Папи Римського завжди дуже конкретна щодо України. Попередній понтифік Франциск не був настільки лояльним до України, а його заяви викликали невдоволення і гнів українців. Чинний Папа висловлює підтримку набагато конкретніше.

Ватикан відіграв важливу роль в обміні військовополоненими, і сьогодні йшлося як про обмін, так і про повернення українських дітей, викрадених Росією. Такі зустрічі, як із президентом Зеленським, не проводяться просто так — за ними стоїть велика дипломатична робота, а потім слідують конкретні кроки з боку як Папи, так і України.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Україна та Європа вибудовують автономну систему взаємодії зі США

— Папа Римський — це завжди важлива фігура, особливо в усіх посередницьких заходах. Крім того, Ватикан розглядався як можливе місце для зустрічі й переговорів з російською стороною. Мені здається, що це важливо, тим паче католицька церква як інститут постійно перебуває в позиції миротворчості: обмін полоненими, повернення викрадених дітей. Вони постійно займаються цією проблематикою.

Зараз, коли йдуть консультації щодо підготовки можливих мирних переговорів, мені здається, що Ватикан може бути одним із центрів впливу на ці процеси.

Візит президента Володимира Зеленського до Європи та зустріч із союзниками пов’язаний не лише з питаннями виділення коштів на придбання озброєнь у США, а й безпосередньо озброєнь цих країн, а також фінансової підтримки України, кредитування на 2026 рік.

Зараз Європейський Союз намагається змусити адміністрацію республіканців вести політику демократів, але вони категорично з цим не згодні та критикують керівництво Брюсселя та низки великих країн за їхню позицію.

Зараз триває великий євроатлантичний дипломатичний конфлікт, і Україна тут виступає одним із приводів.

Сформувати якийсь узгоджений документ зараз, як видається, буде досить складно. США намагаються перекласти витрати, з одного боку, на Україну, з іншого — на Європейський Союз. У цих пунктах передбачається включення України до ЄС, а також припущення, що Євросоюз фінансуватиме і війну, і мир. Водночас до кінця незрозуміло, що отримає сама Європа.

Природно, і керівництво України, і керівництво найбагатших країн ЄС виступають проти таких пропозицій США, оскільки розбіжності мають системний і сутнісний характер, а йдеться про великі гроші, яких вільних немає ні в ЄС, ні в США.

Нинішня позиція американського керівництва вкрай невигідна для країн Європейського Союзу, Великої Британії та України. А як це виглядає з погляду американського народу, бізнесу, національних інтересів США — важко сказати. Вони намагаються мінімізувати витрати, контролювати те, що можуть, і скинути непрофільні збиткові активи там, де не бачать можливості щось виграти.

У США зараз взагалі змінили пріоритети: Європа в них на третьому місці, чого не було останні 8-10 років. Зрозуміло, що це шок для європейських лідерів. Виходить, якщо Європа хоче, щоб її захищали, вона має платити багато грошей США.

Українська влада та опозиція тісно пов’язані з противниками Трампа і його руху. І попередній президент України, і нинішній активно працювали з Демократичною партією, що сильно ускладнює ситуацію. Людей, які мали хоча б мінімальні контакти з республіканцями, в Україні практично немає.

Якщо Україна буде перебувати на платформі критики чинного президента США, то домовитися з ним не вдасться. Домовитися можна буде тільки через Європу. Було б ефективно, якби Євросоюз справді взяв на себе всі фінансові зобов’язання щодо допомоги Україні — така можливість у нього є, але поки йдеться лише про дискусії.

У поточній ситуації Україна намагається разом із брюссельським керівництвом вибудовувати автономну систему взаємодії з США, що фактично означає рух до європейської стратегічної автономії в питаннях безпеки.

Читайте також: ЄС готується до довгострокової підтримки України: висновки після зустрічей Зеленського в Європі